Розберемо роботу програми. Схема пам'яті після оголошення змінних дана на мал. 4.

Після виконання коду p = new int комп'ютер виділяє пам'ять з адресою AN і адреса даної пам'яті заноситься в покажчик р. Стан пам'яті в цьому випадку на мал. 5

Програма 5. Оголошує покажчик. Адреса в покажчик вводиться з клавіатури директивою scanf, в якій використовується специфікація

%p.

void main()

int x = 2; clrscr();

cout << " Стан пам'яті до ініціалізації!!!: \n\n"; cout << "В неконтрольованій адресі " << p << " міститься випадкове число " << *p << "\n\n";

printf("Адреса змінної x у форматі \n який визначений " "процесором = %p",&x);

cout << "\n\n Введи адресу змінної x у форматі \n"

<< " який визначений процесором (див. попередній вивід) "; scanf("%p",&p);

cout<<"\n\n Стан пам'яті після ініціалізації покажчика: \n\n"; printf("У змінній p адреса %p. У цій адресі число %d\n",p,*p); getch(); }

Дана програма спочатку видасть адресу змінної x у форматі процесора. Потім в цьому ж форматі з клавіатури в покажчик p вводиться адреса змінної x. Далі після введення в p адреси x виводимо вміст змінної p (там має бути адреса x) і *p (тобто вміст x = 2).

Покажчик на покажчик – це змінна для адреси покажчика.

Загальний формат оголошення покажчика на покажчик має вигляд

<тип> **<имя>

Наприклад, коди (директиви) int **p; float **r; виділяють дві області пам'яті p і r розміром два байти. При цьому змінна p призначена для запису адрес покажчиків типа int, а змінна r призначена для адрес покажчиків типа float. З визначення покажчика на покажчик витікає, що якщо оголошені змінні p і а як змінні типа int **p і int *a, то справедливий код p = &a. На схемі мал. 6 представлений стан пам'яті після виконання коди int **p.

Тут AY, A, N – випадкові числа у відповідних областях пам'яті. Області з адресами AY і A або, що одне і те ж, з іменами *p і **p доступні, але не під контролем програми. Тому використання цих областей пам'яті при роботі програми є помилкою. Справедлива тотожність AY = &*p і A = &**p

Програма 6. Оголошує покажчик на покажчик. Видає інформацію з областей пам'яті, які

//При такому визначенні доступні три області пам'яті:

//p – для адреси покажчика;

//*p – для адреси цілого числа;

//**p – для цілого числа.

clrscr();

cout << " Три області пам'яті, які доступні програмі: \n\n";

// Видає адресу покажчика, який міститься в змінному р. printf ("У p міститься не контрольована програмою адреса:" "\n %p – шістнадцятиричний запис адреси у форматі \n" "який визначає процесор. \n\n",p);

//Видає адресу змінної цілого типа

//який міститься в змінній *p.

printf("У *p міститься не контрольована програмою адреса:" "\n %p – шістнадцятиричний запис адреси у форматі \n"

" який визначає процесор. \n\n",*p); // Видається число із змінної з ім'ям **p.

printf("У **p міститься не контрольоване програмою "

printf("Адреса p = %p\n", &p); printf("Адреса *p = %p\n", &*p); printf("Адреса **p = %p\n", &**p); getch(); }

Відмітимо, що якщо змінна p визначається, наприклад, кодом int **p, то при виконанні коду p = new *int виділяється пам'ять під покажчик і адресу цієї області пам'яті заноситься в р.

На закінчення перерахуємо всі операції над покажчиками, які допустимі в мові С/С++:

привласнення для однотипних покажчиків;збільшення (віднімання) значення вираження цілого типа;унарні операції ++, --;порівняння для однотипних покажчиків;

різниця між однотипними покажчиками. Результатом різниці є число цілого типа.

Дана програма показує, що значення в змінній а і адреса першого елементу масиву (&а[0]) збігаються за значенням і типом. Такий зв'язок масиву з покажчиком дозволяє організувати доступ до елементів масиву через їх адреси. А саме:

якщо i – поточний індекс масиву a[], то його адреса відповідає коду a+ i, тобто справедлива тотожність &a[i] = а + i і

*(а + i) = а[i];

якщо в деякому покажчику p, тип якого відповідає типові масиву a[], міститься адреса елементу цього масиву, то індекс цього елементу обчислюється за формулою i = p – а. Справедлива тотожність *p = а[i].