Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Rekomendatsiyi_dlya_studentiv_schodo_pidgotovki (1).doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
29.05.2020
Размер:
2.24 Mб
Скачать

97

Міністерство освіти України

Сумський державний університет

Машинобудівний коледж

Методичні рекомендації

щодо підготовки студентів до семінарських

занять з історії України

Підготував викладач

Якущенко О.А.

Розглянута і затверджено

цикловою комісією

соціально – гуманітарних

дисциплін коледжу

протокол від ______ 200_р.

Суми, 2008р.

Передмова

Ми не удревнюємо української історії. Нею можна пишатися такою,

якою вона є насправді. Ми не привласнюємо здобутків та досягнень

інших народів. Тих, які належать безпосередньо українському народу,

цілком достатньо для визначення його вагомого вкладу в

євроатлантичну цивілізацію.

В. Смолій

Вивчення історії України потребує від студентів систематичного опрацювання наукової літератури та матеріалів документального характеру, серйозного осмислення історичних процесів, що відбулися на території України; вдосконалення власного розуміння історії: вироблення уміння, необхідних для самостійного опрацювання історичної інформації, та здатності критично оцінювати результати своєї праці. Найбільш ефективним засобом є семінарське заняття, де студенти вчаться робити доповіді, брати участь у дискусіях, висловлювати та відстоювати власну думку з поставленої проблеми. Немаловажним є уміння самостійно працювати, яке найбільше проявляється у процесі підготовки до семінарських занять.

Семінар-це активна форма навчального процесу, вид практичних занять, які передбачають обговорення під керівництвом викладача підготовлених студентами доповідей і повідомлень чи проблемного питання, участь студентів у дискусіях, виступи з доповненнями до відповідей.

На семінарах студенти розширяють, поглиблюють і змінюють набуті на лекціях і під час самостійної роботи знання, накопичують у пам’яті нові факти, положення, вчаться критично аналізувати документи і матеріали, ведення полеміки, відстоювання власних поглядів, виробляють уміння користуватися науковою термінологією й поняттями.

Участь у підготовці й обговоренні питань які виносяться на семінарське заняття, допомагає глибше засвоїти історію України, розвиває самостійність у підходах до аналізу актуальних питань соціально-економічного, суспільно-політичного, культурного та релігійного розвитку на різних етапах вітчизняної історії. Активна участь на семінарських заняттях прищеплює навички участі в дискусії, аналізі різних точок зору, вмінню відстоювати свою позицію.

Основними орієнтаціями у підготовці до заняття є план семінару, а також методичні рекомендації, конкретизація завдань. Після усвідомлення студентом поставленого перед ним завданням, він приступає до опрацювання матеріалу підручників і посібників, записів конспекту лекцій (з даної тема або дотичної до неї), а потім – документів тощо.

З метою усвідомлення суті певних термінів, явищ, подій, процесів необхідно звертатися до довідників, словників, енциклопедій. Термінологічний словник може бути оформлений в окремому зошиті або в кінці зошита для семінарських занять.

Важливим етапом підготовки до семінарських занять є конспектування. Для цього у студентів обов’язково має бути окремий зошит (для семінарських занять), у якому він опрацьовуватиме літературу відповідно до кожної теми.

Поради загального характеру: прочитайте основну літературу й документальні джерела до кожного з питань семінару, намагаючись осмислити прочитане. Розпочинаючи конспектування матеріалів, слід записати прізвище автора твору, повну назву праці. Законспектуйте необхідний матеріал, випишіть цитати, якщо потрібно дані, цифрові дані, відсотки, діаграми, схеми, таблиці. Те саме зробіть із додатковою літературою. Складіть план і текст свого виступу на семінарському занятті з кожного питання. Конспект може бути стислий, короткий (близький до плану) і поширений (близький до тексту). Цитати необхідно наводити точно і правильно оформлювати (джерело, сторінки).

Виступ на занятті повинен бути розрахований на 5-7хв. З одного питання, доповнення-на 2-3хв. Важливо при доповненні не повторювати сказане доповідачем. На семінару під час виступу студент має право користуватися конспектом, однак не читати повністю відповіді на питання, а лише користуватися, своїми записами при наведенні конкретних цифрових даних або цитуючи джерело.

Крім усього, до кожної теми семінарського заняття пропонуються теми повідомлень (рефератів) та практикум з метою доповнення або поглиблення питань семінару.

Студенти мають бути готовими на семінарі не лише до усної відповіді на питання, а й до виконання практичних завдань, тестування – метою якого є бліц-контроль за рівнем підготовки усієї групи.

Загальні методичні вказівки

Як працювати з параграфом підручника:

  • Прочитайте весь параграф. Складіть цілісне уявлення про описані в ньому події, явища. Уважно розгляньте карти, схеми, інші ілюстрації.

  • Зверніть увагу на виділення і підручнику фактів, висновків, ідей.

  • Складіть розгорнутий план – він полегшить підготовку домашнього завдання.

  • Постарайтеся зв’язати з матеріалом параграфа те, що побачили і почули на уроці, що читали з досліджуваної теми.

  • Іноді необхідно переглянути параграфи, вивчені раніше.

  • Якщо щось здається незрозумілим, зверніться до словника, енциклопедії.

  • Перевірте, чи знаєте матеріал теми.

  • Підготуйте відповіді на питання і завдання, що містяться наприкінці параграфа. Виконайте завдання, запропоновані викладачем.

Як скласти план:

  • Уважно прочитайте текст.

  • Розділіть його на частини, виділіть в кожній із них головну думку.

  • Дайте назви частинам.

  • У кожній виділіть кілька положень, що розвивають головну думку.

  • Тепер залишається перевірити, чи всі основні ідеї, викладені в тексті, знайшли відображення у плані.

Як скласти тези:

(Тези – стило сформульовані основні положення статті, лекції, повідомлення, доповіді.)

Прочитайте текст, тези якого необхідно скласти. Переділіть на логічно завершенні частини і дайте їм назву, тобто складіть план. Знайдіть у тексті основні положення, які дають відповіді на запитання плану. Як порівнювати різноманітні оцінки історичних явищ?

  • Визначте сутність кожної оцінки, події або явища.

  • Спробуйте з’ясувати, на що спирався автор, даючи цю оцінку, і визначте об’єктивність його висновків.

  • Проаналізуйте наведені аргументи і логіку наведених доказів.

  • Зробіть свій вибір на користь однієї з наведених оцінок і поясніть, чому ви зробили саме даний вибір.

Робота з цитатою:

  • Цитатою користуються для уточнення власних думок, для їх підтвердження.

  • Для цитування вибирайте ті місця, що найбільш повно і чітко виражають головні думки автора.

  • Не можна зловживати цитатами. Посилання на авторитет – це не доказ.

  • Цитата повинна містити завершену думку автора.

  • Виписувати цитату треба старанно, буз заміни слів, із дотриманням розділових знаків, з позначенням пропусків.

  • Кожна цитата береться в лапки.

  • Після цитати зазначаються джерела, тобто прізвище автора, назва книги, місце, рік видання, сторінки.

Як працювати с історичним документом:

  • З’ясуйте походження документа:

- Хто його автор.

- За яких історичних обставин він з’явився.

  • Що являє собою документ за змістом і формою (опис історичної події сучасником, оцінка подій істориком, законодавчий акт тощо).

  • З’ясуйте, яке завдання до документа ви повинні виконати і що для цього потрібно.

  • Якщо документ має поглибити ваші знання про якесь історичне явище, подію чи особу, - пригадайте що вам уже відомо про це.

  • Прочитайте текст документа, визначте значення понять і термінів, що місяться в ньому.

  • Спробуйте виконати завдання. Якщо ви не можете це зробити, визначте, що вам заважає.

  • Зверніть увагу на те, як сформульовано завдання; можливо, ви не зрозуміли поставленої задачі.

  • Прочитайте уважно й повільно документ іще раз, звертаючи увагу на зміст окремих речень.

Як написати реферат:

Уважно розберіться, на яку тему слід підготувати реферат. Вивчить літературу з цієї теми.

Визначте, в якій послідовності будете висловлювати. Складіть план реферату.

Реферат пишеться за таким планом:

  • У вступі ви пояснюєте важливість і актуальність обраної теми.

Звертайте увагу на те, що і як описувати.

  • В основній частині розкриваєте зміст реферату.

  • У закінченні формулюєте головні підсумки та висновки, яких ви дійшли.

  • Наприкінці реферату подається список літератури, яку ви використовували.

Як скласти повідомлення:

  • Прочитайте в підручнику матеріал, до якого ви складаєте повідомлення.

  • Прогляньте літературу, за якою ви будите його готувати.

  • Складіть план своєї розповіді.

  • За планом запишіть зміст повідомлення або складіть його тези.

  • Подумайте на тим, який ілюстративний матеріал доцільно використати під час виступу повідомлення не забувайте про виразність і правильність своєї мови.

Як скласти історичний портрет:

  • Історичні умови, в яких відбувається, діяльність особистості.

  • Завдання, які прагне розв’язати Історичний діяч, і методи їх розв’язання.

  • Інтереси яких верств населення виражає Історичний діяч.

  • Значення його особистих якостей.

  • Оцінювання результатів діяльності історичної особи.

Модуль 1

Семінарське заняття №1

Тема: Утворення й розвиток ранньофеодальної держави – Київська Русь

Чи можуть не викликати повагу люди, які створили одну з

найбільших та наймогутніших держав середньовічної

Європи, державу, яка, за словами митрополита Ілларіона,

«була відома і чутна по всіх чотирьох кінцях землі».

П. Толочко

План:

  1. Передумови утворення східнослов’янської держави.

  2. Виникнення, становлення і розквіт Київської Русі.

  3. Процес розпаду Київської Русі .

Література:

1) Аркас М. Історія України-Русі. - Одеса: Маяк, 1994. –С. 67-127.

2) Балушок В.Г. Полюддя: прагматична дія і ритуал // Український історичний журнал.

-1994. -№1. –С. 113-115.

3) Горський А.А. Ще раз про роль норманів у формуванні Київської Русі // Український

історичний журнал. – 1994 -№1.

4) Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа . –К.: Лыбидь, 1990. –С. 34-75.

5) Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Львів: Світ, 1991. –С. 47-100.

6) Ефименко А.Я. История украинского народа. – К.: Лыбидь, 1990. –С. 27-89.

7) Історія України: курс лекцій. У 2 кн. Кн. І. Від найдавніших часів кінця XIX століття.

-К.: Либідь, 1991. –С 35-80.

8) Котляр М.Ф. Запровадження християнства у Давньоруській державі // Український

історичний журнал. -1988. -№6. –С. 14-25.

Котляр М.Ф. Київська держава часів Аскольда і Олега // Київська старовина. -1993.

-№3. –С. 70-75.

10) Крип’якевич І.П. Історія України. –Львів: Світ, 1990. –С. 33-85.

11) Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т.1 До середини XVII століття. –К.:

Либідь, 1992. –С. 87-156, 179-213.

12) Пріцак О. Походження Русі // Хроніка-2000. -1994. -№3-4. –С. 21-42; 1995. -№1. –С.

10-30.

13) Смолій В.А., Гуржій О.І. Становлення української феодальної державності //

Український історичний журнал. -1990. –№10. –С. 10-20.

14) Субтельний О. Україна: історія. –К.: Либідь, 1991. –С. 37-50.

15) Сухарев Ю.В. Киевская Русь й кочевник // Военно-исторический журнал. -1994. -№2.

-С. 84-92.

16) Історія України: Документи. Матеріали / уклад., комент. В.Ю. Короля. –К., 2001

17) Присяжнюк В. Виникнення і розвиток давньоруської держави. // Історія України.

-2003. -№ 44- С.1-6

Після вивчення теми студенти повинні знати:

а) хронологічні рамки:

  • існування держави, яку називають «Київська Русь»;

  • найбільш могутності давньоруської держави;

  • правління Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха.

б) дати:

  • прихід до влади в Києві Олега; його походи на Візантію;

  • князювання Ігоря, повстання древлян;

  • розгром хазарів Святославом, його загибель;

  • князювання Ольги, хрещення Ольги;

  • князювання Володимира;хрещення Русі; зведення Десятинної церкви;

  • правління Ярослава, розгром печенігів, будівництво Софійського собору; заснування Києво-Печерського монастиря; заснування першої школи та бібліотеки;

  • укладення «Правди Ярославичів», Любецький з’їзд князів;

  • повстання у Києві; князювання Володимира Мономаха;

  • перша згадка назви «Україна»; створення «Слово о полку Ігоровім»; Остромирове Євангеліє;

  • «Повість минулих літ»; «Повчання дітям».

в) назви:

  • давньоруського зводу законів;

  • відомого літописного зводу XI ст.;

  • держав з якими воювала і була сусідами Русь у (X-XI ст.);

  • міст, які були столицями найбільших князівств Русі.

г) імена великих київських князів X-XI ст. знати хронологічну послідовність їх

правління .

д) біографічні дані та основний зміст державно - політичної діяльності:

  • Олега, Ігоря, Ольги, Святослава, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха;

е) зміст понять і термінів:

  • теорії походження назви: «Русь», держава, князь, Київська Русь, віче, дружина, полюддя, печеніги, літописання, бояри, смерди, холопи, рядович, закуп, челядь, ізгої, вотчина, князівські усобиці, політична роздробленість, децентралізація.

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

а) розповідати про:

  • виникнення державності у східних слов’ян;

  • походження назви «Русь»; теорію «норманського» походження держави Київської Русі;

  • реформи Володимира Великого, Ярослава Мудрого та його синів;

  • зовнішня і внутрішня політика Київських князівств.

б) встановити факти, які свідчать про посилення влади великого Київського князя

та зростання міжнародного авторитету та політичного впливу Русі в X- XI ст.

в) укласти « історичний портрет» київських князів Святослава, Володимира

Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, княгині Ольги;

г) визначити основні причини визнання християнства державною релігією Русі та

наслідки;

д) визначити внутрішню політику та зовнішньо – політичні фактори, які зумовили

розпад Київської держави та наслідки політичного роздроблення Київської Русі.

Питання для обговорення:

- За яких обставин утворилася держава Київська Русь?

- Яка теорія походження київської Русі здається вам більш аргументованою?

- Які періоди виділяють у політичній історії Київської Русі?

- Оцініть значення запровадження на Русі християнства.

- Доведіть, що X-XI ст. стали періодом розквіту Київської держави.

- Визначить історичне значення Київської Русі.

Теми повідомлень, рефератів:

- Князь Святослав: людина, полководець, державний діяч.

- Зовнішня політика Київської Русі.

- Історичний портрет Володимира Великого.

- Історичний портрет Ярослава Мудрого.

- Державницька діяльність Володимир Мономаха.

Практикум за темою:

«Утворення й розвиток ранньофеодальної держави – Київська Русь»

Хід роботи

  1. Ознайомтесь з джерелами й завданням.

  2. Обміркуйте засоби його виконання й визначить основні етапи роботи.

  3. Проаналізувати джерела, фіксуючи підсумки в зошитах.

