Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / GL_HALL2 / COMPUTERS / Dnepr_printed_u

Керуюча машина широкого призначення (КМШП) "Днепр" В.М.Глушков - основоположник iнформацiйних технологiй в Українi та колишньому СРСР

Мапа музею

Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi Русский      English

"Днепр" - перша вiтчизняна напiвпровiдникова керуюча машина широкого призначення.

Героїчний час В.М.Глушков про створення комп'ютера "Днепр"

Принципи побудови та налагодження

Доказ унiверсальностi

Серiйне виробництво

Тернистий шлях впровадження

Пiонерськi цифровi керуючi системи

"Кiбернетика починається там, де закiнчуються розмови i розпочинається справа"

Характеристики ЕОМ "Днепр". Його творцi. Iлюстрацiї.

В.М.Глушков згадує про створення комп'ютера "Днепр" "...Одночасно з теоретичними дослiдженнями в Iнститутi кiбернетики Академiї наук України були розгорнутi роботи зi створення i застосування обчислювальної технiки в Українi. Для автоматизацiї керування технологiчними процесами в той час використовувалися найпростiшi аналоговi обчислювальнi пристрої. Для кожного процесу створювався спецiальний пристрiй. Причому в основному для тих, котрi описувалися диференцiальними рiвняннями (не дуже складними).

Тому, коли мною в 1958 р. на Всесоюзнiй конференцiї в Києвi, була висунута iдея створення унiверсальної керуючої машини, її зустрiли в багнети. Багато фахiвцiв в галузi обчислювальної технiки дружно виступили проти. Справа в тому, що в той перiод унiверсальна машина уявлялася обов'язково ламповою, а це вимагало величезних залiв, кондиционованого повiтря, тобто нiяк не погоджувалося з виробництвом i керуванням технологiчними процесами.

Але вже в той час Б.М.Малиновський (заввiддiлом Iнституту) займався (один з перших у СРСР) напiвпровiдниковими елементами для електронних обчислювальних машин. У вiддiл, яким керував Б.М.Малиновський, прийшли молодi фахiвцi з Київського полiтехнiчного iнституту, i смiливо взялися за розв'язання цiєї задачi, незважаючи на одноголосну опозицiю. Молодi фахiвцi поповнили й iншi вiддiли, зайнятi роботою по створенню керуючої машини широкого призначення (КМШП). Нами були висловленi всi основнi iдеї, що потiм стали пануючими, - насамперед про те, що машина обов'язково повинна бути напiвпровiдниковою, транспортабельною, високонадiйною, малорозрядною (26-розрядною) - цього досить для керування технологiєю в бiльшостi процесiв, i саме головне, iдея про унiверсальний пристрiй зв'язку з об'єктом (ПЗО). ПЗО - це набiр аналого-цифрових i цифро-аналогових перетворювачiв, керованих вiд машини, за допомогою яких машина приєднується до виробничого процесу.

Розробку машини доручили Б.М.Малиновському, вiн був головним конструктором, а я - науковим керiвником. Робота була виконана в рекордно короткий термiн: вiд моменту висловлення iдеї на конференцiї в червнi 1958 року до моменту запуску машини в серiю в липнi 1961 року й установки її на рядi виробництв пройшло всього три роки. Наскiльки менi вiдомо, цей результат залишається свiтовим рекордом швидкостi розробки i впровадження дотепер.

Паралельно зi створенням КМШП, що одержала згодом назву "Днепр", була проведена за участю ряду пiдприємств України велика пiдготовча робота з її застосування для керування складними технологiчними процесами. Разом зi спiвробiтниками металургiйного заводу iменi Дзержинського (Днiпродзержинськ) дослiджувалися питання керування процесом виплавки сталi в бесемерiвських конверторах, зi спiвробiтниками Содового заводу в Слов'янську - колоною карбонiзацiї й iн. У порядку експерименту вперше в Європi з моєї iнiцiативи було здiйснено дистанцiйне керування бесемерiвським процесом протягом декiлькох дiб пiдряд у режимi порадника майстра. Розпочалися дослiдження з застосування машин "Днепр" для автоматизацiї плазових робiт на Миколаєвському заводi iменi 61 комунара. У них брали участь Б.М.Малиновський, В.I.Скурiхин, Г.А.Спину й iн.

"Днепр" стала першою вiтчизняною напiвпровiдниковою машиною (якщо не вважати спецмашин), вона прекрасно витримувала рiзнi клiматичнi умови, тряску й iн.

Потiм з'ясувалося, що американцi трохи ранiше нас почали роботи з унiверсальної керуючої напiвпровiдникової машини, аналогiчної "Днепр", але запустили її у виробництво в червнi 1961 року, одночасно з нами (ймовiрно мається на увазi американська машина PB-300. - Прим. Малиновського). Так що це був один з моментiв, коли нам удалося скоротити до нуля той розрив, що був стосовно американської технiки, нехай в одному, але дуже важливому напрямку. Помiтьте також, що наша машина була першою вiтчизняною напiвпровiдниковою машиною (якщо не вважати спецмашин).

Ця перша унiверсальна напiвпровiдникова машина, яка пiшла в серiю, побила й iнший рекорд - рекорд промислового довголiття, оскiльки випускалася десять рокiв (1961-1971), тодi як цей термiн звичайно не перевищує п'яти-шести, пiсля чого потрiбна вже серйозна модернiзацiя. I коли, пiд час спiльного космiчного польоту "Союз Аполлон", треба було упорядкувати демонстрацiйний зал у Центрi керування польотами, то пiсля тривалого вибору машин, що iснували в той час, (у 1971 чи 1972 р. почалася ця робота) вибiр усе-таки зупинився на "Днепр", i двi машини керували великим екраном, на якому усе вiдображалося, - стикування i т.п. (система розроблялася пiд керiвництвом А.О.Морозова). Машина ця пiшла на експорт i працювала в багатьох соцiалiстичних країнах.

