3 . Закладання розвідувальних свердловин за методом «клина»

Суть методу полягає в такому. Нехай на площі передбачає наявність покладу літологічного типу, пов’язаного з моноклінальним пластом. Якщо в одній із свердловин (наприклад, у свердловині №1) уже встановлена промислова нафтогазоносність, то на відстані 300 – 500 м з обох боків від неї за простяганням монокліналі, тобто перпендикулярно до очікуваного положення осі «затоки», закладають дві нові свердловини (2 і 3). Нову свердловину 4 розташовують на 1км нижче за падінням на осі затоки. В залежності від результатів буріння свердловини 4 з урахуванням побудованих ізопахіт колектору) дві нових свердловини будуть закладені навхрест простягання осі через 300 – 500м і т.д.. Така система дозволяє послідовно нарощувати площу нафтогазоносності вздовж осі покладу.

Деколи описана схема розбурювання літологічних покладів може дещо змінюватись (наприклад, для рукавоподібних) при збереженні основного принципу: послідовного простежування осі покладу вниз за падінням порід або вгору за підйомом.

4. Закладання розвідувальних свердловин за системою розвідувального трикутника.

Суть системи полягає в тому, що при наявності на площі продуктивної пошукової свердловини, наступні дві свердловини задають на рівній відстані від першої, у вершинах трикутника. В подальшому свердловини бурять за рівномірною трикутною мережею в шаховому порядку. Кожну нову свердловину закладають у вершині рівностороннього трикутника, у двох кутах якого були розташовані продуктивні свердловини. Відстань між свердловинами вибирають кратними відстанями в мережі майбутніх експлуатаційних свердловин.

В умовах гострого дефіциту підготовлених до розробки родовищ ця система може забезпечити швидке одержання фондових точок для буріння експлуатаційних свердловин в межах розвіданих ділянок.

Трикутна система рекомендується деякими дослідниками при розвідці нафтових і газових покладів, приурочених до значних структур неправильної форми і незначних куполоподібних піднять, а також до структурно-літологічних, стратиграфічних і літологічно обмежених пасток.

В дещо зміненому вигляді ця система використовується і при розвідці антиклінальних пасток, коли першу свердловину бурять на склепінні, другу – на крилі складки в напрямі відомого регіонального підйому пластів, а третю – в периклінальній частині на довгій осі структури. В подальшому або добудовується «хрест» свердловини, або застосовується система паралельних профілів навхрест простягання складки.

До переваг цієї системи слід віднести те, що при закладанні свердловин досягається рівномірне висвітлення всього нафтового покладу. Суттєвим недоліком є те, що розвідка всього покладу затягується на довгий термін, оскільки закладання кожної нової свердловини здійснюється в залежності від одержання позитивних результатів сусідньої свердловини. Зараз, коли нафтові поклади вводяться в розробку після оконтурення і складання проекту розробки, трикутну систему розташування свердловин не можна признати ефективною.

Прийоми вибору точок закладання розвідувальних свердловин

План

1. На поперечному профілі (навхрест простягання структури)

2. Система паралельних профілів

3. «Хрест» пошуково-розвідувальних свердловин

4. Закладання свердловин вздовж довгої осі структури

5. Закладання свердловин на діагональному профілі

6. Закладання свердловин на радіальних профілях