Історія розвитку соціології План

1. Вчення про суспільство до Х1Х ст.

2. Огюст Конт як засновник соціології.

3. Класичний період у розвитку соціології.

4. Західна соціологія ХХ ст..

5. Розвиток соціології на Україні.

1. Спроби створення соціальних теорій присутні в творчості філософів стародавнього світу. Платон, Аристотель, Конфуцій розглядали соціально-політичні проблеми держави, управління державою, права, суспільних цінностей, способів життя людей.

В епоху середніх віків переважали релігійні погляди на суспільство, засновані на християнській моралі (Августин Блаженний, Фома Аквінський).

В епоху Відродження вчені звернулись до особистості та її творчого потенціалу, розповсюджується гуманізм, демократія.

В епоху Нового часу з’являються нові політичні вчення: теорія суспільного договору, теорія природного права, теорія розподілу влади (Ніколо Макіавеллі, Томас Гобс, Томас Мор, Джон Локк, Жан Жак Руссо, Шарль Монтеск’є).

В Х1Х ст. з’являються ідеї соціалізму (побудови нового суспільства), розвивається позитивізм (науковий підхід до вирішення суспільних проблем).

Історичні передумови виникнення соціології:

1. Бурхливий розвиток природознавства і фундаментальні відкриття у багатьох галузях природничих наук.

2. Промислова революція та швидке утвердження капіталізму.

3. Глибокі економічні зміни, викликані утвердженням капіталізму, привели до суттєвих соціальних змін: переважна більшість населення стала працювати у промисловості, торгівлі, державних інституціях, а не в галузі землеробства; намітилося значне збільшення міського населення і зменшення сільського, відбулося різке розшарування населення на багатих і бідних внаслідок первісного накопичення капіталу. Ці нові тенденції, що фактично кардинально змінили суспільство, вимагали вивчення, розуміння та наукового витлумачення.

4. Суттєві політичні зміни, що тісно пов'язані з економічними.

5. Важливими інтелектуальними джерелами появи соціології виявилися знання, здобуті у межах інших наук, які були певним плацдармом, базисом для нової науки.

6. Панування позитивізму у суспільних науках.

Позитивізм утверджував:

♦ переважання досвіду, емпірії у соціальному пізнанні, необхідність апостеріорного (отриманого з досвіду) знання замість апріорного (істинність якого не може бути доведеною або спростованою досвідом);

♦ якісну однорідність природних і соціальних явищ;

• з'ясування того, як саме, а не чому відбуваються явища і процеси;

• застосування до суспільної теорії таких же точних і об'єктивних методів, як і до природничих наук;

• можливість та бажаність точних природничо-наукових процедур фіксації даних спостереження шляхом кількісної інтерпретації суспільних явищ;

♦ відсутність аксиологічної (ціннісної) інтерпретації суспільних явищ, залежності від ідеології, методологічний об'єктивізм;

♦ інструментальний характер отриманого знання, націленість на практику.

Усі ці фактори стали вирішальними для появи соціології як науки.

Анрі Сен-Симон – вчитель і попередник О.Конта, позитивіст. Він виділив суспільство як науковий предмет і об’єкт дослідження, розробив питання про необхідність створення науки про людину і суспільство як самостійної галузі знання.