Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / LEBEDEV / L_life-5_u

Сергiй Олексiйович Лебедєв.Засновник вiтчизняного комп'ютеробудування.Життя та творчiсть С.О.Лебедєв - творець першого в континентальнiй Європi комп'ютера

Мапа музею

Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi English      Русский     Сергiй Олексiйович Лебедєв. Життя та творчiсть За матерiалами книг Б.М.Малиновського Дитинство

На шляху до створення ЕОМ

Творче суперництво

Перший обчислювальний центр

"Гарна буде машинка!"

Пiслявоєнний ренесанс

Трiумф ученого

"Щоб не було вiйни"

Наукова школа С.О.Лебедєва

Нема пророкiв у своїй батькiвщинi!

Основнi дати життя та дiяльностi Наукова школа С.О.Лебедєва У 50-60-х роках у галузi вiтчизняної обчислювальної технiки ефективно розвивалося кiлька напрямкiв. Найбiльш вiдомими були науковi школи С.О.Лебедєва, В.М.Глушкова, I.С.Брука i Б.I.Рамеєва.

Наукова школа Лебедєва виникла як результат величезної працi вченого i його творчих сподвижникiв по створенню надшвидкодiючих унiверсальних i спецiалiзованих ЕОМ - найбiльш складних класiв засобiв обчислювальної технiки.

Поява нового наукового напрямку i, тим бiльше, наукової школи - складний творчий процес. Створення наукової школи Лебедєва може бути класичним прикладом.

Серед вчених у нашiй країнi i за рубежем немає людини, що, подiбно Лебедєву, мала настiльки могутнiй творчий потенцiал, щоб охопити перiод вiд створення перших лампових ЕОМ, що виконували лише сотнi i тисячi операцiй у секунду, до надшвидкодiючих супер-ЕОМ на напiвпровiдникових, а потiм iнтегральних схемах. За двадцять рокiв пiд його керiвництвом було створено п'ятнадцять високопродуктивних - найбiльш складних ЕОМ, i кожна - нове слово в обчислювальнiй технiцi: бiльш продуктивна, бiльш надiйна i зручна в експлуатацiї.

З перших крокiв творчої дiяльностi вiн висунув i всi наступнi роки послiдовно проводив у життя генеральний принцип побудови таких машин - розпаралелювання обчислювального процесу. У "МЭСМ" i "БЭСМ" iз цiєю метою використовувалися арифметичнi пристрої паралельної дiї. У "М-20" i "М-40" додалася можливiсть роботи зовнiшнiх пристроїв паралельно з процесором. У "БЭСМ-6" з'явився конвеєрний (або "водопровiдний", як назвав його Лебедєв) спосiб виконання обчислень. У наступних ЕОМ - багатопроцесорнiсть i т.д. i т.п. (згаданi лише головнi етапи в розпаралелюваннi обчислювального процесу, без деталiзацiї).

Кожна нова ЕОМ була результатом радикальної переробки попередньої з критичним осмисленням усього нового, що з'явилося в країнi i за рубежем та з "оглядкою" на можливостi вiтчизняної технологiї i промисловостi. Простий перехiд ЕОМ з однiєї елементної бази на iншу, бiльш досконалу, не приносив ученому творчого задоволення. Не випадково надпланова напiвпровiдникова "БЭСМ-4", що повторювала структуру i команди "М-20", не одержала вiд нього високої оцiнки. Вiн не мiг не пiдтримати iнiцiативу молодi створити першу напiвпровiдникову ЕОМ, але сам у цей час разом зi своїми помiчниками (О.М.Томiлiним та iн.) уже моделював майбутню "БЭСМ-6", прагнучи теоретично обгрунтувати структуру i параметри нової машини. "ЕОМ треба розробляти, попередньо розраховуючи її", - про це вiн сказав вiдразу ж пiсля створення "БЭСМ" i неухильно додержувався цього принципу.

С.О.Лебедєв умiв доводити задуману iдею до практичного втiлення i прищеплював цю якiсть своїм учням. Цiкаво простежити, як мiнялися форми такого навчання.