Першi машини "Днепр" випускав Київський завод "Радiоприлад". Одночасно з розробкою машини "Днепр" в Києвi став будуватися, з iнiцiативи Iнституту кiбернетики, пiдтриманої урядом, завод обчислювальних i керуючих машин (ОКМ) - "Електронмаш". Так що розробка "Днепр" поклала початок великому заводу з виробництва ЕОМ.

Так закiнчився героїчний перiод нашого розвитку. Я називаю цей час героїчним тому, що нам доводилося робити не тiльки те, що було призначено, але i значно бiльше й у дуже важких умовах."

Про становлення цифрової обчислювальної технiки в Обчислювальному центрi АН України керованому Вiктором Михайловичем Глушковим згадує його заступник з наукової частини Борис Миколайович Малиновський:

"Хочу розповiсти, що стоїть за словами В.М.Глушкова "героїчний перiод нашого розвитку" Оскiльки доводилося бiльше усiх пiклуватися про розробку КМШП, то до кiнця її жартiвники називали КМШП-"РОЗУМУ-ПОЗБАВЛЕНИЙ". Роботи дiйсно було багато i не завжди вона клеїлася. Через рiк чи пiвтора довелося взяти весь обсяг роботи пiд свiй твердий контроль, що я i зробив, користуючись можливостями заступника директора. Потiм зрозумiв, що потрiбний проектно-конструкторський вiддiл, i умовив Вiктора Михайловича створити його. У якостi завiдуючого "пiдвернувся" Ю.Т.Митулинський, людина з гарними органiзацiйними здiбностями. Вiддiл був швидко розгорнутий i приступив до конструювання машини.

Так створювалася кадрова база великої для того часу розробки.

Принципи побудови (вибiр структури й архiтектури) i налагодження I все-таки головними були i залишалися питання: якою повинна бути машина - принципи її побудови, основнi параметри, структура й архiтектура (як стали говорити пiзнiше). Вони визначалися її призначенням - керування широким колом виробничих процесiв. Довелося зайнятися їхнiм вивченням.

Пам'ятаю, менi спало на думку написати в рiзнi науково-дослiднi органiзацiї, унiверситети, ряд промислових органiзацiй листа про те, що розробляється КМШП, що ми шукаємо прихильникiв створення такої машини, i тi, хто бачить можливостi її використання, згодний працювати разом з нами, може висловити вимоги до КМШП. Було розiслано понад 100 листiв. Вiктор Михайлович схвалив мiй задум. Позитивнi вiдповiдi прийшли вiд чотирьох органiзацiй, у тому числi вiд НДI хiмiчної промисловостi - "НИОХИМ" - (м.Харкiв), iншi органiзацiї або не вiдповiли, або надiслали нiчого не значущi вiдписки.

Менi довелося засiсти за книги з описом вимiрювальних приладiв, регуляторiв, сервомеханiзмiв, технологiй, використовуваних у промисловостi. У той час нiякої єдиної системи вимiрювальної технiки не iснувало. В основному використовувалися стрiлочнi прилади. По положенню стрiлки чи iншого покажчика на шкалi можна було прочитати величину вимiрюваного параметра. Таке ж положення було з регуляторами.

У керуючу машину данi про процес, якi знiмалися з приладiв, треба було вводити автоматично, за її командами. Також автоматично було потрiбно керувати регуляторами i сервомеханiзмами. Постала проблема об'єднання обчислювальної частини ЕОМ з об'єктом керування. Саме в стiнах нашого вiддiлу спецмашин народилася тодi назва пристрою, покликаного виконувати цi функцiї: ПЗО - пристрiй зв'язку з об'єктом. Слово ПЗО узвичаїлося, стало зрозумiлим усiм, хто займається керуючими машинами.

Розроблювачам ПЗО вiдразу стала очевидна необхiднiсть стандартизацiї електричних сигналiв на виходi вимiрювальних приладiв i на входi сервомеханiзмiв, що впливають на процес. Тiльки в цьому випадку створення ПЗО, розраховане на прийом багатьох вхiдних i видачу багатьох вихiдних сигналiв, ставало можливим. Це змусило фахiвцiв в галузi вимiрювальної технiки зайнятися питаннями стандартизацiї промислової автоматики. Буваючи на конференцiях, семiнарах, вiдвiдуючи пiдприємства, я багаторазово обговорював цi питання з тими, хто був близький до них, щоб скласти уявлення про майбутнє ПЗО. Зрештою нам удалося його спроектувати. Багато працi в цю роботу доклали В.М.Єгипко i Л.О.Жук.

Що стосується обчислювальної частини (арифметичного пристрою i пам'ятi), то у вiдношеннi її структури й архiтектури усе було ясно. Однак виникало багато технологiчних труднощiв, наприклад, створення феритної пам'ятi на мiнiатюрних сердечниках.

Запам'ятовуючий пристрiй КМШП на мiнiатюрних феритних сердечниках, розроблений пiд керiвництвом I.Д.Войтовича став першим у країнi i забезпечив високу надiйнiсть i невеликi розмiри машини. Для пристрою введення-виведення програми i даних були обранi широко застосовуванi в той час пристрiй уведення даних з перфострiчки i цифродрук з електричним приводом.

З огляду на наближення комплексного налагодження КМШП, я, за порадою В.М.Глушкова, постарався сконцентрувати всi роботи в себе у вiддiлi. Налагодження ПЗО вiв В.М.Єгипко, що працював у вiддiлi i ранiше, арифметичний пристрiй налагоджував В.С.Каленчук, запам'ятовуючий пристрiй вiв спочатку В.Г.Пшеничний, потiм I.Д.Войтович. Структурну схему всiєї машини допрацьовували я й А.Г.Кухарчук. Пристрiй керування вела Л.О.Коритна, пристрiй живлення - Е.Г.Райчев.

