17). Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Публічний виступ – це усне монологічне висловлення з метою впливу на аудиторію.

Особливим жанровим різновидом мовленнєвої діяльності, своєрідним за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також якісними ознаками є публічний виступ. У ньому найповніше реалізується система мисленнєво-мовленнєвих дій - уміле використання форм людського мислення (логічно-образного) та мовних засобів вираження. Діяльність людини, професія якої пов'язана з виголошенням промов, доповідей, читанням лекцій, вимагає набуття певної вправності у виборі відповідного жанру, формулюванні теми, відбору фактичного матеріалу та послідовності його викладу, а також високої культури мовлення та спілкування в цілому.

Публічний виступ потребує ретельної попередньої підготовки, що відбувається у кілька етапів:

1. Обдумування та формулювання теми, визначення низки питань, виокремлення принципових положень. 2. Добір теоретичного і практичного матеріалу (опрацювання літератури). На цьому етапі важливо не просто знайти і опрацювати матеріал, а глибоко його осмислити, визначити головне і другорядне; інтегрувати основні положення за кількома джерелами. 3. Складання плану, тобто визначення порядку розташування окремих частин тексту, їх послідовності та обсягу. 4. Складання тез виступу. 5. Написання остаточного тексту виступу.

Безперечно, успіхові будь-якого публічного виступу сприяє виразне мовлення. До технічних чинників виразного мовлення належать дихання, голос, дикція (вимова), інтонація (тон), темп, жести, міміка. Лише досконале володіння кожним складником техніки виразного мовлення може гарантувати високу якість мовлення.

Жести у поєднанні зі словами стають надзвичайно промовистими: вони підсилюють емоційне звучання сказаного. Щоб оволодіти бодай азами жестикулювання, потрібне тривале тренування, розуміння значення кожного жесту.

Інформативними бувають найчастіше доповіді, лекції. Будуються вони за схемою: що, для чого, як, у який спосіб. У вступі викладається проблема, окремі її складові; виклад розвивається від простого до складного. Закінчення містить як теоретичні висновки, так і практичні пропозиції. Переконання як мета виступу виникає під час обговорення певної теоретичної чи практичної проблеми. Промовець ставить перед собою завдання - переконати аудиторію, звертаючись і до розуму, і до почуттів своїх слухачів. Успіх його залежить від добору аргументів і вміння розташувати їх у порядку наростання переконливості. У кінці виступаючий, як правило, ще раз наголошує на головних аспектах теми й закликає до певних дій чи до прийняття певних рішень. Така мета, як створення певного настрою, постає на всіляких урочистостях: на святах, на ювілеях, на річницях тощо. Найважливіше тут — уміння знайти в темі щось нове, незвичне, дотепне. Але при цьому підтекст такої промови має бути доброзичливим, шанобливим, щирим, а форма - оригінальною, нетрадиційною.

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри публічного виступу: доповідь, промова, виступ, повідомлення.

Доповідь - найпоширеніша форма публічного виступу, важливий елемент системи зв'язків із громадськістю, яка порушує проблеми, що потребують розв'язання. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.

Політична доповідь - різновид доповіді з політичних питань, у ній з'ясовуються сутність, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства.

Ділова доповідь - це офіційне повідомлення про шляхи розв'язання окремих виробничих питань життя і діяльності певного колективу, організації.

Звітна доповідь - це доповідь, у якій повідомляється про роботу, виконану особою чи колективом за певний період.

Наукова доповідь - це доповідь, яка узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття та результати наукових досліджень. Такі доповіді виголошують на різноманітних наукових зібраннях - конференціях, симпозіумах тощо.

Промова - заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну актуальну тему, звернений до широкого загалу. Розрізняють розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні промови.

Виступ - публічне виголошення промови з одного чи декількох питань. Поширеним є виступ за доповіддю. У такому виступі орієнтовно має бути вступ (вказівка на предмет обговорення), основна частина (виклад власних поглядів на певне питання), висновки (пропозиція, оцінка).

Повідомлення - невеликий публічний виступ з певної теми.

18). Поняття ділового спілкування. Активний розвиток зовнішньоекономічної діяльності припускає інтенсивне ділове спілкування з партнерами, потенційними споживачами і постачальниками, численними організаціями, що забезпечують постачання сировини, напівфабрикатів і готової продукції на закордонні ринки.

Успіх ЗЕД багато в чому залежить від того наскільки його учасники, фахівці володіють наукою і мистецтвом спілкування, знають загальноприйняті правила і норми ділового спілкування, уміють вести переговори, враховують національні особливості партнерів на переговорах, вимоги ділового протоколу й етикету.

Що являє собою ділове спілкування? У самому загальному виді — це контакти між людьми, зв'язаними з інтересами справи, які мають повноваження на встановлення ділових відносин, розв'язування проблем, вироблення конкретних підходів до

їхнього розв'язання.

