Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / AMOSOV / experiment2001_u
.htmlМикола Михайлович Амосов.Звiт за 2001 рiк.Про експеримент та його ускладнення. Автобiографiя
Голоси часiв (електронний варiант)
Мiй свiтогляд
Про Україну
Росiя: погляд з боку
Суто особисте
Фотографiї
Про експеримент та його ускладнення. Звiт за 2001 рiк.
Книги
Download
Ваша думка
Посилання Русский English Звiт за 2001 рiк. Про експеримент та його ускладненнях. Микола Михайлович Амосов.
Двi дати: менi 88 рокiв i 8 з них - вiд початку експерименту... Звичайно, краще б почекати зi звiтом до 90, але вiк уже не надiйний - раптом вмру i досвiд пропав. Шкода.
Нагадаю основнi пункти досвiду.
Старiння помiтив, коли перестав оперувати в 79 рокiв (1992). Iдея - "пручатися" - грудень 1993. За три мiсяцi вироблена й освоєна методика: 2,5 - 3 тисячi рухiв гiмнастики, половина з гантелями по 5 кг. Бiг - 5 км i ще пiвгодини ходьби. Це - у три рази бiльше мого колишнього "режиму обмежень i навантажень". Розрахунок був на сотнi додаткових калорiй в обмiн речовин. Вагу тримав 53-55 кг. На той час уже 8 рокiв жив зi стимулятором серця. На невеликий порок аортального клапана уваги не звернув. Це i була фатальна помилка.
Для початку - усе йшло добре: швидко натренувався. Радiв.
1994-1995 рр. - виконувалася вся програма. Але пильнiсть загубив - у 1996 р. стало важко бiгати, а я не зупинився. 1997 р. - з'явилася задишка i стенокардiя. Однак, особливого занепокоєння не вiдчував: гiмнастика з гантелями i ходьба поки залишилися. Серце, тим часом, сильно збiльшилося в розмiрах. Про операцiю не думав: вважав, що старий. У нас в Iнститутi тодi оперували до 60. У першому пiврiччi 1998 з'явилися непритомностi, нiчнi ядухи.
У лютому виникла iдея - написати спогади. Назвали: "Голосу часiв".
Дуже захопився - сидiв за комп'ютером по 8 годин. До травня книгу майже закiнчив. Але по вулицi ходив уже зовсiм погано.
I отут трапилося... чудо? Наш хiрург, Толя Руденко запропонував iдею поїхати на операцiю до Нiмеччини до професора Кьорфера, вiн оперує старих у будь-якому вiцi.
Iдеєю зайнялися моя дочка Катя - професор i директор iнституту Г.В.Книшов. Я був готовий: книгу написав, залишив мiсце для висновку. Повернуся - допишу, умру - закiнчить редактор.
У Нiмеччинi усе пройшло добре. Кьорфер - вiдмiнний хiрург Ушили "бiологiчний", вiд свинi, аортальний клапан, Ще наклали два шунти на коронарнi артерiї.
Повернувся, висновок до "Голосiв" дописав, i оголосив: - "Експеримент закiнчено!".
Так i думав: старiти тихенько, не пручатися.
Але - не стерпiв. Легку гiмнастику робив з моменту операцiї, а через пiвроку повернувся до навантажень. Узяв гантелi, а восени 1999 року почав бiгати. З весни 2000 р. експеримент вiдновлено майже в повному обсязi. От i вся iсторiя.
Тепер трохи теорiї. Розкрито таємницi генетичного старiння й у перспективi - шлях до подовження життя.
Але це в перспективi, а реальна смерть - вiд хвороб, i в зв'язку з вiковим зниженням "резервних потужностей" органiв.
Отут i вступає в дiю "порочне коло", розiрвати яке був покликаний експеримент.
От воно - це КОЛО. Старiння погiршує усi функцiї - вiд м'язiв до психiки: послабляється воля. Результат - зменшення роботи. Цьому сприяє "утрата м'язового бiлка" вiд скорочення продукцiї гормону росту. Усе разом - "тануть м'яза" i замiняються жиром. Отут саме - змiнюється спосiб життя - пенсiя! Скорочується мотивацiя працi. Знову - замикання - i не тiльки на м'язи, але i на внутрiшнi органи. Вступає в дiю "закон тренування": маса i працездатнiсть органа пропорцiйна навантаженням. Якщо навантаження малi - бiлки розсмоктуються i колишню силу забезпечити не можуть. У цьому i - складається "порочне коло": менше мотивiв, волi - менше роботи - менше сили - детренованiсть. I, вiд цього, ще менше мотивiв, волi, роботи. Результат - дряхлiсть!
