§ 5. Правовий статус народного депутата України

Статус народного депутата і порядок здійснення ним депутатських функцій і повноважень визначається, перш за все, Конституцією України і Законом «Про статус народного депутата України», прийнятим 17 листопада 1992 р. з подальшими змінами і доповненнями, Регламентом Верховної Ради України та іншими нормативно-правовими актами.

Як представник народу в органах державної влади народний депутат є громадським, політичним діячем, покликаним виражати і захищати інтереси суспільства й інтереси своїх виборців. Разом з тим він є державним діячем, членом парламенту, парламентарієм, який бере активну участь у здійсненні законодавчої, контрольної та інших функцій парламенту і тим самим функцій держави.

Тривалий час народний депутат України мав імперативний депутатський мандат. У своєму виборчому окрузі він був зобов’язаний, зокрема, підтримувати тісні зв’язки з виборцями, інформувати їх про свою роботу і роботу Верховної Ради та її органів, а також про реалізацію своєї передвиборчої програми. Виборці мали право давати накази своїм депутатам. Якщо депутат не виправдовував довіру виборців, він міг бути відкликаний ними.

Конституція України 1996 р. внесла зміни в статус народного депутата України. Нині парламентарій має вільний депутатський мандат. Він наділений правом підтримувати тісні зв’язки з виборцями, інформувати їх про свою роботу у Верховній Раді та її органах, про реалізацію своєї передвиборчої програми і здійснювати інші депутатські функції у виборчому окрузі.

Згідно з Законом «Про статус народного депутата України» народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі. Його депутатський мандат несумісний з іншими видами діяльності, а саме він не має право: бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади; мати інший представницький мандат або одночасно знаходитися на державній службі; обіймати посаду міського, сільського, селищного голови; займатися якою-небудь, окрім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичною практикою у вільний від виконання обов’язків народного депутата час; залучатися як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю; входити до складу керівництва, правління або наглядової ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.

У разі невиконання народним депутатом вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності комітет, до предмета відання якого належать питання регламенту, розглядає відповідні матеріали і подає висновок Голові Верховної Ради України, який у 10-денний строк звертається до суду про дострокове припинення повноважень цього народного депутата або повертає матеріали комітету з обґрунтуванням відмови у зверненні до суду.

Народному депутату гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення повноважень. Він не може без згоди Верховної Ради України бути притягненим до кримінальної відповідальності, затриманим або заарештованим. Треба зазначити, що питання про депутатську недоторканість є найбільш дискусійним. Зокрема, в червні 2012 року після розгляду Верховною Радою України до КСУ був спрямований законопроект, що передбачає ліквідацію недоторканості як народних депутатів, так і Президента України.

Повноваження народного депутата як члена парламенту починаються після складання ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом.

Для здійснення своїх функцій народний депутат наділений широким колом повноважень у Верховній Раді України та її органах. Перш за все, він має право вирішального голосу з усіх питань, які розглядаються на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Кожен народний депутат має один голос. Слід зазначити, що народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування, за винятком відповідальності за образу або наклеп.

На пленарному засіданні Верховної Ради України народний депутат має право: обирати і бути обраним на посади Голови, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради, до органів парламенту; пропонувати питання для розгляду Верховною Радою або її органами; виступати із законодавчою ініціативою; звертатися з депутатськими запитами і т.п. (ст.11 Закону).

Одним з основних його прав є право законодавчої ініціативи, яке передбачене Конституцією (ст.93) і Законом «Про статус народного депутата України». Відповідно до цих правових актів право законодавчої ініціативи у Верховній Раді є передбаченою законом можливістю вносити до парламенту законопроекти, обов’язкові для розгляду. Право законодавчої ініціативи народного депутата України у Верховній Раді реалізується як у формі внесення проекту нового закону, так і проекту закону про зміни або доповнення до чинного закону або його скасування. Порядок внесення законопроекту, проекту постанови або іншої законодавчої пропозиції на розгляд Верховної Ради України і порядок їх розгляду визначаються регламентом Верховної Ради України.

Відповідно до Закону «Про статус народного депутата України» (ст.15)народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звертатися із запитом до Президента України, органів Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади і місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Депутатський запит —це вимога народного депутата, народних депутатів або комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради до вказаних вище органів і посадових осіб дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції. Депутатський запит —це виняткове за правовим змістом офіційне звернення народного депутата до передбаченого Конституцією або законом кола органів державної влади і посадових осіб з вимогою дати відповідь з будь-яких питань, віднесених до їх компетенції.

Депутатський запит вноситься у письмовій формі та розглядається на засіданні Верховної Ради України, яка приймає рішення про направлення депутатського запиту. Якщо депутатський запит направляється до Президента України, то дане рішення заздалегідь повинно бути підтримано не менш як 1/3 від конституційного складу Верховної Ради України.