  4. Підготуйтеся до короткого усного звіту про свою роботу

Джерела

З "Повісті минулих літ "

Боротьба між синами Святослава. Початок князювання Володимира

У рік 6485 [977]. Пішов Ярополк на Олега, брата свого, на Деревлянську землю. І вийшов супроти нього Олег, і приготувались вони обидва до бою, і коли зітнулися війська, переміг Ярополк Олега. І побіг тоді Олег з воями своїми в город, що зветься Вручий. А був міст через рів до воріт городських, і [люди], давлячи один одного, спихнули Олега з мосту в урвище. І падало багато людей з мосту, і подавили [тут] і коней, і людей.

І Ярополк, ввійшовши у город Олегів, узяв волость його і послав шукати брата свого. І, шукавши, його не знайшли, та сказав один древлянин: "Я бачив учора, як спихнули його з моста". 1 послав Ярополк шукати його, і волочили трупи з рову од ранку й до полудня, і знайшли Олега насподі під трупами, і, винісши, поклали його на коврі. І прийшов Ярополк до нього, і плакав, і сказав Свенельду: "Дивись, адже ти сього хотів". І погребли Олега на [високому] місці коло города Вручого, і єсть могила його коло Вручого й до сьогодні. І взяв волость його Ярополк. А в Ярополка була жона - грекиня - [раніше] ж була вона черницею, та привів був її отець його Святослав і віддав її за Ярополка, бо гарна вона була з лиця.

Коли ж почув це Володимир у Новгороді, що Ярополк убив Олега, то, убоявшись, утік він за море. А Ярополк посадив посадників своїх у Новгороді і володів один у Русі...

У рік 6488 [980]. Прийшов Володимир з варягами до Новгорода і сказав посадникам Ярополковим: "Ідіте до брата мойого і скажіте йому: "Володимир іде на тебе, готуйся насупроти битися".

І сів він у Новгороді, і послав [отроків] до Рогволода, князя полоцького, мовлячи: "Хочу взяти дочку твою за жону". Він тоді запитав дочку свою: "Чи хочеш ти за Володимира?" А вона сказала: "Не хочу я роззути Володимира, а Ярополка хочу". Рогволод же прийшов був із замор'я і мав волость свою в Полоцьку. А Тур [сів] у Турові; од нього ж і туровці прозвалися. І прийшли отроки Володимирові, і повідали йому всю річ Рогніді, дочки Рогволода, князя Полоцького. Володимир тоді зібрав воїв багато - варягів, і словен, і чуді, і кривичів - і пішов на Рогволода. У сей же час хотіли видати Рогнідь за Ярополка. 1 прийшов Володимир на Полоцьк, і вбив Рогволода і синів його двох, а дочку його Рогнідь узяв за жону і пішов на Ярополка.

і прийшов Володимир до Києва з воями многими. І не зміг Ярополк стати супроти Володимира, і заперся Ярополк з людьми своїми і з воєводою Блудом. І стояв Володимир, окопавшись, на Дорогожичі - межи Дорогожичсм і Капичем, - і єсть рів [той] і до сьогодні.

Володимир тим часом послав до Блуда, воєводи Ярополкового [послів], обманливо мовлячи: "Посприяй мені! Якщо уб'ю я брата свойого - буду мати тебе за отця свойого і велику честь бо дістанеш ти од мене. Не я бо почав братів убивати, а він. Я ж того убоявся і прийшов на нього", і сказав Блуд до посланих Володимиром: "Я буду з тобою в приязні".

0 злая облудо людськая! Як ото Давид говорить: "Той, що їсть хліб мій, підняв на мене облуду". ...Отак і Блуд зрадив князя свого, діставши од нього почесті многі. Сей і був повинен за ту кров.

Бо сей Блуд, запершись із Ярополком [у Києві], часто слав до Володимира [послів], кажучи йому іти на приступ до города з боєм, [а] сам замишляв убити Ярополка. Та [через] городян не можна [було] вбити його. Блуд, отож, не змігши, як би його погубити, замислив [учинити це] обманом, кажучи йому не виходити на битву з города. І мовив при цім Блуд Ярополкові: "Кияни посилають до Володимира, говорячи. "Іди на приступ до города з боєм. Ми видамо, -мовляв, - тобі Ярополка. Утікай із города".

1 послухав його Ярополк, і побіг із города, і, прийшовши, заперся в городі Родні на усті Росі. А Володимир увійшов у Київ.

І обложили [вої Володимирові] Ярополка в Родні, і був голод великий у ньому, і єсть примовка й до сьогодні: "Біда, як у Родні". 1 сказав Блуд Ярополкові: "Чи бачиш ти, скільки воїв у брата твойого? Нам їх не перебороти. Тому мирися ти з братом своїм", - обманюючи його, це говорив він. І мовив Ярополк: "Нехай буде так". І послав Блуд до Володимира [посла], кажучи: "Збувся, мовляв, намір твій. Я приведу, мовляв, Ярополка до тебе, а ти приготуй

[людей] убити його". Володимир же, це почувши [і] увійшовши у двір теремний отчий, що про нього ми раніш сказали, сів тут із воями і з дружиною своєю.

І сказав Блуд Ярополкові: "Піди до брата свойого і скажи йому: "Що ти мені не даси - те я візьму". Пішов тоді Ярополк, і сказав йому [боярин його] Варяжко: "Не ходи, княже. Уб'ють тебе. Утікай в Печеніги і ти приведеш воїв".

І не послухав він його, і прибув Ярополк до Володимира. І коли входив він у двері, підняли його два варяги двома мечами під груди, а Блуд зачинив двері і не дав услід за ним увійти своїм. І так убитий був Ярополк.

Варяжко ж, побачивши, що вбито Ярополка, утік із двору в Печеніги і багато воював з печенігами проти Володимира. І той ледве прихилив його [до себе], поклявшись йому.

Володимир же став жити з жоною брата, грекинею, а була вона вагітна. Від неї він і родив Святополка. А від гріховного кореня лихий плід буває. Тому що була раніш мати його черницею, а по-друге, [оскільки] Володимир жив із нею, не одружившись, то був він плодом перелюбства. Тим-то й отець його не любив, бо був він од двох батьків: од Ярополка і від Володимира.

І став княжити Володимир у Києві один. І поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев'яного, а голова його [була] срібна, а вус - золотий, і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош. І приносили їм [люди] жертви, називаючи їх богами, і приводили синів своїх, і жертвували [їх цим] бісам, і оскверняли землю требами своїми. І осквернилася жертвами їхніми земля Руськая і пагорб той. Але преблагий бог не хоче смерті грішникам; на тім пагорбі нині є церква святого Василія [Великого], як ото ми потім скажемо. Та ми до попереднього повернемось.

Володимир же посадив Добриню, вуя свого, в Новгороді. І Добриня, прийшовши в Новгород, поставив кумир Перуна над рікою Волховом, і приносили йому жертви люди новгородські, яко богу.

Був же Володимир переможений похіттю до жінок, [і] було йому приведено шість жон: Рогнідь, що її посадив він на [річці] Либеді, де ото є нині сільце Передславине, і від неї родив чотирьох синів: Ізяслава, Мстислава, Ярослава, Всеволода і двох дочок: [Передславу та Премиславу]; від грекині [він родив] Святополка; від чехині [Аллогії] - Вишеслава, а від другої [чехині Малфріді] - Святослава [і] Станіслава; від болгарині - Бориса і Гліба. І наложниць [було] у нього триста у Вишгороді, триста - в Білгороді, а двісті - на Берестовім...

Запитання:

  • Поясніть причини гострих князівських усобиць.

  • У який спосіб Володимир став великим київським князем?

  • Визначте позицію автора "Повісті" щодо змальованих ним подій. Чи згодні Ви з нею?

Охрещення Володимира

У рік 6496 [988], А за божим приреченням в цей час розболівся Володимир очима. І не бачив він нічого, і тужив вельми, і не догадувався, що зробити. І послала до нього цесариця [посла], кажучи, "Якщо ти хочеш болісті сеї позбутися, то відразу охрестись. Якщо ж ні - то не позбудешся сього". ї, це почувши, Володимир сказав: "Якщо буде се правда - воістину велик Бог християнський"'. І повелів він охрестити себе.

І тоді єпископ корсуньський з попами цесарициними, огласивши його, охрестили Володимира. І коли возложив [єпископ] руку на нього - він зразу прозрів. Як побачив Володимир це раптове зцілення, він прославив Бога, сказавши: "Тепер узнав я Бога істинного". А коли побачила це дружина його - многі охрестилися.

...Коли ж охрестили Володимира в Корсуні, [то] передали йому віру християнську, кажучи так: "Хай не спокусять тебе деякі з єретиків. А ти віруй, так говорячи: "Вірую во єдиного Бога отця вседержителя, творця неба і землі", - і до кінця цей символ віри.

Запитання:

  • Чи могла змальована у документі подія стати головною причиною охрещення Володимира?

  • Які причини спонукали князя прийняти християнство?

З "Руської правди"

1. Коли вб'є чоловік чоловіка, то мститься брат за брата, якщо сини одного батька, чи батька син, якщо племінник, чи сестри син; а якщо не буде мститися - то 40 гривен за голову; якщо буде русин, чи гридин, чи купець, чи ябетник, чи мечник, якщо ізгой чи слов'янин, то 40 гривен поклади за нього.

2. Якщо буде кров чи синці в ураженого, то не потрібен і свідок людині тій; якщо не буде знаку якогось - потрібен свідок, не буде знаків - й справі кінець; якщо не може метатися, то взяти за образу 3 гривні, а лікарю нагорода.

3. Якщо хтось когось ударить батогом чи жердиною, чи рукою, чи чашею, чи рогом, чи

обухом, то 12 гривен; якщо його не спіймали, то помоталися йому, на тому й кінець.

4. Якщо поранить мечем, не виймаючи його, чи рукояттю, то 12 гривен.

5. Якщо поранить руку, і відпаде рука чи всохне, 40 гривен. Якщо нога буде ціла чи почне

кульгати, тоді то друзі примирять.

6. Якщо палець вріже якийсь, то 3 гривні за образу.

7. А коли вуса - 12 гривен, бороду - 12 гривен.

8. Якщо ж хто вийме меча, але не вдарить, то той гривню покладе.

9. Якщо ж поранить чоловік чоловіка чи від себе, чи до себе - 3 гривні та два свідки; якщо буде варяг чи колбяга - то під присягу.

10. Якщо челядин сховається чи у варяга, чи у колбяга і його впродовж трьох днів не

знайдуть, і на третій день не зізнається, - то 3 гривні за образу.

11. Якщо хто поїде на чужому коні, не позичивши його, - виклади 3 гривні.

12. Якщо хто візьме чужого коня чи зброю, чи одяг, а знайдеться у своєму миру (общині), то

взяти хазяїнові своє, а 3 гривні - за образу.

13. Якщо знайшов крадія, не кажи йому: "моє"; нехай піде на звід, де річ взяв, якщо не піде, то знайди поручника впродовж п'яти днів...

15. Якщо хто челядина спіймати хоче, упізнавши своє, то до одного вести, у кого той купував, а той веде до іншого, і так, коли дійде до третього, - кажи йому: "віддай ти мені свого челядина, а ти свої гроші шукай зі свідками".

16. Якщо холоп ударив вільного чоловіка і біжить до хоромів, а пан почне ховати його, то холопа спіймати, а пан мусить сплатити за нього 12 гривень, коли зустріне той муж холопа -може вбити його.

17. А якщо зламає чи спис, чи щит, чи сокиру і захоче сховати у себе, то взяти гроші у нього; а якщо зламав і почне повертати, то грішми мусить заплатити, скільки це коштуватиме.

18. Якщо уб'ють огнищанина за образу, то вбивці мусять сплатити 80 гривен, а людям не потрібно; і за збирача княжих податків - 80 гривен...

21. А за княжого тивуна 80 гривен. А за конюха стада 80 гривен.

22. А за сільського старосту княжого і хлібороба 12,гривен. А за радовичів княжих 5 гривен.

23. А за смерда і холопа 5 гривен.

24. Якщо сина годувальниці, чи годувальницю, 12.

25. А за княжого коня, якщо той з плямою, - 3 гривні; а за смердового - 2 гривні.

26. За кобилу 60 різань, а за вола гривню, а за корову 40 різань, а за третяка (дворічний бичок, жеребець) 15 кун, а за лонщину (худоба на другому році) півгривні,а за теля 5 різань, за яря (ягня) - ногата, за барана - ногата.

27. А якщо забере (уведе) чужого холопа чи раба, платити йому за образу 12 гривен...

31. Якщо смерда мордують без княжого повеління, то за образу 3 гривні.

Запитання: • Що дає "Руська правда" як історичне джерело для розуміння історії Київської Русі?

З "Повчань" Володимира Мономаха

Найперше, задля Бога і душі своєї, страх майте Божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо се єсть початок всякому добру.

Не наслідуй лиходіїв, не завидуй тим, що творять беззаконня, бо лиходії винищені будуть, а ті, що надіються на Господа, заволодіють землею.

Бо іще трохи - і не станс нечестивого, шукатиме він місця свого - і не знайде [його]. А кроткії унаслідують землю [і] радуватимуться у тривалому мирі. Підстерігає грішний праведного і скрегоче на нього зубами своїми. Господь же посміюється над ним, бо бачить, що прийде день Його ...

Тож, Бога ради, не лінуйтеся, я благаю вас, не забувайте трьох діл тих, бо не є важкі вони....

Якщо вам Бог зм'якшить серце, то сльози свої пролийте за гріхи свої, кажучи: "Як ото блудницю, і розбійника, і митника ти помилував єси, [Господи], так і нас, грішних, помилуй". І в церкві се дійте, і [спати] лягаючи. Не пропустіте ж ні одної ночі. Якщо ви при силі, [хоч раз] поклонітесь до землі, а коли вам станс немічне - то тричі. І сього не забувайте, не лінуйтеся, бо тим нічним поклоном і співом [молитви] чоловік побіждає диявола, і що за день людина согрішить, то сим ізбавляється [од гріха]. Навіть і на коні їздячи, [коли] не буде [у вас] ні з ким діла [і] якщо інших молитов не умієте ви мовити, то "Господи, помилуй" благайте без перестану потай - бо ся молитва єсть ліпша од усіх. [Молітеся краще], ніж думати нісенітницю, їздячи.

Усього ж паче - убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину.

Ні правого, ні винного не вбивайте [і] не повелівайте вбити його; якщо [хто] буде достоїн [навіть] смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської.

Паче всього - гордості не майте в серці і в умі. А скажімо: "Смертні ми єсмо, нині живі, а завтра - у гробі. Се все, що Ти нам, [Боже], дав єси, - не наше, а Твоє, [його] нам поручив Ти єси на небагато днів". І в землі не ховайте [нічого], - се нам великий єсть гріх.

Старих шануй, як отця, а молодих - як братів.

У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. Не покладайтесь на тивуна, ні отрока, щоби не посміялися ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого.

На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. І сторожів самі наряджайте, і [на] ніч лише з усіх сторін розставивши довкола [себе] воїв, ляжте, а рано встаньте. А оружжя не знімайте із себе вборзі, не розгледівши [все] через лінощі, бо знагла людина погибає.

