Void main()
{ int а = 2, b = 5, с = 7, z; // Резервується пам'ять для 4 цілих чисел.
// При визначенні змінних в пам'ять
// засилають початкові дані.
clrscr(); // Віддаляється з екрану видачі інформація.
cout << “Ця програма обчислює значення z = а + b * с “
<< “ при а = 2, b = 5 і с = 7. \n”;
cout << “В пам'ять введена наступна інформація: \n”;
cout << “a= “ << а << “\nb= “ << b << “\nc= “ << с << “\n”;
z = b * с; // Число з b помножується на число із с
// результат заноситься в z.
z = а + z; // Число з а підсумовується з числом з z
// результат заноситься в z.
cout << “z = “ << а << “+” << b << “*” << с << “= “ << z
<< “\n”;
getch(); } // Очікується натиснення клавіші.
Цей варіант програми відрізняється від попереднього директивою видачі результатів розрахунку і тим, що числа засилають в пам'ять при визначенні змінних. Корисно звернути увагу на організацію виведення результату розрахунку з використанням директиви cout. Після виконання програми на екрані з'явиться наступне:
Ця програма обчислює значення z= a+bc при а = 2, b = 5 і с = 7.
В пам'ять введена наступна інформація:
а = 2
b = 5
с = 7
z=2 + 5 * 7 = 37
Якщо величину z=a+bc треба обчислити при різних значеннях змінних, то визначати початкові значення а, b і с в коді програми незручно. незручно тому, що будь-яка зміна початкового значення або а, b або с вимагає виправлення в коді початкового тексту програми. Нижче приведений код програми обчислення z=a+bc для довільних (не тільки цілих) початкових значень чисел а, b і с.
Програма 6. Обчислює значення z=a+bc при будь-яких початкових значеннях чисел а, b, с.
Void main()
{ float а, b, с, z; // Резервується пам'ять для 4 дійсних чисел.
clrscr(); // Віддаляється з екрану видачі інформація.
cout << “Ця програма обчислює значення z = а + b с “
<< “ при будь-яких початкових значеннях а, b, с \n”;
cout << “Введи з клавіатури 4 дійсні числа а b с: \n”;
cin >> а >> b >> с;
cout << “В пам'ять введені числа: \n”;
cout << “a= “ << а << “\nb= “ << b << “\nc= “ << с << “\n”;
z = а + b * с; // Число з b помножується на число із с
// до ас додається число з а і результат заноситься в z.
cout << “z = “ << а << “+” << b << “*” << с << “= “ << z << “\n”;
getch(); } // Очікується натиснення клавіші.
Помітимо, що в представленій програмі коди:
z = b * с; // Число з b помножується на число із с
// результат заноситься в z.
z = а + z; // Число з а підсумовується з числом з z.
що раніше використалися для обчислення значення z, замінюються на один код: z = а + b * с;. Цей код можна, наприклад, записати в наступних варіантах: a= а + b * с; або b = а + b * с; або c=a+b * с;
Слід звернути увагу слухачів на послідовний процес рішення задачі. Насправді цей процес є моделлю проектування складних програм. Приведемо ще один код програми рішення задачі 1.
Програма 7. Обчислює значення z=a+bc при будь-кому початкових значеннях чисел а, b, с.
Void main()
{ float n1, n2, n3, n4; // Резервується пам'ять для 4 цілих чисел.
clrscr(); // Очищається екран.
cout << “Ця програма обчислює значення z = а + bc “
<< “ при будь-яких початкових значеннях а, b, с \n”;
cout << “Введи з клавіатури 4 дійсні числа а b с: \n”;
cin >> n1 >> n2 >> n3;
cout << “В пам'ять введена наступна інформація: \n”;
cout << “а = “ << n1 << “\nb = “ << n2 << “\nc = “ << n3 << “\n”;
n4 = n1+ n2 * n3;
cout << “z = “ << n1 << “+” << n2 << “*” << n3 << “= “ << n4
<< “\n”;
getch(); } // Очікується натиснення клавіші.
На цьому прикладі демонструється той факт, що імена змінних – ця внутрішня справа програми, тобто на екран можна виводити символи, відповідні позначенням задачі, а в програмі для цих цілей використовувати інші імена. Але програму легше перевіряти, якщо імена змінних співпадають з іменами позначень, які використовуються в задачі. Тому там, де це можливо, імена, що використовуються в задачі, звичайно застосовують і в самій програмі.
На закінчення відзначимо одну прийняту умовність. Імена змінних при поясненні програм ототожнюють із значенням інформації, яка в них міститься, тобто запис
z = а + b * с;
прийнято пояснювати так: до а додається значення b, помножене на с, і результат заноситься в z. Хоча більш правильним було б наступне пояснення: до числа із змінної а додається результат множення числа з b с числом із с, результат заноситься в осередок з ім'ям z.