§ 2. Громадянство України як елемент правового статусу особи
Правове становище людини залежить, передусім, від її статусу: громадянин, іноземець, особа без громадянства, біженець. Найбільш широкими правами користуються громадяни даної держави, вони ж мають і найбільші обов’язки.
Основи взаємин держави і громадянина визначаються ст. 4 і ст. 25 Конституції України.
Інститут громадянства можна назвати невід’ємним і основоположним елементом правового статусу особи. Саме громадянством визначається обсяг прав і свобод особи, її взаємини з державою.
Громадянство є стійким політико-правовим зв’язком людини з державою, у зв’язку з чим на неї розповсюджується суверенна державна влада як у межах держави, так і поза її межами.
Громадянство України — правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.
Нормативно-правові акти України увібрали в себе міжнародно-правові норми з питань громадянства, які зафіксовані в міжнародних актах універсального і спеціального характеру:
а) Гаазькій Конвенції, яка регулює деякі питання, пов’язані з колізією законів про громадянство від 12 квітня 1930 р.;
б) Статуті ООН;
в) Загальній декларації прав людини;
г) Конвенції Ради Європи про скорочення випадків множинного громадянства| та військовий обов’язок у випадках множинного громадянства| від 6 травня 1963 р.;
ґ) Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 р.;
д) Міжнародному пакті про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р.;
е) Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 р.;
є) Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р.;
ж) Європейській Конвенції про громадянство від 6 листопада 1997 р. та ін.
Питання громадянства України регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р., указами Президента України, якому відповідно до п.26 ст. 106 Конституції України належать повноваження щодо прийняття до громадянства і припинення громадянства України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:
1) єдиного громадянства — громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;
3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;
4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;
5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
Згідно зі ст. 3 Закону громадянами України є:
усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Ці особи є громадянами України з 24 серпня 1991 року.
особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набуття чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Ці особи є громадянами України з 13 листопада 1991 року.
особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.
Ці особи є громадянами України з моменту внесення відмітки про громадянство України.
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Документами, що підтверджують громадянство України, є:
1) паспорт громадянина України;
2) свідоцтво про належність до громадянства України;
3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
4) тимчасове посвідчення громадянина України;
5) проїзний документ дитини;
6) дипломатичний паспорт;
7) службовий паспорт;
8) посвідчення особи моряка;
9) посвідчення члена екіпажу;
10) посвідчення особи на повернення до України.
Громадянство України набувається:
