- •Досконала монополія і монопольна сила.
- •Бар’єри входу. Підтримка монопольної сили.
- •Ціна, гранична виручка, еластичність і попит.
- •Тривала монопольна рівновага.
- •Регулювання монополій.
- •Реакція монополій на податки і субсидії.
- •Дискримінація цін
- •Монополістична конкуренція.
- •Нетривала рівновага фірм в умовах монополістичної конкуренції.
- •Порівняння з конкурентною рівновагою.
- •Економіка реклами.
- •Показники ефективності рекламної кампанії.
- •Нецінова конкуренція.
- •Олігополія.
- •Дуополія. Моделі рівноваги дуополії.
- •Цінові війни олігополії.
- •Стратегії олігополій і теорія ігор.
- •Змови і картелі.
- •Монопольна сила та її діагностика.
- •Досягнення ефективності. Ринки з досконалою конкуренцією і ефективність.
- •Граничні стани ефективності.
- •Соціальна вартість монопольної сили.
- •Позитивні наслідки монополії.
Досягнення ефективності. Ринки з досконалою конкуренцією і ефективність.
Ефективність– нормативний критерій для визначення ступеня використання ресурсів. Технологічна ефективність досягається за умовами виробництва даного обсягу при мінімально можливих витратах. У загальному значенні ефективність досягається, коли протягом даного періоду ресурси використовуються таким чином, що неможливо підвищити добробут однієї людини, не зменшуючи добробут іншої. Це фактично є критерій Парето. Це просто продемонструвати на прикладі відходів виробництва, наявність яких не задовольняє жодному з двох критеріїв. Припустимо, що виробник за даною технологією і цінами на ресурси погано керує заводом і робітниками. Припустимо також, що трансакційні витрати на вдосконалення управління дорівнюють 0. Це означає можливість поліпшення управління, для виробництва більшого обсягу без збільшення ресурсів, що використовуються. У такому разі збільшення обсягу поліпшує добробут однієї персони. У той же час ніхто від 143 цього не страждає, бо такий крок не потребує ніяких додаткових ре- сурсів. Власник отримує дещо корисне за ніщо, тобто альтернативна вартість додаткового обсягу буде дорівнювати 0
Граничні стани ефективності.
Ефективність означає взаємовигідний обмін між особами. Ефекти- вність досягається, коли продаж здійснюється у точці, де маржиналь- ні витрати дорівнюють маржинальному здобутку споживача. У цій точці неможливим є додатковий виграш від продажу. Відхилення від точки призводить до втрат одного чи іншого учасника обміну. Звідси правило: для будь-якого товару маржинальний (граничний) стан ефективності – МВ=МС. стану ефективності відповідає точка Е. Слід мати на увазі, що ефективний обсяг виробництва максимізує здобутки як продавця, так і споживача.
Соціальна вартість монопольної сили.
соціальна вартість монопольної сили– це втрати надлишку споживача і виробника, які обумовлені монопольним контролем за цінами . Це грошова вартість додаткового здобутку від обміну, якщо обсяг зростає до точки, в якій MB=MC. На рисунку показано, як визначається соціальна вартість монополії. Припустимо, що точка на кривій попиту для чистого монополіста відображає максимальну ціну, що її споживач може сплатити за кожну одиницю товару. Припустимо також, що МС зростають разом з обсягом виробництва і відображають його альтернативну вар- тість, враховуючи нормальний прибуток. Монополія володіє багатьма маленькими заводами.
Позитивні наслідки монополії.
Позитивними сторонами монополій, на думку И. Шумпетера та Дж. Гелбрейта, є те, що завдяки привласненню монопольно високих прибутків вони стимулюють конкуренцію, інноваційну діяльність (з кожним зниженням цін після впровадження нової техніки у крупних компаній не було б стимулів до нововведень, що виправдовує встановлення монопольно високих цін), а тривалий період їх існування й складність проникнення інших фірм у монополізовані галузі переконує монополії у доцільності довготермінових інвестицій. Монополії мають i суттєві позитивні риси. 3авдяки привласненню високих прибутків монопольні структури мають більше можливостей фінансувати науково–дослідні роботи, впроваджувати новітню техніку i технологію, здійснювати перекваліфікацію працівників. Крім того, ефект "масштабу виробництва" великих підприємств дає змогу їм виробляти дешеву i якісну продукцію. Великі підприємства більш стiйкi в умовах криз, що зменшує рівень безробіття i соціальну напругу у суспiльствi