Розробка пристроїв введення-виведення затримувалася. У цей час у наш ОЦ прийшов на роботу д.т.н. Б.Б.Тимофєєв iз Грузiї. В.М.Глушкова не було, приймав його я i вiдразу запропонував очолити вiддiл пристроїв введення-виведення, передав йому частину спiвробiтникiв свого вiддiлу. Комплексне налагодження машини було проведено за лiченi тижнi - позначилася висока якiсть налагодження основних пристроїв.

Доказ унiверсальностi Передати машину в серiйне виробництво можна було, довiвши унiверсальнiсть її призначення, працездатнiсть i наявнiсть документацiї для серiйного випуску.

Коли про створення машини стало вiдомо в країнi, до нас в ОЦ АН України стали приїжджати численнi посланцi з рiзних органiзацiй для переговорiв про її постачання. З'явилася можливiсть вибору. Однак це питання не було простим. По-перше, кожному "обраному" споживачу треба було виготовити i поставити КМШП, вписати її в схему технологiчного процесу. Я намагався вiдiбрати найбiльше "придатних" споживачiв, на прикладi яких можна було довести унiверсальнiсть КМШП. По-друге, доводилося пiклуватися про те, щоб машина потрапила у вмiлi руки, - ми домагалися, щоб замовники надсилали своїх спiвробiтникiв для попереднього навчання. По-третє, шукали замовникiв, здатних пiти на великий госпдоговiр i поставити хоча б частину транзисторiв, дiодiв та iншi радiодеталi, необхiднi для виготовлення машин.

Необхiдно подумати про Державну комiсiю, її склад, голову. А головне - швидше закiнчувати комплексне налагодження. Основнi об'єкти контролю i керування, на прикладi яких можна було показати можливостi КМШП, уже були намiченi: бесемерiвський конвертор на Днiпродзержинському металургiйному заводi; карбонiзацiйна колона на Слов'янському содовому заводi; дiлянка плазових робiт на Суднобудiвному заводi iменi 61 комунара в Миколаєвi; клас для навчання курсантiв у КВIРТУ (Київ).

На обраних об'єктах розгорталися роботи з алгоритмiзацiї процесiв, прив'язцi КМШП до об'єктiв, йшла пiдготовка кадрiв, частина з яких працювала прямо в моєму вiддiлi, беручи участь у налагодженнi КМШП.

Бесемерiвський конвертор був намiчений за вказiвкою В.М.Глушкова. Вiн побував у Днiпродзержинську з лекцiєю. Познайомився з завiдувачем кафедрою автоматики Днiпродзержинського заводу-втузу С.К.Гаргером. Той вiв роботи з визначення оптимального часу повалки конвертора. Фактично робота тiльки починалася, сам бесемерiвський процес вiдживав свiй вiк, але Гаргер зумiв зацiкавити Вiктора Михайловича iдеєю прискорення плавок, можливiстю використання для цiєї мети ЕОМ, i Глушков захопився цiєю iдеєю. Вiн вирiшив не чекати появи КМШП, а запропонував провести повалку з застосуванням ЕОМ "Киев", створеної у нас в ОЦ АН України. Для стикування з датчиками на конверторi (а їх було всього два) було вирiшено виготовити й установити в цеху реєструючу цифрову установку РЦУ. Робити її Глушков доручив Андрiю Iвановичу Нiкiтiну. Керував цiєю роботою сам, але просив, щоб i я в нiй брав участь.

Проведений у 1958 роцi дослiд ледь не зiрвався. Постiйно виходила з ладу лiнiя зв'язку, вiдмовляла ЕОМ "Киев", порушувалася робота РЦУ, не давали потрiбних показань датчики. Для остаточного налагодження алгоритму довелося провести ще один дослiд керування конвертором на вiдстанi, коли запрацювала КМШП. Вона виявилася надiйнiшою нiж ЕОМ "Киев", але лiнiї зв'язку i РЦУ як i ранiше пiдводили, ледь не зiрвавши експеримент. Треба було везти машину в Днiпродзержинськ i там, на мiсцi, завершувати обробку системи.

Другим об'єктом була карбонiзацiйна колона на Слов'янському содовому заводi. Вiдстань до нього була вдвiчi бiльше, але я все-таки умовив "НИОХИМ" провести дослiд керування колоною на вiдстанi. Спокушало те, що цей iнститут мав точну алгоритмiчну модель колони, i це могло сприяти успiху. Крiм цього сам завод не квапився купувати машину, i вдалий досвiд мiг пiдштовхнути вирiшення цього питання.

Спрощений алгоритм керування пiдготував Iван Олександрович Янович - дуже здiбний математик, що працював у моєму вiддiлi. Досвiд пройшов удало. Вiд "НИОХИМ" i заводу ми одержали акт про те, що керування за допомогою ЕОМ (була використана КМШП) дає ефект у кiлька десяткiв тисяч карбованцiв за рiк. Питання про покупку машини було вiдразу ж вирiшено.

Третього споживача КМШП ми не шукали, вiн сам знайшов нас.

До Києва приїхав i звернувся до нас Г.I.Мацкевич, що працював на Суднобудiвному заводi iменi 61 комунара в Миколаєвi. Людина з цiкавою долею. Пiд час Першої свiтової вiйни вiн потрапив у Францiю i жив там до 1954 року, потiм разом з родиною повернувся на батькiвщину. Працював у плазовому цеху заводу, де готують креслення деталей корпуса судна для наступної вирiзки з аркушiв сталi. Захопився iдеєю економiї сталевих аркушiв шляхом застосування оптимальної розкладки деталей корпуса на листi сталi. Запропонував свою iдею як винахiд. Нас просив стати спiввиконавцями.

