Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / LEBEDEV / L_life-4_u

Сергiй Олексiйович Лебедєв.Засновник вiтчизняного комп'ютеробудування.Життя та творчiсть С.О.Лебедєв - творець першого в континентальнiй Європi комп'ютера

Мапа музею

Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi English      Русский     Сергiй Олексiйович Лебедєв. Життя та творчiсть За матерiалами книг Б.М.Малиновського Дитинство

На шляху до створення ЕОМ

Творче суперництво

Перший обчислювальний центр

"Гарна буде машинка!"

Пiслявоєнний ренесанс

Трiумф ученого

"Щоб не було вiйни"

Наукова школа С.О.Лебедєва

Нема пророкiв у своїй батькiвщинi!

Основнi дати життя та дiяльностi Трiумф ученого По завершенню робiт з лампових ЕОМ "БЭСМ-2" i "М-20" розпочалося проектування напiвпровiдникової "БЭСМ-6" - шедевра творчостi колективу IТМ i ОТ АН СРСР, першої супер-ЕОМ другого поколiння. С.О.Лебедєву - головному конструкторовi "БЭСМ-6" - активно допомагали його учнi, що стали заступниками i виросли до цього часу у вiдомих молодих учених, - В.А.Мельников i Л.Н.Корольов.

Був ретельно вивчений i проаналiзований свiтовий досвiд проектування ЕОМ надвисокої продуктивностi. Усе, що вiдповiдало цiлям, поставленим при розробцi машини, було прийнято на озброєння. З iнiцiативи i при активнiй участi Лебедєва було проведено математичне моделювання майбутньої машини. Виходячи з намiченого для неї комплексу задач визначений склад пристроїв, їхнi внутрiшнi зв'язки, система команд, ретельно вiдпрацьованi напiвпровiдниковi елементи.

Результатом стала оригiнальна i зручна для програмування система команд, проста внутрiшня структурна органiзацiї "БЭСМ-6", надiйна система елементiв i конструкцiя, що спрощує технiчне обслуговування. Такий пiдхiд до розв'язання складних технiчних задач не втратив свого значення i зараз. Його можна сформулювати як принцип обгрунтованостi прийнятих рiшень, якому С.О.Лебедєв слiдував усе життя.

"БЭСМ-6" стала першою вiтчизняною обчислювальною машиною, що була прийнята Державною комiсiєю з повним математичним забезпеченням. У його створеннi брали участь багато провiдних спецiалiстiв країни. Лебедєв одним з перших зрозумiв величезне значення спiльної роботи математикiв i iнженерiв у створеннi обчислювальних систем. Значення цього стає очевидним, коли розробка ефективної обчислювальної технiки переростає з проблеми iнженерно-технологiчної в проблему математичну, котру можна вирiшити тiльки спiльними зусиллями iнженерiв i математикiв.

Нарештi - i це теж важливо, - усi схеми "БЭСМ-6" з iнiцiативи С.О.Лебедєва були записанi формулами булевої алгебри. Це вiдкрило широкi можливостi для автоматизацiї проектування i пiдготовки монтажної i виробничої документацiї. Вона видавалася на завод у виглядi таблиць, отриманих на "БЭСМ-2", де проводилося i моделювання структурних схем. Надалi система проектування була iстотно удосконалена, завдяки роботам Г.Г.Рябова (система "Пульс").

Основнi принциповi особливостi "БЭСМ-6": магiстральний, або, як у 1964 р. назвав його С.О.Лебедєв, водопровiдний принцип органiзацiї керування; з його допомогою потоки команд i операндiв обробляються паралельно (до восьми машинних команд на рiзних стадiях); використання асоцiативної пам'ятi на надшвидких регiстрах, що скоротило кiлькiсть звернень до феритної пам'ятi, дозволило здiйснити локальну оптимiзацiю обчислень у динамiцi розрахункiв; розшарування оперативної пам'ятi на автономнi модулi, що дало можливiсть одночасно звертатися до блокiв пам'ятi по декiльком напрямкам; багатопрограмний режим роботи для одночасного розв'язання декiлькох задач iз заданими прiоритетами; апаратний механiзм перетворення математичної адреси у фiзичну, що дало можливiсть динамiчно розподiляти оперативну пам'ять у процесi обчислень засобами операцiйної системи; принцип полисткової органiзацiї пам'ятi i розробленi на його основi механiзми захисту по числах i командам; розвинена система переривання, необхiдна для автоматичного переходу з розв'язання однiєї задачi на iншу, звертання до зовнiшнiх пристроїв, контролю їхньої роботи.

