3. Падіння комуністичного режиму

У 1988 р. ПОРП оголосила про початок економічних реформ. Були зняті обмеження з діяльності приватного бізнесу, лібералізований валютний обмін, державні

підприємства отримали господарчу самостійність.

У лютому 1989 р. розпочав роботу "круглий стіл" за участю всіх опозиційних сил, включаючи "Солідарність", де були обговорені перспективи політичних реформ. ПОРП

поставила перед собою завдання легалізувати опозицію, але зберегти свою керівну роль.

Першою спробою сил стали позачергові червневі вибори 1989 р. до парламенту на яких переконливу перемогу здобула "Солідарност" (так, у верхній палаті 99 місць

із 100, у нижній 261 з 467). Після парламентських виборів було обрано президента країни. Національні збори Польщі спільне засідання сейму і сенату 19 липня 1989 р. більшістю в один голос президентом обрали В.Ярузельського.

Найбільш складним був процес формування уряду, який остаточно вдалося сформувати

лише у вересні 1989 року. Прем'єр-міністром став Т.Мазовецький (редактор

часопису "Солідарності").

Міністерські портфелі були розподілені наступним чином: "Солідарність"-12, ПОРП-4,

ОСП-4, ДП-3.

Уряд Мазовецького успадкував економіку країни у повному розвалі. Інфляція

складала у 1989 р. 2000%; тривав спад виробництва; зовнішній борг складав 40

млрд. дол.; стрімко падав рівень життя населення тощо.

Вибори, формування уряду яскраво показали, що Польща стала на еволюційний шлях

переходу від тоталітаризму до демократії. 31 грудня 1989 р. було прийнято нову

Конституцію, яка відновила попередню назву держави – Республіка Польща.

Уряд Тадеуша Мазовецького першим у Східній Європі здійснив так звану «шокову

терапію»- різкий перехід до ринкової економіки (за планом міністра фінансів Л.Бальцеровича).

На фоні реформ проходила трансформація політичного життя. У січні 1990 р. ПОРП

саморозпустилась (2 млн. чол.) і трансформувалась у соціал-демократичну партію.

У липні 1990 року із уряду були вилучені представники ПОРП. У грудні 1990 р. на перших загальних виборах президентом Польщі було обрано Леха Валенсу.

Відбулась переорієнтація і зовнішньої політики Польщі. Вона вийшла з РЕВ і ОВД. Одна із перших підтримала нові утворені держави після розпаду СРСР. З країни були виведені радянські (російські) війська. Польща активно почала домагатись

вступу в НАТО і навіть погоджувалася на розміщення на своїй території ядерної зброї.

Різкий перехід Польщі до ринкової економіки привів до зміни соціального статусу

більшості громадян, що стало сприятливою основою для відродження лівих сил, які

на парламентських виборах 1993 р. набрали більшість. Уряд сформував представник

лівих В.Павляк. Наявність лівого прем`єра, парламенту і правого президента

призвело до гострого протистояння між гілками влади. У суспільстві і владних структурах розгорнулась гостра дискусія про подальший розвиток країни. 1995 р. став переломним. Головою уряду став Ю.Олекса. У країні почалась велика

приватизація. Польща стрімко набирала темпи розвитку (1995 – 6,5%), вдалось

загалом подолати інфляцію.

Фактори, які сприяли успіху польських реформ:

- порівняно невеликі масштаби економіки;

- високий попередній рівень розвитку ринкових відносин і приватної власності;

- відсутність опору з боку населення ринковим реформам; панування в суспільстві позитивного ставлення до приватної власності і бізнесу;

- значна зовнішня допомога, особливо польської діаспори;

- згуртованість суспільства;

- цілеспрямована діяльність уряду у проведенні реформ;

- значні іноземні інвестиції, особливо німецькі;

- наявність значного ринку для збуту польських товарів, що відкрився по розпаду СРСР.