§ 4. Статус суддів як носіїв судової влади. Гарантії незалежності суддів

Конституцією України і Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено вимоги, що пред’являються до кандидатів на посаду професійного судді та до суддів.

Суддя —це посадова особа органу державної влади, наділений у конституційному порядку повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі. Статус судді — це сукупність його прав, обов’язків, а також гарантій забезпечення цих прав і виконання обов’язків.

Усі судді мають єдиний статус і відрізняються тільки повноваженнями і компетенцією. Статус суддів Конституційного Суду України має деякі особливості.

У «Рекомендації Комітету міністрів державам — членам Ради Європи про незалежність, дієвість і роль суддів» (від 13 жовтня 1994 р.) наголошується, що судді зобов’язані: діяти в кожній справі незалежно і без будь-якого стороннього впливу; розглядати справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів і власне тлумачення закону; забезпечувати кожній стороні рівні можливості бути вислуханою; дотримуватися процедурних прав кожної зі сторін та інше. «Європейська хартія про статус суддів» встановила, що судді зобов’язані утримуватися від будь-якої поведінки, дій або висловів, які можуть серйозно вплинути на довіру громадськості до їх неупередженості та незалежності.

Відповідно до цього документа суддею може бути особа, яка здатна вільно і неупереджено оцінювати справи, які передаються на її розгляд, і застосовувати закон з повагою до гідності людини.

У законодавстві встановлено вимоги до осіб, які мають намір займатися судовою практикою, а також сформульовано правові гарантії їх діяльності, відповідальність та інше. Зокрема, професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Суддею місцевого суду може бути призначений громадянин України не молодше 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше 3-х років, проживає в Україні не менше 10 років, володіє державною мовою. Для обрання суддів апеляційних судів і суддів вищої ланки системи судів загальної юрисдикції необхідний підвищений віковий ценз і триваліший стаж роботи за юридичною спеціальністю.

Кандидати у судді судів загальної юрисдикції зобов’язані скласти кваліфікаційний іспит, який приймає Вища кваліфікаційна комісія суддів у встановленому законом порядку. Перше призначення судді на посаду здійснюється Президентом України строком на 5 років за поданням Вищої ради юстиції України. Після закінчення зазначеного терміну призначення суддів судів загальної юрисдикції здійснюється Верховною Радою України безстроково в установленому законом порядку.

Особливе місце в характеристиці правового стану суддів займає питання про гарантії їх незалежності. Під незалежністю суддів розуміється забезпечення їм можливості розглядати і вирішувати конкретні справи на основі закону, їх внутрішнього переконання і без будь-якого впливу, зокрема з боку вищестоящих судів, інших державних органів і посадових осіб тощо. Незалежність суддів є необхідною умовою об’єктивного розгляду ними конкретних справ.

Незалежність суддів забезпечується:

— особливим порядком призначення й обрання суддів, припинення їх повноважень і звільнення з посади;

— спеціальною процедурою здійснення правосуддя;

— таємницею прийняття судових рішень і забороною розголошення рішення суду. Під час прийняття рішення в дорадчій кімнаті можуть знаходитися тільки судді, які входять до складу суду по даній справі. Присутність інших осіб забороняється;

— забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя;

— встановленою відповідальністю за неповагу до суду або судді.

Так, наприклад, адміністративна відповідальність за неповагу до суду наступає у випадках: а) навмисного ухилення від явки до суду свідка, потерпілого, позивача, відповідача; б) непокори вказаних осіб та інших громадян розпорядженню головуючого в судовому засіданні; в) порушення порядку під час судового засідання; г) здійснення будь-ким дій, які свідчать про очевидну неповагу до суду або встановлених в суді правил.

Кримінальна відповідальність настає в разі навмисного невиконання посадовою особою рішення, вироку, ухвали або постанови суду або перешкоджання їх виконанню. Кримінальна відповідальність настає в разі скоєння злочину проти правосуддя: втручання в діяльність судових органів, загрози або насильства щодо судді, народного засідателя або присяжного; навмисного знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя або присяжного; посягання на життя судді, народного засідателя або присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя; невиконання судового рішення та в інших випадках.

— правом судді на відставку (кожен суддя за умови, що він пропрацював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку. За суддею, який знаходиться у відставці, зберігається звання судді);

— недоторканністю суддів;

— створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу;

— особливим порядком фінансування судів;

— системою органів суддівського самоврядування.

Гарантії незалежності суддів, передбачені в Законі України «Про судоустрій і статус суддів», не можуть бути скасовані або обмежені іншими нормативно-правовими актами.

У ст.124 Конституції України наголошується, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Правове положення народних засідателів і присяжних передбачене в Законі України «Про судоустрій і статус суддів», а також у процесуальному законодавстві.

Народні засідателі та присяжні під час здійснення правосуддя користуються всіма правами судді. Суди присяжних в майбутньому здійснюватимуть правосуддя тільки по кримінальних справах у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.

Народним засідателем і присяжним може бути громадянин України, який досяг 30-річного віку і постійно проживає на території, на яку розповсюджується юрисдикція відповідного суду.

Списки народних засідателів затверджуються рішенням відповідної місцевої ради на чотири роки.

Народні засідателі та присяжні залучаються до здійснення правосуддя у порядку черговості на термін не більше одного місяця на рік, окрім випадків, коли продовження строку обумовлене необхідністю закінчити розгляд справи, початої за їх участі.

Відповідно до ст. 59 Закону «Про судоустрій і статус суддів» не підлягають включенню до списків народних засідателів: особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними; які мають хронічні психічні захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків народного засідателя або присяжного; відносно яких здійснюється кримінальне провадження або судовий розгляд кримінальної справи, або які мають не зняту або не погашену судимість; депутати всіх рівнів, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, державні службовці апарату судів, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, адвокати, нотаріуси, особи, які досягли 65 років.