У моєму вiддiлi працював В.I.Скурiхин. Вiн став спiвробiтничати з миколаївським винахiдником. З'ясувалося, що пропоноване Мацкевичем, - мала дещиця того, що можна зробити на заводi за допомогою ЕОМ. Так, наприклад, плазовi роботи, при яких було потрiбно вичертити судокорпуснi деталi на плазi - гладкiй поверхнi пiдлоги величезного залу, майже рiвного за розмiрами футбольному полю, можна було перенести в ЕОМ. Для цього потрiбна була дуже велика робота математикiв. У складi групи Скурiхина вони були, i вiн узявся за цю роботу. Я продовжував займатися автоматизацiєю розкладки деталей на листi сталi разом iз Машбiц i продовжував керувати роботою в цiлому. Треба було подбати про те, щоб на завод надiйшла КМШП у максимальнiй модифiкацiї, iнакше її можливостей не вистачило б для плазових розрахункiв.

Пiд час першої поїздки в Миколаїв з'ясувалося, що з заводом працює також Iнститут автоматики (Київ). Керував роботами к.т.н. Г.Л.Спину. Задача полягала в тому, щоб виготовити газорiзальний верстат для вирiзки судокорпусних деталей, що працює по програмi, записанiй на магнiтну стрiчку. Ця задача "стикувалася" з нашими. Таким чином, з'явився задум створити комплексну автоматизовану систему пiдготовки i вирiзки судокорпуснмх деталей. Вона одержала назву "Авангард" (за назвою газорiзального автомату) i виявилася першою в СРСР.

Робота зi створення класу навчання на базi ЕОМ у КВIРТУ готувалася без нашої участi. Там знайшлися квалiфiкованi кадри, i вiд нас тiльки чекали саму КМШП.

Серiйне виробництво Про широке впровадження КМШП можна було думати тiльки при органiзацiї її серiйного виробництва. У той час у країнi були раднаргоспи, багато складних питань вирiшувалися на мiсцi, i менi повезло. Коли прийшов до керiвника промислового вiддiлу Київського раднаргоспу П.I.Кудiну, розповiв про КМШП, її застосування, численнi запити i необхiднiсть органiзувати серiйне виробництво, вiн, подумавши, назвав менi завод "Радiоприлад", де директором був М.З.Котляревський.

Йти до директора заводу один я не зважився, попросив Вiктора Михайловича. Пiшли разом.

Котляревський, до нашої радостi, без особливих розмов i пояснень погодився. Єдине, що його цiкавило, - так це розмiри машини. Оскiльки завод випускав осцилографи, то ми порiвняли КМШП iз ними, сказавши, що машина в 5-6 разiв бiльше осцилографа. Директора ця вiдповiдь задовольнила. Сказав, що пiдготує примiщення, набере монтажникiв i видiлить, якщо знадобиться, людей для доробки документацiї на машину. Ми пiшли в захопленнi вiд енергiйного директора. Свою помилку - порiвняння КМШП з осцилографами - я зрозумiв пiзнiше.

Однак пiдготовка серiйного випуску КМШП зажадала величезної працi, наполегливостi, подолання рiзного роду труднощiв.

По-перше, визнання необхiдностi унiверсальної керуючої машини не прийшло саме собою. У той перiод усi захоплювалися тiльки машинами спецiалiзованими ("Сталь 1", "Сталь 2", бортовi ЕОМ та iн.). Пам'ятаю, я пiдготував статтю "Керуюча машина широкого призначення". З журналу "Автоматика i телемеханiка", куди була послана стаття, її повернули, вiдзначивши, що питання не актуальне. Це було, якщо не помиляюся, у 1958 роцi, коли в одному з американських журналiв з'явилася стаття про машину РВ-300, головним достоїнством якої вiдзначалася її унiверсальнiсть.

У 1959 р. у Москвi проводилася перша всесоюзна нарада по керуючим машинам. Там була i моя доповiдь про КМШП, що вже починала оживати. Доповiдь викликала численнi питання. Мене включили в комiсiю з пiдготовки рiшення наради. У проект включили фразу: "Схвалити розробку КМШП в АН УРСР". На заключне засiдання комiсiї з'явився начальник вiддiлу обчислювальної технiки Держплану СРСР Лоскутов. Я знав його по книзi, присвяченiй рiзного роду РЦУ i спецiалiзованим ЕОМ (досить примiтивної). Тримався вiн як царський вельможа. Почувши фразу про КМШП, сказав:

- Викреслити, щоб i духу не було. Ця машина робиться заради похотi академiкiв i нiкому не потрiбна.

Фраза була викреслена.

Сперечатися iз самозакоханою людиною, надiленою величезною владою, було марно.

Проти КМШП почалася вiйна, тiльки безкровна. З одного боку - бюрократична, з iншого боку - вiд небажання зрозумiти i пiдтримати прогресивну розробку. Та й працювати доводилося по-фронтовому, - тривале комплексне налагодження вели цiлодобово.

Я приходив на роботу о восьмiй ранку, годину-пiвтори займався справами заступника директора - читав, складав i пiдписував рiзнi "папери", iншi деннi години iшли на органiзацiю справ по КМШП. Повертався додому не ранiше дванадцяти ночi. Перед тим як iти додому знову переглядав пошту, що нагромадилася за день. I так щодня, за винятком вiдряджень, протягом усiх трьох iз зайвим рокiв, поки створювалася КМШП.

Дуже важко було працювати з заводчанами.

Коли одержали з заводу першу виготовлену там машину, нас охопив жах. Це було збiговисько деталей - i тiльки. Усi численнi паянi з'єднання - а їх було понад 100 тисяч, - були виконанi самим огидним чином i постiйно вiдмовляли. Контакти в рознiманнях - а їх було теж чимало (близько 30 тисяч) - постiйно порушувалися. Налагодити таку машину було просто неможливо. Що ж з'ясувалося пiсля вiдвiдування цеху, де збирали КМШП ?