Лжі бережися, і п'янства, і блуду, бо в ньому душа погибає і тіло.

А куди ви ходите в путь [за даниною] по своїх землях, не дайте отрокам шкоди діяти ні своїм [людям], ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, а не то клясти вас начнуть. А куди підете і де станете -напоїте, нагодуйте краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас [не] прийде - чи простий, чи знатний, чи посол, - якщо не можете дарунком, [то] їжею і питвом. Вони бо, мимоходячи, прославлять чоловіка по всіх землях - або добрим, або лихим.

Жону свою любіте, але не дайте їм [жінкам] над собою власті.

Запитання:

  • Чи поділяєте Ви ті ідеї, керуватися якими закликав Володимир Мономах своїх наступників?

  • Які із наведених у повчанні правил мають загальнолюдське значення?

Семінарське заняття №2

Тема: Визвольна війна українського народу середини XVII ст.

Утворення козацької держави.

Було колись – в Україні

Ревіли гармати;

Було колись – запорожці

Вміли панувати.

Панували, добували

І славу, і волю…

Т. Шевченко

Історія кожного народу закарбувала на своїх скрижалях явища, які з

плином часу не стираються в його пам’яті, а є рушійною

постановою для наступних поколінь. Для України і українців такою

віко поновою подією є Національно-визвольна війна 1648-1654

років. За своїм значенням вона не поступається найвідомішим

соціальним рухам Європи – селянській війні німецького народу,

французькій чи англійській революціях.

П. Толочко

План:

  1. Причини, характер, рушійні сили та етапи національно – визвольної війни.

  2. Початковий етап війни (1648-1649років). Роль Богдана Хмельницького в розгортанні визвольної війни українського народу. Основні битви війни.

  3. Формування української державності в ході визвольної війни. Внутрішнє та зовнішнє політика козацької держави.

  4. Переяславська угода 1654 року. Березневі статті: умови і правове значення.

  5. Особа Богдана Хмельницького в українській історії, оцінки діяльності.

Література:

1) Антонович В. Про козацькі часи на Україні –К., 1991.

2) Аркас М. Історія України – Русі. – О.: маяк, 1994; с. 150-224.

3) Грушевський М. Почерк історії українського народу. –К.: Либідь, 1990р.

4) Горобець В.М. Українська зовнішня політика після Переяслава: стратегічні цілі та

тактичні відступи другої пол. 1665р. // Укр. - іст. журнал. -2000. -№ 1,2.

5) Гетьмани України: історичні портрети. –К., 1991.

6) Батюк В.С. Українська державність напередодні та в роки визвольної війни 1648-1654

у працях дослідників із західної діаспори. // Український історичний журнал. -1993. -№1

-С. 50-56.

7) Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан хмельницький. –К., 1995.

8) Смолій В.А., Степанков В.С. Українська Національна революція 1648-1654рр. крізь

призму століть // Укр. – іст. журнал. – 1998. -№ 1,2,3.

9) Струкевич О.К. Українська «нація до націоналізму»: пошуки критеріїв ідентичності в

Україні – Гетьманщині XVIII ст. // Укр. – іст. журнал. – 1998. -№6.

10) Смолій В.А., Степанков В.С. Правобережна Україна у другій половині XVII-XVIII ст.:

Проблеми державотворення. –К., 1993.

11) Толочко П.П. Від Русі до України. –К., 1997.

12) Побережний В. Богдан Хмельницький і відносини України з Росією // Політика і час.

-1993. -№3 –С. 62-68.

13) Смолій В.А. Українська козацька держава // Український історичний журнал. -1991.

-№ 4. –С. 5-19.

Після вивчення теми студенти повинні знати:

а) дати:

  • життя Богдана Хмельнцького (роки);

  • обрання гетьманом Богдана Хмельнцького;

  • битви під Жовтими Водами, Корсунем, Берестечком, г. Батіг, Охматовим (роки);

  • облога козацькими військами Львова, Збаража, Жванця (роки);

  • укладення Зборівського та Білоцерківської угод з Річчю Посполитою (рік);

  • підписання «Березневих статей» (рік);

  • проведення Переяславської ради (рік);

  • укладення Віленської угоди (рік).

б) назви:

  • держав, що були союзниками козаків під час Визвольної війни;

  • місцевостей, де відбулися найбільші та найважливіші битви Визвольної війни;

  • міст де були укладені угоди між гетьманом представником влади Речі Посполитої, кримським ханством, Московії, Молдови, Швеції;

  • місто, що стало столицею держави Війська Запорозького.

в) імена та прізвища:

  • соратників Богдана Хмельницького;

  • королів Речі Посполитої та її полководців, протии яких вів боротьбу Богдан Хмельницький;

  • царя Московії, під «високу руку» якого перейшов Богдан Хмельницький з усім Військом Запорозьким.

г) біографічні дані та основний зміст політичної й військової діяльності Богдана

Хмельницького;

д) основний зміст (найважливіші норми):

  • Зборівської та Білоцерковської угод;

  • Березневих статтей;

  • Віленської угоди між Реччю Посполитою і Московським царством.

е) зміст понять і термінів:

  • колонізація, рушійні сили, реєстр, козак, гетьман;

  • Національно – визвольна війна, державний суверенитет, Військо Запорозьке, автономія, республіка;

  • держава, адміністравно – територіальний устрій, універсал, військово – політичний союз, генеральна старшина.

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

а) розповідати про:

  • цілі різних верст населення України, що брали участь у Визвольній війні;

  • перебіг Визвольної війни 1648-1657рр.;

  • битви під Жовтими Водами, Берестечком;

  • адміністративно – територіальний поділ держави Війська Запорозького, устрій та державну символіку.

б) встановити основні передумови Визвольної війни;

в) обґрунтувати твердження про незалежність української держави в часи Богдана

Хмельницького.

г) визначити форму держави Богдана Хмельницького, порівняти устрій Запорозької

Січі й української держави.

д) укласти політичний портрет « Богдана Хмельницького»

Питання для обговорення:

1) Визначить причини національно – визвольної війни 1648 -1676рр.

2) Поясніть, чому Кримське ханство стало союзником Б. Хмельницького у війні з

Польщею?

3) Назвіть етапи (період) національно – визвольної війни і дайте їм узагальнюючу

характеристику.

4) Заповніть подану таблицю і зробіть порівняльний аналіз Білоцерківської та Зборівської

угод.

Запитання для порівняння

Зборівська угода

Білоцерківська угода

Дати підписання

Обставини підписання територія, залишена під владою гетьмана

Кількість реєстрових козаків

5) Охарактеризуйте політичний та адміністративн0 – територіальний устрій держави

Б.Хмельницького.

6) Назвіть основні верстви українського суспільства часів козацько – гетьманської

держави.

Теми повідомлень, рефератів:

1) Історичний портрет Богдана Хмельницького.

2) Політично – правовий зміст Переяславської угоди 1654р.

3) Національно – визвольна війна українського народу під середини XVII ст. під проводом

Б. Хмельницького у міжнародному контексті.

Практикум за темою: «Визвольна війна українського народу середини XVII ст.

Утворення козацької Держави.»

Хід роботи

1) Ознайомтесь з джерелами й завданням.

2) Обміркуйте засоби йо виконання й визначить основні етапи роботи.

3) Проаналізувати джерела, фіксуючи підсумки в зошитах.

4) Підготуйтеся до короткого усного звіту про свою роботу

ДЖЕРЕЛА

З «Літопису Самовидця» (XVIII ст.)

«Початок і причина війни Хмельницького є єдино від ляхів на православ'я гоніння і козаків обтяження, бо ж тоді їх, що не хотіли панщини робити, до чого не звикли були, на службу замкову обернено, з листами [посилали] і в городі чистити коні старости держали, у дворах грубу, себто печі палити, псів чистити, двори замітати і до інших незносних робіт приставляли. А котрі зоставалися козаками реєстровими, то над ними шляхта панове полковники від гетьмана коронного понасилані були, які про їхні вольності анітрохи не дбаючи, тільки як могли упокорювали їх...».

«Лист Густава Адольфа, короля шведського» (20-тіроки XVII ст.)

«Безприкладне послушенство їхнє начальству і терпеливість в нуждах і тяготах військових завжди його дивували й захоплювали, яко самовидця і співучасника тих їхніх подвигів: а тому вій, бувши перед ними вельми заборгований, ніколи спокійно дивитись не може на учинювані військові тому і народові, з нього створеному, нелюдські насильства та варварства од свавілля розбещених поляків, котрі вельми зле коряться своїм урядам і майже до безначалія дійшовши; і що правління польське, яке допустило війська свої і шляхту до анархії, а володарів і вельмож довело до деспотизму необмеженого, що права приватні і загальнонародні завше зневажає»".

«Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки» (кін. XVII— поч. XVIII ст.)

«...Літописець польський Веспасіан Коховський засвідчує, як ляхи нестерпно тяжкий глум над людом українським чинили, над храмами божими глумилися, як силою брали у благочестивих маєтності їхні, а самих смертю карали, честі та влади позбавляли, навіть до суду не допускали; як козаків всіляко озлобляли, з усякої скотини і з бджіл десяту частину брали. Якщо ти маєш яку-небудь звірину, то шкіру пану віддай. Якщо ти зловил рибу, то дай визначене на пана. Якщо козак у битвах з татарином коня чи зброю добуде, то теж, хлопе, дай дещицю пайові. А найгіршим було те, що жиди нові та й нові побори придумували і маєтки козацькі не вільно було тримати, хіба що хто тільки жінкою володів у себе вдома, та й то не зовсім. Якщо ж траплялося, що козак хоч чимось провиниться, то такими карами його карали, що й.погані б придумати не могли, і так уже, караючи, самих себе перевершували, що невірних у цьому за ніщо мали. Хіба могли фараони у тортурах з поляками зрівнятися? Ці ж дітей у казанах варили, груди жінкам деревом припікали та всілякі інші біди творили, зовсім не думаючи, що майбуття потребує обережності, бо, навіть після найзвитяжніших перемог, легко дійти до нещастя; адже коли переможцям у завойованих землях волю велику дати, то вони мимохіть підданих та завойованих починають озлобляти і їх права з діда-прадіда топтати. І заради цього, коли яка земля, що підлегла королівству (коли терпіти несила) виявить непокору у чомусь, то її нужду розглянути потрібно, хоч вона й заслуговує кари, треба милосердя мати і карою не переборщати, в страху невольницькому не тримати та, довівши до розпачу, дощенту не ламати; бо ж хіба може бути твердою присяга, ґвалтом вирвана, хіба той не зрадить, хто вічно під страхом проживає?»7

«Літопис Самійла Величка» (кін.Х VII-поч. XVIII ст.)

«Але пани польські та їхні дозорці, що сиділи в руських землях і провінціях, знищили через свій гонор усі ті королівські мандати й привілеї і через свою ненаситність чинили, як уже писалося, над людьми гніт та наругу. Бо хоч і мали в себе на той час (тобто на 1 648 рік) козаки і малоросіяни стародавні й нові права та привілеї, дані їм на певні їхні вольності та свободи, одначе високодумна й вельми гонориста шляхта польська вважала їх, як уже писав, за ніщо, не хотіла й слухати про них, не те щоб виконувати. Вони утискували і гнітили малоросіян великими тягарями й бідами, керовані власними прагненнями, які не наситиш навіть найбільшими багатствами та прибутками»8.

Завдання :- Виявіть, виходячи тільки з досліджених історичних джерел: 1. Які причини зумовили війну українського

народу? Враховуючи виявлені причини, визначте: а) рушійні сили війни; б) її характер.

- Уважно вивчіть джерела, , визначте, які саме зміни обстоювали українці в середині XVII століття, яких

суспільних верств це торкалося?

З «Літопису Самійла Величка» (кін. XVII- поч. XVIII ст.)

[Битва під Жовтими Водами (5-6 травня 1648 р.)

«... Все впорав Хмельницький за чотири дні, а судна річкові, великі й малі, позатоплював у дніпровських затоках і затишках, зважаючи, що колись вони можуть іще згодитися. Деяким значнішим козакам він запоміг козацькими й татарськими кіньми і помалу, щоб устигла водна піхота, рушив з усім військом до Жовтої Води. Поглядав він на той час усібіч численними очима розуму свого, як хитрий ловець, і тримав свої караули на милю і навіть далі від обозу. 4-го травня ... передня сторожа Хмельницького зловила двох «язиків» з передньої сторожі поляків. їх припровадили до Хмельницького, і вони сказали йому, що при комісарові й каштелянові гетьманенкові числиться двадцять три тисячі доброго польського війська і що вони вже перейшли Жовту Воду. Тоді Хмельницький разом з Тугай-беєм закріпився на тому ж місці (а діялося то від Жовтої Води заледве за дві милі), щоб приготувати своє військо до битви. Все те він управив і розставив, як то належало, протягом того вечора й ночі. Поляки ж, утративши двох своїх «язиків», злякалися й посунулися назад Вони переправилися через Жовту Воду і там за вечір ошанцювалися, а за ніч викопали вздовж і вшир на версту значні й глибокі окопи довкола себе.

Переночувавши, Хмельницький перед світом рушив з усім військом назустріч полякам і, коли дістав від своєї сторожі звістку, що поляки відступили за Жовту Воду і там окопалися, наблизився й сам до тої Жовтої Води, ставши обозом проти польського обозу. Він наказав належно влаштувати оборону, оточивши шанцями табір довкруж, і лишив там водну піхоту. Після того почалася звичайна, від обозу до обозу, гарматна перестрілка. Сам Хмельницький (зліва ) з Тугай-Беєм (справа.) і з усім кінним військом перетнув в іншому місці річку Жовту Воду й міцно вдарив на поляків, які виїхали проти нього зі своїх окопів. Поляки не встояли проти нього й години і, лігши на кілька тисяч трупів, з великим тріском і жахом ледве вскочили на свої окопи в обоз. Це сталося 5 травня в суботу, на п'ятому тижні після Великодня. Ці перші нещастя й ця поразка поляків уселили в серця всіх їхніх начальників дуже великий страх, вони навіть почали відчаюватися, що не вийдуть звідсіля живими Одначе ще до вечора того ж таки суботнього дня вони спробували знову вступити в бій із Хмельницьким та Тугай-беєм. Цього разу вони втратили свого товариства півтори тисячі і були ввігнані шаблями назад до свого окопу, - багато з них дістали тоді біду собі і рани» .

[Битва під Корсунем (16 травня 1648р.) ] «При всьому тому багато хто з польських панів почав приписувати гетьманам невправність у керівництві й нетямущість, їх ганили за те, що розділили військо, одне послали суходолом, а друге -водою, а також за те, що зашвидко віддалили те військо вад свого, ще не маючи про Хмельницького ніяких відомостей. Від цього всього гетьмани мали на серці жаль, а надто, що їх ганить за невправність власне військо, але ще вважали себе невинними. Потім вони почули, що до них наближається Хмельницький і що три тисячі польських драгунів з передньої сторожі зрадили й передалися до Хмельницького, оскільки не доставали від гетьманів заслуженої собі платні. Це ще більше острашувало, і гетьманів пойняв відчай, що не виберуться з цього лиха. Вони вже не знали, що діяти, ж управити військо і на якому місці приготувати його до бою. Стали, однак, обозом, як звелів їм їхній непевний розум, на рівнині (коло Корсуня над річкою Россю), яка здалася їм доброю до оборони. Той обоз вони ошанцювали ровом і належно вишикували та розпорядили до бою своє військо.