В електронних схемах "БЭСМ-6" використано 60 тис. транзисторiв i 180 тис. напiвпровiдникiв-дiодiв. Елементна база "БЭСМ-6" на той час була зовсiм новою, у нiй були закладенi основи схемотехнiки ЕОМ третього i четвертого поколiнь. Принцип подiлу складної машинної логiки, побудованої на дiодних блоках, вiд однотипної пiдсилювальної частини на транзисторах забезпечили простоту виготовлення i надiйнiсть роботи. Середня швидкодiя машини досягала 1 млн. операцiй за секунду.

Макет "БЭСМ-6" був запущений у дослiдну експлуатацiю в 1965 р., а вже в серединi 1967 р. перший зразок машини був пред'явлений на iспити. Тодi ж були виготовленi три серiйнi зразки. Завдяки спiльнiй роботi з заводом-виготовлювачем фактично не треба було часу на доведення машини i пiдготовку її до серiйного виробництва.

Державна комiсiя пiд головуванням М.В.Келдиша, у той час президента Академiї наук СРСР, що приймала "БЭСМ-6", дала машинi високу оцiнку.

На основi "БЭСМ-6" були створенi центри колективного користування, системи керування в реальному масштабi часу, координацiйно-обчислювальнi системи телеобробки i т.д. Вона використовувалася для моделювання складних фiзичних процесiв i процесiв керування, а також у системах проектування для розробки математичного забезпечення нових ЕОМ. Прийнятi при її створеннi принциповi технiчнi рiшення забезпечили їй завидне довголiття: "БЭСМ-6" випускалася промисловiстю 17 рокiв! Машини здобули заслужену любов користувачiв i в 70-х роках складали основу парку високопродуктивних ЕОМ.

Пiд час радянсько-американського космiчного польоту "Союз-Аполлон" керування здiйснювалося новим обчислювальним комплексом, до складу якого входили "БЭСМ-6" та iншi могутнi обчислювальнi машини вiтчизняного виробництва, розробленi учнями С.О.Лебедєва. Якщо ранiше сеанс обробки телеметричної iнформацiї тривав бiля пiвгодини, то на новому комплексi це робилося за одну хвилину, вся iнформацiя оброблялася майже на пiвгодини ранiше, нiж у колег з США.

Це був дiйсний трiумф С.О.Лебедєва, його учнiв, його школи, що створили першокласну ЕОМ, здатну суперничати з кращими комп'ютерами свiту! Основнi учасники розробки "БЭСМ-6" (С.О.Лебедєв, В.А.Мельников, Л.Н.Корольов, Л.А.Задо, В.Н.Лаут, А.А.Соколов, В.I.Смирнов, О.М.Томилин, М.В.Тяпкин) удостоєнi Державної премiї.

Пiд час пiдготовки книга, менi в руки потрапили твори нiмецького фiлософа Нiцше. Одне з його висловлень привернуло особливу увагу: "Умiти дати напрямок - ознака генiальностi". Менi вiдразу згадався С.О.Лебедєв, що угадав основнi напрямки i перспективи розвитку ЕОМ. Учнi Сергiя Олексiйовича Л.Н.Корольов i В.А.Мельников у статтi "Про ЕОМ БЭСМ-6" говорять про те ж, тiльки бiльш виразно: "Генiальнiсть С.О.Лебедєва складалася саме в тому, що вiн ставив мету з урахуванням перспективи розвитку структури майбутньої машини, умiв правильно вибрати засоби для її реалiзацiї стосовно до можливостей вiтчизняної промисловостi" (Управляющие системы и машины. 1976, №6).