Директор заводу, почувши лише те, що машина в 6 разiв бiльше осцилографа, набрав хлопчикiв та дiвчаток, якi щойно закiнчили школу, посадив їх на робочi мiсця в щойно обладнаному примiщеннi, озброїв паяльниками, i от вони й почали "паяти" елементи машини (пайки хвилею ще не було) i ламати рознiмання необережним поводженням.

Оскiльки термiн установки першої КМШП у бесемерiвському цеху наближався, довелося перепаяти практично всю машину, замiнити багато рознiмань, i тодi налагодження пiшло.

Пам'ятаю, у тi важкi днi я зiбрав усiх, хто мiг допомогти, i сказав:

- Розумiю, що робота дуже нелегка. Але на фронтi було важче. Повiрте менi: ви ж не гiрше фронтовикiв!

Я звертався до молодих - бiльшостi було 23-25 рокiв; менi виповнилося 35, я був на 10 рокiв старший, плюс - участь у вiйнi, що додала вiдповiдальностi i самостiйностi, ще два довоєнних роки служби в армiї.

Мої слова вплинули: спiвробiтники працювали не щадячи сил (А.Г.Кухарчук, B.C.Каленчук, Л.О.Коритна, В.Г.Пшеничний, I.Д.Войтович та iн.).

Приймати машину приїхала Держкомiсiя на чолi з академiком А.О.Дороднiциним. До неї були включенi i представники заводу.

Почався прогiн машини на час, потiм iспити на нагрiвання, на працездатнiсть при замiнi елементiв, вирiшувались задачi, запропонованi членами комiсiї, постiйно йшли тести на справнiсть пристроїв i машини в цiлому. Iспити велися вдень i вночi протягом тижня. Заводчани улаштували дiйсну змову при прийманнi документацiї. Хоча остання готувалася за участю заводських конструкторiв, представник заводу Л.П.Пасiков висловив особливу думку про те, що частину документiв треба переробити.

Комiсiя прийняла КМШП iз високою оцiнкою, вiдзначила, що це перша в Радянському Союзi напiвпровiдникова керуюча машина i що необхiдно провести через рiк її другий iспит безпосередньо на мiсцях застосувань.

Тернистий шлях впровадження Рекомендацiя для серiйного виробництва була дана. Проте справи з виготовленням перших зразкiв КМШП на заводi йшли геть погано. Технологiя виготовлення як i ранiше залишалася дуже недосконалою. До наших вимог i порад заводчан ставилися абияк.

Рокiв через п'ять пiсля цього найтяжчого року, коли нам доводилося майже постiйно бувати в цеху заводу, де йшло виготовлення КМШП, я, приїхавши зi Швецiї, де робив доповiдь на симпозiумi IФАК-IФIП по застосуванню ЕОМ для керування в промисловостi, зустрiв головного технолога заводу тiєї пори - В.А.Згурського (пiзнiше вiн став директором заводу, а потiм мером Києва).

Вiн запитав мене:

- Борис Миколайович, що це ви сумний такий?

- У США й Англiї обчислювальну технiку упроваджують уже тi, кому вона потрiбна, а в нас - я махнув рукою.

- Повинен вам покаятися, - сказав Валентин Арсентiйович, - коли ви передали КМШП на завод для серiйного випуску - я робив усе можливе, щоб вона не пiшла! А тепер готовий стати перед вами на колiна, - продовжував вiн, - щоб просити допомогти установити КМШП у гальванiчному цеху i створити на її базi систему керування гальванiчними автоматами. Я зрозумiв, що це дуже перспективно!

Пiсля цiєї зустрiчi з колишнiм головним технологом стало ясно, чому "впровадження" у серiйне виробництво КМШП йшло так важко!

Пам'ятаю, що його проханню надзвичайно зрадiв: виходить, нашi споживачi обчислювальної технiки усвiдомили її можливостi, а раз так - усе пiде на лад i в нас, а не тiльки в США, Англiї й iнших розвинених країнах!

По наївностi я ще продовжував думати, що все нове, прогресивне повинно вiдразу ж знаходити пiдтримку, що про опiр технiчному прогресу пишуть лише в книгах.

Нарештi були виготовленi, налагодженi тi зразки КМШП, якi треба було ставити на промислових об'єктах, щоб на мiсцях застосувань довести їх працездатнiсть i унiверсальнiсть.

Цi зразки купувалися в напiвналагодженому виглядi, комплексне налагодження виконувалося розроблювачами мого вiддiлу з залученням спiвробiтникiв пiдприємств, куди поставлялися машини.

На пiдприємствах на повний хiд йшла пiдготовка до використання КМШП. Менi все-таки удалося домогтися швидкого i якiсного виконання робiт.

Пiонерськi цифровi керуючi системи Почалася кропiтка, як правило, цiлодобова робота на мiсцях установки КМШП. У Днiпродзержинську зiбрався непоганий колектив на чолi з iнженером М.А.Трубiциним. Набагато пiзнiше був прийнятий на роботу Вiталiй Петрович Боюн, який мав практичнi навички налагодження радiоапаратури, отриманi в армiї.

Продовжували роботу К.С.Гаргер i його група, а також, з нашої сторони, А.I.Нiкiтiн, якi готували вимiрювальнi прилади й алгоритм керування повалкою конвертора.

На Миколаївському суднобудiвному заводi велику роботу проводили В.I.Скурiхин i його група (В.Г.Тюпа, Ю.I.Оприско й iн.). Продовжувала працювати над алгоритмом розкладки Г.Я.Машбiц, машину налагоджував Ю.Л.Соколовський з помiчниками. Дирекцiя заводу, на вiдмiну вiд пiдприємства в Днiпродзержинську, усiма силами намагалася пiдтримати роботу, активно пiдключала своїх спiвробiтникiв до переходу вiд креслення деталей корпуса судна на плазi до розрахунку контурiв деталей на ЕОМ з видачею перфострiчки для верстата з програмним керуванням "Авангард".