16 травня, в середу... тільки-но світле сонце розсипало ясне проміння з небесного океану на світ, прогнавши в країну мороку нічну темряву, поляки побачили збиті кінськими копитами дим і куряву. Здавалося, що то йде стотисячне козацьке військо, але насправді йшло його тільки п'ятнадцять тисяч. Але полякам тоді страх затемнив очі млою - вони вже почали додумуватися до такого, чого насправді й не було.

Хмельницький того ранку мужньо пішов і вдарив зі своїм та ординським військом на поляків. Ті недовго втримували свій бойовий стрій і, не маючи сили встояти проти зброї супротивника, з великим страхом відступили у свій окіп. Полягло їх тоді поза межами обозу зо три тисячі. З окопу вони почали відстрілюватися з усіх своїх сімнадцяти гармат. Невдовзі потому наспіла піхота й артилерія Хмельницького. Вони почали вздовж і впоперек закидати польське військо й обоз кулями, час-то-густо вбиваючи жовнірів і коней, а також ламаючи і трощачи вози й валки Тоді поляки побачили, що їхнє місце для оборони погане, і рушили відтак на гору. На тій горі їм стало ясно, що становище їхнє вкрай небезпечне, і кинулися відразу відтіля всім обозом та військом на свою остаточну погибель. Наскільки змога, вони вишикувались у лави, але всій цій їхній мотанині Хмельницький був радий. Бо тільки поляки висунулися зі своїх окопів, Хмельницький з ордою відразу почав маневрувати біля них, а їхній обоз, ушикований у кілька лав, розривати, ламати і змішувати в різних місцях густим гарматним вогнем. Багато польських жовнірів, що були в тих своїх лаштунках, лягли тоді трупом від пострілів із мушкетів і гармат. Побачили гетьмани, що їхня участь сумна, адже вони не тільки не можуть вистояти супроти козацького війська у звичайнім польовім кіннім бою. але громиться й їхній обоз, і накачали, на більші свої втрат», багатьом своїм хоругвам спішитися Але тільки-но це вчинили панські служки які прийняли від панів своїх коней, скочили на них і намагаючись урятуватися зі своєї біди, сипнули усібіч від обозу по тамтешніх лісах та лугах, залишивши своїх панів у залізних доспіхах і при військових риштунках Стояла тоді жарота, пекло сонце, і поляки мусили тягти на півмилі й далі незвичайний для них піхотинський тягар. До всього того якийсь непевний провідник - а може, цей чоловік хотів нашкодити полякам. - завів польське військо над яри й кручі. З них спускалися поляки з великою бідою, ламаючи й перевертаючи на тих кручах юзи й валки. їм випала в крутій долині ще й багниста переправа, дуже грузька й незручна при швидкому русі. Вже й гармати польські не могли нічого вдіяти, та й із ручної зброї вони рідко відповідали Хмельницькому. а той раз у раз на них насідав і нищівно стріляв Частина польського обозу зі згаданої твані ледве-ледве вибейкалася. І. зневолена силою, подерлася на круту гору, однак ніяк не могла на неї зібратися. Друга частіша загрузла в болоті і затарасутала шлях іншим. Третя частина (це ті. що спускалися з гори і. як я вже казав, поламали вози й валки, що поспліталися купами поміж собою) починала вже гинути.

Це сталося ще й тому, що козаки поперекопували й позахаращували лісом всі кращі дороги ку дою поляки могли б відступати.

Обидва гетьмани (Потоцький і Калиновський ) з багатьма іншими знаменитими панами неначе стратили розум, моталися навкруги обозу з багатьма хоругвами і не знали, що вдіяти».

[Битва то Пилявцями ї(1 1-13 вересня 1648р.)І

«Поляки тоді налічували найвиборнішої кінної воєнної шляхти, в багатих і знаменитих уборах із численними скарбами та золототканими креденсами тридцять тисяч. Людей обозових при валках та обозах озброєних мушкетами. було сто тисяч з лишком.

БИТВА ПІД ЖОВТИМИ ВОДАМИ

Тим часом поляки одержали звідкілясь звістку, що Хмельницький з усім військом потягся під Пиляву. сподіваючись узяти шляхетський скарб, замкнутий за міцними мурованими замковими стінами. Це й найсправді було так. оскільки 20 серпня Хмельницький таки рушив із Гончарихи на Пиляву... Коли воші дійшли до Пиляви, то застали вже тут. на другому боці річки Пиляви, багнистої і важкої до здобуття. Хмельницького. Той стояв зі своїми обозами на тамтешніх великих горбах і пагорбках Поляки тут належно не влаштувалися і після однієї та другої військових спроб проти Хмельницького втратили сміливість та військову вигадку. А в четвер 14 вересня, після удару Хмельницького, майнули навтьоки. Вони тікали без пам'яті ж хто міг і куди ми. кинувши всі свої великі обози з численними пребагатими статками і скарбами, залишивши їх на користь і в нагороду Хмельницькому. Воші втратили тоді іі кільканадцять тисяч свого війська, хоч Хмельницький мав під Пилявою свого козацького війська 5002. а Тугай – бєй тільки 5000. Але Хмельницький на пострах полякам перебрав багатьох козаків по-татарському в бурнуси й вивернуті кожухи. Тим він одурив поляків і наповнивши їхні серця страхом, примусив цих богатирів ... тікати без пам'яті. У цій битві під Пилявою втратили поляки багатьох своїх особливо визначних жовнірів і всю славу».

[Битви під Батогом (22-23 травня 1652р.) ] «Хмельницький зрозумів намір Калиновського не так з його .листовної відповіді як зі словесного донесення своїх пос­ланців. Він переконався, що гетьман стоятиме нерухомо ю своєму місці гад Батогом, а воно не було укріплене окопами і для оборони не годилося. Отож Хмельницький дуже цьому зрадів: він мав перебратися з козацьким військом, як тільки настане ніч. через Бут вище Ладижина і вдарити удосвіта на лядські війська, що стояли під згаданою горою Батогом Водночас він послав до Карач-мурзи, щоб він у ту ніч. згідно до їхньої словесної до-мови. перебрався через Бут нижче Батога і. почувши битву Хмельницького з поляками, вдарив я своїми ордами від Батога на лядські обози. Так воно й сталося - війська козацькі й татарські переправилися через Буг, а тільки-но світло прогнало нічний морок і розвиднілося. Хмельницький з усією своєю силою, вирубавши першу семитисячну, що стояла вище Ладижина. польську сторожу, вдарив неждано від Ладижина на все коронне військо, що безпечно спочивало собі в обозі. Це військо, перш ніж змогло виладнатися й дати відсіч, мусило пощербитися від козацької зброї на кільканадцять тисяч. Але поляки зуміли отямитися й вигнали Хмельницького зі свого обозу, а тоді почали на нього міцно налягати, віддалившись від свого обозу на верств) й більше. Тоді ніби сильний дощ із хмари чи вихор у пустелі, несподівано сипнув з-за Батога сорокатисячними своїми ордами Карач-мурза. Він поглинув увесь лядський обоз за винятком восьми піхотних підрозділів, які замкнулися в одному обозовому куті понад самим Бугом, та й то без гармат. Карач-мурза тих піхотних підрозділів сам не чіпав, лише підвів кільканадцять тисяч орди,

щоб не дати їм змоги вислизнути и добратися до гармат, а рушив прудко від лядського обозу за поляками. Поляки, озирнувшись, побачили, що на них швидко котиться несподівана ординська сила. Вони впали від того у відчай і розпач і, показавши плечі Хмельницькому, кинулися назустріч Карач-мурзі, прагнучи пробитися крізь татар до свого про палого і вже опанованого татарами обозу. Але відбити його не змогли, тільки дісталися до згаданих піхотних підрозділів і, не маючи сили більше стерпіти густий мушкетний вогонь Хмельницького й ординської гостроти (татари стріляли з луків), почали кидатися в Буг, чинило так не тільки посполите товариство, але й найбільш чиновні - полковники та ротмістри. Гетьман Калиновський метався туди-сюди з голою шаблею як шалений, він круто кричав, спиняючи своє військо, щоб не тікало й не стрибало в Буг, прохав та пропонував зостановитись у ході своїй проти ворога. Однак нічого вже не міг порадити і вдіяти перестрашеному своєму військові, яке без душі кидалося в Буг, і грізно наказав через те згаданим піхотним підрозділам, що врятувалися від ординської шаблі, замкнувшись в єдиному обозовому куті над самим Бугом, без жодного пошанівку й без озирок густо стріляти й палити на військо, що тікає в Буг. Це було вчинено, і тоді впало на березі Бугу від власних згаданих піхотних підрозділів до десяти тисяч польського кінного війська. Це тим більше було на руку Хмельницькому й Карач-мурзі, вони якнайпотужніше всією своєю силою вдарили на поляків, які. бувши роздягнутими, ніяк не могли вилаштуватися по-військовому, і відразу при всесильній Божій допомозі, розірвавши їх на багато частин, погнати порізно, добиваючи голими шаблюками. В цю лиху їхню годину численні коронні сини, полковники, ротмістри та інші знамениті особи кінні та піші офіцери одні впали трупом, другі потопилися в Бугові, а треті дісталися кримському ременю».

[Оточення польського війська під Жваицем (вересень - грудень 1653 р.)

«Король ... намірився піти просто з-під Жванця на Україну, щоб добити Хмельницького й кінчити війну з козаками. Але той королівський намір несподівано довелося змінити, коли неподаль Бара начебто з'явився (а була то тільки одна ординська чата) хан із кримськими, ногайськими та кизильбасськими численними ордами; їх побачили за милю від королівського обозу, коли вони захопили цілу польську хоругву, що безпечно виїхала з обозу за харчами. Від цього в польськім таборі зродився несподівано страх і жах, виведене з обозу й вишуковане військо стояло незмінно три дні і, нічого не дочекавшись, повернуло в обоз. Поляки старанно почали там-таки, під Жванцем, укріплювати й докінчувати незавершені біля обозу окопи й вали. Лядські роз'їзди не могли в той час схопити ні козацького, ні татарського «язика», хоч одна татарська чата на шістсот коней здобулася на Волинь і з веселим серцем, ніби жартуючи, увірвалася під самий королівський обоз і, добре його налякавши, примусила замкнутися. Застрашений цими звістками, король поклав стояти незрушно там-таки, під Жванцем, доки ті звістки чи підтвердяться, чи зникнуть. Так він прогайнував декілька тижнів, аж доки в німецькому, польському й венгерському війську не почалося невдоволення, що вони голодні й холодні (час уже був осінній, перші числа листопада) і даремно гинуть у полі й окопах. Король мусив годувати військо зі своєї кишені і чекав на своєму місці певніших звісток про ворога. Незабаром вони довідались певно й безпомильно... що хан з численними ордами й козаками дійшов до Шаргорода. Ця звістка знову викликала в польсь­кому війську пилявський, вінницький, збаразький і зборовський страх.

... Поляки... стали нарікати на короля увіч, що той даремно живе надією зберегтися, коли протягом минулої зими, весни, літа і в теперішню осінь, аж до останніх чисел листопада тримає військо в окопах на його погибель і, стратившись бездіяльними стоянками, хоче тільки зараз, увійшовши в холод і голод, воюватися. З таким невдоволенням багато хто з поляків, і не лише рядові, але й знамениті, почали вперто й нишком роз’їжджатися з-під своїх хоругов від короля до своїх домівок. Почали просити короля відпустити їх венгри та волохи, які також терпіли нестатки.

У такому стані і з такою бідою король увесь час радився в рицарському колі, що чинити й як діяти. Одні радили стояти нерушно під Жванцем, де було пристосоване до оборони місце, й чекати наступу на себе хана й Хмельницького. Інші казали іти просто до хана і пробиватися крізь його військо в свої домівки до Польщі. Треті радили вдатися до Польщі через Покуття й обминути ворожі війська. Четверті бажали для кращого собі спокою домовитися з ханом. У час цих нарад над'їхав до обозу лядський роз'їзд і привіз королеві звістку, що хан з усім військом став під Гусятином і, розпустивши звідтіля до Львова й далі свої густі чати, заступив полякам всі шляхи та проходи. Але про ханські наміри король не мав жодної певності - куди той хоче вдатися і як діятиме. Він виправив, щоб здобути «язика», значний свій роз'їзд до хана. І цей роз'їзд узяв крадькома «язика», але вже біля обозу сам став «язиком» орді - татари розгромили й розбили його вщент, лише один начальник того роз'їзду, тяжко поранений, здолів утекти до обозу. Хмельницький увесь тот час мовчав - здавалося, ніби його й не було з ханом, оскільки всю ханову кореспонденцію поляки перепиняли. Це вже було в перших числах грудня і діялося під Жванцем, недалечко від Кам'янця-Подільського, коли королівські війська замкнулися були в окопах.

Тим часом, порадившись із Хмельницьким, хан постановив обов'язково піти на польське військо вальним наступом, знаючи напевно від «язиків», що число їхнє значно зменшилося проти літнього числа - вісімдесяти тисяч; одні вимерли з холоду й голоду, інші повтікали з обозу, а решта так підохляли, що ледве жили й валилися від вітру. Також із п'ятнадцяти тисяч піхоти, яка була влітку, тоді залишилося ледве чотири тисячі, й то бідної та нужденної, і, ж сказано вище, валив її, наче очерет, вітер - вони вже мало що могли вдіяти...

Коли поляки довідалися про це, їх пойняв великий відчай за своє життя. Вони постановили обов'язково скінчити тодішню війну, уклавши трактат. Для цього, бачивши, що їх обходить довкола козацьке й татарське військо, вони вийшли з обозу ушиковані наче до битви, але послали водночас до хана свого тлумача, закликаючи його до згоди з собою і до укладення трактату».

Завдання: - Проаналізуйте джерела й відтворіть на плані місцевості перебіг битв. 2. Виявіть, які дії українського військового керівництва дали можливість здобути перемогу над ворогом.

Складаючи картосхему бойовищ, треба врахувати, що загальне тло має бути жовтого або ясно-оранжевого кольору; ліси й гаї позначають зеленим кольором; розташування українського війська зображують червоним прямокутником, а пересування й напрямки наступу його - стрілками такого ж кольору; татарського війська, що було союзником українців у війні, - прямокутником з червоними штриховими лініями під кутом 45" й інтервалом 2 мм, а пересування його - так само заштрихованими; польського війська -темно-синім або фіолетовим прямокутником, напрямки його наступів і відступів - стрілками такого ж кольору; знак «окопи» - чорною тоненькою лінією з перпендикулярними рисками завдовжки 2 мм через такий самий інтервал; «гармата» - рискою завдовжки 5 мм з двома паралельними рисками по 2 мм справа і зліва, розміщеними посередині. Всі написи на картосхемі роблять синьою пастою.

