3.Скорочення забруднення

Тамара М. Зшченко, Заступник Завідуючого Лабораторією Науково-дослідного Інституту Гігієни Довкілля та Токсикології (Київ), розповідає про iнші джерела забруднення води в Україні.

Метою сучасної гігієни є попередження негативного впливу ycix токсичних xiмічниx речовин, біологічно активних сполук, добрив, забруднювачів. У тій самийчас, поточна система водопостачання в Україні не може гарантувати адекватної якості питної води.

Руйнація систем очищення води:

Муніципальні станції очищення знаходяться в аварійному стані та не відповідають сучасним вимогам щодо процесів очищення. Існуючі системи очищення води не можуть перешкодити забрудненню потокового рівня, вони розраховані на воду iз білш чистих джерел. Зараз в Україні лише біля 20% водних pecypciв вважаються чистими. Iнші 80% джерел водопостачання мають низьку якість та належать до джерел третьої категорії. Таким чином, існуючі системи не мають достатнього потенціалу, щоб забезпечити достатній рівень очищення питної води.

Методи очищення води не змшювалися протягом сторіччя. Використовують такі ж як paніше „швидкі” та "повільні" фільтри з піску, використовують хлорування та коагуляція. Але 100 років тому промисловість не викидала у природні джерела таких обсягів хімічних забруднювачів, як це відбувається зараз. Ці xiмічні сполуки не затримуються фільтрами з тиском та реагують iз хлором. Внаслідок цього відбувається утворення канцерогенів та мутагенів (хлорорганічні сполуки) які розповсюджуються по водогону та викликають численні розлади здоров'я людей.

Проблеми трубопроводів:

Протягом останніх тридцяти років більшу частину труб в Україні робили iз азбоцементу. Таким чином, їх обслуговування та вплив на здоров'я людей та на довктля є пріоритетним живленням.

Щоб вирішити цю актуальну проблему необхідно наступні дії:

-дослідження відповідно до гігієнічних критеріїв, впливу азбестових волокон на здоров'я людей;

- розробка та підтримка інших альтернативних матеріалів з метою зміцнення труб водогонів, розробка промислових технологій очищення питної води;

- впровадження методів затримки азбесту

Зараз зрозуміло, що необхідні нові методи очищення, але ці заходи не мають спиратись на технології "на виході iз труби", вони мають скоротити скидання викидів у водоймища та захистити воду від токсичного забруднення до її очищення, до того, як вона потрапить до споживачів по трубах.

Проф. Ендрю Ватерсон, Центр Професійної Гігієни та Гігієни Довкілля, Університет де Монфор, Велика Британія, пропонує більш чисте виробництво та скорочення застосування токсичних речовин як підхід до вирішення проблем забруднення води в Україні.

Більш чисте виробництво - що це?

Це загальний термін, що охоплює концепції мінімізації викидів, запобігання викидам та попередження забруднення. Це "послідовне використання промислових процесів, продуктів та послуг з метою запобігання забрудненню та скорочення утворення викидів на джерелі (UNEP, Cleaner Production, 1995).

Приклад бшьш чистого виробництва:

У ряді країн у сільському господарстві ефективно впровадили скорочення застосування пестицидів. Ця політика бере до уваги токсичність хімічних речовин, які застосовуються у галузі Інтеграція боротьби зi шкідниками та застосування біологічних методів контролю робить скорочення застосування токсичних речовин еконопімчною, практичною, безпечнішою та реальною альтернативою. (WWF 1992, OECD. FAO 1995; WWF 1995).

Ефективні методи скорочення застосування токсичних речовин включають:

- вторинне використання

- ефективні заходи експлуатації та технічного обслуговування

- зміни продукції або її модифікацію

- модифікацію виробництва

- заміна іншими речовинами

Приклад скорочення застосування токсичних речовин:

У США Амальгамована Профспілка Працівників Текстильної та Швацької Промисловості проводила дослідження та встановила, що прання за допомогою води та детергентів є більш безпечним з точки зору професійної та еколопчної гігієни ніж хімічне чищення з використанням перхлоретилену. Більше того, "прання пов'язане iз більшими витратами на оплату праці, але воно вимагає менших витрат на обладнання та на матеріали та може створювати нові робоч місця".

Стратегії скорочення застосування токсичних речовин можуть включати:

- скорочення споживання води та застосування "технічної води"

- скорочення втрат води

- вторинне використання води -

Політичні заходи можуть включати контроль ціноутворення, в якому до уваги приймаються аналіз економпчної ефективності та аналіз ефективності скорочення ризику. Приймаючи рішення, чи хлорувати воду, необхщно визначити, хто зіткається iз ризиком впливу хлорорганічних сполук та наскільки великий цей ризик.

Побутові фільтри для питної води з водогону:

Заходи окремих ociб iз поліпшення якості води iз водогону можуть бути доцільними, але більш доцільним здається поліпшення якосі води до того, як вона доходить до споживачів. Фільтри можуть видаляти з води окремі xiмічні сполуки, але для різних хімічних сполук потрібні piзні фільтри. Гранульоване активоване вугілля затримує багато легких органічних сполук, але такі фільтри вимагають постійної заміни, оскільки їх сорбційна здатність та строк дії обмежені. Коли сорбційна здатність фільтру насичена, питна вода iз водогону може містити велику кількість забруднювачів.