"Щоб не було вiйни" Обчислювальна технiка з перших днiв виникнення стала використовуватися у вiйськових цiлях. С.О.Лебедєв був головним конструктором обчислювальних засобiв системи протиракетної оборони країни (ПРО).

Важливе значення робiт в областi ПРО, що набагато випереджали в той час рiвень закордонної вiйськової технiки, привело до того, що iм'я Лебедєва як головного конструктора обчислювальних засобiв ПРО було засекречено. Лише в 1990 р. - через 16 рокiв пiсля смертi - про його участь у створеннi перших у країнi систем ПРО було сказано в газетi "Советская Россия" вiд 5 серпня (стаття Г.В.Кисунько "Деньги на оборону").

Можна з упевненiстю сказати, що "БЭСМ-2", "М-20", "БЭСМ-6", встановленi в багатьох обчислювальних центрах, забезпечили в пiслявоєннi роки швидкий розвиток наукових дослiджень i вирiшення найбiльш складних задач науково-технiчного прогресу, то спецiалiзованi ЕОМ, розробленi пiд керiвництвом С.О.Лебедєва, стали основою могутнiх обчислювальних комплексiв у системах протиракетної оборони. Отриманi в тi роки результати були досягнутi за рубежем лише через багато рокiв. Узятися за вiйськову тематику змусила "холодна" вiйна, що розгорнулася в пiслявоєнний перiод. Сергiй Олексiйович не мiг залишитися осторонь вiд запитiв часу. До того ж виконання оборонної тематики дозволяло полiпшити матерiальне i фiнансове становище iнституту i за рахунок цього прискорити i розширити дослiдження з створення могутнiх унiверсальних ЕОМ для оснащення обчислювальних центрiв країни, що завжди було головною задачею IТМ i ОТ АН СРСР.

Ще 15 сiчня 1951 р., знаходячись у Києвi, С.О.Лебедєв направив лист до президiї АН України, у якому говорилося: "Iнститутом електротехнiки Академiї наук України в 1950 р. розроблено макет швидкодiючої електронної лiчильної машини. Швидкодiючi електроннi лiчильнi машини дозволяють з колосальною швидкiстю i великою точнiстю вирiшувати найрiзноманiтнiшi задачi, наприклад, в областi внутрiшньоатомних процесiв, реактивної технiки, радiолокацiї, авiабудування, будiвельної механiки й iнших галузей.

Швидкiсть i точнiсть обчислень дозволяють порушувати питання про створення пристроїв керування реактивними снарядами для точної поразки цiлi шляхом безперервного розв'язання задачi зустрiчi в процесi польоту керованого реактивного снаряду i внесення коректив до траєкторiї його польоту".

Президiя АН України не зумiла надати дiючої допомоги в розвитку робiт, - йшло вiдновлення народного господарства республiки, коштiв не вистачало. Не було i розумiння важливостi проблеми з боку керiвництва республiки. Пiсля переїзду до Москви, ставши директором IТМ i ОТ АН СРСР, С.О.Лебедєв приступив до здiйснення свого давнього задуму.

Усе почалося з того, що, коли роботи з налагодження "БЭСМ" пiдходили до кiнця, Сергiй Олексiйович, захопивши iз собою молодого фахiвця Всеволода Сергiйовича Бурцева, що вiдзначився при налагодженнi "БЭСМ" i прив'язався до вченого як до батька (у роки вiйни Бурцев залишився без батькiв), з'явився в одному з московських НДI, що розробляв радiолокатори. Результатом стало створення в 1952-1955 р. двох спецiалiзованих ЕОМ "Дiана-1" i "Дiана-2" для автоматичного знiмання даних з радiолокатора й автоматичного спостереження за повiтряними цiлями. Подальшим розвитком цих робiт стало створення цiлої серiї ЕОМ, призначених для систем ПРО.