Як розiрвати порочне коло?
Потрiбно змусити себе працювати: фiзично i розумово, важко i багато.
Для цього потрiбнi мотиви, Надзадача !
Для мене такою "надзадачею" були спочатку - хiрургiя, потiм - наука i написання книг. Потiм навiть сама iдея цього експерименту.
В усiх клiтинах органiзму старiння йде неминуче, хоча i не однаково в рiзних людей (гени рiзнi!).
Насамперед, це стосується мозку. У ньому зменшується активнiсть нейронiв, знижується швидкiсть нервових процесiв. Страждає пам'ять: ближня - "забув, де що поклав". Далека - не можеш згадати iменi i конкретного факту, хоча в пам'ятi вони є i пiсля затримки - спливають. Але, i при уповiльненнi пам'ятi, логiка й узагальнюючi iдеї можуть бути збереженi: розум не пропав (якщо немає склерозу мозкових судин!). Для науки труднощi з пам'яттю дуже важливi: потрiбно перебудовувати технологiю роботи з лiтературою. Комп'ютери можуть допомогти, але все рiвно - погано!).
Прикро страждають рухи: хода хибка, сходи - покарання. Дивно, але бiг пiдтюпцем по прямiй дорiжцi - у мене збережений (уявляю, як вiн жалюгiдно виглядає з боку!). Руки за пультом комп'ютера теж служать пристойно, i почерк, такий, як був. Бачу, що в бiльшостi старих з цим не так добре.
Мова майже не змiнилася: доповiдi виходять, хоча виступiв тепер мало - став кабiнетним ученим.
Зiр - у порядку - роблю свою фiзкультуру для очей: 200 сильних змикань вiк. Але: глухуватий на праве вухо. Вушний апарат поки компенсує огрiхи.
Простуднi захворювання - на 2-3 дня - бувають раз на рiк. Зрiдка порушується ЕКГ i пiдвищується артерiальний тиск. Усе легко лiкується. Мабуть, цим i обмежуються мої "тiлеснi" утрати, якщо не вважати звичнi болi в спинi, i невеликi утруднення iз сечовипусканням. Щоденниковi замiтки про експеримент роблю щодня - по науцi.
Серце перед операцiєю було збiльшено в об'ємi, рази в три (такий сором: от до чого допустив себе кардиохирург! Тепер, боюся, регулярно роблю рентгенознiмки). За рiк пiсля операцiї розмiри серця зменшилися до норми - i це на фонi бiгу i гантелей! Лiкарi протестували, але я не слухався: клапан же працював вiдмiнно. Електростимулятор Валера Залевський помiняв у травнi 2001 року (третiй уже з 1986 р.): Теж служить добре, вiдрегульований на частоту вiд 60 уночi до 120 при крайнiх навантаженнях.
Легенi, печiнка, нирки, кишечник - працюють як годинник. Аналiзи роблять щорiчно - цифри прямо iдеальнi.
Так, ледве не забув: у 2000 роцi прооперували пахову грижу. Ночував у палатi одну нiч i до машини спустився на своїх ногах.
Здається, це все, що можна сказати про тiлесне здоров'я.
Куди важливiше - змiна психiки. Людина живе потребами i переконаннями вiд "Цiльової Функцiї" усього живого: "ЖИТИ!": "Безупинно врiвноважувати нерiвнозваженiсть (живої?) матерiї", як пише I.Пригожин. Для цього потрiбна енергiя, переробка її через потреби: реагувати, пiзнавати, самозатверджуватися, харчуватися, розмножуватися, поширюватися, рятуватися, допомагати ближнiм i з ними ж воювати за мiсце пiд сонцем.
I все це - через мозок, психiку, через "Алгоритм Розуму, з його моделями, реалiзований Функцiональними Актами: сприйняти, пiзнати, спрогнозувати, оцiнити, вибрати мету, спланувати дiї, знову перерахувати плюси i мiнуси i, нарештi, прийняти рiшення i дiяти пiд мотивами вiд потреб, пiд контролем реальностi i... Майбутнього!