Спочатку, коли вiн був фактично єдиним фахiвцем, що уявляв принципи побудови i роботи ЕОМ, то в процесi проектування, налагодження i запуску в експлуатацiю машини (наприклад, "МЭСМ", "БЭСМ", "М-20") вiн виступав як головний конструктор, як iнженер-наладчик, а якщо вимагали обставини, - як технiк-монтажник. Iнакше кажучи, учив живим, наочним прикладом. Пiзнiше, з появою досить квалiфiкованих фахiвцiв, Лебедєв довiряв їм значну частину робiт, залишаючи собi найбiльш важкi дiлянки, зв'язанi з об_рунтуванням нововведень, з теоретичним об_рунтуванням структури i параметрiв ЕОМ.

Неважко уявити, з якою колосальною вiддачею працював колектив лебедєвського iнституту цi два десятилiття! Що допомагало спiвробiтникам витримати такий темп, надихало на творчi пошуки, давало сили пiд час багатомiсячного цiлодобового налагодження кожної машини, i пiзнiше, при установцi їх на рiзних об'єктах, де умови були далекi вiд нормальних?

На перше мiсце варто поставити видатну роль Сергiя Олексiйовича як блискучого наукового керiвника. Вiн, як нiхто iнший в той час, дуже глибоко розiбрався в новiй галузi науки i технiки, дуже чiтко ставив цiлi колективам розроблювачiв, активно, з повним знанням справи брав участь у їх досягненнi.

Учений володiв великим iнженерним досвiдом та iнтуїцiєю, що дозволили йому самому переконатися (i переконати iнших) у можливостi злагодженої роботи тисяч електронних ламп, на яких будувалися першi ЕОМ. Вiн сам виявляв приклад беззавiтного служiння науцi, не нехтував чорновою, допомiжною роботою, якщо цього вимагала справа. Завжди знаходив спiльну мову з тими, з ким працював.

Нарештi, вiн умiв пiдiбрати кадри i найбiльш ефективно органiзувати роботу спiвробiтникiв. I в Києвi, i в Москвi мав двох-трьох помiчникiв, що мали достатнi творчi й органiзаторськi здiбностi, а iнший колектив пiдбирав з молодих фахiвцiв, що тiльки закiнчили навчальнi заклади, захоплюючи їх новизною i грандiознiстю своїх задумiв.

Супутнiм, але важливим фактором була новизна i перспективнiсть проблеми створення цифрової технiки. Цей фактор дiяв не тiльки в стiнах IТМ i ОТ АН СРСР, але й в iнших органiзацiях. Тим бiльше, що обчислювальна технiка розвивалася прямо на очах, обiцяючи все новi i новi ефективнi застосування, сприяючи технiчному прогресовi i творчому ростовi дослiдникiв. Численнi публiкацiї С.О.Лебедєва зiграли в цьому дуже велику роль.

Немаловажним було i творче змагання, що йшло мiж рiзними органiзацiями, що розробляють ЕОМ, i прагнення йти врiвень з досягненнями за рубежем.

У Києвi в розпорядженнi С.О.Лебедєва була лабораторiя з декiлькох десяткiв чоловiк. У Москвi його стараннями молода наукова органiзацiя - IТМ i ОТ АН СРСР - перетворилася в лiдера комп'ютеробудування, здiйснився задум ученого: органiзацiя широкого фронту дослiджень у галузi обчислювальної технiки. З метою пiдготовки кадрiв фахiвцiв з iнiцiативи С.О.Лебедєва в Московському фiзико-технiчному iнститутi була створена кафедра обчислювальної технiки. Базовою органiзацiєю для неї став IТМ i ОТ АН СРСР. Цю кафедру Сергiй Олексiйович очолював до 1973 р. Як турботливий садiвник (а вiн i був таким на своїй дачi в Пiдмосков'я), ростив вiн молодi кадри. Великi знання дозволяли йому самi складнi речi пояснювати легко i просто. Його глибока поряднiсть, кристальна чеснiсть справляли на студентiв великий виховний вплив.

Не отримавши своєчасного визнання i належної пiдтримки "МЭСМ" i "БЭСМ" стали у свiтлi наступних досягнень лебедєвського колективу як основнi роботи в галузi обчислювальної технiки, що сприяло росту авторитету ученого й очолюваного їм колективу.

