Соціологія освіти План

1. Соціологія освіти як галузь соціології.

2. Становлення і розвиток системи освіти.

3. Соціальні функції освіти.

4. Основні проблеми в системі освіти в сучасному світі.

Соціологія освіти — галузева соціологічна дисципліна, предметом якої є освіта як соціокультурний інститут, її взаємодія з іншими інститутами і суспільством загалом, а також соціокультурні процеси у сфері освіти.

Соціологія освіти вивчає освіту як соціальний інституту, основні суперечності в системі «освіта-суспільство» в сучаному світі, поновлення системи освіти на Україні.

Освіта виникає в силу потреби суспільства у відтворенні, передачі знань, умінь, навичок, підготовки нових поколінь до життя.

Соціологія освіти виникла у 20 столітті. 20 століття – століття перетворень, НТП… Дослідження в галузі соціології освіти визначають залежність системи освіти від рівня розвитку продуктивних сил, економічних, технологічних факторів.

Соціологія освіти вивчає проблеми соціалізації особистості, її духовного розвитку, поведінки людини, її відношення до освіти, запити, стимули.

Освіта як соціальний інститут відповідає за своєчасну та адекватну підготовку людей до повноцінного функціонування в суспільстві. Система освіти не єдиний, але надзвичайно важливий чинник соціалізації людей.

Специфічні риси освіти:

• соціально значущі функції навчання і виховання, підпорядковані суспільним потребам;

• форми закладів освіти, їх певна організація і становище в суспільстві;

• групи осіб, які професійно забезпечують функціонування освіти, певний статус цих осіб у суспільстві;

• регулятори функціонування закладів освіти і суб'єктів освітянської діяльності (законодавчі і нормативні акти про освіту, кваліфікаційні характеристики, контрольні установи і т. ін.);

• спеціальні методи освітянської діяльності — навчання, виховання;

• свідомо поставлені цілі;

• планомірна, систематична реалізація процесу свідомої соціалізації;

• певний зміст освіти — наявність навчальних програм і планів, відповідне дозування матеріалу;

• ефективність освітянської діяльності у формуванні багатьох психічних рис людини, розвитку її мислення;

• використання освіти як механізму запобігання соціально небажаних видів поведінки;

• зорієнтованість освітньої діяльності в майбутнє, за ангажованість на формування передумов реалізації цього майбутнього.

Основні проблеми соціології освіти:

• місце освіти в суспільстві, ефективність її функцій, взаємозв’язок з іншими сферами, характер освіти;

• суб’єкти і соц. механізми діяльності, роль освіти в закріпленні соц. положення;

• проблема неперервної освіти, форм перепідготовки спціалістів, положення випускників на ринку праці, взаємодія випуцскників школи із соц. середовищем;

• роль освіти в соціалізації особистості;

• соц-профес. орієнтація молоді, студентства;

• аналіз діяльності по навчанню і вихованню;

• входження школи в ринкові відносини;

• проблема управління, реформування школи…

Система освіти — соціальний інститут, який специфічними методами реалізує процес соціалізації людей, передусім підростаючого покоління (підготовку і залучення до життя суспільства через навчання і виховання).

Специфічність процесу соціалізації людей у системі освіти полягає в тому, що він відбувається цілеспрямовано, систематично, планомірно, за допомогою певного кола осіб (педагогів), у спеціальних закладах.

Поняття освіти багатозначне – з однієї сторони, це процес, результат засвоєння знань, умінь, навичок, розвитка особистості, з другої сторони, це реальний рівень знань, якостей особистості, освіченості, з третьої сторони – показник навчання, з 4 сторони – компонент культури…

Соціальна функція освіти — роль, яку освіта як соціальний інститут виконує щодо потреб суспільства або окремих його сфер.

Функції освіти:

1. Функція професіоналізації. Полягає у підготовці кваліфікованих кадрів для всіх сфер суспільного життя, що зумовлює професійну спрямованість майже всіх ступенів та етапів системи сучасної освіти.

2. Функція взаємодії освіти з соціальною структурою суспільства. Система освіти формує і визначає соціально-класову структуру суспільства. Освіта — це раціональний спосіб розподілу людей відповідно до їх здібностей, коли найталановитіші й найактивніші люди посідають вищі посади. Система освіти сприяє створенню рівних можливостей і сприятливих умов для висхідної мобільності, оскільки в закладах освіти оцінюють людей за їх досягненнями, незважаючи на класову належність, расу, стать тощо.

3. Виховна функція системи освіти. Полягає у формуванні за допомогою цілеспрямованої діяльності певних соціальних рис світогляду у підростаючих поколінь, визнання ними пануючих у суспільстві норм поведінки, ціннісних орієнтацій, тобто у підготовці молоді до виконання певних соціальних обов'язків.

4. Функція загальноосвітньої підготовки. Вона допомагає розширити межі професіоналізму, розкриває простір для ерудиції та кругозору.

5. Науково-дослідна функція освіти. Проведення наукових досліджень, розширення знання про світ.

Соціологічні дослідження виявили протиріччя між потребами суспільства і якістю підготовки спеціалістів, слабкий зв'язок школи з виробництвом, порушення неперервності освіти, адаптації випускників…

Джерело протиріч: слабкий зв'язок з виробництвом, слабка матер. база, низький рівень культури виховної дії, зниження стабільності, зарплати, престижу вищої школи…

Ступені освіти (на Україні):

1. Дошкільна освіта.

2. Шкільна освіта (початкова, неповна, середня)

3. Вища освіта.

По формі навчання освіта поділяється:

1. Професійна

2. Непрофесійна.

3. Самоосвіта.

У світі існує кілька систем освіти (американська, французька, японська…), які різняться.

Але є і загальні тенденції розвитку систем освіти:

- децентралізація управління освітою та поглибленн диференціації;

- інтеграційні процеси;

- необхідність реформування (оновлення вищої школи, підняття престижу освіти, самостіність вузів, укріплення вузівських колективів, покращення матеріального положення робітників, демократизація, забезпечення неперервності навчання, гуманізація, розвиток здібностей юдини0.

Вища школа – важливий елемент, інститут трансляції культури, передачі інелектуального потенціала суспільства, творча основадля розвитку суспільства.

Що призвело до катастрофи вищої школи?

На поч. 90-х років не виконувався запит суспільства, не виконувалась функція формування інтелектуального потенціалу, процвітав авторитаризм, бюрократія. Погане матеріальне положення вищої школи. Студенти і викладачі залишились соціально незахищеними в умовах переходу до ринку, падає престиж вищої школи. Знижується фінансування системи освіти. Розбазарюється інтелект. потенціал. Реформи неефективні. Відсутня модель вищої школи, наукової концепції її розвитку. Крах системи виховання. Крах радянської моделі освіти.