Ми усi живемо майбутнiм: коротким, достовiрнiше, i далi - якщо життя залишило час - зовсiм довгим.
Отож, головна особливiсть старостi: "Немає майбутнього!".
Тобто, воно ще iснує, але зовсiм куце - у мiру лiт, що залишилися, i здоров'я. А коли тобi 88 i вiд гарантiї на клапан залишилося 2-3 роки - то майбутнє i зовсiм коротке... Де вже там затiвати довгi науковi плани!
Нi, не думайте, що справа зовсiм безнадiйна: гарантiя протриває на пару-трiйку рокiв, сам я вже не буду таким лопухом, (як у 80 рокiв), не доведу справу "до ручки", професор Кьорфер обiцяв перешити клапан у будь-якому вiцi!
Так що є ще час для експерименту! I для планiв.
Гiрше - з мотивами, з потребами. Що вiд них залишилося?
Бiологiчнi потреби дивно скоротилися. Зникли матерiальнi стимули (сам доплачую за видання книжки!) Зникло майбутнє: поки напишеш, видаси, - i вмирати пора, не прочитають. Правда - є мiй сайт в Iнтернетi - прискорює справу, але його я якось не вiдчуваю фiзично, так як книгу.. Саме головне - майже зникло марнославство: щоб оцiнили, похвалили. (Кинь, Амосов, трошки залишилося: "Доповiсти в нашому професорському кружку при Будинку вчених: 10 - 15 чоловiкам!")
Що ж ще залишилося?
Iнтерес! Допитливiсть. Навiть виправлення на обмеження життя на них не вплинула.
Друге: задоволення вiд самого процесу творчостi. Вiд здiйснення, "дiяльностi". (? Згадаєте: "Ай- да Пушкiн!"?)
За це i працюю: матерiал не вичерпується.
Не стерплю, перелiчу книжки, що написав i видав за час експерименту:
1.Розум. Людина. Суспiльство. Майбутнє. Київ 1994. 180 стор.
2.Подолання старостi. Москва 1996, 186 стор.
3.Здоров'я. Київ. Видавництво "Нива".1997 р. 142стор.
4.Мiй свiтогляд. Донецьк 1998 р. (375 стор.), 2-ге видання, Київ, 1999
5.Голоси часiв, Київ 1998. (492стор), 2-ге видан. Москва. "Вагриус 1999
6.Голоси часiв (скорочена i перероблена для Iнтернет)
7.Вона - ж - видана в Києвi 2001 р. 220стор..
8."Енциклопедiя Амосова" Донецьк, Сталкер. 2001 р. Великий формат, 460 подвiйних стовпцiв. Змiст: нова редакцiя колишнiх творiв по здоров'ю, вихованню, фiлософiї, полiтицi (без белетристики). Чверть тексту переписана заново.
Назва дуже претензiйно, але придумало Видавництво, я б не насмiлився.
Крiм того, видано 8 брошур: по полiтицi, здоров'ю, медицинi. У тому числi "Iдеологiя для України" - аж 3 видання. Багато статей i iнтерв'ю в газетах, журналах i по ТБ.
Сайт в Iнтернет (http://www.icfcst.kiev.ua/amosov) iснує третiй рiк - можливiсть публiкуватися без турбот.
Нi, не думайте, що я перебiльшую свою науку: Вона робиться по книгах, без експериментiв. Користь вiд неї iлюзорна - непорiвнянна з хiрургiєю. Але для дослiджень уже немає умов. Останнє велике соцiологiчне опитування через газети (10000 вiдповiдей!) проведено у 1997 спiльно з Б.М.Малиновським, В.Б.Бiгдан i Т.I.Малашок.
Спосiб життя: кабiнетний учений за комп'ютером. З доповненням трьох годин гiмнастики, переважно пiд новини телебачення i захiдних радiо. Одна година гуляння в парку для бiгу i ходьби. Два рази на мiсяць - вiдвiдування iнституту: друзi, учнi, колишнi хворi, пацiєнти для консультацiй. Не багато людей приходить - 3-5 чоловiк. Ще: рiдкi засiдання в Академiї - член Президiї.
Читання: Газети. "Книги фактiв". Спогади. Вiдторгнення викликають романи i серiали - за винятком старих фiльмiв зi знайомими акторами. Полiтикою цiкавлюся - однаково - українською i росiйською. Вiд активної участi категорично вiдмовляюся.
