§ 2. Конституціоналізм в Україні: поняття та система

В юридичній науці відсутній єдиний підхід до визначення конституціоналізму. Аналіз поглядів науковців, які досліджували це питання, дозволяє розглядати конституціоналізм у трьох основних аспектах:

1) як напрямок політико-правової думки, змістом якої є обгрунтування необхідності та пошук оптимальних засобів правового обмеження державної влади з метою захистити від посягань держави свободу особистості;

2) як властивий політико-правовій практиці конкретної держави комплекс інституціональних та нормативних методів, за допомогою яких встановлюються межі здійснення державної влади та забезпечується захист прав і свобод особистості від посягань держави;

3) як реальний конституційний лад конкретної держави, що забезпечує правове обмеження державної влади та функціонування системи захисту особистої свободи від посягань держави.

До загальнихпринципів українського конституціоналізму відносять принцип:

• верховенства Конституції у правовій системі;

• верховенства права у суспільстві та державі;

• розподілу та обмеженості державної влади;

• суверенітету Українського народу;

• взаємної відповідальності держави і особи;

• реальності прав і свобод, їх охорони, непорушності, гарантованості;

• відкритого громадянського суспільства;

• наступності конституційних ідей.

До складових системи українського конституціоналізму відносять (зокрема, І.Є. Словська): чинну Конституцію України як нормативно-правовий акт; теорію, історію, ідеологію Конституції України; існуючий конституційний лад. У своїй сукупності ці елементи формують нормативно-правові, наукові, історичні, ідеологічні та організаційні основи конституціоналізму.

Нормативно-правові основи конституціоналізму, перш за все, визначаються Конституцією як нормативним актом найвищої юридичної сили, Основним Законом держави, що регулює найважливіші суспільні відносини і має власну структуру, особливий порядок прийняття та внесення змін.

Наукові основи формує теорія конституціоналізму, що охоплює: досягнення зарубіжної наукової думки, вчення вітчизняних мислителів минулого, сучасні ідеї і концепції українського конституціоналізму.

Історичні основи конституціоналізму утворені такими складовими як: передумови, витоки, основні етапи, тенденції, напрями і форми, результати й досягнення становлення і розвитку українського конституціоналізму.

Ідеологічні основи конституціоналізму складає система правових ідей, поглядів, понять, теорій, заснованих на певних наукових і політичних знаннях та уявленнях, яка має за мету вплив на формування і розвиток правової, політичної і моральної культури.

Організаційні основи опосередковує конституційний лад як система суспільних відносин, встановлених на основі і відповідно до Конституції, основними складовими якого є державний і суспільний лад.

В юридичній літературі (Я.-Е. Лейн) зазначається, що зміст сучасного конституціоналізму визначається тим, «сильну» або «слабку» форму він приймає. Сильний конституціоналізм передбачає значну кількість імунітетів, перш за все, у сфері, пов’язаній з приватною власністю; наявність конституції як законодавчого акту найвищої юридичної сили; складний порядок внесення змін до конституції; наявність судового конституційного контролю, що здійснюється верховним або спеціальним конституційним судом з правом скасовувати акти законодавчої та виконавчої влади.

Слабкий конституціоналізм передбачає відносно малу кількість імунітетів: не жорсткий порядок внесення змін до конституції, охороняються лише класичні негативні свободи, такі як свобода думки, віросповідання та об’єднання, право приватної власності може взагалі не входити у число прав, що захищаються конституцією та регулюється звичайними законами.

Аналіз тексту Конституції України дозволяє зробити висновок, що вона закріплює «сильну» форму конституціоналізму. Зокрема, Основний Закон України закріплює право приватної власності (ст. 41 Конституції України) та найвищу юридичну силу Конституції (ст. 8 Конституції України), передбачає складний порядок внесення змін до Конституції (розділ XIII), а також наявність спеціалізованого органу конституційного контролю — Конституційного Суду України (розділ XII).

Однак, вірно підкреслює Ю.М. Тодика, що наявність конституції ще не означає існування конституціоналізму як масового політичного руху, зацікавленого у забезпеченні в країні демократичного конституційного ладу. Можна говорити, що в Україні відбувається процес становлення конституціоналізму, заснованого на нормах Конституції України 1996 р., напрацюваннях вітчизняних державознавців та політичних діячів, у тому числі й минулого (М. Драгоманова, М. Грушевського, І. Франка та ін.), а також через засвоєння і впровадження в конституційну структуру України західних моделей конституціоналізму.