3. Показники ефективності інвестиційної діяльності оп
Інвестиційна діяльність об’єднань підприємств – це послідовна сукупність їхніх практичних дій щодо здійснення інвестицій з метою отримання доходу (прибутку). Вужчим поняттям є інвестиційний процес, який найчастіше пов’язаний з обґрунтуванням і реалізацією інвестиційних проектів. Інвестиційний цикл – це період послідовного проходження всіх стадій інвестиційного процесу.
Інвестиційний процес має такі стадії:
мотивація інвестиційної діяльності;
прогнозування і програмування інвестицій;
обґрунтування доцільності інвестицій;
страхування інвестицій;
планування й фінансування інвестиційного процесу;
проектування й ціноутворення;
забезпечення інвестиційного процесу матеріально-технічними ресурсами;
освоєння інвестицій і підготовка до виробництва продукції;
введення об’єкта в експлуатацію.
Ефективність – це співвідношення результатів і витрат реалізації інвестиційного проекту.
Ефект на відміну від ефективності характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки результатів над сумарними витратами, пов’язаними з вкладенням коштів.
Обґрунтування ефективності інвестиційного проекту здійснюється після визначення:
мети інвестиційного проекту (чим, якими обставинами він викликаний, навіщо потрібен, де буде здійснений і чому);
впливу інвестиційного проекту на поточну й перспективну) діяльність підприємств-учасників або їхніх об’єднань;
змін або незмінності організаційної структури, кількісних чи якісних зрушень у виробництві профільної продукції та екології, диверсифікації діяльності та ін.;
термінів для досягнення результатів реалізації інвестиційного проекту, тобто термінів виходу на проектну потужність, здійснення виробничої діяльності та продажу продукції підприємством або об’єднанням підприємств, одержання доходу (прибутку);
інвесторів та обсягів інвестування.
Критерії ефективності інвестицій:
I група. Фінансово-економічні:
максимум прибутку або дохідності;
мінімум витрат;
мінімальний час досягнення мети;
максимум охопленої частки товарного ринку;
беззбитковість;
висока якість продукції тощо.
II група. Нормативні:
норми національного й міжнародного права;
вимоги стандартів і конвенцій;
патентоспромржність та інші умови дотримання прав інтелектуальної власності.
Недотримання будь-якого з нормативних критеріїв може зробити ефективний інвестиційний проект неможливим з точки зору виконання.
III група. Ресурсні:
наявність необхідного науково-технічного результату;
забезпечення будівництва спеціалістами відповідного профілю і кваліфікації;
наявність фінансових ресурсів;
наявність варіантів конкуруючих технологій для реалізації проекту.
Методи оцінки ефективності інвестицій – це способи визначення доцільності довготермінового вкладення капіталу в різні об’єкти (проекти, заходи) з метою оцінки перспектив їхньої прибутковості та окупності.
Більшість показників, які застосовуються для оцінки ефективності інвестицій, передбачають використання дисконтної ставки. Норма дисконту відображає мінімально допустиму віддачу на вкладений капітал, за якої інвестор надасть перевагу запропонованому йому проекту порівняно з альтернативним способом розміщення капіталу (це так звана альтернативна вартість інвестицій).
Методика ЮНІДО (організації ООН з промислового розвитку – United Industrial Development Organization) включає такі методи оцінки інвестицій для об’єднань підприємств:
1. Метод чистої теперішньої вартості – NPV (net present value).
Якщо інвестиційний проект передбачає разову інвестицію:
де n – кількість років реалізації (тривалість) інвестиційного проекту;
t – роки реалізації проекту (1,2,3..., n);
Рt – дохід (грошові надходження) в t-ому році реалізації інвестиційного проекту;
і – дисконтна ставка, частки од.;
І – обсят разової інвестиції (грошового відтоку коштів).
Якщо передбачається послідовне інноваційне інвестування:
де m – кількість років інвестування;
j – роки інвестування (1,2,3..., m);
І – обсяг інвестованих коштів в j-ому році здійснення проекту.
Якщо NPV > 0, то інвестиційний проект слід прийняти, тому що вартість (цінність) компанії зросте, збільшиться курс акцій.
Якщо NРV < 0, то інвестиційний проект слід відхилити.
