4. Закладання свердловин уздовж довгої осі структур

Встановлено, що при розбурюванні подовжених антиклінальних складок закладати свердловини навхрест простягання таких структур не ефективно. Перегин пластів уздовж довгої осі таких складок завжди менше виражений, ніж уздовж короткої осі. Таму на сейсмічній структурній карті положення антиклінального перегину на довгій осі (тобто склепіння складки) визначається з недостатньою надійністю. В таких умовах перший профіль із трьох свердловин, пробурених в склепінні уздовж короткої осі видовженої складки, в дійсності може виявитись зміщеним на перикліналь. Крім того, при вузькій складці зменшується ймовірність попадання Крилових свердловин в контур покладу. в цьому випадку успішно застосовується метод першочергового закладання свердловин на повздовжньому профілі. Навіть при збільшеному (в порівнянні з поперечним) кроці буріння трьох свердловин на повздовжньому профілі його крайні свердловини знаходяться в більш сприятливих структурних умовах, ніж крайні свердловини поперечного профілю. Крім того, при закономірному зміщенні склепінь різних стратиграфічних підрозділів уздовж довгої осі підняття буріння повздовжнього профілю свердловин дозволяє розв`язати структурні завдання і виясняти нафтогазоносність розрізу на більшій території.

Диз’юнктивна порушеність структури за даними сейсморозвідки може лише вплинути на вибір відстаней між свердловинами. Завданням повздовжнього профілю є установлення взаємозв’язку між блоками. Для цього розвідувальні свердловини закладаються поблизу ліній перетину площин розривів з поверхнями продуктивних пластів. В подальшому розвідка може здійснюватися в кожному блоці бурінням профілів свердловин навхрест простягання порід або в діагональному напрямку.

5. Закладання свердловин на діагональному профілі

Якщо неясне співвідношення структурних планів різних горизонтів в межах вузької лінійно витягнутої антиклінальної складки, то розташування розвідувальних свердловин на профілі уздовж довгої осі складки або на поперечному профілі навхрест її простягання, буде неефективним. При бурінні поперечного профілю із трьох свердловин немає впевненості в тому, що навіть центральна свердловина знаходиться в найкращих структурних умовах, а не потрапила на одну із перикліналей при зміщенні склепіння по довгій осі. Буріння же першочергового діагонального профілю (під деяким гострим кутом до довгої осі) дає інформацію як про Крилові, та і про периклінальній частини складки, а також дозволяє визначити напрям можливого зміщення склепіння з глибиною.

д іагональний профіль свердловин також ефективний для витягнутих складок з нечіткими периклінальними закінченнями. В такому випадку основний обсяг розвідувального буріння спрямовується на вивчення складно побудованих периклінальних ділянок, а склепінна частина складки може бути деталізована свердловинами ДПР.

6. Закладання свердловин на радіальних профілях

Розставлення розвідувальних свердловин діагональними профілями найчастіше застосовуються для приконтактних покладів вуглеводнів, пов’язаних з діапірами (соляні купола, грязьові вулкани, глинистий діапір). При цьому свердловини буряться на профілях, що радіально розходяться від зовнішньої межі ядра діапіру до периферії, про чому з них закладаються в безпосередній близькості від нього. Кількість свердловин в профілі визначається загальними розмірами складки, покладу і будовою крил. Звичайно проектуються 2 – 3 свердловини в кожному профілі: починають із склепіння (на відстані 300 – 500м від межі ядра протикання) і нарощують профіль за падінням пластів з відстанями між свердловинами 400 – 700м. Оскільки часто соляні куполи характеризуються крутими схилами і досить крутим заляганням порід, що його оточують, то доцільно здійснювати в таких умовах направлене буріння свердловин.

Раціональне розташування свердловин при оцінці покладів застосовується також при розбурюванні структур куполоподібної форми. Деякі дослідники рекомендують для таких складок взагалі відмовитись від розташування свердловин «хрестом» або паралельними профілями, а закладати свердловини на радіальних профілях, що утворюють трипроменеву систему. Така система дозволяє скоротити витрати на 20% в порівнянні з проектом розташування свердловин « хрестом ».

Виходячи з того, що в розрізі структури можливе виявлення покладів не тільки в склепінних ділянках структур, але і в Крилових і периклінальних зонах, то в основу системи розміщення розвідувальних свердловин для оцінки родовища можна покласти принцип послідовного нарощування поля нафтогазоносності у всіх напрямках від склепіння аж до виходу на зовнішній контур покладу. Це можна реалізувати шляхом підвищення ступеня рівномірності розміщення свердловин на площі таким чином. Перші три розвідувальні свердловини, які будуть буритися слідом за свердловиною – першовідкривач кою, треба розміщувати на трьох променях, направлених від склепіння структури під кутом приблизно 120º. Один із променів має збігатися з довгою віссю підняття. При цьому кожна наступна свердловина повинна розкривати покрівлю продуктивного горизонту на величину ∆h більшу, ніж попередня. Ця величина, що названа « кроком висоти закладання », визначається числом розвідувальних свердловин n і висотою складки Н (максимально можливої висоти покладу):

У випадку, якщо ні одна із пробурених свердловин не вийшла на зовнішній контур нафтогазоносності, дану систему (промені) розвертають на 180º і свердловини закладають на трьох нових променях. що будуть продовженням перших і по іншу сторону від склепіння. Якщо всі свердловини і в цьому випадку знову виявляються в межах контуру нафтогазоносності, то таку же операцію повторюють аж до виходу на контур покладу.