- •Аналіз функції корисності з ординалістських позицій.
- •Нахил бюджетної лінії та чинники, що впливають на нього.
- •Суть раціонального вибору споживача. Поняття рівноваги споживача
- •Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівновага споживача.
- •Другий закон Госсена
- •Кутові рішення.
- •Товари замінники і доповнювані.
- •Зміна оптимуму споживача внаслідок зміни його доходу. Крива Енгела.
- •Ефекти заміщення та доходу.(Грант.110)
- •Надлишок споживача.
- •Попит на товари в умовах досконало конкурентного ринку. Ринковий попит.
- •Закон попиту. Пояснення не лінійності попиту та його спадного характеру.
- •Соціальні ефекти, що ускладнюють зв’язок між індивідуальним та ринковим попитом.
- •Еластичність попиту за ціною та доходом.
- •Перехресна еластичність.
Нахил бюджетної лінії та чинники, що впливають на нього.
Нахил
бюджетної лінії
– це фактично пропорція, в якій один
товар обмінюється на інший за умов
повного використання бюджету. ( показує
граничну норму заміщення товарів за
умови, що загальна сума використання
доходу незмінна – похідна функції
бюджетного обмеження з протилежним
знаком). Він
не залежить від уподобань, а є
співвідношенням цін.
Алгебраїчно нахил може бути представлено
як кутовий коефіцієнт лінійної функції
бюджетних обмежень(біля
Х)
Чим
крутіша лінія бюджетного обмеження,
тим більшою кількістю товару Y треба
пожертвувати для отримання додаткової
одиниці товару X.
Зміна
доходу та цін на товари змінює положення
лінії бюджетного обмеження.
Якщо змінюється доход, то крива
пересувається вправо (збільшення доходу)
чи вліво (зменшення доходу). При
цьому кут нахилу лінії залишається
незмінним.
Навпаки, якщо змінюється ціна на
продукт,
то це призводить до зміни кута нахилу
лінії:
він збільшується при зростанні цін на
товар X та зниженні цін на товар Y і
зменшується, якщо на ринку складається
протилежна ситуація.
Узагальнимо властивості бюджетної лінії:
бюджетна лінія показує множину можливого вибору споживчих кошиків;
бюджетна лінія має від’ємний нахил – це означає, що споживач готовий відмовитись від певної кількості одного товару заради додаткового споживання іншого. Пропорції заміни показує співвідношення цін (відносні ціни товарів);
зміна доходу споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вгору або вниз, відповідно збільшуючи або зменшуючи купівельну спроможність споживача;
зміна ціни одного з товарів змінює кут нахилу бюджетної лінії, що також впливає на купівельну спроможність споживача.
Суть раціонального вибору споживача. Поняття рівноваги споживача
ОРДИНАЛІСТСЬКИЙ ПІДХІД
Суть раціонального вибору полягає в тому, що за умов обмеженого бюджету споживач максимізує корисність. Бюджетні обмеження відображають можливості, а принцип максимізації корисності – його уподобання.
Найвищою
з доступних споживачеві кривих байдужості
є, яка лише дотична до бюджетної лінії.
Найпривабливіший для споживача кошик
називається оптимальним вибором або
рівновагою споживача. Досягнувши
рівноваги, споживач не має стимулів до
зміни свого стану, – за інших рівних
умов не існує жодної можливості покращити
його добробут. Будь-який інший набір
товарів або недосяжний, або лежить на
поверхні байдужості нижчого рівня.
Лише
в точці , де бюджетна лінія і крива
байдужості дотичні, їх нахил однаковий,
тобто tgL=tgB. Як
ми знаємо, нахил кривої байдужості
відображає гранична норма заміни , а
нахил бюджетної лінії – співвідношення
цін,
тому максимальне задоволення потреб
забезпечується в точці, де гранична
норма заміщення товару У товаром Х буде
дорівнювати співвідношенню цін цих
товарів.
Отже, загальне правило оптимізації: вибір є оптимальним, якщо в межах бюджетного обмеження відношення граничних корисностей будь-якого виду благ дорівнює відношенню їх цін.
Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівновага споживача.
У рівнянні оптимуму присутні декілька контекстів, що відображають еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору.(ст. 60 Верланов)
По-перше,
щоб залишитись на лінії бюджетних
обмежень при відмові від споживання
товару У споживач змушений витратити
кошти на додаткове споживання Х.
-
рівняння еквівалентності заміщення
По-друге, факт відмови від споживання У означає втрату корисності, що має бути компенсована приростом корисності від додаткового споживання Х.
- рівняння
балансу споживача.
По-третє, об'єднання рівнянь дає формулу оптимуму споживача, що відображає другий закон Госсена : у стані оптимуму відношення граничних корисностей до цін товарів для данного споживчого кошика є тотожним.
Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме два види товару таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається еквімаржинальним принципом рівності зважених граничних корисностей. Він є спільним для обох теоретичних підходів: кардиналістського та ординалістського.