З «Привілею Війську Запорозькому», наданого російським царем Олексієм Михайловичем (27 березня 1654р.)

«То ми. великий государ, підданого нашого Богдана Хмельницького, гетьмана Війська Запорозького і все наше Військо Запорозьке пожалували - веліли їм бути під нашою, царського величества, високою рукою, згідно з давнішими їх правами і привілеями, даними їм від королів польських і вел[иких] кн[язів] литовських, і тих прав і вільностей нічим нарушати не веліли. Судитися веліли їм у своїх старших по давніших правах їх, а наші царського величества бояри і воєводи в їх військові суди мішатися не будуть. Число Запорозького війська, за їх власним проханням, веліли ми означити в 60000 реєстрових, і щоб завсіди се число було повне. А коли б волею Божою прийшла гетьманові смерть, ми, великий государ, лишили Запорозькому війську вибирати гетьмана самим між собою, по давньому звичаю, а кого виберуть гетьманом, про те писати до нас, великого государя; а той нововибраний гетьман аби вчинив присягу нам, великому государю, при тім, кого ми вкажемо. А при булаві гетьманській веліли ми бути Чигиринському староству по-попередньому, з усіма приналежностями, які були при нім давніше. Також маєтків козацьких і земель, які вони мають для прожитку, від них і від дітей удів, які зістаються по козаках, ми не веліли відбирати, а бути при них по-давньому. А коли почнуть приходити в Військо Запорозьке до гетьмана Богдана Хмельницького посли з котрихось пограничиих держав з чимсь добрим, ми, великий государ, таких послів гетьманові лишили приймати і відправляти, а нам, великому государеві, зараз писати про все: з яких держав і в яких справах ті посли були прислані і з ним відправлені. А коли б якісь посли були прислані від когось з якоюсь справою, противною нам, великому государеві.-таких послів війську затримувати і також зараз писати про них до нас, а без нашого указу назад їх не пускати А з турецьким султа­ном і польським королем без нашого указу зносин не мати.

…Богданові Хмельницькому, гетьманові, і всьому Війську Запорозькому бути під нашою високою рукою... Служити нам... всякого добра шукати і на наших неприятелів, куди їм буде наш государський наказ, ходити і битись, і у всім бути в нашій государській волі вовіки».

Завдання:- Проаналізуйте документ. Склавши таку таблицю: «Становище України в складі Російської держави в середині XVII ст.»

Галузі економічного й політичного життя

Права гетьмана

Обов'язки гетьмана

- Проаналізуйте документ і визначіть які права і які обов'язки закріплювалися за гетьманом після входження України до складу Російської держави. Заповніть таблицю:

«Становище України в складі Російської держави в середині XVII ст.»

І Права І Обов'язки

1.Управління

2. Суд

3. Фінанси

4. Військова справа

5. Привілеї

6. Міжнародні зносини

- Зробіть загальний висновок.

Семінарське заняття №3

I- варіант

Тема: Українські землі під владою Російської та Австрійської імперії у II пол. XIX ст.

Ще не вмерла Україна, і слава , і воля, ще нам, браття молодії,

усміхнеться доля.

П. Чубинський

…представниками різних суспільно – політичних течій та рухів

у ІІ пол. ХІХ ст. висуното широкий спектр альтернатив майбутнього

суспільного розвитку…

…український рух основний акцент робив ,головним чином,

на національне визволення.

О. Бойко

План:

  1. Реформи 60х-70х рр.. та їх соціально – економічні наслідки для України.

  2. Національно – визвольний рух в Наддніпрянській Україні.

  3. Національно – визвольний рух в Західній Україні.

  4. Політизація українського національно – визвольного руху.

Література:

1) Алєкєсєв Ю.М., Вертел А.Г., Даниленко В.М. Історія України. –К., 1994.

2) Багатопартійна Українська держава на початку XX ст.: Програмні документи перших

українських політичних партій. –К., 1992.

3) Донцов Д. Дух нашої давнини. –Дрогобич, 1991.

4) Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. –К., 1994.

5) Грицак Я. Нарис історії України –Формування модерної української нації XIX-XX

століття. –К., 1996.

6) Гунчак Т. Україна: Перша половина XX ст. Нариси політичної історії. –К., 1993.

7) Касьяпов Г. Українська інтелігенція на рубежі XIX-XX століть. Соціально – політичний

портрет. –К.,1993.

8) Кондратюк К. Нариси історії українського національно – визвольного руху XIX

століття. –Тернопіль, 1993.

9) Кирило – Мефодіївське товариство: В3 т. –К., 1990.

10) Присяжнюк Ю.П., Горенко Л.М. Ринкова еволюція аграрних відносин в Україні (друга

половина XIX ст. -1995р.). // Укр. – іст. журнал. -2000. -№5.

11) Рибалка І.К. Історія України: Дорадянський період. –К., 1991.

12) Сарбей В.Т. Історія України XIX –початок XX ст. –К., 1994.

13) Шевченко Т. і українська національна культура. – Львів,1990.

14) Захарова Л.Т. Самодержавство, бюрократия і реформы 60–х годов XIX ст. В Росии. //

Вопросы истории.

Після вивчення теми студенти повинні знати:

а) дати:

  • скасування кріпосного права та проведення ліберальних реформ (роки);

  • Кримська війна (роки);

  • заснування товариства «Просвіта» у Львові (рік), товариство імені Тараса Шевченка та його реорганізації в НТШ;

  • утворення Народної ради (рік);

  • вихід у світ першого номера журналу «Основа» (рік);

  • утворення Київської (старої) громади (рік);

  • підписання Валуєвського циркуляра та Ємського указу (рік);

  • утворення «Братства тарасівців», першої політичної партії.

б) назви:

  • міст – центрів громадівського, народовського, москвофілського, радикального рухів;

  • першого українського науково – літературного журналу, що виходив на платку 60х

XIX ст.;

  • неофіційних друкованих органів громадівців, москвофілів і народовців рухів у 1870х - 1880х рр.;

в) імена прізвища лідерів громадівського, народовського і радикального рухів.

г) основний зміст громадської і наукової діяльності В. Антоновича, Н. Драгоманова,

І. Франка.

д) визначити поняття і терміни:

  • суспільно – політичний рух, політична течія, громадська організація;

  • Валуєвський циркуляр, Ємський указ;

  • українофіли, хлопомани, українські громади;

  • молоді громади, народовці, москвофіли, радикали;

  • український П’ємонт.

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

а) розповідати про:

  • основний зміст реформи Олександра II та її результати для під російської України, соціально – економічний розвиток у II половині XIX ст.;

  • діяльність громадівців у II половині XIX ст.;

  • діяльність москвофілів, народовців та радикалів у II половині XIX ст.

б) встановити наслідки:

  • скасування кріпосного права та проведення інших реформ на східно українських землях;

  • промислового перевороту для Українських земель;

в) обґрунтувати твердження , що російський уряд провадив політику асиміляції

українців;

г) охарактеризувати політичні погляди та діяльність громадівців;

д) виявити причини проросійської орієнтації частини галицької української

інтелігенції.

е) визначити особливості українського національного руху в II половині XIX ст.

Питання для обговорення:

1) Чи згодні ви з оцінкою реформи 1861 р. як «Великою»? Відповідь обґрунтуйте.

2) Який вплив мали реформи 60-70хрр. На соціально –економічний розвиток та політичне становище України?

3) Які галузі особливо швидко розвивалися після 1861р.?

4) Заповніть таблицю «Національно – визвольний рух в Україні в ІІпол.XIX ст.».

Регіон

Культурно–освітні, наукові,

релігійні організації

Політичні організації, партії

Наддніпрянська Україна

Західна Україна

5) Охарактеризуйте три напрямки національно – визвольного руху в Західній Україні у

другій половині XIX ст..

6) Доведіть, що в XIX ст. стало періодом справжнього національного відродження

України.

7) Яку роль відіграли Валуєвський циркуляр та Емський указ?

8) Які особливості економічного розвитку Наддніпрянської України у складі Російської

Імперії в ІІ пол.. ХІХ ст..

Теми повідомлень, рефератів:

1) Реформи 60 -70 рр. та їх роль на соціально – економічний розвиток Наддніпрянської України.

2) Політичний портрет М. Драгоманова. Роль «Громад» 60-70х рр.. XIX ст. в

українському русі.

3) Характерні риси українського відродження в ІІ пол.XIX ст. та його відмінності на західноукраїнських та наддніпрянських землях.

Семінарське заняття №3

II –Варіант

Тема: Українські землі у складі Російської імперії в XІX ст.

Україна стане новою Грецією – в цій країні чудовий клімат, щедра земля,

і її великий музично обдарований народ прокинеться колись для нового

життя.

Готфрід Гердер

Ще не вмерла Україна, і слава , і воля, ще нам, браття молодії,

усміхнеться доля.

П. Чубинський

План.

  1. Включення українських земель до складу Російської імперії. Економічне

становище в I половині XIX ст.

  1. Декабристський рух на Україні. Український національний рух.

Кирило – Мефодіївське братство.

  1. Скасування кріпосного права в Наддніпрянській Україні. Реформи

адміністративно – політичного управління 60х-70х рр.

  1. Суспільно – політичне життя в Наддніпрянській Україні в II половини XIX ст.

Література:

1) Алєксєєв Ю.М., Вертел А.Г., Даниленко В.М. Історія України. –К., 1994.

2) Багатопартійна Українська держава на початку XX ст.: Програмні документи перших

українських політичних партій. –К., 1992.

3) Донцов Д. Дух нашої данини. –Дрогобич, 1991.

4) Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. –К., 1994.

5) Грицак Я. Нарис історії України –Формування модерної української нації XIX-XX

століття. –К., 1996.

6) Гунчак Т. Україна: Перша половина XX ст. Нариси політичної історії. –К., 1993.

7) Касьяпов Г. Українська інтелігенція на рубежі XIX-XX століть. Соціально – політичний

портрет. –К.,1993.

8) Кондратюк К. Нариси історії українського національно – визвольного руху XIX

століття. –Тернопіль, 1993.

9) Кирило – Мефодіївське товариство: В3 т. –К., 1990.

10) Присяжнюк Ю.П., Горенко Л.М. Ринкова еволюція аграрних відносин в Україні (друга

половина XIX ст. -1995р.). // Укр. – іст. журнал. -2000. -№5.

11) Рибалка І.К. Історія України: Дорадянський період. –К., 1991.

12) Сарбей В.Т. Історія України XIX –початок XX ст. –К., 1994.

13) Шевченко Т. і українська національна культура. – Львів,1990.

14) Захарова Л.Т. Самодержавство, бюрократия і реформы 60–х годов XIX ст. В Росии. //

Вопросы истории.

Після вивчення теми студенти повинні знати:

а) дати:

  • існування Кирило – Мефодіївського братства (роки);

  • життя Т. Шевченка (роки);

  • скасування кріпосного права та проведення ліберальних реформ (роки);

  • вихід у світ першого номера журналу «Основа»;

  • підписання Валуєвського циркуляра, Ємського указу;

  • утворення київської громади «Братство тарасівців».

б) назви:

  • найчисельніших і найвпливовіших декабристських організацій;

  • програми «Південного товариства» і Кирило – Мефодіївського братства та їх основні положення;

  • міст – центрів громадівського руху;

  • неофіційних друкованих органів громадівців 70х-80х рр.

в) імена, прізвища:

  • керівників «Південного товариства», товариства «об’єднаних слов’ян, Кирило – Мефодіївського братства;

  • лідерів громадівського руху

У основний зміст діяльності М.Костомарова, Т.Шевченка, В.Антоновича, М.Драгоманова.

г) зміст понять і термінів:

  • ринкові відносини, криза поміщицького господарства, реформа, промисловий переворот, адміністративно – територіальний устрій;

  • декабристський рух;

  • національна ідея, національно – визвольний рух, культурно – освітній рух, національне відродження;

  • суспільно – політичний рух, політична течія, Валуєвський циркуляр, Ємський указ, хлопоманство, громадівський рух.

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

а) розповідати про:

  • економічний розвиток та соціальні відносини в Наддніпрянщині;

  • життя та громадсько – політичну діяльність Т. Шевченка;

  • основний зміст реформи Олександра II та її результати для під російської України, соціально – економічний розвиток у II половині XIX ст.;

  • діяльність громадівців у II половині XIX ст.;

б) доводити, що поміщицьке господарство, менш продуктивне, ніж господарство, в

якому використовується праця найманих робітників (або довести протилежну

думку).

в) обґрунтувати твердження про колоніальний характер політики Росії щодо

українських земель.

Охарактеризувати український національний рух у XIX ст.

г) охарактеризувати програмні засади та діяльність «Південного товариства»,

Кирило – Мефодіївського товариства, політичні погляди та діяльність

громадівців.

д) встановлювати наслідки:

  • скасування кріпосного права та проведення інших реформ на східно українських землях;

  • промислового перевороту для українських земель.

е) обґрунтувати твердження, що російський уряд проводив політику асиміляції

українців.

є) визначити особливості українського національного руху.

Питання для обговорення:

1) В результаті яких подій сучасні українські землі опинилися на кінці XVIII ст. у складі

двох імперій – Російської та Австрійської?

2) Порівняйте бачення ролі й місця України в документах Кирило – Мефодіївського

братства та декабристів.

3) Які наслідки мала революція 1848 – 1849 рр. для західної України?

4) Заповніть таблицю «Національно – визвольний рух в Україні в XIX ст.».

Регіон

Культурно–освітні, наукові,

Релігійні організації

Політичні організації, партії

Наддніпрянська Україна

Західна Україна

5) Охарактеризуйте три напрямки національно – визвольного руху в Західній Україні у

Другій половині XIX ст..

6) Доведіть, що в XIX ст. стало періодом справжнього національного відродження

України.

7) Коли було скасовано кріпосне право в Австрійській та російській імперіях?

8) Які особливості економічного розвитку Наддніпрянської України у складі російської

імперії.

9) дайте оцінку етносної структури населення України у другій половині XIX ст.

Теми повідомлень, рефератів:

1) Тарас Шевченко та діяльність Кирило – Мефодіївського братства.

2) Політичний портрет М. Драгоманова. Роль «Громад» 60-70х рр.. XIX ст. в

українському русі.

3) Характерні риси українського відродження в XIX ст. та його відмінності на західно -

українських та наддніпрянських землях.

Практикум за темою: «Українські землі у складі Російської імперії в XX ст.»

Хід роботи

1) Ознайомтесь з джерелами й завданням.

2) Обміркуйте засоби йо виконання й визначить основні етапи роботи.

3) Проаналізувати джерела, фіксуючи підсумки в зошитах.

4) Підготуйтеся до короткого усного звіту про свою роботу

Джерела

Історик Роман Шпорлюк про розширення української етнічної території в другій половині XVIII ст.

Територіальні здобутки Росії у районі Чорного моря XVIII ст. революціонізу­вали політичну й історичну географію України...

