Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Починаючи опанування даної теми, потрібно з'ясувати, що під психічним станом слід розуміти наявний на даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, що проявляється в підвищеній або пониженій активності особистості.

За визначенням С. Л. Рубінштейна, психічний стан є ефектом психічної діяльності та її тлом.

Справді, відображення якоїсь події - складне явище. Воно криє в собі чимало різних процесів - відчуття і сприйняття, відтворення, мислення, емоції тощо. Залучені до діяльності сили налаштовують активність особистості на певний лад. Однак не стільки обсяг, скільки зміст відображуваного має вирішальне значення в настроюванні тонусу психічної активності.

Усвідомлення особистої чи суспільної значимості відображуваного в мозку, що відбувається, має вирішальне значення для психічної активності.

Психічні стани - психологічна характеристика особистості, що відображає її порівняно тривалі душевні переживання.

Психічний стан має чітко виражену, зазвичай однорідну, психічну модальність.

Крім індивідуальних, бувають групові психічні стани, які вивчає соціальна психологія.

Психічні стани можуть бути класифіковані як вияви психічних процесів:

стани емоційні - настрої, афекти, тривога та ін.;

стани вольові – рішучість, розгубленість тощо;

стани пізнавальні - зосередженість, замисленість і т. д.

З метою діагностики психологічних станів використовують фізіологічні, психологічні, поведінкові та інші показники.

Існують такі групи методів діагностики психічних станів:

• методи виміру функціональних показників, психофізіологічних індикаторів актуальних психічних станів;

• обсерваційні методи - методи спостереження та самоспостереження;

• суб'єктивно-оціночні методи, засновані на аналізі відповідей досліджуваних на питання та судження опитувальників, на аналізі виборів альтернативних суджень, виборів градацій шкал і т.д.;

• асоціативні методи, засновані на аналізі асоціативних відповідей та виборів досліджуваних, сюди ж відносяться кольорові методики, пов'язані з вибором кольорів та за асоціацією з поняттями, які пропонуються.

Кінцевою метою діагностики психологічних станів особистості є їхня нормалізація, що досягається корекцією режимів праці, тренувань, навчання та відпочинку, застосуванням методик психологічної корекції, саморегуляцією станів, використанням зовнішніх подразників (функціональна музика, вплив кольорів, точковий масаж та ін.)

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають сутність детермінації психічних станів?

2. Як класифікують психічні стани?

3. У чому полягає регуляція і саморегуляція психічних станів?

Завдання до самостійної роботи

Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни.

Тести

1. Вольову сферу людини характеризують такі психічні стани:

а) творчий підйом;

б) наполегливість;

в) сумніви;

г) уважність

Термінологічний словник ключових понять

Психологічна корекція – передбачає подолання певних відхилень у поведінці та діяльності засобами вивчення індивідуальних особливостей особистості, їх відповідності вимогам навколишнього соціального та природного середовища, виявлення і подолання існуючих суперечностей, формування нових цілей, цінностей, мотивації поведінки, розробки програми зміни способу життя, перетворення в ході самопізнання і самовиховання, розвитку здатності до саморегуляції.

Психологічна терапія та реабілітація – це система спеціальних психологічних методів оздоровчого впливу на людину для нормалізації її психічного стану – під час перебування у важкому стресі, при психогеніях (непатологічних станах психіки).

Саморегуляція – процес особистісного керування психічним станом і поведінкою

Спостереження – метод цілеспрямованого, за попередньо розробленим планом, фіксування тих явищ, які цікавлять дослідника, з метою їх наступного аналізу й використання для потреб практичної діяльності.

Стрес – стан напруження, що виникає в людини у процесі діяльності, як в повсякденному житті, так і в особливо складних ситуаціях під дією сильних впливів

Фрустрація (від лат. – марне сподівання, невдача, обман) – психічний стан зростаючого емоційно-вольового напруження, що виникає в конфліктних ситуаціях, які перешкоджають досягненню мети чи задоволенню потреб і бажань, загрожують людині або її престижу, людській гідності; блокування цілеспрямованої поведінки; нездатність до зняття напруженості через труднощі, пов’язані з оточуючою дійсністю чи внутрішнім психологічним конфліктом.