На Слов'янському содовому заводi разом з технологами "НИОХИМ" працював мiй аспiрант В.I.Грубов.

З огляду на те, що до цього часу вiддiл узяв на себе ще ряд робiт, сил наших явно не вистачало. Нерiдко справи йшли по прислiв'ю: "нiс витягли, хвiст загруз" i т.д.

З нових цiкавих робiт варто згадати створювану в Пiдлипках (нинi мiсто Корольов) пiд Москвою, в органiзацiї, де працював С.П.Корольов, систему автоматизацiї процесiв вимiру при продувцi виробiв в аеродинамiчних трубах. Аналогiчна робота розгорталася в ЦАГI, але без нашої участi. Керiвник її А.Д.Смирнов розраховував створити систему силами свого вiддiлу, вiд нас було потрiбно лише постачання КМШП.

Пiзнiше, коли машина пiшла в серiю, пропозицiї про проведення спiльних робiт посипалися, як з рогу достатку. Однак нам доводилося обмежуватися порадами, консультацiями. Крiм того, я органiзував семiнар по керуючим машинам i системам, що незабаром набув значення всесоюзного, користувався дуже великою популярнiстю - на нього з'їжджалися представники десяткiв мiст, сотень органiзацiй. Як результат роботи семiнару з'явився журнал "Управляющие системи и машини".

Наступила черга нового - останнього iспиту КМШП, безпосередньо на мiсцях користування. Приймання проводила та ж Державна комiсiя пiд головуванням академiка А.О.Дороднiцина. Вiн запропонував ознайомитися i випробувати двi системи - у Днiпродзержинську i Миколаєвi. Подробиць поїздок та iспитiв не пам'ятаю. Вони пройшли дуже успiшно. Запам'яталася одна важлива обставина. При зустрiчi комiсiї з директором на металургiйному заводi в Днiпродзержинську директор не виявив абсолютно нiякого iнтересу до системи, що впроваджувалася. Йому було зовсiм нецiкаво слухати слова А.О.Дороднiцина про можливiсть розвитку робiт з використання керуючих машин на заводi. Вiн позiхав, усiм виглядом даючи зрозумiти, що все це заводу абсолютно нi до чого i вiн ледь терпить нав'язливого академiка.

У Миколаєвi усе було навпаки. Головний iнженер пiдприємства Iванов не залишав комiсiю нi на хвилину. З гордiстю показував, що зроблено i яку велику користь принесло заводу використання ЕОМ. Чiтко окреслив перспективу, що буквально заворожувала.

Пам'ятаю, тодi менi подумалося: от чому роботи в Днiпродзержинську розгорталися так важко, а в Миколаєвi йшли, як по маслу. I згодом це дуже позначилося. У Миколаєвi незабаром був створений могутнiй ОЦ Мiнiстерства суднобудування, що став забезпечувати суднобудiвнi заводи галузi, розташованi в Українi. У Днiпродзержинську в цiлому рядi цехiв (доменний, прокатний та iн.) ставилися ЕОМ, створювалися системи, але розгорталися вони повiльно i працювали погано.

У бесемерiвському цеху КМШП працювала кiлька рокiв. Були удосконаленi датчики, алгоритми, але невпорядкованiсть i занедбанiсть технологiчного процесу не дозволили здобути належного ефекту. Надалi, за моїми вiдомостями, цех був кардинально реконструйований. Позитивною стороною роботи було те, що ми, розроблювачi обчислювальної технiки, вiдчули - для цехових умов потрiбнi дуже надiйнi машини. Слiд зазначити i те, що на заводi з'явилися фахiвцi з обслуговування обчислювальної технiки, що сприяло розвитку робiт з її застосування в iнших цехах заводу.

Про розгортання робiт на суднобудiвному заводi в Миколаєвi я вже писав. Велика заслуга в цьому належить В.I.Скурiхину i Ю.I.Оприско. Останнiй став жителем Миколаєва, очолив органiзований там ОЦ Мiнiстерства суднобудування.

На Слов'янському содовому заводi справи йшли зi змiнним успiхом. У пiдсумку "НИОХИМ" перевiв КМШП у режим цифрового регулятора. Мiй аспiрант Грубов, приїхавши зi Слов'янська, сказав менi:

- Ходив по заводу й оглядався, як би хто каменем у спину не запустив (вiн був учасником робiт з "НИОХИМ"). Карбоколона тепер керується машиною, апаратникам нема чого робити, залишилися без роботи, от i зляться.

В Пiдлипках система автоматизацiї iспитiв в аеродинамiчнiй трубi була створена досить швидко i працювала ефективно. Через два чи три роки вона була iстотно модернiзована. Вiд нас брали участь В.Єгипко, А.Мизернюк та iн., вiд Пiдлипок - Л.Прошлецов та iн.

Справи iз серiйним випуском КМШП пiсля прийняття її Держкомiсiєю пiшли краще. Директор заводу Котляревський прийняв усi заходи, щоб технологiя виготовлення покращилася. Цех запрацював на повну силу. Споживачi брали машини нарозхват. Виступаючи на мiському партiйному активi, що вела секретар КПУ (Компартiї України) О.I.Iващенко, Глушков розповiв про те, що може дати обчислювальна технiка промисловостi, i поскаржився, що КМШП випускаються малою кiлькiстю. Це було почуто. У перiод раднаргоспiв вирiшувати господарськi питання республiцi було легше. Котляревському було дано завдання побудувати завод обчислювальної керуючої технiки (ОКМ). Безпрецедентна енергiя цiєї людини зробила свою справу: за короткий термiн (3 роки) завод було побудовано i стали випускати "Днепр". Так "охрестила" Ольга Iллiвна нашу КМШП".

Так в Українi з'явився первiсток комп'ютеробудiвної промисловостi.