Заступником i вiдповiдальним виконавцем по роботi Лебедєв призначив Бурцева. Довiра, виявлена Сергiєм Олексiйовичем, величезне бажання не пiдвести свого наставника помножили сили й енергiю молодого фахiвця.

Лампова ЕОМ "М-40" (40 тис. операцiй у секунду), на яку вiн затратив багато сил, запрацювала в 1958 р., випереджаючи на кiлька мiсяцiв "М-20". Трохи пiзнiше з'явилася "М-50" (з плаваючою комою). Машини мали мультиплексний канал, що дозволяє приймати для обробки (асинхронно) данi з шести напрямкiв. На базi цих ЕОМ була створена перша радянська система ПРО.

Генеральним конструктором першої системи ПРО був 35-лiтнiй Г.В.Кисунько. Деякi науковi авторитети посмiювалися над його задумом - збити ракету, що летить, снарядом!

Вiн говорив як фахiвець, що побачив таку перспективу в з'єднаннi радiолокацiйної технiки з електронно-обчислювальною - наукових галузей, що могли стати основою нової системи оборони. Г.В.Кисунько очолив групу ентузiастiв з розробки й обгрунтування принципiв ПРО. Протягом року необхiдно було вирiшити декiлька складних задач. Як знаходити балiстичну ракету й ефективно стежити за нею - дуже стрiмкою i невеликою за розмiрами? Як органiзувати автоматичну взаємодiю вiддалених один вiд одного об'єктiв ПРО? Як з достатньою швидкiстю обробляти iнформацiю i приймати вiрнi рiшення? Як успiшно збивати цiль? Вiдповiсти на цi питання разом iз Григорiєм Васильовичем узялися талановитi вченi i конструктори, у тому числi i С.О.Лебедєв. Народилася iдея створити експериментальний комплекс ПРО - так звану систему А.

На захiд вiд озера Балхаш сотнi кiлометрiв землi вiдняла в людей кам'яниста безводна пустеля. Улiтку тут плюс сорок у тiнi, серед живого навколо - фаланги, змiї, скорпiони. Сюди в 1956 р. приїхали будiвельники протиракетного полiгона. За ними потягнулися промисловцi, потiм вiйськовi випробувачi - тисячi людей. Пустеля стала "умовною Москвою", оточеною системою ПРО, по якiй повиннi були стрiляти з Капустiна Яру, Плесецька. Задача випробувачiв - розгорнути експериментальну технiку, а потiм виявляти в небi i збивати нацiленi на пустелю ракети. Полiгон неофiцiйно називали Сари-Шаган, за назвою найближчого населеного пункту. Закипiла справжня фронтова робота. Будiвельники жили в землянках. Води мало, курних бур багато. Так само багато, як i справ, на якi придiлялося по-фронтовому мало часу. Будували майже все одночасно: залiзничнi вiтки, автодороги, лiнiї електропередач, прокладали зв'язок, зводили вiйськовi i цивiльнi об'єкти, пiднiмали мiстечко випробувачiв.

Треба вiддати належне не тiльки прозорливостi, але i смiливостi Кисунько, Лебедєва, Бурцева, що взялися здiйснити, здавалося б, неможливе.

Досить згадати хоча б те, якими недосконалими були в той час ламповi ЕОМ. Коли Кисунько побачив "БЭСМ", вiн вирiшив, що ця "саморобка" не має перспективи серiйного виробництва, i став орiєнтуватися на "Стрелу". З СКБ-245 було укладено договiр про розробку спецiалiзованої ЕОМ на базi "Стрели". Про всяк випадок було укладено договiр i з iнститутом Лебедєва. На Балхашi, у будинку, де повиннi були розмiщатися обидвi машини, величезний зал роздiлили на двi частини. Але незабаром генеральний конструктор зрозумiв, що половина залу, вiдведена для СКБ-245, залишиться порожньою, а вченi академiї вмiють не тiльки писати науковi статтi, але i вирiшувати складнi практичнi задачi: у залi з'явилася ЕОМ "М-40"!