Поняття ділового спілкування більш конкретно розкривається в його функціях. Воно виконує наступні функції:

1) інформаційну або інформаційно-комунікативну. Ця функція є типовою для спілкування, що носить попередній характер, тобто коли сторони ще не готові до спільних рішень і дій. Вона має важливе значення для обміну думками, інформацією по проблемам, що обговорюються.

2) досягнення домовленостей. Дана функція реалізується тоді, коли потрібна інформація отримана, позиції сторін визначені і необхідно аналіз суперечливих точок зору для досягнення узгоджених рішень і підписання договору або інших документів про спільну діяльність.

3) регулювання, координація і контроль дій, спрямованихна виконання досягнутих домовленостей і підвищення ефективності спільної діяльності.

Які особливості ділового спілкування і шляхи підвищення його ефективності?

- ділове спілкування завжди зв'язане з рішенням тактичних і стратегічних завдань.

Тактичні завдання припускають конкретний очікуваний результат.

Стратегічні - установлення тривалих взаємовигідних ділових контактів. І дуже важливо щоб рішення тактичних завдань було б спрямоване на рішення стратегічних завдань ділового спілкування. Установлення тривалих ділових контактів, пошук надійних та перспективних ділових партнерів є важливим завданням будь-якого ділового спілкування.- значення для підвищення ефективності ділового спілкування має зміцнення репутації фірми і її фахівців, ведучих це спілкування. Репутація фірми, її імідж складається на основі чистих денних контактів фахівців і організації, з діловими партнерами. І найменша помилка, непродумані дії можуть привести до несприятлиливого враження про неї на довгі роки, а, отож, до негативних наслідків у діловому спілкуванні.

- велику роль у забезпеченні ефективності ділового спілкування має правильна оцінка ситуації, ділових партнерів, їхнього фінансового становища і їхніх традицій, психологічних особливостей учасників переговорів, а також  загальної підготовки фахівців ведучих ділове спілкування і таке їн.

Ділове спілкування може здійснюватися в різних фірмах і проходити різні етапи. Кінцева мета ділового спілкування — визначення спільної діяльності. Досягнення цієї мети вимагає І розв'язування протиріч, що виникають у силу різних вихідних попі щій, різних точок зору майбутніх ділових партнерів. Тому важливим елементом ділового спілкування є проведення переговорів, І про що піде мова в наступній частині даної глави.

Ведення ділового спілкування, висуває певні вимоги до рівня підготовки фахівців сфери ЗЕД, їх загальній культурі І спілкування, умінню швидко і, по можливості, безпомилково І орієнтуватися в ситуації, приймати потрібні рішення. Тому в ході І ділового спілкування необхідно постійно учитися, щоб виключи-ііі повторення помилок і відпрацьовувати ефективні прийоми діяльності.

19). Вимоги до тексту документа. Організації, установи, агенції здійснюють діловодство, ведуть документацію, листуються українською мовою. У містах, населених пунктах, де більшість населення становлять громадяни, які належать до національних меншин, тексти документів у внутрішньому діловодстві можна складати мовою відповідної національної меншини, поряд з державною мовою. Документи, що надсилають зарубіжним адресатам, можна оформлювати українською або мовою країни-адресата чи однією з мов міжнародного спілкування.

Основою службового документа є текст, який має чітко й переконливо відображати причину й мету його написання, розкривати суть конкретної справи.

Текст - це головний реквізит службового документа, що розкриває його зміст.

Текст документа повинен містити певну аргументовану інформацію, викладену стисло, грамотно, зрозуміло та об'єктивно, без повторень і вживання слів і зворотів, які не несуть змістового навантаження. Він оформлюється у вигляді суцільного складного тексту, анкети, таблиці або поєднання цих форм.

Суцільний складний текст документа містить граматично і логічно узгоджену інформацію про управлінські дії та використовується під час складання правил, положень, листів, розпорядчих документів.

Форма анкети використовується під час викладення цифрової або словесної інформації про один об'єкт за певним обсягом ознак. Анкетними текстами послуговуються в організаційно-розпорядчих документах, документах з матеріально-технічного постачання і збуту.

Тексти у вигляді таблиці використовуються у звітно-статистичних, бухгалтерських, планових та інших документах.

Текст переділяється на взаємозумовлені логічні елементи: вступ, основну частину (доказ), закінчення.

У вступі зазначається причина написання документа; в основній частині викладається суть питання, наводяться докази, пояснення, міркування; узакінченні вказується мета, заради якої складено документ.

