§ 3. Адміністративно-територіальний устрій й місцеве самоврядування

Територіальну основу місцевого самоврядування в Україні становитьсистема адміністративно-територіального устрою держави: області, райони, міста, райони в містах, селища й села. Міста Київ і Севастополь мають спеціальний статус і є самостійними адміністративно-територіальними одиницями. Згідно з Конституцією України в Автономній Республіці Крим діє система територіальної (адміністративної) автономії, представлена її Верховною Радою й Радою Міністрів. Питання місцевого самоврядування відносяться до виняткової компетенції Верховної Ради України, однак її законами Автономній Республіці Крим можуть бути делеговані окремі повноваження в цій сфері.

Адміністративно-територіальний устрій відіграє важливу роль в організації й діяльності органів місцевого самоврядування. Кожна ланка системи самоврядування має свою територіальну сферу діяльності, свої особливі місцеві інтереси, які пов’язані з відповідною специфікою адміністративно-територіальних одиниць. Будь-яка зміна адміністративно-територіального устрою так чи інакше могла б відобразитися на місцевому самоврядуванні. Формально Конституція дає можливість це зробити, однак єдиної думки з цього приводу сьогодні немає ані серед учених, ані серед політиків.

Дворівнева система місцевого самоврядування, яка закріплена Конституцією, указує на те, що держава по-різному підходитьдоданого інституту залежно від адміністративно-територіальної одиниці. Основною одиницею місцевого самоврядування є села, селища й міста, де природнім шляхом створюються територіальні громади. На жаль, чинне законодавство недостатнє диференціює положення кожної з вищевказаних адміністративно-територіальних одиниць. Так, міста поділяються на міста районного, обласного, республіканського підпорядкування й міста зі спеціальним статусом − Київ і Севастополь. Однак є міста за чисельністю населення малі, середні, великі, що не враховується сьогодні чинним законодавством.

У зв’язку з існуванням вторинного рівня місцевого самоврядування важливим є питання диференціації районів і областей за чисельністю населення.

Питання адміністративно-територіального устрою України стосується компетенції Верховної Ради України (ст. 92 Конституції). До її повноважень належить створення й ліквідація районів, установлення й зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування й перейменування населених пунктів і міст.

Сьогодні виникла необхідність у конкретизації територіальної основи місцевого самоврядування, яка пов’язана з удосконаленням системи адміністративно-територіального поділу України. Так, сьогодні Україна характеризується наявністю великої кількості суб’єктів місцевого самоврядування. За станом на 1.10.2010 г. налічується 446 міст (з них 2 — загальнодержавного, 165 — обласного, 279 — районного значення), 908 селищ і 28841 сіл, тобто 30195 населених пунктів, територіальні громади яких згідно з Конституцією України можуть самостійно реалізовувати право на місцеве самоврядування. Більшість із них не маютьі не можуть створити необхідної матеріальної й фінансової основи, яка б належним чином забезпечувала виконання завдань і функцій, які реалізуються в системі місцевого самоврядування. Навіть враховуючи, що не всі територіальні громади самостійно реалізують право на місцеве самоврядування (усього функціонує 444 міських, 800 селищних і 10198 сільських рад), їхня кількість у порівнянні з іншими країнами досить значна.

Існуюча система адміністративно-територіального поділу України передбачає входження одних населених пунктів до складу інших. Наприклад, у межах адміністративних меж 83 міст загальнодержавного, обласного й республіканського значення (Автономна Республіка Крим) перебуває 36 міст, 218 селищ міського типу, 91 селище і 157 село. При цьому значна частина населених пунктів, які входять до складу інших, мають власні органи місцевого самоврядування.