Не досить користуватись водою у пляшках:

Питна вода - це не єдиний шлях, яким забруднювачі iз води потрапляють у побуті до організму людини. Забруднювачі можуть також поглинатися шкірою під час вмивання, ванни або душу. Можливим шляхом експозиції є також інгаляційний шлях, коли під час миття посуду, у душі або під час спуску води в унітазі забруднювачі можуть потрапляти у повітря. Інгаляційний шлях може створювати piвнi експозиції, які дорівнюють або перевищують piвнi експозиції. за рахунок питної води. Потрапляючи у шлунок, xiмічнi речовини затримуються печінкою, але xiмічнi речовини, які проглинаються шкірою або легенями, потрапляють безпосередньо у систему кровообігу. Таким чином, споживання води у пляшках не вирішує проблеми поглинання хімічних речовин шкірою або легенями.

Нижче наведене деякі можливі альтернативи стратегії скорочення забруднення води. Чи спрацюютьвони?

- скорочення забруднення води за рахунок скорочення виробництва: Забруднення може продовжуватись, незважаючи на скорочення

виробництва, тому що це призводить також до скорочення інвестицій у контроль забруднення води. Зараз в Україні ця проблема icнує.

- скорочення забруднення води за рахунок скорочення попиту

Цю стратегію використовували у електропостачанні, за наявності двох альтернатив: або будувати нові електростанцпії або задіяти заходи ефективного використання енергії та ліквідувати потребу у нових електростанціях!

- скорочення забруднення води за рахунок підвищення ефективності виробництва. Таким чином пов'язуються виробництво, якість, ефективність та продукція.

- скорочення забруднення води за рахунок зміни процесів виробництва: наприклад, замінивши хімічні методи землеробства на біологічні та скоротивши застосування розчинників у промисловому виробництві В той жечас, треба мати на увазі, що така заміна може скоротити певні форми забруднення довкілля, але збільшити iнші.

- заходи втручання, пов'язанн i забрудненням води на різному piвнi:

На первинному piвнi: сільське господарство та промисловість, на вторинному piвнi: використання у побуті та господарстві.

- оцінка впливу за рахунок проведення екологічного аудиту, вивчення "Еколопчних вітбитків" та "Екологічних валіз", з метою оцінити комплексний вплив кожного окремого продукту:

Наприклад, робоча трупа Агенції Охорони Навколишнього Середовища США, вважає, що xiмічнe чищення у текстильній промисловості вимагає менше води ніж прання, але не приймає до уваги кількість води, яка споживається у виробництві реагентів, що застосовуються у хімічному чищенні. 4. ВІДОМЧІ СТРУКТУРИ ВОДОПОСТАЧАННЯ, НОРМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ

Українські норми якості питної та побутової води розроблялися за часів колишнього СРСР та не відповідають сучасним вимогам. Вони містять 29 параметрів якості (порівняно 13 70 параметрами у Pосії та 50 у США). Реально Державна Санітарно-епідеміологічна Служба контролює лише 10 параметрів.

У Великій Британії з 1989 р. існує приватизована система водопостачання та каналізації.

Ховард Прайс (Акредитований Інститут Гігієни Довкілля) описує поточні відомчі та законодавчі структури та вказує на заходи, необхідні для вдосконалення цих структур:

У 1989 р. було приватизовано десять державних компаній водопостачання, які працювали у басейнах річок. Приватні компанії водопостачання займаються постачанням води, каналізацією, водними ресурсами, рибальством, меліорацією, охороною природ і, відпочинком та судноплавством (у межах інтегрованої системи управлння басейном). Було створено урядові служби регулювання з метою контролю якості питної води, переробки каналізаційних стоків та виконання стандартів охорони довкілля. Вони також займаються економічними питаннями та питаннями ціноутворення. Таким чином, три регулюючі служби існують незалежно від промисловості та належать до державного сектору.

Ці зміни передбачались Директивою ЄC з якості питної води, яку було прийнято у 1980 р. Починаючи iз 1990 р. компанії водопостачання Великої Британії мають дотримкватись різноманітних стандартів, які найменше відходять від стандартів Директиви ЄC.

Ціна на воду за наявності приватизованої компанії водопостачання:

Після приватизації ціни на воду в Англії та Уєльсі зросли реально на 44%. Багато бідних людей відмикались від мереж водопостачання, тому що вони не мали можливості сплачувати рахунки за воду (ціна встановлювалася в залежності від poзмірів помешкання, а не в залежності від фактичного обсягу споживання води). Зростання цін частково пов'язане iз тим, що приватні власники повинні були зробити величезні інвестиції у модернізацію мереж водопостачання та каналізації, щоб відповідати Європейським стандартам. Ці витрати перекладались на споживачів.

Стратегії вдосконалення законодавства Великої Британії

Необхідні дії з боку уряду, щоб закрити "білі плями" у поточному законодавстві та забезпечити більший ступінь залучення споживачів до регулювання. Щоб досягти цього, необхідно знайти шляхи інтеграції соціальних, екологічних та економічних параметрів, які зараз розглядають три різних системи регулювання, необхідно розробити доцільні ідикатори, які робили б можливим вимірювання такої інтеграції. Taкі індикатори мають бути розробленими на місцевому piвнi та відбивати становище окремих спільнот, але вони мають також бути доречними на національному piвнi. Необхідно забезпечити участь споживачів у регулюванні, щоб вони грали більш значну роль на стадії перспективного планування.

Необхідно забезпечити інтегральний підхід до стратегій економіки водних pecypciв, у межах якого приділити головну увагу скороченню попиту за рахунок івестицій в ефективне використання води, а не тільки стримувати попит за рахунок підвищення цін.