Не нудьгую. Щасливий? "На свiтi щастя немає, а є спокiй i воля".
Усе описав, але ж головний змiст життя - в iншому. У роздумах над важкими запитаннями.
От вони: Куди йде людство? Чи можна досягти щастя в життi через керування власною психiкою? Чи мислиме оптимальне керування суспiльством, щоб громадяни були задоволенi i стан природи стiйкий. Тобто, усi тi ж теми, що намiтилися ще двадцять рокiв тому: розум, людина, суспiльство, майбутнє. Додалася, може бути, тема парапсихологiї. iнтерес до неї завжди був, але не було матерiалiв. Тепер - досить, хоча переконаностi вони не додали.
Зрозумiло, жодна з проблем не розв'язувана. Але думати - цiкаво.
За останнi роки в науцi намiтився новий пiдхiд: вiд детермiнiзму убiк невизначеностi, у зв'язку з процесами самоорганiзацiї - вiд I.Р.Пригожина. Звичайно, у цьому звiтi не буду навiть намагатися охопити тему. Обмежуся тiльки найпростiшим прикладом: Морозний вiзерунок на вiкнах. Скло, вода i холод - а виникає дивовижно красива картинка. Подихай на неї - розтане, а через пiвгодини мороз намалює нову - i ще гарнiшу. При тому, зроблена без попереднього плану в головi художника, винятково за рахунок взаємодiї молекул, енергiї i випадку.
Самоорганiзацiя присутня на всiх структурних поверхах складних систем "типу живих" i створює невизначенiсть у їхньому поводженнi. На клiтинному рiвнi - це змiна генома, що дає початок хворобам або новим бiологiчним видам. У людському мозку - це спонтанна творчiсть i генiальнi осяяння, що рухають науку i мистецтво, але також i породжують психози.
У спiвтовариствах людей - це нова iдея державного устрою, придумана групою ентузiастiв, що приводить до революцiї. Чи - до контрреволюцiї, реакцiї, i навiть до злочину. Заважає чи допомагає самоорганiзацiя прогресу? Думаю, що частiше - "ТАК", допомагає. Вона - джерело нового (i конкурент розуму).На цьому я залишу екскурси в науку. Вона безмежна, а стаття - коротка. Скажу лише, що тема впливу самоорганiзацiї на поводження "живих" систем - вiд клiтини до людства, тепер є для мене в науцi - головною.
На закiнчення висловлю кiлька прогнозiв:
Вiрю в прогрес - Науково-Технiчний i соцiальний. Людство не загине: населення стабiлiзується на рiвнi 10- 12 мiльярдiв. Ресурсiв, з облiком НТП, на них вистачить. Змiн у природi маси людей не буде - для цього, насамперед не вистачить матерiальних засобiв, щоб утiлити прогресивнi науковi методики (якi, безсумнiвно, з'являться) у мiльярдах екземплярiв. По тiй же причинi, не перемогти старiння маси населення впливами на геном. Утiм, усе це в прогнозах на сторiччя. Далi загадувати нема рацiї.
Полiтика. Майбутнє - за однополюсним свiтом, з можливими змiнами лiдера. За глобалiзацiєю. Нерiвнiсть збережеться, але без голоду навiть у самих бiдних країнах. За це говорить неухильний пiдйом їхньої економiки в останнi десятилiття.
Iдеологiї будуть прогресувати убiк європейського зразка. Країни не стануть вiд цього однаковими (самоорганiзацiя!), але компромiси будуть досягнутi без великої вiйни. Релiгiї залишаться - вони необхiднi для пiдтримки моралi.
Питання про парапсихологiю не розв'яжеться: це найбiльша таємниця. Я - сумнiваюся.
Проблема бога. Парадокс: його немає, але вiн iснує. Придуманий людьми для пiдтримки моралi, розтиражований у нейронах мiльярдiв розумiв, i тим самим став реальнiстю, що керує людством. Бог спирається на бiологiчну потребу вiрити авторитетам: батькам, ватажкам зграї, лiдерам груп, вождям суспiльства, а особливо - носiям духовних iстин.
Без вiри неможлива пiдтримка моралi. Тому боротьба з релiгiєю шкiдлива. Але тримати її "у рамках" - необхiдно, щоб не загальмувати НТП.
Розумiю, що мої мiркування звучать трохи смiшно. Начебто збираюся жити сто рокiв!