Згадані геополітичні рішення створили передумови для великих міграційних процесів, а ці процеси, своєю чергою, витворили нону українську етнічну терито­рію, яка не мала прецеденту в усій попередній історії українського етносу. Зовсім серйозно можна говорити про виникнення нової України, істотно відмінної від історичної території українського поселення і від усіх державно-адміністративних структур, у яких українці жили в минулому. Важко знайти в Європі щось подібне до того, як українці змінили своє населення після 1750 р.

Джерело: Шпорлюк Роман. Українськії національне відродження в контексті європейської історії кінця XVIII — початку XIX століть// Україна. Наука і культура. Випуск 25. - К., 1991. - С. 162.

Запитаним і завдання : Назвіть території, що в результаті російсько - турецьких війн увійш­ли до складу Росії, а з часом були заселені українцями.

- Як ви розумієте слова Романа Шпорлюка про виникнення в другій половині XVIII ст. «нової України»?

-Спираючись па висновок Романа Шпорлюка і на матеріали карти З, проаналізуйте стани заселення території України. Особливу увагу зверніть на останні етапи.

З Указів царського уряду про покарання селян.

(Уривки)

Для утримання кріпаків в покорі і доброму порядку поміщик має право вико­ристовувати домашні засоби виправлення і покарання за власним розсудом, але без каліцтва і тим менш ще з небезпекою для їх життя.

Коли володілець (власник) не побажав карати кріпаків своїх сам або якщо використані ним засоби покарання і виправлення залишаться безуспішними, то він може звернутись до уряду і просити законного з його боку сприяння.

За провини, власне, проти володільця або йот upan, так само як і за приступки поліцейські, кріпаки, за його проханням, підданим я поліцейському покаранню, з поверненням до попереднього житла, або утриманню в упокорювальних і робіт­них домах на строк, самим володільцем визначений…

Заколотом проти властей, урядом встановлений, вважається і всяке заворушення селян або дворових людей проти своїх поміщиків, володільців або управляючих і проти волосних та громадських управлінь…

Кріпаки за подачу на поміщиків своїх заборонених законом скарг покаранню різками до п’ятдесяти ударів.

Джерело: Історія України. Хрестоматія. У 2-х ч. К., 1996. — Ч. І - С. 241.

Запитання і завдання: Чи можна на підставі наведеного документа стверджувати, що ста­новище кріпосних селян було близьким до становища рабів.

- Згадайте про соціальне становище селян Гетьманщини. Порівняйте його з їх становищем у кінці XVIII першій половині XIX ст.

Життя в херсонських військових поселеннях.

(Уривок з записок військового урядовця Є. фон Брадке)

...В цій величезній степовій місцевості, де 90 тисяч душ, приписаних до військових поселень, займались землеробством і скотарством, господарство провади­лось цілком екстенсивно і неправильно...

Тут я знайшов цих колись дуже заможних селян в надзвичайних нестатках і злигоднях, і мені не важко було відшукати причину цього сумного становища. Коли полки почали користуватися призначеними їм ділянками і прийняли на себе управління, ними оволоділо палке завзяття на користь казни і вони у відношенні одержаних ними природних багатств не задовольнялись щедрим утриманням, здо­бутим для своїх людей і коней, а намагались нагромаджувати найбільшу кількість запасного хліба і сіна. Цієї мети вони безсумнівно досягли, хоч і тут цілі стада пацюків знищили цю добру половину; але в той же час полки віднімали у селяни­на кращі землі, провадили великі посіви без усякого поводження з трудовими силами і віддавали селянинові лише мізерну решту часу на його власне господар­ство. Через те, що оранка під час тривалого літа може провадитися довго і праці по угноєнню не існує, то ця система була б ще менш шкідливою для матеріально­го добробуту поселенців, але під час збирання, коли при великій сонячній спеці часто все разом дозріває, хліб в один день починає спіти, а трава перетворюється в солому, казанні величезні посіви потребували такої посиленої праці, що збиран­ня на селянських ланах відкладалося до закінчення цих робіт, і селяни часто привозили на свої токи одну лише солому.

Джерело: Хрестоматія історії Української PCP. (7-8 клас). — К.: 1970 - С. 114-115.

Запитання і завдання: Використайте уривок в розповіді про кризу кріпосницьких відносин. Які військові повинності були зобов'язані виконувати поселенці?

З «Руської правди» Павла Пестеля

...Володіти іншими людьми як власністю своєю, продавати, закладати, дару­вати в спадщину людей, подібно до речей, використовувати їх по власній своїй сваволі без попередньої з ними угоди і єдино тільки для власного свого прибутку, вигоди, а іноді і примхи, є справа ганебна, супротивна людству, супротивна зако­нам природнім, противна святій вірі християнській, противна, нарешті, заповідній волі Всевишнього, який гласить у святому письмі, що люди перед ним усі рівні і що одні лише діяння їх і доброчинності різницю між ними роблять.

І тому не може далі в Росії існувати дозвіл одній людині мати і називати іншу своїм кріпаком. Рабство повинно бути рішуче знищено і дворянство повинно неод­мінно відмовитися від мерзенної переваги володіти іншими людьми...

Увесь російський народ складає один стан — громадянський; всі сучасні ста­ни знищуються і зливаються в один стан — громадянський. Всі різні племена, з яких складається Російська держава, визнаються російськими і, складаючи різні свої назви, становлять один народ російський...

...Постановляється корінним законом Російської держави, що будь-яка думка про федеративний устрій відкидається цілком, як найзгубніший злочин і найбіль­ше зло. Уникати належить усього того, що безпосередньо чи опосередковано, прямо чи непрямо, відкрито чи таємно, до такого устрою держави вести б могло.

Джерело:

Освободительное движение и общественная мысль в России XIX в. Для семинарских и практических занятий. — М., 1991. — С. 87, 90.

Запитання і завдання:- Порівняйте положення «Руської правди», в яких йдеться про ліквіда­цію кріпосного права та про принципи організації міжнаціонального співжиття в майбутній демократичній державі. Чи згодні ви з про­позицією Павла Пестеля саме таким чином розв'язати національне питання?

- Порівняйте пункти «Руської правди» і зміст Конституції, Микити Муравйова щодо вирішення національного питання.

- Що вам відомо про долю видатних російських революціонерів Павла Пестеля і Микити Муравйова?

Статут Кирило-Мефодіївського товариства

Головні ідеї:

  1. Визначаємо, що духовне і політичне об'єднання слов'ян є тією справжньою метою, до якої вони повинні прагнути.

  2. Визначаємо, що при об'єднанні кожне слов'янське плем'я повинно мати свою самостійність, а такими племенами вважаємо: південно-русів (українців), північно-русів (росіян), білорусів, поляків, чехів зі словенцями, лу­жичан, ілліросербів з хуруганами (хорватами) і болгар.

  3. Визначаємо, що кожне плем'я повинно мати народне правління і дотриму­ватися повної рівності співгромадян за їх народженням, християнським віроспо­віданням і станом.

  4. Визначаємо, що правління, законодавство, право власності і освіта у всіх слов'ян повинні ґрунтуватися на святій релігії господа нашого Ісуса Христа.

  5. Визначаємо, що при такій рівності освіченість і чиста мораль повинні слу­жити умовою участі в правлінні.

  6. Визначаємо, що має існувати спільний Слов'янський собор з представників всіх племен.

Головні правила товариства:

  1. Товариство утворюється з метою поширення вище викладених ідей пере­важно через виховання юнацтва, літературу і примноження членів товариства. Товариство визначає своїми покровителями святих Кирила і Мефодія і приймає своїм знаком перстень або ікону з іменами чи зображенням цих святих.

  2. Кожний член товариства при вступі приймає присягу використовувати та­лант, працю, статки, свої громадські зв'язки для цілей товариства, і якщо б кот­рийсь з членів зазнав гонінь і навіть страждань за прийняті товариством ідеї, то, відповідно присязі, він не видасть нікого з членів, своїх побратимів.

  3. У випадку, коли член потрапляє до рук ворогів і залишає в нужді сімейство, товариство допомагає йому.

  4. Кожний член товариства може прийняти нового члена товариства, не по­відомляючи йому імена інших членів.

8.Товариство буде прагнути зарані про викорінення рабства і всякого приму­шення бідних класів, а водночас і про повсюдне поширення грамотності.

9.Як все товариство в цілому, так і кожний член окремо повинні узгоджувати свої дії з євангелійськими правилами любові, покірності і терпіння; правило ж: «Мета виправдовує засоби» товариство визначає безбожним.

11. Ніхто з членів товариства не повинен оголошувати про існування і склад товариства тим, котрі не вступають або не подають надії на вступ до нього.

Джерело: Кирило-Мефодіївське товариство. — К.; Наукова думка, 1990. - Т. 1. - С. 150 - 152.

Запитання і завдання: - Визначте головні завдання, які Кирило-Мефодіївці ставили:

а) для розв'язання соціальних проблем;

б) для розв'язання проблем національних.

- Про що свідчить те, що у списку «слов'янських племен», які повинні мати самостійність і ввійти в федерацію слов'ян, «північно – руси » (росіяни) стоять на другому місці, а «південно - руси» (українці) — на першому?

- Про що свідчила відмова товариства від принципу «Мета виправдо­вує засоби»?

Запис рішення в справі Тараса Шевченка, зроблений жандармським відділенням

Художник С.-Петербургской академии художеств Тарас Шевченко. Этот ху­дожник вместо того, чтобы вечно питать благоговейные чувства к особам авгус­тейшей фамилии, удостоившим выкупить его из крепостного состояния, сочинял стихи на малороссийском языке, самого возмутительного содержания. В них он то выражал плач о мнимом порабощении и бедствиях Украины, то возглашал о славе гетманского правления и прежней вольницы казачества, то с невероятною дерзостью изливал клеветы и желчь на особ императорского дома, забывая в них личных своих благодетелей. Сверх того, что все запрещенное увлекает моло­дость и людей с слабым характером, Шевченко приобрел между друзьями свои­ми славу знаменитого малороссийского писателя, а потому стихи его вдвойне вредны и опасны. С любимыми стихами в Малороссии могли посеяться и впослед­ствии укорениться мысли о мнимом блаженстве времен гетманщины, о счастье возвратить эти времена и о возможности Украине существовать в виде отдельно­го государства.

Судя по этому чрезмерному уважению, которое питали и лично к Шевченко, и к его стихотворениям все украйно-славянисты, сначала казалось, что он мог быть если не действующим лицом между ними, то орудием, которым они хотели воспользоваться в своих замыслах; но с одной стороны, эти замыслы были не столь важны, как представлялось при первом взгляде, а с другой — и Шевченко начал писать свои возмутительные сочинения еще с 1837 г., когда славянские идеи не занимали киевских ученых; равно и все дело доказывает, что Шевченко не принадлежал к Украйно-Славянскому обществу и действовал отдельно, увле­каясь собственной непорченностью. Тем не менее, по возмутительному духу и дерзости, выходящих из всяких пределов, он должен быть признаваем одним из важных преступников.

По высочайше утвержденному решению постановлено: Шевченко определить рядовым в Отдельный оренбургский корпус с правом выслуги, под строжайший надзор, с запрещением писать и рисовать, и чтобы от него ни под каким видом не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений.

Шевченко передан военному министру 30 мая 1847г.

Джерело: Кирило-Мефодіївське товариство. — Т. 2. — С. 329-332.

Запитання і завдання: - За що Тарас Шевченко був покараний набагато суворіше від членів братства, хоча, за свідченням поліції, не був його членом?

- Використайте документ в розповіді про Тараса Шевченка як сус­пільно-політичного діяча.

Видатний поет і філософ українського зарубіжжя Євген Маланюк про духовну атмосферу Наддніпрянської України початку XIX ст.

Зіпхнуті до стану напівтваринного, занурені у тупім безладді, вже поза межа­ми історії, десь поміж кухнею і спальнею — дотлівають останні рештки козацької і гетьманської еліти. На могутнім тлі буйного соняшного краєвиду, серед руїн бурхливої минувшини, западають у смертельний сон хутори й маєтки здеморалі­зованої аристократії — нині — «дворянства всеросійського». Нерухома, майже цвинтарна тиша залягає над Україною. Час від часу тишу ту порушують хіба що звуки бальової музики та ще п'янкий гомін бенкетників, що їх духовне життя звузилося до їдження і пиття («лочеморди»). Щоправда, на тих банькетах п'яне натхнення і п'яна відвага підносять часом чарку «за Українську Республіку»..., але ці пияцькі вигуки ще яскравіше підкреслюють могильну тишу догасаючої, вже от-от умерлої історії...

Така ситуація — нагорі, серед тих небагатьох, що їх Катерина Друга обдару­вала «вольностями дворянськими». А внизу — придушене напівмертвим тілищем шляхти, остаточно закуте тією ж Катериною в кайдани кріпацтва — многомільйонове селянство. Про його національність співають йому кобзарі — живе, хоч не­зряче сумління нації, символ притьмареної, але все ще живої, історичної пам'яти. В лоні того закутого селянства, що на нього переклала історія національне зав­дання цілого народу, відбуваються повільні, але глибокі процеси: там дозріває вулканічне з'явлення Шевченка.

Джерело: Маланюк Є. Книга спостережень. Проза. — Торонто, 1962. —С. 196 -- 197.

Запитання і завдання: - Про які соціально політичні процеси пише Євген Маланюк? Чому він бачить залишки козацько-гетьманської еліти «поза межами історії»?

- Чому появу Тараса Шевченка Євген Маланюк порівнює з вивержен­ням вулкана? Чи правомірне таке порівняння?

- Яку важливу сторону діяльності козацької старшини перших деся тиліть XIX ст. упустив Євген Маланюк?

- Як ви розумієте висловлювання Євгена Маланюка: «Кобзарі - незря­че сумління нації».

Поміщик О. Кошелєв про необхідність скасування кріпосного права (1858 рік).

Слідкуючи за станом поміщицьких господарств і кріпосницького побуту, при­слухаючись до слів дворян, селян і дворових людей та спостерігаючи за діями тих і інших, виконуючи все це не в столичному кабінеті, не у відособленому сільсько­му будинку, не силою уяви, не короткочасними уривками, а постійно на місці, по різних губерніях, за допомогою власного зору та слуху при невпинних і дійових сільськогосподарських заняттях, я прийшов до повного переконання в тому, що настав крайній термін до вжиття рішучих заходів до скасування кріпосного стану...

По-перше, незадоволення селян проти поміщиків посилюється з кожним днем. Число справ про непослух, насилля проти поміщиків і убивства цих останніх їх кріпосними людьми помножується; це відомо всякому...

По-друге, бажання селян і дворових людей бути вільними виявляється з зро­стаючою силою і відвертістю... Отже, переконання, що всі люди з часу на час повинні стати вільними, тепер таке сильне в народі, що при найменшій іскрі, яка пущена знизу, пожежа може стати загальною.

По-третє, збідніння поміщицьких селян помітно зростає. Цей факт безсум­нівний... оброки дійшли до розмірів неймовірних... Запас селянського терпіння ледве чи не закінчується.

... По-сьоме, удосконалення у галузі сільського господарства настійно вима­гають застосування до нього вільної праці. Поки у нас існує панщина, поки ми можемо брати на роботу людей скільки хочемо і до того ж задарма, поки ці люди з'являються до нас з своїми хоч будь-якими, але дармовими знаряддями, поки поміщик може кожну хвилину замінити селянські наділи землі — до того часу землеробство не посунеться вперед. А між тим постійне виснаження ґрунту вима­гає дійових заходів проти цієї біди. Розмежування дало нам можливість розорати багато нової землі, що трохи підтримало наші урожаї, але тепер цей засіб висна­жується і незабаром наші жнива значно збідніють. Єдиним засобом усунення недородів є утвердження нашого господарства на розумних засадах, тобто на вільній праці, на застосуванні думки до сільськогосподарського виробництва і на запровадженні звітності в усіх частинах господарства.

По-восьме, успіхи заводської і фабричної промисловості вимагають збільшення числа вільних робітників. Тепер величезне число людей затримується поміщиками на непродуктивних роботах (у передпокоях, на конюшнях та ін,) Більше того, всіляка панщинна неурочна робота поглинає вдвоє, втроє робочого часу, ніж це потрібно. Весь цей час, всі ці робітники звернуться по необхідності до промисло­вості і відчутна тепер нестача робочих рук значно зменшиться.

Ще багато інших обставин примушують бажати якнайшвидшого скасування кріпосного стану...

Джерело: Отмена крепостного права на Украине. Сборник документов и материалов. — К.., 1961 — С. 60-65.

Завдання і запитання: - Використовуючи наведений матеріал, назвіть причини, які зумовлю­вали необхідність скасування кріпосного права.

- Які з передумов селянської реформи мали соціально-політичний, а які економічний зміст? -До якої категорії поміщиків належав Кошелєв?

Уривок з статуту про судову реформу

1.Влада судова належить: мировим суддям, з'їздам мирових суддів, окруж­ним судам, судовим палатам і урядовому сенату як верховному касаційному суду...

7. Для визначення у карних справах вини або невинності і підсудних до скла­ду судових місць у випадках, зазначенних в статуті карного судочинства, приєдну­ються присяжні засідателі...

19. Мировими суддями можуть бути обрані ті з місцевих жителів, які: по-перше, мають не менше 25 років віку; по-друге, здобули освіту у вищих або середніх учбових закладах, або склали відповідний цьому іспит, або ж прослужи­ли не менше трьох років на таких посадах, при виконанні яких могли набути практики у веденні судових справ, і, по-третє, якщо при цьому вони самі, або їх батьки, або дружини володіють хоча б у різних місцях, або площею землі двоє проти того, яка визначена для безпосередньої участі в виборах гласних в повітові земські зібрання... або іншим нерухомим майном, ціною не менше п'ятнадцяти тисяч карбованців, і в містах — нерухомою власністю, оціненою для збирання податку в столицях — не менше трьох тисяч карбованців...

81. Присяжні засідателі обираються з місцевих обивателів всіх станів: по-перше, з тих, що є російськими підданими; по-друге, що мають не менше 25 років і не більше 70 років віку, і, по-третє, що проживають не менше двох років у тому повіті, де проводяться вибори у присяжні засідателі...

84. У загальні списки присяжних засідателів вносяться:

1)почесні мирові судді;

2)всі, що перебувають на державній громадянській службі...

3)всі, що перебувають на місцевій службі по виборах дворянських і міських товариств, крім міських голів;

4) селяни, які обрані в чергові судді волосних судів або до волосних і сільських розправ і рівних з ними сільських судів, а також займали бездоганно не менше трьох років посади волосних старшин, голів, сільських старост, або інші відповідні цим посади в громадському управлінні сільських обивателів різних найменувань або були церковними старостами; всі інші особи, що володіють землею в кількості не менше ста десятин або іншим нерухомим майном...

85. Не підлягають внесенню в список присяжних засідателів:

1) священнослужителі і ченці;

2) всі військові чини, які перебувають на дійсній військово-сухопутній або морській службі, а також ті з громадянських чинів, які перебувають при військах або служать по військовосудовій справі у військовому і морському відомствах, і

3) вчителі народних шкіл...

86. У список присяжних засідателів не можуть бути внесені всі ті, які служать у приватних осіб.

Джерело: Історія України. Хрестоматія. — Ч. І. — С. 297-299.

Запитання і завдання: - Назвіть пункти документа, які підтверджують висновок про демок­ратизм судової реформи.

- Які з обмежень при виборах мирових суддів та присяжних засіда­телів ви вважаєте виправданими, які — ні?

Криза поміщицького господарювання в пореформені роки

(Панас Мирний та Іван Білик «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)

Що ж його робити? Як його приладитись? Руки до діла не призвичаєні зма­лечку, не неволити ж їх на старість?! А розум хто до волі думав, що панові потрібен робочий розум? Панові треба було знатного роду, багатства: треба було вміти себе показати, вміти пожити, поїсти, попити, а мати робочий розум, здатний на діло, а не на вигадки панські, панові не треба було... А тепер: розуму! праці! тільки й чутно, як вигукували на всіх шляхах, на всіх базарах життя.

Хто зразу не перелякався того покрику та брався за діло, того захоплювало життя на свої бистрі хвилі, мчало усе вперед, вперед, то кидало його наспід, заливало; то вертало наверх, підкидало вгору, знову несло на гребенястій хвилі аж поки не виносило на берег... Хоча боліли іноді у нашого пловця пом'яті боки, а все-таки він, хоч і нетвердими ногами, ступав на ту землю, де колись усе живло тремтало його духу. Усе-таки він був господар на ній, а не попихач, не наймит. Швидко він зживався з новим своїм місцем на старій землі і підвертав її під себе: вона йому плодила, родила ставало на пожиття його! А хто перелякався, той залазив до себе на хутір, у село, проклинав новий вік, нових людей, день за днем тяг злиденне життя, проїдаючи останнє своє добро...

Джерело: Панас Мирний. Твори. К.: Молодь, 1965. — С. 361.

Запитання і завдання: - Що було причиною розорення багатьох поміщиків після реформи 1861 р.? Що допомагало частині з них пристосуватися до нових умов?

- Використайте цей уривок з роману у розповіді про перші роки жит­тя українського села після скасування кріпацтва.

З листа міністра внутрішніх справ Валуєва міністру освіти про заборону української мови (18 липня 1863 р.)

Давно вже йде суперечка в нашій пресі про можливість існування самостійної малоруської літератури. Приводом до цієї суперечки були твори деяких письмен­ників, які відзначалися більш або менш чудовим талантом або своєю оригінальн­істю. За останній час питання про малоруську літературу набуло іншого характе­ру, внаслідок обставин чисто політичних, що не мають ніякого відношення до інтересів власне літературних. Попередні твори малоруською мовою були розра­ховані лише на освічені класи південної Росії, а тепер прихильники малоруської народності звернули свої погляди на масу неосвічену, і ті з них, які прагнуть здійснити свої політичні задуми, взялися, під приводом поширення грамотності і освіти, видавати книги для початкового читання,букварів, граматик, географій і т.д.

В числі подібних діячів було багато осіб, про злочинні дії яких проводилась слідча справа в особій комісії.

В С.-Петербурзі навіть збираються пожертви для видання дешевих книг на південно руському наріччі. Багато з цих книг надійшли вже на розгляд в С.-Петербурзький цензурний комітет. Немало таких же книг буде представлено і в Київсь­кий цензурний комітет. Цей останній відчуває деякі утруднення з розглядом зга­даних видань через такі обставини: навчання в усіх без винятку училищах прово­диться загальноруською мовою і вживання в училищах малоруської мови ніде не допущено.; саме питання про користь і можливості вживання в школах цього на­річчя не тільки не розв'язане,, але навіть порушення цього питання прийнято більшістю малоросіян з обуренням, яке часто висловлюється в пресі. Вони досить ґрунтовно доводять, що ніякої окремої малоруської мови не було, немає і не може бути, і що наріччя їх, яке вживається простолюдом, є та ж російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі, що загальноруська мова так само зрозу­міла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зрозуміліша, ніж тепер створювана для них деякими малоросами, і особливо поляками, так звана украї­нська мова. Особам того гуртка, який намагається довести протилежне, більшість самих малоросів докоряє в сепаратистських задумах, ворожих Росії і згубних для Малоросії.

Беручи до уваги, з одного боку, теперішнє тривожне становище суспільства, яке хвилюють політичні події, а з другого боку, маючи на увазі, що питання про навчання грамотності на місцевих наріччях не дістало ще достатнього розв'язання в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне, надалі до погодження з міністром народної освіти, обер-прокурором св. синоду і шефом жандармів щодо друкування книг малоруською мовою, дати по цензурному відом­ству розпорядження, щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства; пропускання ж книг малоруською мо­вою як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити... Це розпорядження було передано на височайший государя імператора розгляд і його величності бажано було удостоїти оноє мо­наршого схвалення.

Джерело: М.Лемке. Эпоха цензурных реформ 1859 — 1865 годов. —СПб, 1904. - С. 302 - 304.

Запитання і завдання: - Чим була викликана поява валуєвського циркуляра 1863 р.?

- На основі аналізу наведеного документа покажіть імперську політи­ку російського царизму щодо України.

Заборона друкувати і ввозити з-за кордону книги українською мовою (1876 р.). Урядовий указ

Госуд. імп, в 18/30 день минулого травня височайше наказав:

1) не допускати ввозу в межі імперії без окремого на те дозволу Голови, упр. яких би то не було книг і брошур, що видаються за кордоном на малоруському наріччі.

2) Друкуван­ня і видання в Імперії оригінальних творів і перекладів на тому ж наріччі заборо­нити, за винятком тільки: а) історичних документів і пам'яток і б) творів красного письменства, але з тим, що при друкуванні історичних пам'яток безумовно додер­жувати правопису оригіналів; у творах же красного письменства не допускати ніяких відступів від загальноприйнятого російського правопису і щоб дозвіл на друкування творів красного письменства давати тільки після розгляду рукописів у Голови, управл.

3) Заборонити також різні сценічні вистави і читання на мало­руському наріччі, а також і друкування на ньому текстів до музикальних нот.

4) Припинити видання газети «Киевский телеграф». Про цю височайшу волю про­поную Голови, упр. до належного виконання...

Джерело: Історія України. Хрестоматія. Ч. 1. — С. 301.

Запитання і завдання: - Порівняйте указ 1876 р. з циркуляром 1863 р. Зробіть висновки.

- Чому російські шовіністи вважали, що валуєвської заборони недостат­ньо для розправи з українською мовою?

Програмні засади Братства тарасівців

1) Самостійна суверенна Україна, соборна, ціла й нероздільна, від Сяну по Кубань, від Карпатів по Кавказ, вільна між вільними, рівна між рівними, без пана й без хама, в будучому без класової боротьби;

2) федерація всередині, цеб-то федерація лівобережної, правобережної, Степ. України, Кубани й Галичини;

3) гетьман — як президент і сойми;

4) мета державна — перед усе й понад усе;

5) удержавлення поверхні і надр землі, грубого промислу й гуртової торгівлі, трудова повинність, ...загальна безплатна й обов'язкова наука, цілковита воля віри, відокремлення церкви від держави, національна армія;

6) боротьба з імперіалізмом, боротьба зі свавільними утисками;

7) не говорити, а робити; не знати, а вміти;

8) Україна для українців, цеб-то, що визнають себе українцями;

9) культура нації: своя наука, своя краса, своє сумління, свій розум, своя правда, своя воля, свій бог;

10) культура «я» чи то братерства: держава — велика зорганізована громада; громада складається з осібників; коли осібник вільний і дужий, то і держава міцна; коли осібник — раб темний, то й держава ні до чого;

11) не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо.

Джерело: Слабченко М.Є. Матеріали до економічно-соціальної історії України XIX століття. –Т. II. - Харків, 1927. - С. 204.

Запитання і завдання: - Проаналізуйте програмні завдання Братства тарасівців і дайте відпо­відь на питання:

а) Який політичний лад планували встановити в Україні тарасівці?

б)Яким соціально-економічним порядкам, віддавали перевагу члени Брат­ства тарасівців?

в) Які перетворення в культурно освітній і духовній сферах передбача­ли тарасівці?

Семінарське заняття №4

Тема: Наддніпрянська Україна на початкуXX ст.

Історична подія буває завершеною не тоді, коли вона відбулася , а лише

після того, як вона стала надбанням нащадків.

С. Цвейг.

План:

1) Соціально – економічний розвиток України а початку XX ст.

2) Утворення політичних партій.

3) Революція 1905 -1907 рр. рух під час революцій.

4) Україна в роки реакції. Столипінська аграрна реформа.

Література:

1) Борисенко В.А. До питання про Революційну українську партію // Наукові праці з

питань політичної історії. – вип. 169. –К.: Либідь, 1991. –С. 129-138.

2) Волковинський В.М., Столипін П.А. З життя державної діяльності // Український

історичний журнал. – 1991. -№2. –С. 115-125; -1991. -№4. –С. 116-124.

3) Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. –К.:

Либідь, 1993. –С. 7-78.

4) Дорошенко Д.І. Нарис історії України. –Львів: Світ, 1991. –С. 546-549.

5) Думін О. Історія легіону Українських січових стрільців. 1914-1918 рр. // Дзвін. -1993

№1. –С. 121-131.

6) Зырянов Н.П. Петр Аркадьевич Столыпин // Вопросы истории. -1990. -№6. –С. 54-76

7) Історія України: Курс лекцій: У « кн. Кн.2. – XX століття. –К.: Либідь, 1992. –С. 5-74.

8) История Украинской ССС. В десяти томах. Т.5. –К: Наукова думка, 1983. –С.15-91,

321-356.

9) Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів: Світ, 1990. –С.277-279.

10) Макарчик Є. Січові стрільці: Що стоїть за легендою? // Наука і суспільство. -1990. №3.

-С. 20-24.

11) Полянська – Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т. 2. – Від середини XVII століття до

1923 року. –К.: Либідь, 1992. –С. 407-453.

12) Самарцев І. Чорносотенці на Україні (1905-1917рр.) //Український історичний журнал.

-1992. –Ш. –С. 90-98.

13) Субтельний О. Україна: історії. –К.: Либідь, 1991. –С. 259-266, 296-303.

14) Шморгун П.М. Політичні партії на початку XX століття: соціальний склад,

Чисельність, типологія // Наукові праці з питань політичної історії. –Вип. 172. –К.:

Либідь, 1992. –С. 14-25.

15) Якименко М.А. Земельна оренда на Україні в період капіталізму // Український

історичний журнал. -1991. -№2. –С. 54-63.

Після вивчення теми студенти повинні знати:

а) дати:

  • утворення політичних партій Наддніпрянщини, Товариства українських поступовців;

  • пік світової економічної кризи;

  • збройних постань у Катеринославщині, Олександрівську, Харкові, Горлівці, збройного виступу саперів під командуванням Б.Жаданівського та їх результати;

  • революційних збройних виступів матросів «Потьомкін» і частини Чорноморського флоту та їх результати;

  • загального політичного страйку в Україні та його результати;

  • діяльність української парламентської громади у I та II Державних думах;

  • Столипінської аграрної реформи в під російській Україні.

