Психологія мислення, інтелект

Мета заняття: навчитися визначати особливості мислення й інтелекту пацієнтів, і залежно від цього проводити обстеження і лікування

Зміст теми

Мислення — це психічний процес що полягає в узагальненому й опосередкованому відображенні предметів і явищ навколишнього світу, у їхніх закономірних зв'язках і відносинах

Мислення, на відміну від сприйняття, виходить за межі почуттєвого пізнання, розширює його межі. Увесь свій матеріал розумова діяльність одержує тільки з чуттєвого пізнання. Через відчуття і сприйняття мислення безпосередньо пов язане із зовнішнім світом і є його відображенням. Воно відображає буття не тільки у вигляді окремих речей, явищ і їхніх властивостей а і визначає зв'язки, які існують між ними, що почасти безпосередньо, у самому сприйнятті людині не властиво. Властивості речей і явищ, зв'язки між ними відображаються в мисленні в узагальненій формі, у вигляді понять, законів, сутностей. На практиці мислення як окремий психічний процес не існує, воно незримо присутнє у всіх інших пізна­вальних процесах у сприйнятті, увазі, пам'яті й ін.

Мислення — це узагальнене пізнання дійсності, у якому найважливіше значення мають слова, мова, функція аналізаторів. З розвитком психіки, мови, ігрової, навчальної діяльності поступово розвивається й удосконалюється мислення з усіма його особливостями, властивими конкретній історичній епосі й відповідними індивідуальними умовами розвитку у визначеному мікро- (родина, школа) та макросоціальному середовищі (структура суспільства).

Класифікація типів мислення

За характером використовуваних засобів наочне — матеріал для розумової діяльності представлений у наочній, конкретній формі (муляж, лабораторне обладнання тощо),

значеннєве — матеріал для розумової діяльності представлений у значеннєвій, символічній формі (оперування числами, словесний опис ситуації)

За характером протікання пізнавальних процесів

• Інтуїтивне мислення — здійснюється як безпосереднє «схоплювання» ситуації, «передбачене» рішення без усвідомлення шляхів і умов його здійснення,

• аналітичне мислення — здійснюється шляхом логічних умовиводів, що постійно приводить до правильного розуміння основного принципу закономірності.

За характером розв'язуваних задач

• практичне мислення — має місце, якщо людині доводиться вирішувати конкретну ситуацію з її характерними рисами й умовами,

• теоретичне мислення — має місце, якщо задачі, що стоять перед людиною, зважуються в загальному вигляді, підлягають пошуку основних закономірностей, правил, визначенню типу ситуації,

За функціями

творче мислення — породження нових ідей, пошук оригінального рішення задачі,

стереотипне — репродуктивне рішення типових задач за раніше засвоєною схемою

Залежно від змісту розв'язуваної задачі

• наочно-діюче мислення — це мислення, при якому рішення задачі включає зовнішні рухові проби. Особливості цього мислення виявляються в тім, що задача вирішується за допомогою реального, фізичного перетворення ситуації, апробування властивостей об'єктів. У переддошкільному віці (до трьох років включно) мислення в основному наочно-діюче Воно часто застосовується дорослими у побуті й виявляється необхідним, якщо заздалегідь неможливо цілком передбачити результати будь-яких дій (робота випробувача, конструктора),

• конкретно-образне мислення пов'язане з оперуванням образами. Ця форма мислення найбільш повно і розгорнуто притаманна дітям дошкільного (4 — 7 років) і молодшого шкільного віку, а в дорослих серед людей професій, пов'язаних з яскравим і живим уявленням про ті чи інші предмети, явища (письменники, художники, музиканти, актори)

• Словесно-логічне мислення функціонує на базі мовних засобів і є найбільш пізнім етапом історичного й онтогенетичного розвитку мислення. Цьому мисленню притаманне використання понять, логічних конструкцій, що іноді не мають прямого образного вираження (наприклад, чесність, гордість і т.п. ). Завдяки словесно-логічному мисленню людина може встановлювати найбільш загальні закономірності, передбачати розвиток процесів у природі та суспільстві, узагальнювати різний наочний матеріал.

З 8 —10 років чітко просліджується розвиток абстрактно-логічного, понятійного мислення, а до 14—16 років формується здатність до утворення вищих форм абстракції, складних суджень і умовиводів, що лежать в основі свідомості і самосвідомості

Слід зазначити, що усі види мислення тісно пов'язані між собою. Тому, намагаючись визначити вид мислення, слід пам'ятати, що цей процес завжди відносний і умовний. Тільки розвиток усіх видів мислення і їхня єдність може забезпечити правильне і досить повне відображення дійсності людиною.