Історія виникнення соціології

Зміст:

•Вчення про суспільство до Х1Х ст.

•Огюст Конт як засновник соціології.

•Класичний період у розвитку соціології.

•Західна соціологія ХХ ст..

•Розвиток соціології на Україні.

1. Спроби створення соціальних теорій

•В творчості філософів стародавнього світу. Платон, Аристотель, Конфуцій розглядали соціально-політичні проблеми держави, управління державою, права, суспільних цінностей, способів життя людей.

•В епоху середніх віків переважали релігійні погляди на суспільство, засновані на християнській моралі (Августин Блаженний, Фома Аквінський).

•В епоху Відродження вчені звернулись до особистості та її творчого потенціалу, розповсюджується гуманізм, демократія.

•В епоху Нового часу з’являються нові політичні вчення: теорія суспільного договору, теорія природного права, теорія розподілу влади (Ніколо Макіавеллі, Томас Гобс, Томас Мор, Джон Локк, Жан Жак Руссо, Шарль Монтеск’є).

•В Х1Х ст. з’являються ідеї соціалізму (побудови нового суспільства), розвивається позитивізм (науковий підхід до вирішення суспільних проблем).

Історичні передумови виникнення соціології:

•1. Бурхливий розвиток природознавства і фундаментальні відкриття у багатьох галузях природничих наук.

•2. Промислова революція та швидке утвердження капіталізму.

•3. Глибокі економічні зміни, викликані утвердженням капіталізму, привели до суттєвих соціальних змін: 4. Суттєві політичні зміни, що тісно пов'язані з економічними.

•5. Важливими інтелектуальними джерелами появи соціології виявилися знання, здобуті у межах інших наук, які були певним плацдармом, базисом для нової науки.

•6. Панування позитивізму у суспільних науках.

2. Виникнення Соціології

Початок XIX в. являє собою вік, який визначив соціологію, як самостійну нуаку.

Родоначальник О. Конт (1789— 1857 гг.)

Огюст Конт – французький філософ, вчений-позитивіст, засновник науки соціологія.

•Соціологія як наука була визнана в 40-х роках Х!Х ст. після опублікування О. Контом його роботи „Курс позитивної філософії”, де він вперше використав термін „соціологія” і визначив необхідність вивчення суспільства на науковій основі.

•О. Конт є фундатором позитивізму як особливого методу дослідження соціальних процесів, що тяжіє не до умоглядного теоретизованого знання, а до такого знання, яке засноване на спостереженні та експерименті і пов’язане з використанням математичних методів. Переваги такого знання про суспільство очевидні і характеризують точність, достовірністю, конструктивністю, об’єктивністю.

Конт відкрив закон про три стадії інтелектуального розвитку людини:

•Теологічна

(релігійні уявлення).

•Метафізична

(розумова

(розсудочна)

діяльність.

•Позитивна (наукова).

Конт розділив соціологію на дві частини:

•Соціальна статика (вивчає незмінні процеси і явища в суспільстві, вивчає анатомію суспільства, його структуру, побудову тощо).

•Соціальна динаміка (вивчає закони руху та розвитку суспільства, його прогрес, соціальні явища в розвитку).

3. Класичний період в розвитку соціології ( ІІ половина Х1Х ст. – поч. ХХ ст.)

• Біоорганічна школа (засновник – Герберт Спенсер). Спенсер вважав суспільство аналогом природного організму і пояснював його через біологічні закони. Він вважав, що суспільство не повинно пригнічувати людину, а повинно їй служити. Всі суспільні явища він розглядав з позиції еволюціонізма.

Психологічна школа.

• Суспільство розглядалось як взаємодія психологічних сил. Гюстав Лебон розробив концепцію психології натовпу ( що таке натовп, як управляти натовпом, що впливає на поведінку людини в натовпі). Габріель Тард вивчав проблему взаємодії між людьми в суспільстві, міжособистісні стосунки, суспільство як живий організм. Зиґмунд Фрейд розглядав поведінку людини в суспільстві, мотиви поведінки, що криються в підсвідомості людини та її сексуальних інстинктах. Чарльз Кулі вивчав колективну психологію, психологію трудових колективів, взаємодію між людьми, проблему конфліктів.