Тема: Прийоми закладання розвідувальних свердловин

План

1. Закладання розвідувальних свердловин за методом «крок буріння»

2. Закладання розвідувальних свердловин за показниками питомої висоти покладу

3. Закладання розвідувальних свердловин за методом «клина»

4. Закладання розвідувальних свердловин за системою розвідувального трикутника.

1. Закладання розвідувальних свердловин за методом «крок буріння»

Цей метод забезпечує вибір точок закладання свердловин для визначення флюїдоконтактів в покладах нафти і газу пластового склепінного типу першими свердловинами. Розглянемо цей метод на такому прикладі.

Якщо пошукова свердловина 1 пробурена в склепінні і розкрила на повну товщину продуктивний пласт товщиною h, то це дозволяє впевнено робити висновок про наявність покладу в присклепінній частині складки, обмеженого знизу поверхнею достовірного існування покладу (поверхня АВ). Цю поверхню проводять через найнижчу точку, в якій установлена наявність нафти або газу. Наступну свердловину закладають на профілі (поперечному або повздовжньому) в точці перетину лінії поверхні достовірного існування покладу із покрівлею пласта в точці А або В. Вона дає інформацію про поклад в просторі між поверхнями достовірності, встановленими в першій і ново пробуреній свердловині. Наступні свердловини закладають за аналогічною методикою до установлення ВНК або ГВК.

Даний метод, успішно випробуваний при розбурюванні Тимофіївського родовища (ДДз), дозволив зменшити обсяг розвідувального буріння, скоротити терміни розвідки і одержати значний економічний ефект.

2. Закладання розвідувальних свердловин за показниками питомої висоти покладу

Існуючі геолого-геофізичні методи підготовки пасток і способи визначення коефіцієнтів їхнього заповнення не завжди дають однозначні відповіді. Це приводить до буріння значного числа за контурних свердловин. Тому свердловини для визначення ВНК (ГВК) можна закладати виходячи, із загальної товщини продуктивного горизонту з урахуванням його насиченості. Під питомою висотою покладу розуміється відношення висоти відкритого покладу пластового склепінного типу до загальної товщини продуктивного горизонту , яке характеризує ступінь заповнення пастки вуглеводнями.

В залежності від величини цього показника розрізняють три типи покладів.

У випадку малої питомої висоти покладу (рис. а) (неповнопластовий поклад) пошукова свердловина в склепінній частині пастки установлює положення контакту; розрахунковий зовнішній контур із покрівлею пласта. Оцінка таких покладів проводиться бурінням 2 – 3 свердловин за трипроменевою системою.

При середній питомій висоті (1< <2) (рис. б) покладу положення зовнішнього контуру не залежить від установленої в склепінній свердловині товщини пласта. Такі поклади в межах очікуваного зовнішнього контуру поділяються на три ділянки: центральний ( <2) і два крайових ( <1). Оцінка цих ділянок здійснюється бурінням чотирьох свердловин на поздовжньому і поперечному профілях, що проходять через склепінну свердловину – першовідкривачку

В першу чергу розбурюється центральна ділянка, в межах якої закладають по одній свердловині на протилежних крилах складки. Дві інші свердловини бурять на крайових ділянках.

Поклад великої питомої висоти в межах очікуваного контуру поділяється уздовж довгої осі на 5 ділянок: центральна ( >2), дві проміжні ( <2) і дві крайових ( <1). Оцінка таких покладів проводиться п’ятьома свердловинами. Першочергові свердловини закладають в межах проміжних ділянок на протилежних крилах структури. Потім бурять свердловини на центральній і крайових ділянках ( по одній ).

рис. а рис. б рис. в