Якщо NРV = 0, то інвестиційний проект не є ні прибутковим, ні збитковим.
2. Метод індексу рентабельності (дохідності) інвестицій – РІ (profitability index).
При разовій інвестиції:
Якщо РІ > 1, то інвестиційний проект слід прийняти.
Якщо РІ < 1, то інвестиційний проект слід відхилити.
Якщо РІ = 1,то інвестиційний проект не є ні прибутковим, ні збитковим.
3. Метод внутрішньої норми прибутковості (доходності) – ІRR (internal rate of return).
Іноді цю ставку називають бар’єрним коефіцієнтом. Вона відображає значення дисконтної ставки, при якому NPV = 0, або досягається рівність між теперішньою вартістю доходів та дисконтованою (теперішньою) вартістю інвестованих коштів, або рівність дисконтованих грошових надходжень і дисконтованого відтоку грошових коштів.
Значення ІRR відображає верхню межу допустимого рівня банківської відсоткової ставки або ціни залучення фінансових ресурсів (Costs of Capital –СС), перевищення якої приводить до збитковості інвестиційного проекту.
При разовій інвестиції ІRR (внутрішня норма прибутковості) є рішенням рівняння:
При послідовному інвестуванні ІRR знаходиться з рівняння:
При разовій інвестиції визначення ІRR не є складним. При послідовному інвестуванні, коли поряд з доходами дисконтуються за ставкою ІRR інвестиційні потоки, рівняння розв’язати складно. Тому для приблизної оцінки ІRR використовується метод інтерполяції, або послідовної ітерації (покрокового наближення), за допомогою якого знаходиться дисконтний множник, що забезпечує рівність NPV = 0. Для цього підбираються дві ставки дисконту, при яких NPV (чиста теперішня вартість) набуває в одному випадку додатного значення NPV1 (+), а в другому – від’ємного значення NPV2 (-). Далі використовується формула:
де і1 – значення дисконтної ставки, при якій NPV 1 > 0;
і2 – значення дисконтної ставки, при якій NPV 2 < 0.
Точність розрахунків перебуває в оберненій залежності від довжини інтервалу (і1; і2). Тому найкраща апроксимація досягається, коли довжина інтервалу приймається мінімальною (1 %).
Якщо ІRR > СС, то інвестиційний проект слід прийняти.
Якщо ІRR < СС, то інвестиційний проект слід відхилити.
Якщо ІRR = СС, то інвестиційний проект не є ні прибутковим, ні збитковим.
4. Метод строку (терміну) окупності інвестицій – РР (payback period method), тобто періоду часу, протягом якого очікується повернення вкладених коштів за рахунок доходів, одержаних від реалізації інвестиційного проекту. Термін окупності інвестицій визначається таким чином:
де І – величина одноразово інвестованих коштів;
Рt – щорічний (середньорічний) чистий дохід від інвестицій.
Цей показник, зазвичай, розглядають не як критерій вибору, а лише у вигляді обмеження при прийнятті інвестиційного рішення. Якщо термін окупності проекту є більшим, чим прийняті обмеження, то він вилучається з переліку можливих інвестиційних проектів.
5. Метод коефіцієнта ефективності інвестицій, або середньої норми прибутковості – АRR (accounting rate of return).
Середня норма (ставка) прибутковості інвестиційного проекту – АRR – дорівнює відношенню середньої величини річних майбутніх чистих доходів (прибутків) від інвестиційного проекту до половини суми первинних інвестицій.
АRR визначається за формулою:
t – роки реалізації інвестиційного проекту (1,2,3..., n);
Рt – дохід (грошові надходження) в t-ому році реалізації інвестиційного проекту;
І – обсяг разової інвестиції (грошового відтоку коштів).
Цей показник найчастіше порівнюється з рентабельністю авансового капіталу, яка визначається ділення м загального чистого прибутку об’єднання підприємств на загальну суму коштів, авансованих у його діяльність (середнє значення підсумків балансу-нетто на початок і кінець року).
Недоліки методу АRR:
не враховується фактор часу;
не враховуються розбіжності між інвестиційними проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але з варіюванням величин прибутку за роками;
не враховуються розбіжності між інвестиційними проектами, які мають однакові середньорічні прибутки, що генеруються протягом різної кількості років.