Усього через рiк на полiгонi став до ладу перший локатор, що успiшно фiксував усi навчальнi пуски ракет у країнi. А через два роки почалися стрiлянини протиракет при повному складi системи А. Її компонентами стали небаченi для тих рокiв радiолокатори з наймогутнiшим енергетичним потенцiалом, автоматизована система керування на базi швидкодiючої "М-40", високошвидкiснi i маневренi протиракети з засобами точного наведення, електронiка з цифровим кодуванням. Не все спочатку ладилося, та й недоброзичливцi не дрiмали, пам'ятаючи, що Кисунько - син репресованого куркуля. Але зрештою наступив день, що учасники робiт запам'ятали на все життя.

Цiль вже в небi, її ведуть усi локатори, незабаром надiйде команда на пуск протиракети. Програмiст жме кнопку запуску. Оцiнка цiлi на екранi. Слiдом - пуск протиракети. Через кiлька хвилин табло висвiтило сигнал "Пiдрив цiлi". Наступного дня данi кiнофотореєстацiї пiдтвердили: головна частина балiстичної ракети розвалилася на шматки!

Ця подiя стала справжнiм проривом у вiйськовiй справi, науцi, навiть у полiтицi. На однiй iз прес-конференцiй М.С.Хрущов начебто б мiж iншим, але так, щоб зрозумiли всi, помiтив: "Наша ракета, можна сказати, попадає в муху в космосi". Для багатьох тодi залишилося загадкою - чи всерйоз вiн говорить. Адже про таку без'ядерну поразку балiстичної ракети за рубежем навiть не думали. Значне просування СРСР в областi ПРО змусило американцiв шукати можливостi для укладання договору з обмеження ПРО, що з'явився в 1972 р. i став першою "розброєнною" угодою пiслявоєнного часу!

Один раз дочка Сергiя Олексiйовича запитала: "Навiщо ти робиш ЕОМ для вiйськових"? - "Щоб не було вiйни!" - вiдповiв батько.

За всiм цим стоїть колосальна багаторiчна робота багатьох колективiв, у тому числi лебедєвського. В.С.Бурцев провiв на полiгонi, де була створена система А, не один рiк. Бував там Сергiй Олексiйович, i не раз. I нiколи не намагався видiлитися, працював нарiвнi з усiма.

Творцi першої системи ПРО одержали Ленiнську премiю. Серед них були Г.В.Кисунько, С.О.Лебедєв i В.С.Бурцев.

Згодом ламповi ЕОМ були замiненi напiвпровiдниковими. До них додалася трьохпроцесорна ЕОМ продуктивнiстю 1,5-2 млн. операцiй у секунду. Це була перша в країнi ЕОМ на iнтегральних схемах. Здiйснилася ще одна мрiя С.О.Лебедєва, висловлена в Києвi (А.I.Кондалєву, Р.Г.Офенгенгену): зробити ЕОМ мiнiатюрними, надiйними, для широкого застосування (машина займала 2,5 м3). Досвiд створення першої ЕОМ третього поколiння послужив базою для конструювання сiмейства добре вiдомих супер-ЕОМ "Эльбрус". Назва була запропонована С.О.Лебедєвим. Захоплення горами залишалося. Стояло скорити ще одну вершину, але тепер вже в науцi. Не встиг...

Наукова школа С.О.Лебедєва  ›››      

| Про музей... | Мапа музею |

| Iнформацiйнi технологiї | Розумова машина | Перший в континентальнiй Європi комп'ютер |

| Вiд кiбернетики до iнформацiйних технологiй |

| Керуючi ЕОМ промислового призначення | Комп'ютери для пiдводних човнiв та кораблiв |

| Першi бортовi комп'ютери для ракет |

| Українська ледi Лавлейс | Першi кроки в мiкроелектронiцi | Мiкроелектроннi технологiї |

| Хiрург, кiбернетик, письменник |

| Унiкальнi комп'ютери |

| Первiсток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш" |

| Фотогалерея | Книжки |

| Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi |