§ 6. Реалізація норм Конституції України

Реалізація конституційних норм — це втілення приписів Конституції в правомірних діях громадян, юридичних осіб, державних органів, посадових та інших осіб.

Існують чотири форми реалізації конституційних норм: дотримання, виконання, використання і застосування.

Дотримання конституційних норм — це форма їх реалізації, при якій громадяни, державні органи, органи місцевого самоврядування, юридичні особи утримуються від здійснення заборонених Конституцією дій. В цієї формі реалізуються забороняючі конституційні норми. Наприклад, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64 Конституції); використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст. 41 Конституції). Вимога дотримання конституційних норм адресована всім суб’єктам права: органам державної влади, органам місцевого самоврядування, посадовим особам, громадянам, їх об’єднанням, іноземцям, особам без громадянства, які знаходяться на території України. Так, ст. 68 Конституції України встановлює, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Від дотримання необхідно відрізняти близьку, але не тотожню їй форму реалізації конституційних норм, —виконання. Обидві форми вимагають слідувати конституційним нормам. Однак, якщо дотримання конституційних приписівозначає керуватись ними (не відхилятись) в практичній діяльності, то виконання завжди передбачає більш високу ступінь активності суб’єктів права та орієнтує їх на виконання конституційних приписів. Також дотримання не потребує виникнення конкретних правовідносин, у той час як виконання конституційних норм можливо як в загальних, так і в конкретних правовідносинах. Тому такі форми реалізації норм Конституції України, як дотримання і виконання, не можна ототожнювати.

У формі виконання реалізуються конституційні норми про основні обов’язки:

— громадян (наприклад, згідно зі ст. 65 Конституції захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян);

— державних органів (ст. 19 Конституції України закріплює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України);

— держави перед людиною, громадянином і суспільством (наприклад, ст. 3 Конституції України закріплює, що головним обов’язоком держави є утвердження і забезпеченняправ і свобод людини; ст. 16 Конституції передбачає, що збереження генофонду Українського народу є обов’язоком держави).

Використання конституційних норм — це форма їх реалізації правомочними суб’єктами права шляхом здійснення наданих їм суб’єктивних прав у вигляді дозволу або правомочності. Вказана форма реалізації конституційних норм залишає простір для суб’єктів правовідносин у виборі варіанта поведінки або можливість для громадян (але не держави) відмовитись від здійснення наданого їм права та свободи. Наприклад, громадянин може брати участь у виборах та референдумах, а може це право не реаліазовувати. Оскільки, згідно зі ст. 71 Конституції України, вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними, тобто ніхто не може примушувати громадянина брати участь у виборах і визначати, за кого він має голосувати.

Конституційні норми, закріплюючи за громадянами та іншими особами відповідні права, виходять з того, що необхідно враховувати інтереси суспільства та держави, права інших громадян. Тому Конституція встановлює певні критерії використання проголошених нею прав: а) використання прав і свобод повинно здійснюватись у повній відповідності до їх соціального та юридичного змісту; б) Конституція вимагає дотримання цільового призначення прав і свобод громадян; в) використання прав і свобод не повинно вести до невиконання обов’язків; г) якщо використання прав і свобод в якості попередньої умови передбачає виконання обов’язків, така форма правореалізаційного процесу може виникнути тільки при наявності даної умови.

Дотримання, виконанння, використання належать до безпосередніх (звичайних) форм реалізації конституційних норм, оскільки приписи норм Конституції України, що адресовані суб’єктам суспільних відносин, перетворюються в життя безпосередньо їх поведінкою (дією чи бездіяльністю) і не потребують стороннього втручання. Втілення у життя конституційних норм через таку форму їх реалізації як застосування вимагає втручання у процес реалізації компетентних суб’єктів — суб’єктів застосування. Наявність таких суб’єктів є однією зі специфічних рис, що відрізняють застосування норм Конституції Українивід інших формреалізації її норм. Суб’єктами застосування норм Конституції України є органи державної влади та місцевого самоврядування, органи судової влади, прокуратури, посадові особи в межах своїх повноважень. Також, суб’єктами застосування конституційних норм можуть бути об’єднання громадян.