IТМ i ОТ АН СРСР став широко вiдомий не тiльки в країнi, але i за рубежем. Поступово, хоча i з запiзненням, приходило офiцiйне визнання заслуг. При повнiй байдужностi С.О.Лебедєва до нагород i незважаючи на протидiю з боку деяких недоброзичливцiв, їх було чимало: ордени Ленiна (1954, 1962, 1972), звання Героя Соцiалiстичної працi (1956), Ленiнська премiя (1966), Державна премiя СРСР (1969), орден Жовтневої Революцiї (1971).

Разом iз Сергiєм Олексiйовичем високi нагороди одержали багато спiвробiтникiв IТМ i ОТ АН СРСР.

Наукова школа створюється тодi, коли у вченого, її засновника, з'являються учнi, що виростають у вчених, здатних вести самостiйнi дослiдження, продовжуючи справу, традицiї, задуми вчителя. "Пташенята" Лебедєва, вирощенi в IТМ i ОТ АН СРСР, були гiдними учнями, стали великими вченими.

У Москвi iз Сергiєм Олексiйовичем працював Володимир Андрiйович Мельников, що активно брав участь у розробцi i налагодженнi "БЭСМ". Був вiдповiдальним виконавцем при створеннi "БЭСМ-2", допомагав вiдтворити її в Китаї. Сергiй Олексiйович, переконавшись в незвичайних здiбностях учня, починаючи розробку "БЭСМ-6", призначив його своїм заступником. Пiсля завершення робiт з "БЭСМ-6" Мельников став разом iз С.О.Лебедєвим i А.А.Соколовим головним конструктором обчислювальної системи "АС-6", сумiсної по програмному забезпеченню з "БЭСМ-6". Створена за короткий термiн обчислювальна система "АС-6" втiлила в собi багато iдей, що склали основу майбутнiх супер-ЕОМ. Вона використовувалася разом з "БЭСМ-6" у космiчнiй програмi "Союз-Аполлон" i наступних запусках космiчних кораблiв. Мельников був обраний членом-кореспондентом, а потiм дiйсним членом Академiї наук СРСР (тепер РАН), нагороджений орденом Ленiна (1956), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1971 i 1976), лауреат Державних премiй (1969 i 1980), а також лауреат Премiї президiї АН України iм. С.О.Лебедєва. З 1976 р. працював директором Iнституту проблем кiбернетики РАН i був головним конструктором супер-ЕОМ "Электроника СБИС". У 1993 р. раптово помер.

"Ас налагодження" В.С.Бурцев став асом i в науцi. Коли вiн подав на розгляд ученої ради дисертацiю на звання ученого ступеня кандидата технiчних наук (вона узагальнювала досвiд створення ЕОМ "Дiана-1" i "Дiана-2"), те вчена рада одноголосно проголосувала за присвоєння йому звання доктора наук. Своєю самовiдданою працею вiн завоював повну довiру С.О.Лебедєва i став його надiйним помiчником у другому напрямку робiт ученого - створеннi високопродуктивних керуючих та iнформацiйних комплексiв для об'єктiв ПРО i центрiв контролю космiчного простору.

Коли С.О.Лебедєва не стало, Бурцева було призначено директором IТМ i ОТ АН СРСР. Продовжуючи справу свого вчителя, багато сил вiддав створенню сiмейства супер-ЕОМ "Эльбрус" i подальшому розвитковi робiт у галузi ПРО. Був обраний членом-кореспондентом, а потiм дiйсним членом РАН. З 1986 р. - директор Обчислювального центру колективного користування при президiї РАН.

Пiд його керiвництвом розроблялася супер-ЕОМ, що використовувала новiтнi принципи оптичної обробки iнформацiї з автоматичним розспаралелюванням процесiв обробки iнформацiї в багатомашинних i багатопроцесорних комплексах. Принцип розспаралелювання обчислень, висунутий Лебедєвим, одержав у роботах його учня логiчний розвиток.

В.С.Бурцев нагороджений чотирма орденами, лауреат Ленiнської i двох Державних премiй, а також лауреат Премiї президiї АН України iм. С.О.Лебедєва.

