ВСТУП У ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ
1.1. Планування цілеспрямованих дій та ухвалення рішень
Функціонування будь-якої системи полягає у тому, що вона сприймає зовнішню ситуацію і певним чином реагує на неї. Аналізуючи ситуацію, системі необхідно ухвалити рішення щодо вибору певної дії, виходячи з власної мети (або цілі).
Однак таке рішення - це завершальний етап процесу планування цілеспрямованих дій, який полягає в аналізі можливих дій системи та наслідків цих дій. Аналізуючи можливі наслідки, система оцінює один з них як найсприятливіший для себе й обирає ту дію, яка спричинить до цього наслідку.
Операція - загальний термін, який означає будь- яку цілеспрямовану дію. Кажучи про операцію, ми асоціюємо з нею деякого суб'єкта, який формулює ціль операції. Заради досягнення певної цілі й здійснюють операцію (цілеспрямовану дію).
Ухвалення рішення - це особливий процес людської діяльності, спрямований на вибір найкращого варіанта дій. Людина обирає професію, друзів, партнера у шлюбі, роботу і безліч іншого, отож історія її життя є послідовністю вдалих чи невдалих рішень.
МК СумДУ
Питання ухвалення рішень у різних областях людської діяльності вивчаються у рамках декількох наукових дисциплін: теорії ухвалення рішень, системного аналізу, дослідженні операцій (ДО), економіки, логістики, когнітивної психології, штучного інтелекту тощо.
Дослідження операцій - математична дисципліна, яка займається застосуванням кількісних (математичних) методів для ухва лення рішень у різних областях цілеспрямованої людської діяльності
МК СумДУ
1.2. Людський чинник у процесі ухвалення рішень
У процесі ухвалення рішень беруть участь різні люди з різними повноваженнями та інтересами (тобто люди у процесі ухвалення рішень мають певні ролі).
МК СумДУ
особа, що ухвалює рішення (ОУР)
власник
проблеми
роль керівника чи учасника активної групи
роль
виборця
член групи, що ухвалює рішення
експерт
консультант з ухвалення рішень
Ролі людей
• людина, яка фактично здійснює вибір найкращого варіанта дій
• особа, яка, на думку навколишніх, має вирішувати проблему і несе відповідальність за ухвалені рішення. Проте власник проблеми не завжди є особою, яка ухвалює рішення. Однак трапляються ситуації, за яких власник проблеми є лише одним з кількох осіб, що беруть участь у її вирішенні. Він може бути головою колективного органу, що ухвалює рішення, змушеним йти на компроміси, щоб дійти згоди.
• група осіб, які мають власні інтереси і намагаються вплинути на процес вибору рішення та його результат
• доводиться вирішувати, за яку особистість чи за яку політичну партію голосувати. У цьому випадку виборець є одним з багатьох учасників процесу ухвалення колективного рішення
• Головне у діяльності такої групи - досягнення згоди під час вироблення спільних рішень
• професіонал у тій чи іншій області знань, до якого звертаються за оцінками і рекомендаціями люди, долучені до цього процесу
• Його роль зводиться до розумної організації процесу ухвалення рішень: допомоги ОУР і власнику проблеми у правильній постановці задачі, виявленні позицій активних груп, організації роботи з експертами. Консультант (чи аналітик), зазвичай, не оцінює ухвалені рішення, він тільки допомагає іншим зважити усі “за” і “проти”, виробити розумний компроміс.
1.3. Задачі ухвалення рішень
1.Постановка задачі ухвалення рішення
Формалізуємо задачу ухвалення рішення (ЗУР), яка полягає у виборі найоптимальнішого варіанта дії з певної множини можливих варіантів. Така формалізація даватиме змогу класифікувати ЗУР і виокремити ті з них, які слугують об’ єктом вивчення дослідження операцій.
Множина |
Множина |
Система переваг ОУР |
альтернатив |
|
можливих наслідків |
Рис. 1.1. Задача ухвалення рішення
характер зв'язку між альтернативами та наслідками
Рис. 1.2. Детермінований зв’язок
у = (х), х є Х, у є У
Рис. 1.3. Випадковий зв’язок
Цей же зв’язок може бути випадковим, коли вибір хі
визначає деяку густину розподілу ймовірностей на множині Y (іноді кажуть, що з кожним хі зв’язана деяка
У цьому випадку уже не гарантує
конкретного а саму задачу
Таку функцію f називають цільовою функцією, критеріальною функцією, функцією критерію оптимальності або ж критерієм оптимальності. Остання назва не цілком коректна, оскільки критерій оптимальності - це деяке правило, що дає змогу порівнювати наслідки між собою та відрізняти “оптимальні’ наслідки від “неоптимальних”.
МК СумДУ
Теорія ухвалення рішень і ДО
У теорії ухвалення рішень головним предметом дослідження є процес вибору рішення (або вивчення системи переваг ОУР). Створення методів ухвалення рішень вимагає розгляду математичних, психологічних і комп’ютерних проблем.
Варіанти рішень визначаються різними показниками їхньої привабливості для ОУР (критеріями). У професійній діяльності вибір критеріїв, здебільшого, визначається багаторічною практикою, досвідом. Зазвичай, задачі ухвалення рішень налічують декілька критеріїв оцінок варіантів рішень.
В ухваленні рішень прийнято розрізняти: шкали неперервних і дискретних оцінок; шкали кількісних та якісних оцінок; шкали упорядкування; шкали рівних інтервалів.
МК СумДУ