§ 5. Матеріально-фінансова база місцевого самоврядування

Конституція України (ст. 142) визначає основи формування й структуру матеріальної й фінансової бази місцевого самоврядування в Україні. Це обумовлене тим, що ефективне функціонування системи місцевого самоврядування значною мірою залежить від наявності матеріально-фінансових ресурсів, які є в розпорядженні місцевого самоврядування. Важливу роль тут відіграє комунальна власність, яка є необхідним компонентом самостійності органів місцевого самоврядування у вирішенніпитань місцевого значення.

Згідно з Конституцією комунальна власність створюється як самостійна форма власності, яка належить відповіднійтериторіальній громаді, тобто жителям, об’єднаним постійним проживанням у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільному об’єднанню жителів декількох сіл, які мають єдиний адміністративний центр. Таким чином, первинним суб’єктом права комунальної власності виступає територіальна громада. Саме вона наділена правом володіти, доцільно, ощадливо, ефективно користуватися й розпоряджатися на свій розсуд і у своїх інтересах майном, яке належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 60 Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи й організації, зокрема банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частину в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, установи культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування, інше майно й майнові права, рухомі й нерухомі об’єкти, визнані згідно із законом як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їхнього відчуження.

Матеріальні й фінансові ресурси, які є комунальною власністю, є надбанням територіальної громади. Правовий режим майна комунальної власності визначається законодавством України й, насамперед, Законом. Згідно зі ст. 60 цього Закону органи місцевого самоврядування від імені й в інтересах територіальних громад згідно із законом здійснюють права володіння, користування й розпорядження об’єктами права комунальної власності, зокрема виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності в постійне або тимчасове користування юридичним і фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати й купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їх відчуження, визначати в угодах і договорах умови використання й фінансування об’єктів, які приватизуються й передаються в користування й оренду, а також доцільність, порядок і умови відчуження об’єктів права комунальної власності. Доходи від відчуження об’єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів й використовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об’єктами права комунальної власності, не повинні послабляти економічні основи місцевого самоврядування, зменшувати обсяг і погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах із правами власності інших суб’єктів. Об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб’єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради, або вповноваженого їм органа, за винятком випадків, передбачених законом.

Фінансові кошти територіальної громади, тобто сукупність засобів, які є в її розпорядженні, включають: а) коштимісцевого бюджету; б) цільові фонди; в) фінансові ресурси підприємств; г) кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку (позики й таке інше).

Формування й використання місцевих фінансових ресурсів, які є в розпорядженні територіальної громади, здійснюється нею самостійно. Органи державної влади покликані згідно з Конституцією України (ст. 142) забезпечити гарантії фінансової самостійності місцевого самоврядування, здійснювати державну фінансову підтримку територіальних громад. Фінансові кошти місцевого самоврядування повинні відповідати наданим територіальним громадам Конституцією й законами України повноваженням з вирішення питань місцевого значення. Питання формування й використання місцевих фінансових ресурсів вирішуються відповідними органами місцевого самоврядування, а у випадках, передбачених законом, безпосередньо територіальною громадою.

Кожна територіальна громада згідно із законом має власний бюджет. Стаття 143 Конституції України, ст. 61 Закону закріплюють право органів місцевого самоврядування самостійно формувати, затверджувати й виконувати місцевий бюджет. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними й закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними податками, а також правом самостійно визначати напрямки використання коштів місцевих бюджетів згідно із законом.

Втручання державних органів у процес складання, затвердження й виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених законами. Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законною, доцільною, ощадливою, ефективною витратою коштів і належним їхнім обліком. Воно гарантує органам місцевого самоврядування прибуткову базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на підставі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з врахуванням економічного, соціального, природного й екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, установлених законом.