Лебедєвську школу пройшли i зберiгають їй вiрнiсть десятки, якщо не сотнi фахiвцiв. Частина з них уже на пенсiї, частина ще працює в iнститутi яким керував В.А.Мельников (Л.Н.Корольов, В.П.Iванников, О.М.Томiлiн та iн.), частина ще працює у В.С.Бурцева (I.К.Хайлов, В.I.Перекатов, В.Б.Федоров, В.П.Торчигин, Ю.Н.Никольська й iн.). Бiльшiсть пов'язала життя з IТМ i ОТ АН СРСР iм. С.О.Лебедєва РАН (Г.Г.Рябов, В.I.Рижов, В.В.Бардиж, П.П.Головистиков, В.Н.Лаут, А.С.Федоров, А.А.Соколов, М.В.Тяпкин, В.I.Смирнов та iн.). На жаль, рамки книги не дозволяють розповiсти про всiх докладно.

Супер-ЕОМ, у розробку яких Сергiй Олексiйович i керований їм колектив доклали стiльки працi, були i залишаються провiдним класом машин в обчислювальнiй технiцi.

IТМ i ОТ АН СРСР iм. С.О.Лебедєва РАН дбайливо зберiгає традицiї, закладенi i розвиненi Сергiєм Олексiйовичем. Iнститут не здав своїх позицiй: слiдом за супер-ЕОМ "Эльбрус-1" i "Эльбрус-2" вступає до ладу супер-ЕОМ "Эльбрус 3-1", що виконувала 1 млрд. операцiй у секунду. Така швидкiсть обчислень робить її однiєю з найшвидших у свiтi! Супер-ЕОМ "Эльбрус 3-1" втiлила в собi кращий вiтчизняний досвiд. Враховувалися i досягнення обчислювальної технiки за рубежем. Менi ж хочеться вiдзначити ту особливiсть, що робить честь творцям могутнього обчислювального комплексу: математичне забезпечення "Эльбрусу 3-1" може розширюватися за рахунок величезної кiлькостi програм, напрацьованих для "БЭСМ-6"! Це досягається при включеннi до його складу супер-ЕОМ "Эльбрус-5" (керiвник роботи М.В.Тяпкин) - мiкроелектронної копiї "БЭСМ-6". Учнi зберегли i помножили те, що було зроблено за життя вчителя.

В розробку нової ефективної технiки багато працi i творчого натхнення зробили внесок головний конструктор комплексу - директор IТМ i ОТ АН СРСР iм. С.О.Лебедєва РАН з 1986 р., чл. кор. РАН Геннадiй Георгiйович Рябов, а також головнi конструктори основних машин комплексу доктори технiчних наук Андрiй Андрiйович Соколов i Марко Валерiанович Тяпкин. Останнiм учений ступiнь доктора наук було надано без захисту дисертацiй. Обоє вони вiдзначилися ще в роки створення "БЭСМ" i "БЭСМ-6", а сьогоднi, це фахiвцi найвищої квалiфiкацiї, "золотий фонд" iнституту. Прекрасно працює великий колектив їхнiх молодих помiчникiв.

Система автоматизацiї проектування ЕОМ, розроблена пiд керiвництвом Г.Г.Рябова, допомогла вчасно i якiсно здiйснити проектування комплексу. За її створення групi спiвробiтникiв iнституту на чолi з Г.Г.Рябовим була присуджена Державна премiя.

У бiльшостi iнших органiзацiй склалося iнше положення. Слiпе копiювання закордонної технiки, вiдмовлення вiд спiвробiтництва з європейськими країнами не пройшли даром не тiльки для тих, хто цьому сприяв, але i нанесли непоправний збиток науково-технiчному прогресу в галузi найбiльше широко використовуваних класiв обчислювальної технiки й електронному машинобудуванню в цiлому.

Нема пророкiв у своїй батькiвщинi! У 60-х роках в СРСР розгорнулася дискусiя, пов'язана з переходом до ЕОМ третього поколiння (на iнтегральних схемах). Бiльшiсть учасникiв дискусiї сходилося на думцi, що варто створити ряд (сiмейство) сумiсних (програмно й апаратно) ЕОМ. Але на цьому згода закiнчувалася.