Застосування є особливою формою реалізації конституційних норм. Для нього характерні наступні ознаки:

1) державно-владний характер. Кожен суб’єкт застосування конституційних норм для здійснення керівної діяльності у відповідній сфері суспільного життя наділяється державою певною компетенцією. Таким чином, за повноваженнями кожного суб’єкта застосування норм Конституції України стоїть держава в цілому. Характеристика застосування як діяльності перш за все державно-владної показує її підвищену соціальну значимість порівняно з іншими формами реалізації норм Конституції України;

2) застосування норм Конституції України здійснюється в суворо встановленому Конституцією та законами України порядку. Останнє передбачає неухильне слідування уповноважених суб’єктів закону в процесі застосування конституційних норм. Вимога щодо дотримання Конституції та законів України у правозастосовній діяльності — це слідування букві та духу Основного Закону України; здійснення уповноваженими суб’єктами своєї діяльності в рамках наданих їм повноважень; суворе дотримання встановленої процедури; прийняття в результаті застосування конституційних норм актів встановленої форми (указ, постанова, рішення та ін.);

3) застосування — це комплексна форма реалізації норм Конституції України, оскільки застосування одних конституційних норм потребує одночасно дотримання, виконання та використання інших. Так, при застосуванні норм Конституції України, що регулюють процедуру дострокового припинення повноважень Верховної Ради України (ст. 90 Конституції), Президент України використовує своє право достроково припинитиповноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися, дотримуючись конституційної заборони достроково припиняти повноваження Верховної Ради України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України, при цьому глава держави повинен виконати вимогу п. 7 ст. 106 Конституції України та призначити позачергові вибори до Верховної Ради України у строки,встановлені Конституцією України;

4) результатом застосування норм Конституції України є акт застосування конституційних норм. Такий акт має низку особливостей:

— по-перше, він може адресуватись як до конкретно визначеного суб’єкта (наприклад, указ Президента України про нагородження громадянина), так і досить широкому (наприклад, указ Президента України про призов громадян України настрокову військову службу), а в окремих випадках, взагалі невизначеному колу суб’єктів (прийняття Президентом України рішення про введення в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного стану);

— по-друге, спектр суб’єктів, до яких можуть адресуватись акти застосування конституційних норм, є ширшим та різноманітнішим ніж в будь-яких інших галузях права. Акти застосування норм Конституції України адресуються до суб’єктів, що не є адресатами в актах застосування норм інших нормативно-правових актів. Так, акти застосування конституційних норм можуть адресуватись Україні в цілому або її окремим місцевостям (п. 20, 21 ст. 106 Конституції України); районам і містам (п.29 ст.85 Конституції України); Верховній Раді України (дострокове припинення повноважень ст. 90 Конституції України); Верховній Раді Автономної Республіки Крим (п. 28 ст. 85); іноземним державам (п.4 ст.106 Конституції України) тощо;

— по-третє, акти застосування конституційних норм можуть мати таку ж форму зовнішнього виразу як і нормативно-правовий акт. Так, в окремих випадках актом застосування норм Конституції України можуть виступати закони. Такі закони відрізняються тим, що вони не містять первинної норми права, якої раніше не було в правовій системі, а також стосуються чітко визначенного суб’єкта або конкретного випадку. Наприклад, Закони України

про затвердження указів Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

5) застосування норм Конституції відрізняється особливо значущими наслідками, масштабністю тих змін, які воно викликає у різноманітних галузях суспільного та державного будівництва. Наприклад, прийняття Верховною Радою рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту може сприяти як подоланню, так і загостренню політичної, економічної, соціальної кризи, що в свою чергу може стати каталізатором істотних змін як в суспільстві, так і в державі.