Суб’єкти, до яких направлений депутатський запит, зобов’язані повідомити народного депутата України про результати його розгляду і дати офіційну письмову відповідь у 15-денний строк із дня отримання запиту або в інший строк, встановлений парламентом. Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянутий у встановлений строк, то орган або посадова особа зобов’язані письмово повідомити про це Голову Верховної Ради України і народного депутата. При цьому цей термін не повинен перевищувати одного місяця. За результатами обговорення відповіді на депутатський запит Верховна Рада України приймає відповідне рішення.

Разом з цими повноваженнями народні депутати мають також і низку інших прав, зокрема процедурного, контрольного, інформаційного та іншого характеру. Вони можуть піднімати питання про перевірку діяльності підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, щодо яких є дані про порушення ними чинного законодавства і т.п.

Від депутатського запиту слід відрізняти інститут депутатського звернення. Депутатське звернення —це викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади і місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення або викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Депутатське звернення повинно бути розглянуто протягом десяти днів з моменту його отримання з подальшою письмовою відповіддю.

Народний депутат користується правом невідкладного прийому з питань депутатської діяльності керівниками та іншими посадовими особами державних органів і органів об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій. Депутат при пред’явленні посвідчення народного депутата України користується правом безперешкодного доступу на всі підприємства, до установ і організацій, розташованих на території України незалежно від їх підпорядкування, форми власності та режиму секретності.

Народний депутат має право брати участь з правом дорадчого голосу в засіданнях представницьких органів місцевого самоврядування. Він має право ставити перед Верховною Радою України або її органами питання про необхідність проведення перевірок дотримання законів розташованими на території України органами державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, або їх посадовими особами, про проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес, і брати участь у такому розслідуванні.

Народний депутат як представник державної влади у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина має право на місці вимагати негайного припинення порушення і може звернутися до відповідних посадових осіб правоохоронних органів про усунення їх і притягнення винних до відповідальності відповідно до чинного законодавства.

До основних парламентських прав народних депутатів відноситься їх право об’єднуватися в депутатські фракції (групи). Порядок утворення й особливості діяльності депутатських фракцій у Верховній Раді визначаються Регламентом Верховної Ради України й іншими законодавчими актами України, які регулюють депутатську діяльність. Народний депутат має право бути членом тільки однієї зареєстрованої депутатської фракції.

Разом з правами народний депутат України має певні обов’язки.Зокрема, він зобов’язаний бути присутнім і особисто брати участь у засіданнях парламенту та його органів, до складу яких він входить; брати участь у голосуванні; виконувати доручення Верховної Ради, відповідного комітету, депутатської фракції; дотримуватися Регламенту Верховної Ради України й інших парламентських актів, які визначають порядок діяльності Верховної Ради та її органів тощо (ст.24 Закону України «Про статус народного депутата України»).

Функції та повноваження народного депутата у Верховній Раді реалізуються в певних правових і організаційних формах. Згідно з Регламентом Верховної Ради основними з них є: участь у засіданнях парламенту і його комітетів (комісій), їх робочих і підготовчих груп; виконання доручень Верховної Ради і її органів; робота над законопроектами, документами парламенту і виконання інших депутатських повноважень у складі фракцій (груп) або індивідуально. Пріоритетною формою роботи депутата є його участь у засіданнях Верховної Ради і її органів. Депутат зобов’язаний брати участь у голосуванні, у тому числі і таємному, за винятком випадків, передбачених Регламентом Верховної Ради.

Відповідно до ст.81 Конституції України Законом передбачені наступні випадки дострокового припинення повноважень народного депутата:

1) складення повноважень за його особистою заявою;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4) припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України;

5) його смерті.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається Верховною Радою України або судом. Верховна Рада за поданням комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, приймає постанову про дострокове припинення повноважень народного депутата більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу і доручає Центральній виборчій комісії визнати повноваження наступного кандидата в народні депутати за списком політичної партії (виборчого блоку політичних партій) відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України». Зазначена постанова Верховної Ради публікується в газеті «Голос України». Прийняте Верховною Радою рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата перегляду не підлягає.

При здійсненні депутатських повноважень і після їх припинення народні депутати України наділені певними гарантіями правового, інформаційного, фінансового, соціального й іншого характеру.

Порушення прав народного депутата України має наслідком притягнення до юридичної відповідальності. Посадові особи, які порушують депутатську недоторканність, перешкоджають у будь-якій формі здійсненню депутатських повноважень, підлягають дисциплінарній, адміністративній або кримінальній відповідальності в порядку, встановленому законодавством України.