С.О.Лебедєв, що довiв багаторiчною працею правоту своїх iдей i умiння пророкувати перспективи розвитку обчислювальної технiки, пропонував створити ряд малих та середнiх ЕОМ i незалежно вiд нього вести розробку супер-ЕОМ (у силу великих вiдмiнностей структури, архiтектури, технологiї супер-ЕОМ).

Лебедєв, Глушков та їхнi прихильники вважали, що накопичений досвiд i створений на той час значний виробничий потенцiал дозволяють кооперуватися з основними виробниками обчислювальної технiки в Захiднiй Європi, щоб спiльними зусиллями перейти до розробки ЕОМ четвертого поколiння ранiше, нiж це зроблять американцi.

Супротивники С.О.Лебедєва пропонували йти iншим шляхом - повторити створену кiлька рокiв тому американську систему третього поколiння "IBM-360". Серед них не було вчених такої ваги як Лебедєв i його прихильники, але були люди влади, а отже, що приймають рiшення. Була прийнята постанова уряду створити Єдину систему ЕОМ (ЄС ЕОМ) за аналогiєю iз сiмейством машин "IBM-360". Iнститут Лебедєва в постановi не згадувався. Коли воно готувалося, його укладачi намагалися умовити Сергiя Олексiйовича брати участь у створеннi єдиного ряду ЕОМ. Учений, порадившись з провiдними спецiалiстами, вiдповiв вiдмовленням, додавши з почуттям гумору: "А ми зробимо що-небудь надзвичайне!", - даючи зрозумiти, що вiн не припинить своїх робiт зi створення супер-ЕОМ.

Iмовiрно, рiшення про копiювання "IBM-360" не мало б особливих наслiдкiв, якби до цього часу в IТМ i ОТ АН СРСР та iнших органiзацiй, що розробляють обчислювальну технiку, не з'явився суперник, що претендував на головну роль, - Науково-дослiдний центр електронної Обчислювальної технiки (НДЦЕОТ). Його створення пов'язане з iм'ям Михайла Кириловича Сулима. У сорок з невеликим рокiв вiн був призначений заступником мiнiстра радiопромисловостi. Прекрасно розумiючи значення обчислювальної технiки для народного господарства, розгорнув кипучу дiяльнiсть по створенню промислового i наукового потенцiалу в цiй областi. Його стараннями в 1967 р. було пiдготовлено i прийнято постанову уряду, що передбачала будiвництво заводiв у рiзних республiках країни по випуску засобiв обчислювальної технiки (на додаток до iснуючих) i створення ряду науково-дослiдних органiзацiй, у тому числi, як вiдзначалося вище, могутнього НДЦЕОТ.

За задумом Сулима, до його складу повиннi були ввiйти основнi органiзацiї - розроблювачi обчислювальної технiки, у тому числi СКБ-245, НДI "Счетмаш", IТМ i ОТ АН СРСР та iн. Але план не удався.

НДЦЕОТ був розгорнутий в основному на базi СКБ-245 - давнього суперника IТМ i ОТ АН СРСР. I це позначилося на долi обох органiзацiй i розвитку обчислювальної технiки в цiлому.

Якщо iнститут С.О.Лебедєва йшов власним шляхом i мав на те пiдстави, тому що в його складi працювали фахiвцi найвищої квалiфiкацiї, якi прекрасно уявляли цiлi та змiст дослiджень, здатнi оцiнити плюси i мiнуси ЕОМ, створюваних за рубежем, i використовувати це для пiдвищення якостi своїх розробок, то створюваний наспiх величезний колектив НДЦЕОТ у першi роки iснування, за рiдкiсним винятком, був у значному ступенi позбавлений цього. Деякi першокласнi фахiвцi, що потрапили до нього, такi як Б.I.Рамеєв, В.К.Левiн, "погоди" не зробили, їх було занадто мало. Не випадково вони не прижилися в колективi, що змушений був стати на шлях аналогiй, - копiювання того, що з'являлося за рубежем, причому з великим вiдставанням. НДЦЕОТ було призначено головною органiзацiєю з розробки ЄС ЕОМ.