"Кiбернетика починається там, де закiнчуються розмови i розпочинається справа" У серединi 1962 р. В.М.Глушков запропонував менi пiдготувати дисертацiю на здобуття ученого ступеня доктора технiчних наук за сукупнiстю виконаних та опублiкованих робiт. Я вирiшив доповнити розмiщенi в рiзних журналах статтi книгою. Вона вийшла через рiк за назвою "Керуючi машини й автоматизацiя виробництва" (Москва, 1963 р.). На моє прохання рецензентом книги погодився бути В.М.Глушков. Захист дисертацiї вiдбувся в сiчнi 1964 р.

Зi стенограми засiдання ради:

"Голова: Слово надається академiку Глушкову Вiкторовi Михайловичу.

Академiк Глушков: Тут у вiдклику проф. Темникова пiдкреслювалася моя заслуга в розробцi машини. Тому я хочу насамперед сказати, що, хоча формально ми вдвох з Борисом Миколайовичем керували цiєю темою, але фактично дев'ять десятих (якщо не бiльше) роботи, особливо на заключному етапi, виконане Борисом Миколайовичем. Тому все те гарне, що тут говориться на адресу машини КМШП, можна з повним правом приписати насамперед йому.

... Кiбернетика починається там, де закiнчуються розмови i розпочинається справа.

... У цьому сенсi робота Б.М.Малиновського в дуже великому ступенi сприяє тому, щоб кiбернетика дiйсно стала на службу нашому народному господарству, на службу нашому народу.

Недарма ми тут заслухали 43 вiдклики органiзацiй. Люди в самих рiзних кiнцях країни цiкавляться цiєю роботою, використовують так чи iнакше цi iдеї, саму машину.

Робота ця має ще те значення, що завдяки їй з'явилася велика кiлькiсть нових розробок. У 1957 роцi, коли розробка починалася, було дуже багато скепсису з цього приводу. Завжди навiть дуже гарну iдею спочатку легко погубити, - а скептикiв було вдосталь.

... Те, що довели все-таки справу до кiнця i впровадили машину у виробництво, - це дуже велика заслуга.

... Коли таку розробку було розпочато, говорили, що тут порiвняно невеликий колектив, що не мав - за невеликим винятком - досвiду в проектуваннi електронних обчислювальних машин, i вiн просто не здатний справитися з такою задачею. Вказували на приклади рiзних органiзацiй, де створенням машин займалися колективи в пiвтори-двi тисячi чоловiк, де були могутнi пiдсобнi пiдприємства i т.д. I проте ця робота була виконана порiвняно маленьким колективом.

Якби тут присвоювалося звання не тiльки доктора технiчних наук, а, скажемо, Героя Соцiалiстичної працi, за це можна було б смiливо голосувати, тому що лише при крайнiй напрузi сил можна виконати такий величезний обсяг роботи. Щоб люди, далекi вiд обчислювальної технiки, могли собi це уявити, можна сказати, що одних креслень бiльше по вазi, нiж важить сама машина. Це колосальний обсяг роботи. З цього матерiалу можна було б викроїти ще не одну докторську i кандидатську дисертацiї.

I я думаю, що висловлю загальне враження, якщо на закiнчення скажу: поза всяким сумнiвом, така робота, як ця, величезна по своєму народногосподарському значенню, важлива i дуже глибока за своїм науковим рiвнем i разом з тим докладено колосальних зусиль i напруги, заслуговує самої високої оцiнки у всiх вiдносинах, зокрема - присудження її автору i керiвнику ученого ступеня доктора технiчних наук".

Стенограма, прочитана через 30 рокiв, нагадала менi минуле, таке далеке, але i таке близьке, дороге, пам'ятне.

За пропозицiєю В.М.Глушкова колектив спiвробiтникiв, що брали участь у створеннi "Днепр" був представлений Iнститутом кiбернетики АН України на Ленiнську премiю (В.М.Глушков, Б.М.Малиновський, Г.О.Михайлов, А.Г.Кухарчук та iн.). Одночасно на Ленiнську премiю було висунуто цикл робiт з теорiї цифрових автоматiв Глушкова. Ленiнська премiя була присуджена В.М.Глушкову (1964 рiк). Комiтет врахував те, що кандидатура Глушкова була представлена по двох роботах. Ми тепло поздоровили Вiктора Михайловича - адже це була перша висока нагорода в нашому iнститутi.

Через рiк, з огляду на досвiд використання "Днепр" на рiзних пiдприємствах i успiшний серiйний випуск машини, подання на Ленiнську премiю роботи зi створення i впровадження "Днепр" було зроблено вдруге. До складу колективу розроблювачiв були доданi спiвробiтники Київського заводу обчислювальних i керуючих машин, що брали участь в освоєннi серiйного випуску i модернiзацiї машини.

На наше лихо, Комiтет з Ленiнських премiй направив матерiали по "Днепр" фахiвцю з аналогових обчислювальних машин, затятому супротивнику цифрової технiки (зараз вiн живе в США, прiзвища називати не буду, справа минула).

Одержавши "розгромний" вiдклик, Комiтет вiдхилив роботу i цього разу...

Рокiв через вiсiм-десять пiсля цих подiй М.В.Келдиш, що очолював Комiтет з Ленiнських премiй у 60-i роки, сказав В.М.Глушкову:

- Тодi ми не зрозумiли значення проробленої вашим iнститутом роботи. Ви випередили час.

Нас "не зрозумiв" не тiльки президент АН СРСР. У тi ж роки, пам'ятаю, проходила дуже представницька спiльна нарада Мiнiстерства приладобудування, засобiв автоматизацiї i систем керування i Вiддiлення механiки i процесiв керування АН СРСР.

Академiк, що виступив за мiнiстром, керiвник провiдного московського iнституту, згадав роботи Iнституту кiбернетики АН України по створенню i застосуванню керуючих машин i назвав їх передчасними i шкiдливими.