Коли фантазував над експериментом, то це i був намiчений крайнiй термiн. На жаль! Не вiдбудеться: занадто багато хвороб. Для фiнiшу є переконання "Умирати не страшно".
Усе! Кiнчаємо белетристику, звернемося до практичних питань:Оцiнка експерименту - "ТАК". Маю намiр продовжувати.
Гiмнастика - у тому ж обсязi: усього - 2500 рухiв. Двi гантелi по 5 кг - 1500 разiв. 10 кг - 10 разiв. Ходьба по будинку - ТАК, на вулицi - по обставинах погоди (i - вiд погiршення ходи! Те ж i бiг). Дистанцiя - 5км. Дiєта: майже вiдмовився вiд м'яса. Молоко. Соки. Кашi. Чорний хлiб. Овочi. Збiльшив фрукти до 500 гр. Вагу тримаю - 51- 53 кг. Лiки - мiнiмум - аспiрин 100 мг. - для зниження згущення кровi - до клапана. Снотворнi - дуже малi дози. При дрiбних збоях зi здоров'ям - лiки по обставинах. Пропуски фiзкультури - 3- 5 днiв на рiк.
Загальний висновок: старiння не зупинилося. Але - сповiльнилося. (А може це менi тiльки здається? За правилами наукового експерименту - потрiбний контроль i статистика: сотня - пiддослiдних, сотня - на вiльному життi. I, щоб рiк - у рiк, рокiв на десять.) Рекомендацiї iншим, дивакам, якщо такi знайдуться: "Не бiльше половини мого об'єму вправ". Контроль лiкаря обов'язковий. Без цього - не можу радити - люди дуже рiзнi i ненадiйнi. Входження в експеримент - навiть у половину його - вимагає не менше трьох мiсяцiв.
Основа успiху - iнтерес до життя. Без цього - не варто i починати.
Це - усе. Будемо жити далi. I - думати про високi матерiї.
Ускладнення. От яка благодать була представлена в звiтi про експеримент за вiсiм рокiв!
"Усе добре!". Великi навантаження йдуть, i хоча старiння теж рухається - хитає при ходьбi, погiршується пам'ять, але книжки пишуться i видаються. (Стовбурнi клiтки в лобових частках начеб-то!), дають новi нейрони i зв'язки i, хоча, потрiбно усе записувати, щоб не забути, але ще можна щось придумувати для свого задоволення.... Є надiя "дожати" десятилiтнiй термiн експерименту. (I спина останнi мiсяцi майже не болiла! Бiгав!)
Але... може бути, справдi, iснує "Закон розплати"? "Одержав задоволення - заплати нещастям?"
Я - заплатив. I ще не знаю, скiльки буду платити. Гiрше того: Кiнець явно наблизився i "Загальне висвiтлення майбутнього життя" потрiбно змiнювати. Зменшити домагання i приглушити оптимiзм. Чи кинути усе до чорта. Зiзнатися: Програв!Не буду грати в загадки. Трапився iнфаркт мiокарда. "Велико-осередковий, трансмуральний, задньо-бокової стiнки лiвого желудочка".
Так написали в iсторiї хвороби.
Не було нiчого, з чим можна зв'язати iнфаркт. Життєва справа: 28 грудня займався дрiбним ремонтом столу, пиляв, незручно повернувся i найжорстокiший бiль "прострелив" поперек. Да так, що не мiг нi сiсти, не повернутися, кроку ступити. З трудом доповз до дивана.
Наздогнала таки, проклята спина! Саме з нею, з радикулiту, почалася моя фiзкультура майже п'ятдесят рокiв тому. Але так сильно не болiло вже давно: думав собi, що експеримент допомагає...
11 днiв крiпився, приймав болезаспокiйливi засоби... а ранком 8-го сiчня трапився короткий приступ задишки. Болiв у серце не почував. Тiльки пульс аритмiчний - частi ектрасистоли. Одночасно з'явився сильний кашель, що вiддає, у ту ж хвору спину...