Під час складання текстів документів слід дотримуватися таких правил: o Текст викладати від третьої особи: Комісія ухвалила Інститут просить Ректорат клопочеться .... o Від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, накази. o Не вживати образних виразів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій. o Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу: відповідно до, у зв 'язку з, згідно з, з метою, необхідний для, в порядку. o Використовувати синтаксичні конструкції типу: Доводимо до Вашого відома, що Нагадуємо Вам, що Підтверджуємо з вдячністю У порядку надання матеріальної допомоги У порядку обміну досвідом У зв'язку з вказівкою Відповідно до попередньої домовленості Відповідно до Вашого прохання .... o Дієприслівникові звороти вживати на початку речення: Враховуючи Беручи до уваги Розглянувши Вважаючи .... o Використовувати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови і зрозумілі для широкого кола читачів. o Уживати прямий порядок слів у реченнях (підмет передує присудкові, означення стоїть перед означуваними словами, додатки - після опорного слова, вставні слова - на початку речення). o Щоб не виявляти гостроти стосунків з партнером, активну форму дієслів варто заміняти на пасивну. Наприклад: Ви не висловили свої пропозиції-Вами ще не висловлені пропозиції.... o Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то тоді треба вживати активну форму: Міністерство не гарантує .... o Уживати інфінітивні конструкції: створити комісію; відкликати працівників .... o У розпорядчих документах слід вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу: Наказую Пропоную .... o Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які пишуться у діловодстві за загальними правилами: р-н, обл., км, напр., канд. філол. наук. o Віддавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомогою слів: шановний, високошановний, вельмишановний, високоповажний ....

20). Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою. Під час перекладу українською мовою наукових текстів неправильно добирають українські еквіваленти загальновживаних лексем російської мови, перекладають дослівно усталені словосполуки, а постійне тиражування одних і тих помилок у наукових текстах зумовлює розхитування мовної норми.

Для наукового стилю характерна наявність слів, які позначають процесуальні поняття. В цьому зв'язку треба розрізняти назви дій (процесів) і назви наслідків дії (процесу). В українській мові на позначення дій (процесів) зазвичай бажано вживати віддієслівні іменники, утворені від дієслів недоконаного виду за допомоги -ення, -ання, -іння,

-иття, -іття,-уття: розробляти – розроблення, змінювати – змінювання.

У наукових текстах переклад дієслів залежить від контексту:

иногда встречаются ошибки – інколи трапляються помилки

оказать влияние – вплинути

следовать примеру – брати за приклад

следует отметить – слід зауважити

из теоремы следует – з теореми випливає

сделать возможним – уможливити.

Виникають труднощі й під час перекладу конструкцій з активно вживаним дієсловом являтися, яке в українській мові має значення приходити і вживається в художньому стилі, переважно в поетичних творах (згадаймо І. Франка: «Чому являєшся мені у сні?»). У науковому стилі використовуються форми виявляється, є. Порівняймо: Основным компонентом ... является знаковая система ... / Основним компонентом ... є знакова система.

Значні проблеми під час перекладу текстів наукового стилю спричиняє дієприкметник, який активно уживаний у текстах наукового стилю російської мови.

У нашій мові активні дієприкметники теперішнього часу, які утворюються від дієслів І і II дієвідміни обмежені у творенні й використанні. У сучасній українській мові функціонують тільки ті дієприкметники, які втратили дієслівні ознаки й перейшли до класу прикметників. При цьому слід пам'ятати, що активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються прикметниками: разрушающий – руйнівний, металлорежущий – металорізальний, нержавеющий – нержавний. Натомість поширені у сучасній українській мові віддієслівні прикметники на -льний: знижувальний, ослаблювальний.

Російські пасивні дієприкметники на -мый здебільшого заступаються дієприкметниками на -ний: управляемый – керований, производимый – вироблюваний; познаваемьй – пізнаваний тощо.

Окремо зазначимо особливості перекладу російських конструкцій із дієприкметником следующий. Дієприкметник слідуючий неможливий у українській мові навіть теоретично, оскільки немає дієслів, від яких він міг би утворитися. Отже, перекладається словом наступний, такий. Порівняймо: Следующий вариант стандарта используют в качестве среды передачи / Наступний варіант стандарту використовують як середовище передавання.

Переклад речень, у яких уживаються дієприкметникові звороти, здійснюється так: якщо дієприкметниковий зворот утворено за допомогою активних дієприкметників теперішнього часу, він перекладається складнопідрядним реченням, порівняймо: Примером может служить двигатель, питающийся от преобразователя и приводящий в движение механизм / Прикладом може слугувати двигун, який (що, котрий) живиться від перетворювача й надає рух механізму.

У наукових текстах часто вживаються так звані кліше, які структурують текст. Вони мають перекладатися як одне ціле: другими словами – інакше кажучи; прежде всего – насамперед; с другой сторони – з іншого боку; в настоящее время – сьогодні, нині, тепер; в основному – здебільшого; в то же время – водночас; в частности – зокрема; ни в коем случае – у жодному разі; по крайней мере – принаймні та ін.

Під час перекладу прийменникових конструкцій слід звертати увагу на їх значення: