4. Етносоціологія

Етносоціологія

План

1. Етнічний компонент в соціальній структурі суспільства.

2. Поняття етносу: історичні умови виникнення, розвитку, істотні ознаки.

3. Національні конфлікти та їх рішення.

4. Рішення національного питання в сучасних умовах.

Етносоціологія – це галузь соціології, що досліджує сутність, функції різних етносів з метою виявлення загальних закономірностей та їх взаємодію.

Як наукова дисципліна, вона існує на стику соціології, етнографії та історії. Предмет її — взаємозв'язок загальних соціальних явищ і процесів з явищами та процесами етнічними. Об'єкт — особливості етнічних виявів соціального. До найважливіших проблем, які вона досліджує, належать:

• етнічна зумовленість характерних рис культури та побуту соціальних спільнот;

• етнічні впливи на формування ціннісних орієнтацій;

• зв'язок національних чинників із особливостями соціальної структури, міграційної і трудової мобільності, урбанізації тощо;

• соціальна детермінованість національної самосвідомості, міжнаціональних відносин;

• сутність міжнаціональних конфліктів;

• етномовні процеси (білінгвізм тощо).

Етнос – це історично складена на окремій території стійка сукупність людей, що мають загальні та відносно стабільні особливості мови, культури, побуту, а також мають нац. самосвідомість.

Ознаки етносу:

• Історично-географічне положення.

• Раса.

• Мова.

• Культура.

• Побут.

• Релігія.

• Цінності.

• Традиції.

• Фольклор.

• Національна кухня.

• Література.

• Музика.

• Менталітет.

Ознаки етносу формуються у взаємозв'язку з певними передумовами — територіальними, природними, соціально-економічними, державно-правовими та ін.

Історичні етапи розвитку етносу:

1. Рід (об’єднання кровних родичів)

2. Плем’я (об’єднання родів)

3. Народність (об’єднання племен)

4. Нація (об’єднання народностей)

5. Народ (населення країни).

Однією з проблем є визначення таких феноменів, як «народність» і «нація». Орієнтуючись на стадійний підхід до суспільного розвитку, тривалий час побутувала думка, що народність і нація є різними стадіями розвитку суспільства.

Народність — мовна, територіальна та культурна сукупність людей, яка склалася історично і передує нації.

Народності починають формуватися одночасно з консолідацією союзів племен. Згодом формується територіальна, мовна, культурна спільність з відповідною самоназвою, але народності не ототожнюються з державами, що починають формуватися, ні територіально, ні мовно.

Нація — особлива історична сукупність людей, що характеризується спільністю походження, мови, території, економічного становища, психічного стану та культури, що виявляються в єдиній етнічній свідомості та самосвідомості.

Важливою ознакою нації є внутрішній державний устрій та чіткі державні кордони, у межах яких завершується їх формування.

Держава є не обов’язковою ознакою нації.

Етнічна ідентичність — відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та культурної спільності у представників однієї етнічної групи.

Здебільшого етнічна ідентичність може бути зафіксована та вивчена на рівні етнічних стереотипів.

Етнічний стереотип (грец. stereos — твердий і typos — відбиток) — стандартизований, стійкий, емоційно насичений, ціннісно визначений образ, уявлення про певний об'єкт, продрукований під впливом конкретної етнічної культури, актуальний для представників окремої етнічної спільноти.

В розвитку етносів спостерігається дві основні тенденції:

1. Дифференціація (розвиток нац. самодіяльності)

2. Інтеграція (прагнення до об’єднання внутрі нації)

Націоналізм — теорія і практика етнічних відносин, які грунтуються на самоідентифікації нації у вирішенні своїх проблем, реалізуються у різноманітних формах діяльності, зумовлених специфікою економічного, політичного, духовного розвитку країни, традиціями, суспільною психологією тощо.

Причини національних конфліктів:

• мовні,

• територіальні,

• за відродження культури,

• самовизначення нації,

• створення власної держави,

Основні типи конфліктів:

• соціально-економічні,

• культурно-мовні,

• територіально-статусні,

• сепаратистські.

Національне питання — форма відкритої постановки в суспільстві проблеми розвитку націй, національних відносин (територіальних, екологічних, економічних, політичних, правових, мовних тощо).

Рішення національного питання в сучасних умовах.

Загальнодемократичні принципи сучасної національної політики:

• право націй на самовизначення,

• створення власної держави,

• суверенність, незалежність держави,

• пеальна рівність прав та обовязків націй,

• етнічні процеси (об’єднання, роз’єднання) повинні проходити природно, без втручання ззовні,

• демократична, гнучка політика держави щодо мови, культури, освіти.

• повага до національних меншин.

Сучасний світ базовими вважає такі принципи національного розвитку:

• право на існування (заперечує законність таких явищ, як геноцид чи етноцид, насильницьке знищення будь-якого народу чи культури);

• право на самоідентифікацію (передбачає самовизначення громадянами своєї національної належності);

• право на суверенітет, самовизначення і самоврядування (реалізується завдяки самостійному налагодженню своєї життєдіяльності, без втручання ззовні);

— право на збереження культурної самобутності (основна увага зосереджується на питаннях мови, освіти, збереженні і розвитку традицій, культурної спадщини тощо);

• право на контроль за використанням природних багатств і ресурсів територій їх проживання;

• право на використання досягнень сучасної цивілізації.

Дотримання цих прав є підставою для тверджень про збереження за кожною окремою нацією прав на існування та розвиток.

Контрольні запитання:

1. Що таке етнос?

2. Ознаки етносу.

3. Що таке менталітет?

4. Що є причинами національних конфліктів у світі?

5. Походження української нації.

6. Історія розвитку українського етносу.

7. Національні процеси в сучасному суспільстві.

8. Міжнаціональні конфлікти.

9. Нації і націоналізм.

10. У чому полягає відмінність між термінами «етнос», «народність», «нація»? Обґрунтуйте свої міркування.

11. Опишіть етнічні стереотипи, притаманні окремому народові (наприклад, українцям). Чим, на Вашу думку, вони спричинені?

12. Охарактеризуйте особливості розвитку української етнонаціональної спільноти.

13. Які чинники зумовлюють сучасне етнолінгвістичне становище в країні?

14. Національні конфлікти та їх рішення в сучасних умовах.

Теми рефератів:

1. Від етнографії до етносоціології: розвиток етносоціологічних студій в Україні.

2. Акультураційні стратегії в сучасному світі.

3. Етнічні стереотипи в сучасному українському суспільстві.

4. Національна політика в пострадянському просторі: загальне та особливе.

Література:

1. Якуба О.О. Соціологія: Навч. Посіб. Для студентів. – Харків, 1996.

2. Гіденс Е. Соціологія. – К., 1999.

3. Дашкевич Я. Націогенез – національне відродження – національна свідомість українців на зламі ХУІ-ХУІІ ст. , Україна. Наука і культура. – К., 1993. – Вип.26-27.

4. Етнонаціональний розвиток України. Терміни. Визначення. Персоналії. – К., 1993.

5. Сміт Е. Національна едентичність. – К., 1994.

6. Геллнер Э. Нации и национализм. – М., 1991.

7. Гумилев Л.Н. География этноса и исторический период. – Л.,1990.

8. Додонов Р.А. Этническая ментальность: опыт социально-философского исследования. – Запорожье, 1998.

9. Социология: наука об общемстве, под ред. В.П. Андрущенко, Н.И. Горлача. – Харьков, 1997.