Сергiй Олексiйович, довiдавшись, що рiшення повторити систему "IBM-360" прийнято остаточно, поїхав на прийом до мiнiстра. Для цього йому довелося встати з лiжка. У нього було запалення легень, вiн лежав з високою температурою. Мiнiстр не прийняв ученого - очевидно, було соромно дивитися йому в очi, - переадресував до заступника. Вiзит закiнчився безрезультатно. Пiсля цього хвороба пiдсилилася. Iнодi виникала надiя на видужання, але ненадовго. Наймiцнiший органiзм ученого, який пiдточувався роками напруженої працi, не витримав.

Йому ставало усе гiрше й гiрше. Орден Ленiна, яким вiн був нагороджений до 70-рiччя, йому вручили вдома, - вiн уже майже не вставав з лiжка. Навряд чи його порадувала нагорода, якщо страждала справа, якiй було вiддано двадцять п'ять самих плiдних рокiв...

3 липня 1974 р. Петро Петрович Головистиков, що приїхав з Києва, вiдвiдав Сергiя Олексiйовича в лiкарнi i розповiв, що побував у Феофанiї, де колись створювалася "МЭСМ". Лебедєв уважно слухав, але дивився не на нього, а кудись удалину. Петро Петрович запам'ятав цей погляд на все життя. Потiм важкохворий вчений пожвавився - можливо, згадалися дуже важкi, але такi пам'ятнi щастям виконаного задуму роки, проведенi в Києвi. Цей день був останнiм у життi великого Трудiвника, генiального Вченого, прекрасної Людини - Сергiя Олексiйовича Лебедєва.

Для командно-адмiнiстративної системи, що набирала силу, такi люди ставали прикрою перешкодою на шляху бездумно прийнятих рiшень.

Прогноз С.О.Лебедєва виправдався. I в США, i в усьому свiтi надалi пiшли по шляху, що вiн пропонував: з одного боку, створюються супер-ЕОМ, а з iншого боку - цiлий ряд менш могутнiх, орiєнтованих на рiзнi застосування ЕОМ - персональних, спецiалiзованих та iн.

На розробку ЄС ЕОМ були витраченi величезнi кошти. Копiювання "IBM-360" йшло важко, з багаторазовими порушеннями накреслених термiнiв, вимагало величезних зусиль розроблювачiв. Звичайно, була i користь, - повторили нехай застарiлу, але все-таки досить складну систему, багато навчилися, довелося опанувати новi технологiї виготовлення ЕОМ, розробити великий комплекс периферiйних пристроїв, з'явилися навички "советизацiї" закордонних розробок. I все-таки при цьому "варилися у власному казанi", дуже важко дiстаючи документацiю на систему "IBM-360". Якщо подумати про збиток, що був нанесений вiтчизнянiй обчислювальнiй технiцi, країнi, загальноєвропейським iнтересам, то вiн, звичайно незрiвнянно вище в спiввiдношеннi з отриманими скромними (не по витратах працi i засобiв!) результатами.

Лiдерам оновлення нашого суспiльства не можна забувати про роль науки i значення видатних, воiстину незамiнних вчених у розвитку науково-технiчного прогресу i суспiльства в цiлому.

Нагадати про безсмертний подвиг основоположника вiтчизняної обчислювальної технiки, про славнi роки створення першої ЕОМ на землi України, про справи IТМ i ОТ РАН, що носить тепер iм'я С.О.Лебедєва, одного з деяких наукових колективiв, що зумiли зберегти передовi позицiї в електронному машинобудуваннi i вiру у власнi творчi можливостi, сприйняту вiд учителя, - саме час!

Основнi дати життя та дiяльностi  ›››      

| Про музей... | Мапа музею |

| Iнформацiйнi технологiї | Розумова машина | Перший в континентальнiй Європi комп'ютер |

| Вiд кiбернетики до iнформацiйних технологiй |

| Керуючi ЕОМ промислового призначення | Комп'ютери для пiдводних човнiв та кораблiв |

| Першi бортовi комп'ютери для ракет |

| Українська ледi Лавлейс | Першi кроки в мiкроелектронiцi | Мiкроелектроннi технологiї |

| Хiрург, кiбернетик, письменник |

| Унiкальнi комп'ютери |

| Первiсток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш" |

| Фотогалерея | Книжки |

| Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi |