Форми мислення

Поняття — це думка, у якій відображаються загальні, важливі й помітні ознаки предметів і явищ дійсності. У понятті включене те, що не можна безпосередньо сприйняти за допомогою наших органів чуття.

Судження — це відображення зв'язків між предметами і явищами дійсності чи між їхніми властивостями й ознаками. Судження є висловленнями когось про щось. Вони затверджують або відкидають будь-які відносини між предметами, подіями, явищами дійсності.

Умовивід — це такий зв'язок між думками (поняттями, судженнями) , у результаті якого з одного чи декількох суджень ми одержуємо інше судження, вилучаючи його зі змісту вихідних суджень

Індукція і дедукція — це способи утворення висновків, що відображають спрямованість думки від окремого до загального чи навпаки

Індукція — рух думки від одиничних тверджень до загального знання. Результат індуктивного умовиводу — загальне судження

Дедукція — рух знання від більш загального до менш загального

Основні розумові операції

Аналіз — це розкладання цілого на частини в думках, чи уявне виділення з цілого його сторін, дій, відносин. У елементарній формі аналіз виражається в практичному розкладанні предметів на складові частини

Синтез — це уявне об'єднання частин, властивостей, дій в одне ціле. Синтез не є механічним об'єднанням частин, і тому не зводиться до їхньої суми

Аналіз і синтез, як правило, здійснюються разом, сприяють більш глибокому пізнанню дійсності

Порівняння — це встановлення схожості чи відмінності між предметами і явищами або їхніми окремими ознаками.

Розглядаючи їх у різних аспектах, комбінаціях, ми краще, глибше пізнаємо предмет, що вивчається, об'єкт, явище

Узагальнення — виділення загального і головного, характерного для визначеного кола предметів і уявлень

Абстракція полягає в тому, що суб'єкт, виділяючи які-небудь властивості, ознаки досліджуваного об'єкта, відволікається від інших. Завдяки абстракції людина може відходити від одиночного, конкретного

Абстракція лежить в основі узагальнення — уявного об' єднан­ня предметів і явищ, їх загальними і важливими ознаками

У навчальній роботі студента узагальнення, як правило, виявляється у висновках, визначеннях, правилах, класифікації

Конкретизація передбачає повернення думки від загального й абстрактного до конкретного з метою розкрити зміст. Якщо нас просять навести приклад, то, по суті справи, прохання полягає в конкретизації попередніх висловлень

Якості мислення

Широта мислення — це здатність охопити все питання цілком, не упускаючи в той же час і необхідних для справи окремих моментів.

Глибина мислення виражається в умінні проникати в сутність складних питань. Якістю, протилежній глибині мислення, є поверховість суджень, якщо людина, звертаючи увагу на дрібне, не бачить головного

Самостійність мислення характеризується умінням людини висувати нові задачі й знаходити шляхи їх рішення, не звертаючись за допомогою до інших людей

Гнучкість думки виражається у свободі від сковуючого впливу закріплених у минулому прийомів і способів рішення задач, в умінні швидко змінювати дії на випадок зміни обстановки

Швидкість думки особливо потрібна в тих випадках, коли від людини вимагається прийняти певні рішення в дуже короткий термін (наприклад, під час аварії, операції) Необхідно враховувати, що негативні емоції можуть гальмувати мислення. У деяких людей думка починає працювати дуже повільно і невдало. В інших, навпаки, загальне порушення і хвилювання не сповільнюють, а стимулюють і прискорюють мислення. Визначене уповільнення може бути обумовлене типом нервової системи — малою її рухливістю

Гнучкість — уміння змінити намічений на початку шлях рішення задачі, здатність знаходити нові, невідомі оригінальні шляхи і способи рішення задач,

Послідовність — систематичність і строга логіка

Критичність розуму — уміння людини об'єктивно оці­нювати власні й чужі думки, ретельно і всебічно перевіряти всі положення і висновки, що висуваються. Усі перераховані якості становлять продуктивність розуму. До індивідуальних особливостей мислення відноситься і перевага використання людиною наочно-діючого, наочно-образного і словесно-логічного виду мислення

Мислення тісно пов'язане з мовою та інтелектом

Мова — система знаків, засіб людського спілкування, розу­мової діяльності, спосіб вираження самосвідомості особистості, передачі від покоління до покоління і збереження інформації. Мислення існує і реалізується через мову. Розрізняють мову зовнішню (усна, письмова) і внутрішню (мова в собі), при цьому спостерігаються ідеомоторні рухи м'язів органів мови, хоча вони і не відтворюють у цей час звуків.

Мову варто розглядати як «безпосередню дієвість думки», як практичне застосування мови. Мова виробляється в історичному розвитку як система засобів спілкування. Мислення і мова не тотожні (та сама думка може бути виражена в різних словесних формах). Виділяють мову експресивну (служить цілям комунікації) , письмову внутрішню (у ній формується й існує думка, у дитини з'являється пізніше голосної мови)

Інтелект — це система всіх пізнавальних здібностей індивіда, а саме здатність до пізнання і рішення проблеми, що визначає успішність будь-якої діяльності.

Інтелект містить у собі досвід, придбані знання і здатність швидко і доречно використовувати їх у нових ситуаціях, що дотепер не зустрічалися, а також у процесі рішення складних задач.