§ 3. Характеристика основних принципів конституційного ладу України

Пріоритетними принципами конституційного ладу України є: суверенність, демократизм, гуманізм, правовий та національний характер суспільства, політичний, економічний та ідеологічний плюралізм, рівність громадян, соціальна спрямованість функціонування і розвитку суспільства.

Принцип суверенності суспільства і відповідно конституційного ладу означає суверенність свобод та інтересів народу. Зокрема, в Преамбулі Конституції визначено: «Верховна Рада України від імені українського народу — громадян України всіх національностей, — виражаючи суверенну волю народу, приймає цю Конституцію — Основний Закон України». Проголошений у Преамбулі принцип суверенності українського народу, тобто народу України, отримав подальший розвиток і закріплення в ряді статей Конституції (ст. 2, 5, 9 і т.д.). Так, у ст. 5 говориться, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади виступає лише народ. Свою владу народ може здійснювати безпосередньо або через своїх представників, яких народ обирає до органів державної влади та місцевого самоврядування, що відображає принцип демократизму.

Принцип гуманізму означає закріплення і гарантування Конституцією такого порядку, який ґрунтується на повазі до особистості, людини і громадянина, забезпеченні їх прав і свобод.

Цей принцип міститься, перш за все, у таких конституційних положеннях: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і напрям діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; затвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (ст. 3); усі люди вільні та рівні у своїй гідності і правах; права і свободи людини невідчужувані та непорушні (ст. 21); конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін в чинні закони, не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи і є рівними перед законом; не може бути привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними й іншими ознаками (ст. 24).

Правовий характер держави розкривається, насамперед, у закріпленні принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України). Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004 підкреслив, що верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

У ст.ст. 8, 9, 19 Конституції закріплені основні принципи побудови правової системи:

• верховенство права, тобто суворе дотримання правових принципів незалежно від їх політичної доцільності, своєчасності й т.п.;

• вища юридична сила Конституції, тобто всі закони і нормативно-правові акти повинні прийматися на основі Конституції та відповідати їй;

• норми Конституції — норми прямої дії, тобто конституційні розпорядження впливають на суспільні відносини безпосередньо;

• неприпустимість невідповідності міжнародних договорів положенням Конституції;

• визнання міжнародних договорів після їх ратифікації частиною законодавства України;

• неприпустимість примушувати робити те, що не передбачено законодавством;

• функціонування органів державної влади й органів місцевого самоврядування можливо тільки на основі, у межах повноважень і способами, передбаченими Конституцією і законами України.

У відповідності до змісту Конституції наша держава є національною за своїм походженням, бо її створення відбувалося на основі здійснення українською нацією, усім українським народом права на самовизначення. Національний характер держави обумовлений в значній мірі і етнонаціональним складом нашого суспільства. Це знаходить своє відображення в державній мові (ст. 10), символіці (ст. 20), інших атрибутах держави, у політиці сприяння консолідації та розвитку української нації, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11), в турботі про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави (ст.12).

Принцип рівності розкривається в конституційному закріпленні рівності всіх людей у ​​своїй гідності та правах (ст. 21), їх рівності перед законом (ст. 24).

У відповідності зі ст. 6 Конституції державна влада в Україні здійснюється за принципом їїподілу на законодавчу, виконавчу і судову. Реалізація цього принципу покликана запобігти концентрацію всієї державної влади в руках однієї особи або одного органу.

Стаття 15 Конституції гарантує побудову суспільного життя на засадах політичної, економічної й ідеологічної багатоманітності.

Політична багатоманітність —це реальна можливість створення і діяльності різних об’єднань громадян, основною метою яких є участь у розробці державної політики, формуванні та функціонуванні органів державної влади і місцевого самоврядування.

Економічна багатоманітність —можливість рівноправного існування різних форм власності та господарювання, їх однакова підтримка з боку держави.

Ідеологічна багатоманітність —реальне право різних суб’єктів безперешкодно формулювати, досліджувати, пропагувати і впроваджувати в практику суспільних відносин ідеї, теорії, погляди різних аспектів життя держави, суспільства.

Конституційне регулювання основ економічних відносин закріплено у ст. 13, 14, 16 Конституції. У них визначено об’єкти, що є власністю українського народу, від імені якого права власника цих об’єктів здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Разом з тим, земля проголошена основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У Конституції закріплено також основи національної безпеки і зовнішньополітичної діяльності нашої держави.

Під національною безпекою розуміється стан захисту життєво важливих інтересів особистості, держави і суспільства від існуючих і можливих внутрішніх і зовнішніх загроз у всіх сферах суспільних відносин. У ст. 17 Конституції визначено положення захисту суверенітету і територіальної цілісності, економічної та інформаційної безпеки України.

Стаття 18 Конституції закріплює спрямованість зовнішньополітичної діяльності України на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримки мирного і взаємовигідного співробітництва з іншими державами на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.