Лiкарi в нас свої: дочка - Катя, кардiолог, член-кор., завiдує клiнiкою. Зять - Володя - хiрург, теж професор, i теж - кафедра. Оперує усе - включаючи i серце. Обоє працюють у головнiй мiськiй лiкарнi, Жовтневiй. Вiд нас живуть окремо, але близько.Дружина стривожилася, подзвонила. Приїхали обоє. Катя розпитала, послухала, узяла пульс i вiдразу сказала: - Схоже на iнфаркт. Давай викликати зi швидкої iнфарктну бригаду.Є такi спецiалiзованi машини швидкої допомоги: лiкарi - кардiологи, i апарати: вiд електрокардiографа до апарата штучного дихання i дефибриллятора, на випадок зупинки серця.Приїхали, зробили iн'єкцiю, змiряли тиск, поставили крапельницю, узяли кров на аналiз, записали всiлякi кривi на апаратах. Не буду все це перелiчувати.. Серце не болiло, але спина i кашель не дозволяли рухатись.
Обговорення кардiологiв: "пiдозра на iнфаркт".
Через кiлька годин привезли данi аналiзiв: дуже високi концентрацiї специфiчних iнфарктних ферментiв.
Сумнiву немає. Потрiбно до Катi в клiнiку, в iнфарктну реанiмацiю. А час уже пiзнiй, годин дев'ять.
- Папа, потрiбно їхати! У будь-який момент може бути гiрше.До цих слiв я лежав тихенько, як покладається хворому. Смертi вiд зупинки серця не боявся. Але отут заявив твердо:- На нiч дивлячись, у лiкарню не поїду! Завтра ранком устигнемо...
Домовленостi i погрози не допомогли, i нiч я провiв у своїй постiлi.
Ранком 9 сiчня, на носилках знесли в карету.
Так-то от, - експериментатор поїхав у каретi.
Десять днiв провiв у лiкарнi. Два днi дошкуляли болi в спинi, ходити не мiг. По кабiнетах - рентгенiв, лабораторiї, операцiйна - возили на колясцi, як колись у Нiмеччинi.
Iнфаркт пiдтвердився. Серце збiльшилося, у плевральнiй порожнинi з'явилася рiдина, її навiть намагалися вiдсмоктувати через прокол. На ЕКГ - характернi змiни кривих i великi порушення ритму. Аналiз кровi поганий. Температура пiдвищилася. Серце не болiло - тiльки спина. i ще надсадний кашель. Але наступного дня прийшов вiдмiнний лiкар "по хребту", (В.В.Гонгальський), зробив укол у поперек i через час болi ослабнули - змiг ходити по палатi.
Iнших великих неприємностей не випробував. Дослiдження, вимiри, пункцiї, iн'єкцiї, крапельницi - були в безлiчi, але терпiти можна. Голочки тепер тонюсiнькi, а сестри досвiдченi. Завжди буду їх згадувати. Палата була окрема, iз санвузлом i душем. Подумав: "Мабуть для начальства зроблена". Утiм, без телефону i телевiзора: до мого задоволення. Вiдвiдувачi з iнституту вiдвiдували щодня. Газети i їду приносили рiднi. Їсти не хотiлося. Задишки, стенокардiї й екстрасистол не було. Я вiднiс це на рахунок експерименту: "мiокард - мов- тренований".
Потрiбно ж себе чим-небудь утiшати.
Катя кардiолог сучасний, активний: ходити по коридору дозволила на п'ятий день. Сили не було, хитало добряче, за сестру тримався. Зате - усе по моїй активнiй фiлософiї.
Описувати подробицi лiкування нема рацiї: технологiя. У лiкарнi пролежав 9 днiв.
Головне було - переосмислити експеримент. Над цим i думав з моменту надходження.
Невже допустив похибку?
Розглянемо справу критично. На самому початку експерименту порок аортального клапана (стеноз) був зовсiм незначний, а через 5 рокiв вправ - мало-мало не загубив. Врятувала операцiя. Чи буває таке прогресування стенозу без експерименту? Так, буває. Але навантаження, можливо, прискорили. Чи був ефект омолодження? Був. Добре бiгав. Голова працювала. Але вона i без цього була "на рiвнi".
Так легко обдурити себе, коли дуже хочеться. От тепер - iнфаркт "на рiвному мiсцi". Лiкарi говорять: буває.
Будь який геронтолог скаже: старику такi навантаження не пiдходять. I менi говорили.
У загальному: "Помилку давав, Амосов".
Зробимо ревiзiю "вихiдних позицiй" експерименту.