Довелося менi свiй виступ почати словами:

- Хочу розповiсти про "шкiдливий" досвiд використання машин "Днепр". Судячи з питань та виступiв, наш досвiд зацiкавив дуже багатьох, а в прийнятому рiшеннi характеризувався як дуже корисний.

Пiсля "днiпровської" епопеї було виконано цiлий ряд iнших робiт. У їх числi були i такi, що принесли нагороди - ордени i премiї. I все-таки самою дорогою для мене залишається перша, пам'ять про яку зберiгають Полiтехнiчнi музеї в Києвi i Москвi, де експонується КМШП "Днепр" - первiсток керуючих машин.

Добрi слова на мою адресу були сказанi В.М.Глушковим у сiчнi 1964 року. У сiчнi 1982 року його не стало.

Я вдячний долi за дарованi менi багато рокiв роботи в чудовому колективi Iнституту кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАН України, з яких першi двадцять п'ять рокiв пройшли в роки бурхливого i розквiту iнституту, керованого В.М.Глушковим, видатним вченим, який зробив величезний внесок у становлення i розвиток iнформацiйних технологiй - основу прогресу сучасного суспiльства.

Характеристики ЕОМ "Днепр".

Його творцi.    Iлюстрацiї. Характеристики ЕОМ "Днепр":

Дата створення:1961

Призначення: Цифрова напiвпровiдникова керуюча машина широкого призначення "Днепр" розроблена в Iнститутi кiбернетики АН УРСР. Призначена для контролю i керування безупинними технологiчними процесами i складними фiзичними експериментами, а також для вивчення процесiв у перiод їхньої алгоритмiзацiї

Структура команд: двохадресна

Система числення: двiйкова

Спосiб представлення чисел: з комою, фiксованою перед старшим розрядом

Розряднiсть: 26 двiйкових розрядiв, з яких один старший - знаковий

Швидкодiя: при керуваннi (включити - виключити) - 50000 операцiй/с; при додаваннi i вирахуваннi - 20000 операцiй/c; при множеннi i дiленнi - 4000 операцiй/с. Середня швидкодiя 10000 операцiй/с.

Система команд: 88 команд

Пристрої введення: з телеграфної перфострiчки (17,5 мм) зi швидкiстю 45 чисел/с, iз клавiатури телеграфного апарату та з лiнiй зв'язку

Типи елементiв, використаних у машинi: iмпульсно-потенцiйнi

Займана площа: 35-40 кв. метрiв

Споживана потужнiсть: 4 кВт

Творцi ЕОМ "Днепр" (КМШП):

Посвiдчення про реєстрацiю N 30882

Видано комiтетом зi справ винаходiв i вiдкриттiв при РМ СРСР за представленням Iнституту кiбернетики АН УРСР.

Робота пiд найменуванням "Керуюча машина широкого призначення КМШП"

Керiвники роботи:

Глушков Вiктор Михайлович

Малиновсmкий Борис Миколайович

Виконавцi:

Г.О.Михайлов, Н.Н.Павлов, Б.Б.Тимофєєв, А.Г.Кухарчук, Є.С.Орешкiн, В.С.Каленчук, Л.О.Коритна, В.М.Єгипко, Л.О.Жук, С.С.Забара, Л.Я.Приступа, Е.П.Райчев, Н.М.Абакумова, Л.А.Русанова, Г.I.Корнiєнко, Ф.Н.Зиков, В.С.Ленчук, I.Д.Войтович, В.В.Крайницький, А.А.Пущало, Ю.П.Митулинський, Е.П.Драгаєв, А.I.Толстун, М.А.Єрмоленко, М.К.Бабенко, Е.Ф.Колотущенко

Iлюстрацiї:

Напiвпровiдникова керуюча ЕОМ широкого призначення "Днепр". Запущена в серiю в липнi 1961 року.

Посвiдчення про реєстрацiю ЕОМ "Днепр".

Павiльон виставки народного господарства. Керуюча машина широкого призначення "Днепр". Київ, 1960 рiк.

Машина "Днепр" в Центрi керування космiчними польотами.

ЕОМ "Днепр" в системi диспетчерського контролю на гiдрошахтi Сибiру. 1965 р.

Англiйська урядова делегацiя в Iнститутi кiбернетики АН України. 1963 р.

Книги про комп'ютер "Днепр"

Лiтература та додатковi матерiали Б.Н.Малиновский Цифровые управляющие машины и автоматизация производства, Москва, 1963. Из-во Машгиз.

Е.Л.Ющенко, Б.Н.Малиновский, Г.А.Полищук, Э.К.Ядренко, А.Н.Никитин Управляющая машина широкого назначения Днiпро и программирующая программа к ней. Справочник программиста, Киев, 1964. Из-во Наукова Думка

Б.М.Малиновський Академик В.Глушков, Киев, 1993. Из-во Наукова думка.

Б.М.Малиновський. Вiдоме i невiдоме в iсторiї iнформацiйних технологiй в Українi, 2004. "Iнтерлiнк".

Музей iсторiї комп'ютерної науки та технiки в Українi:   http://www.icfcst.kiev.ua/museum

Системы ЦАГИ - Центрального аэрогидродинамического института.

| О музее... | Карта музея |

| Информационные технологии | Мыслительная машина | Первый в континентальной Європе компьютер |

| От кибернетики к информационным технологиям |

| Управляющие компьютеры промышленного назначения | Компьютеры для подводных лодок и кораблей |

| Компьютеры для ракет и ракетных комплексов |

| Украинская леди Лавлейс | Первые шаги в микроэлектронике |

| Микроэлектронные технологии |

| Хирург, кибернетик, писатель |

| Уникальные компьютеры | Первенец компьютеростроения - НПО "Электронмаш" |

| Фотогалерея | Книги |

| Хронология развития компьютерной техники в Украине |