Процес старiння об'єктивний. Старi старiють: усi функцiї погiршуються. Є навiть новий термiн: "Апоптоз" - "опадання листiв" "самогубство клiток". Генетичне. (Наука i Життя, № 12, 2001 р., академiк В.П.Скулачев). Правда, старiння по колишнiй теорiї - вiд "нагромадження перешкод" з детренованiстю, те, що я визнавав - теж не заперечується. З нею, саме, можна боротися тренуванням - повинно допомагати. Очевидно, обидва процеси старiння взаємодiють. Мiй експеримент спрямований тiльки проти пасивностi. "Опадання листiв" - не зупиниш, коли на двiр пiдступив грудень. Так i старiсть: сам бачу - ходити сутужнiше i пам'ять гiрше. Тренування корисне, але багато не дасть. Чим старше вiк - тим менше надiй на вправи.
Виключення (може бути?) складає голова, мозок. Тi самi "первиннi стовбурнi клiтки", що зберiгають молодiсть i активуються вiд вправи. (Це, якщо допустити, що вiдомостi з "Науки i Життя" вiрнi. Перевiрити по текстах в умовах Києва менi вже не удасться).
Такi смутнi висновки вийшли. Даремно, виходить, я старався вiсiм рокiв.
Термiн "Режим обмежень i навантажень" я ввiв у 1953 роцi.
Майже пiввiку робив гiмнастику без пропускiв. Останнi 20 рокiв ще i бiгав. Вiрю в тренування. Книга "Роздуми про здоров'я", де усе було надруковано, з 1979 року видавалася десятки разiв, на п'ятнадцятьох мовах, загальний тираж, (з журналами) - за сiм мiльйонiв.
Але "Режим" - одне - це 40 хвилин гiмнастики i трохи бiгу, а "експеримент- по навантаженню - у 5-6 разiв бiльше. У 80 рокiв ще можна було витягнути, а в 88 - очевидно, уже не можна.
Що робити? Продовжувати вправи. Зупинитися просто не можу, звик. Тепер нехай це буде вже не експеримент, а просто фiзкультура з гантелями.
Але корективи необхiднi. Навантаження потрiбно зменшувати (по потужностi) з розрахунком на перенесений iнфаркт, хоча б у 3-4 рази. Бiльше ризикувати не можна.
Я i продовжую. З лiкарнi повернувся 20 сiчня. Два днi робив вправи "ухолосту", потiм узяв 5 кг гантелi (одну!) i двi по 1,5 кг i став робити свої звичайнi 2000 рухiв. Тiльки двi третини вправ з гантелями замiнив "холостими" i iнтервали мiж вправами подовжив так, щоб не допускати нiякої задишки i частiшання пульсу бiльш 80. У спокої кардиостимулятор поставлений на 70. Скорочення навантажень по потужностi, у порiвняннi з колишнiми - у 4-6 разiв. Рухи руками - не важко, а ходити - важко з за спини. Удома, по коридору - ще нiчого, а на вулицi - 30-40 хвилин, i кожна нерiвнiсть на панелi вiддає болем у спинi й у суглобах. Лихо в тому, що мiй хребет - як "зламався" у груднi, так i не входить у норму. Про серце я вже майже забув, а спина не дає життя. На рентгенограмах такi змiни в хребцях, що важко очiкувати добра.
На початку лютого в iнститутi перевiрили серце зробили знiмки, а потiм добу носив на поясi апарат "Холтер" - це коробочка безупинно записуюча ЕКГ. Звичайно, лiкарi знайшли на плiвцi деякi неполадки ("Груповi желудочковi екстрасистоли") i призначили лiки, але вони i ранiше їх давали. Оскiльки я сам лiкар, то почитав i пити не став...
Але спостереження за вагою, сечею, кров'яним тиском, пульсом, веду строго. Iсторiя хвороби, як у лiкарнi. Розмiри серця буду контролювати на рентгенi, як ранiш. Раз за пiвроку - робити аналiзи кровi.
Упевненостi немає в тому, що нiчого нового не трапиться. Тому веду колишнiй спосiб життя: читання, новини по ТБ i радiо. А головне - за комп'ютером. Iлюзiя корисної роботи.
Так i не знаю - чи повернуся я до цього слова: "Експеримент".Як мiнлива доля!
По iнерцiї буду продовжувати думати про науку:
"Самоорганiзацiя - органiзацiя - еволюцiя"? Може бути - обрисується доцiльнiсть свiтобудови? Пiд завiсу - перегляд фiлософiї? Не думаю...
Кiнець.
М.М.Амосов, 24.02.2002