б) назви:

  • основних українських і загальноросійських партій та політичних організацій , що діяли в під російській Україні наприкінці XIX ст. на поч. XX ст.;

в) основний зміст (проведені ідеї, найважливіші норми, центральні програмні

положення):

  • книги М. Міхновського «Самостійна Україна»;

  • діяльність української парламентської громади у I та II Державних думах, культурно – просвітних об’єднаннях українців;

  • Столипінської аграрної реформи в Наддніпрянській Україні.

г) програмні завдання українських партій.

д) імена, прізвища:

  • Лідерів найважливіших українських партій у під російській Україні.

е) зміст понять і термінів:

  • монополія, інвестиція, концентрація виробництва, акціонерне товариство, синдикат, картелі, трест, кооператив, економічна криза, ринкові відносини;

  • лібералізм, консерватизм, соціалізм, марксизм, націоналізм, політична партія, автономія, федерація, програмний документ, національно – визвольний рух, національна ідея, національна самосвідомість;

  • революція, буржуазія, конституційна монархія, Ради робітничих депутатів, маніфест, Просвіта, парламент, думська громада, національне питання;

  • аграрна політика, фермерство, відруб, хутір, трудова еміграція, великодержавний шовінізм, репресії, національний гніт.

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

а) обґрунтовувати твердження, що промисловість східно українських землях на

початку XX ст. розвивалась доволі нерівномірно й однобічно, а прибутки від

промислового виробництва збагачували іноземців.

б) підтверджувати фактами висновок про монополізацію української економіки та

встановлювати наслідки.

в) визначити:

  • причини революційних виступів 1905 р. у Наддніпрянській Україні;

  • здобутки та невдачі українців Наддніпрянщини в революціях 1095 -1907 рр. ,

орієнтуючись на вимоги сучасників революційних подій, які мали національний характер;

  • наслідки Столипінської аграрної реформи для Наддніпрянської України.

г) охарактеризувати національно – визвольний рух наддніпрянських українців.

Питання для обговорення:

1) Царський маніфест 17 жовтня 1905р.:

  • наділяв Україну національно – територіальною автономією;

  • сприяв пожвавленню національного руху, оскільки проголосив громадянські свободи;

  • не мав ніякого впливу на ситуацію в Україні.

Свою думку аргументуйте.

2) У чому проявлялися здобутки національно – визвольного руху в Україні в революції 1905- 1907р.?

3) Столипінська аграрна реформа:

  • не мала успіху в Україні;

  • здійснювала повільно, як і в цілому по Росії;

  • мала найбільший успіх в Україні

Свою думку аргументуйте.

Теми повідомлень, рефератів:

1) Політизація українського національного руху на початку XX ст..

2) Столипінська аграрна реформа в Україні: успіхи й прорахунки.

Практикум за темою: «Україна на початкуXX ст.»

Хід роботи

1) Ознайомтесь з джерелами й завданням.

2) Обміркуйте засоби йо виконання й визначить основні етапи роботи.

3) Проаналізувати джерела, фіксуючи підсумки в зошитах.

4) Підготуйтеся до короткого усного звіту про свою роботу

Джерела

Економічний визиск України

Основною метою російської економічної політики на Україні було увічнити стан України як сільськогосподарського району імперії, як постачальника сирови­ни для російської промисловості і як ринку для її виробів. Наслідком того на Україні розвиваються тільки ті галузі промисловості, які не мали відповідних при­родних умов у Росії (цукрова промисловість), або ті, що постачали сировину та півфабрикати для російської індустрії (металургія, кам'яновугільна промисловість). Натомість давня галузь української промисловості — текстильна, була штучно затримана в своєму розвитку, а деякі види її (наприклад, бавовняна промисловість) і зовсім не могли існувати на Україні через різні митні й тарифні заходи російсь­кого уряду. Ці тенденції російської економічної політики позначилися також на залізничному будівництві: насамперед уряд будує (або сприяє будівництву) ті ма­гістралі, що сполучали українські землі не з українськими містами, а з московсь­ким промисловим районом. Будівництво залізниць, крім того, було пов'язане з стратегічними планами імперії, що часто суперечили економічним потребам Ук­раїни. Так само в царині фінансовій були упосліджені інтереси України, яка наба­гато більше мусила віддавати до російського скарбу, ніж діставала від нього (перед Першою світовою війною Україна давала понад 26% усіх державних при­бутків і, покриваючи з них усі державні видатки на свої потреби, майже половину одержаних з неї коштів мусила віддавати на потреби інших частин імперії). Наслідком цього була поважна затримка в економічному розвитку України. Лише доплив закордонного капіталу (переважно французького, бельгійського і англійського) з кінця XIX ст. сприяв піднесенню української промисловості, зокрема Донбасу й Кривою Рогу.

Джерело: Полонська-Василенко Н. Україна в другій половині XIX —

на початку XX ст. — Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Т.2.

- С. 478.

Запитання і завдання : - В чому проявлявся економічний визиск України?

- Що, на думку Н. Полонської – Василенко, сприяло навіть в умовах антиукраїнської політики самодержавства певному піднесенню промисловості України?

Структура промислового виробництва України 1912 р.

п/п

Галузі виробництва

Валова продукція (в%)

1

Гірнича, гірничозаводська, металургійна,

45,9

добування і обробка мінералів

2

Харчова промисловість

36,2

3

Обробка металів і виробництво машин

10,4

4

Обробка дерева

2,1

5

Хімічна промисловість

1,8

6

Текстильна промисловість

1,5

7

Інші галузі виробництва

2,1

Разом

100,0

Джерело: Нестеренко А. А, Очерки истории промышленности

и положення пролетариата Украины в конце XIX и начале XX в, —

Москва, 1954. — С. 226,

Запитання і завдання :- Які галузі і чому переважали в структурі промислового виробництва України?

- Які життєво важливі галузі виробництва в Україні не були розвинуті і чому?

Уривки з «Самостійної України» Миколи Міхновського

Державна самостійність єсть головна умова існування нації, а державна незалежність єсть національним ідеалом в сфері міжнаціональних відносин.

...Акт драми ще не наступив для нашої нації: вона переживає ще й досі довгий і важкий антракт у своїй історії... Антракт власне починається з 1654 року, зли українська республіка злучилася з московською монархією політичною унією. І того часу українська нація політично і культурно помалу завмирає...

Коли в українській державі відібрано право бути державою, то поодинокі члени колишньої республіки позбулися усіх елементарних політичних прав людини. Колишній український республіканець має менше прав ніж нинішній малостатніший московський наймит. Правительство чужинців розпоряджається на території колишньої Української республіки наче в завойованій свіжо країні, висмоктує останні сили, висмикує ліпших борців, збирає останній гріш з бідного народу...

Ми існуєм, ми відчуваєм своє існування і своє індивідуальне національне «я». Наша нація у своєму історичному розвитку часто була не солідарною поміж окре­мими своїми частинами, але нині увесь цвіт української нації по всіх частинах

країни живе однією думкою, однією мрією, однією надією: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ». Нині ми всі солідарні, бо зрозуміли, через що були в нас і Берестечки, і Полтава...

Ми розуміємо, що боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і дужий. Але ми розуміємо і те, що се вже остання боротьба, що потім вже ніколи не настане слушний час до нової боротьби. Ніч була довга, але ранок наблизився, і ми не допустимо, щоб проміння свободи усіх націй заблищало на наших рабсь­ких кайданах! ми розіб'ємо їх по схід сонця свободи!

Джерело: Самостійна Україна. — Львів, 1900. — С. 6 — 7.

Запитання і завдання :- Визначте основну ідею «Самостійної України».

- В чому вбачав Міхновський одну із основних причин поразки визвольних змагань в попередні часи?

- Як називалась течія українського національно – визвольного руху, яку започаткував Міхновський?

. Про участь Олександра Коваленка в повстанні на броненосці «Потьомкін»

...Олександр Коваленко закінчив інститут і працював як воєнно-морський інже­нер у чорноморській ескадрі. Добра платня, гарна уніформа, сам — молодий, гарний, ще й співає милозвучним тенором... Міг би мати великий успіх в житті, міг зробити блискучу кар'єру — тільки сиди тихо і вірно служи «царю і отечеству». А він замість того, щоб горнутись до пануючої верстви і шукати протекції — більшу увагу приділяв матросам, що здебільшого походили з України.

...Коли почалося повстання на панцерному кораблі «Князь Потьомкін Таврі­йський», на якому служив 0.Коваленко, то він приєднався до цього повстання.

...Весь виступ «Потьомкіна» комуністи приписують своїй організації. ...Безперечно, дехто з матросів був у зв'язку з большевиками або з меншовиками, але не всі; напр., Матюшенко не належав ні до якої партії. Матроси не тільки поважали Коваленка, але й любили. Тому, не будучи обраним на якусь відповідальну поса­ду, він силою речей відігравав роль командира.

О.Коваленко був членом революційного комітету на «Потьомкіні». Постійно­го голови комітету не було; інколи головував Матюшенко, інший раз Кирил чи хто інший. У вирішальну хвилину, коли вже залишалося мало харчів і вугілля та сто­яло питання: куди йти? — в Севастополь з повинною чи в Румунію на еміграцію? - головував Коваленко.

Джерело: Мартос Б. Олександр Коваленко // Наукові записки. Український технічно-господарський інститут. — VI. Мюнхен, 1965. — С. 171, 173, 174.

Запитання і завдання : - Використовуючи сюжет статті Бориса Мартоса, дайте оцінку ролі Опанаса Матюшенка і Олександра Ковален­ка в повстанні на броненосці «Потьомкін».

- Яку роль в організації повстання, на думку Мартоса, відіграли ро­сійські соціал-демократи - більшовики і меншовики?

Постанова селянських зборів Сумського повіту Харківської губернії

Ми, селяни Сумського повіту Харківської губернії, що зібрались 29 травня 1905 року в кількості близько п'яти тисяч чоловік, одноголосно ухвалили: те­перішній чиновницький (самодержавний) лад не може покінчити з тяжким і безви­хідним становищем народу.

Тому ми вимагаємо:

  1. Негайного скликання Надзвичайних зборів, обраних загальною, рівною і таємною подачею голосів. Установчі збори негайно ж повинні вирішити питання: продовжувати війну чи ні, яким чином вирішити земельне питання, а саме: по­трібно відбирати всі землі (дворянські, монастирські, удільні, кабінетні) чи ні.

  2. Негайного звільнення всіх осіб, що постраждали через політичні і релігійні переконання.

3. Свободи слова, друку, зборів, спілок і страйків.

4. Негайного скасування інституту земських начальників і сільських поміщицьких стражників як таких, що перешкоджають вільному обговоренню і з'ясуванню наших потреб.

А поки всі наші основні вимоги будуть задоволені, ми відмовляємося виконува­ти всі державні повинності, а саме: платити податки, податі, не поставляти запас­них, новобранців та інше, оскільки ці повинності накладені на нас без нашої волі. Джерело: Революція 1905 — 1907 років на Україні. — С. 176.

Запитання і завдання:- Охарактеризуйте вимоги селян. Заповніть таблицю:

Вимоги селян

Назва вимог

1. Економічні вимоги

2.Політичні вимоги

- Про що свідчила відсутність в документі національних вимог?

Сучасний український історик Ярослав Грицак про становище в українських партіях восени

1905 р.

Проголошення Жовтневого маніфесту викликало велике піднесення й збуди­ло надії на лібералізацію політичної системи. Українські діячі через свою нечисельність і організаційну роздробленість виявилися не готовими скористатися з політичних змін. Подібна ситуація склалася і в національних рухах поляків, євреїв, латвійців, литовців та естонців. Докорінна різниця між ними й українськими полі­тиками, однак, у тому, що інші партійні поділи були просто результатом розход­ження політичних ліній. В українському ж випадку найбільшим антагонізмом було національне питання, а саме — чи взагалі потрібна окрема українська політика й українські партії. Ці дискусії паралізували український національний рух, і тому він не справляв політичного впливу на розвиток революційних подій 1905 р. Ук­раїнські політики попросту не могли змагатися з краще розвинутими і численні­шими російськими політичними партіями, що мали міцні позиції у великих містах — головних осередках революційного неспокою.

Джерело: Грицак Я. Нарис історії України. — С. 86.

Запитання і завдання: - Чому українські національні партії були у 1905 р. менш впливовими, ніж загальноросійські?

-У чому відмінність між українськими політичними партіями і полі­тичними партіями інших пригнічених народів Росії у 1905 р.?

- Розкрийте причини зазначених в тексті особливостей українського визвольного руху 1905 р.

Ухвала Миколаївської сільської громади Олександрівського повіту Катеринославської губернії про підтримку збройного повстання. Грудень 1905 р.

Миколаївська сільська громада Петрівсько-Строгонової волості, Олександрів­ського повіту, Катеринославської губернії, доручила Миколаївській сільській уп­раві передати цю відозву з ухвалою названої громади всім сільським громадам повіту з проханням... приєднатися до захисту народної свободи, і відозву цю передавати із села в село кур'єром без найменшої затримки, і при цьому додаєть­ся прохання про те, що де пройде ця відозва, щоб громади посилали своїх озб­роєних уповноважених на станцію Олександрівськ до будинку їдальні, — в той же день, коли ця звістка стане відомою народу. Чим більше озброєних прибуде, тим буде краще.

Миколаївський сільський староста (підпис).

Джерело: Революція 1905 - 1907 років на Україні. - С. 354.

Запитання і завдання: - Використайте документ при розповіді про збройне повстання в Олександрівську.

- Назвіть інші міста України, в яких у грудні 1905 р. відбулися по­встання проти самодержавної влади.

- Наскільки поширені були подібні ухвали? Відповідь обґрунтуйте.

Карта :Просвітянський рух на початку ХХст.

З програми Української трудової громади в II Державній думі. 1907 р.

...Тепер, коли Російська імперія зробилась конституційною державою... Ми не тільки не бачимо в законодавчій діяльності правительства якоїсь переміни поглядів на права невеликоруських народів, айв газетах, близьких до уряду, чуємо старі обвинувачення в політичнім сепаратизмі...

Між тим політичне одділення од Росії кого-небудь з її безправних народів - так само й України — ми признаємо за неможливе і необачне.

Не кажучи вже про те, що таке одділення порушить загальну політичну рівно­вагу Європи..., це політичне одділення... вимагало б такого напруження економічних сил, якого така держава не змогла б витримати. Далі, коли б такій держав] й пощастило, вона конечно мусіла б підпасти під економічну й політичну залежність од дужчих сусідів... З другого ж боку, народи, що складають сучасну Росію, за сотні літ спільного життя дуже багато внесли в загально - державний культурний! матеріальний капітал — і не можуть зректись од нього. Не витворювати нові держави за старими зразками повинні тепер народи Росії, вони повинні йти до такого

перероблення Російської держави, як вже там вона не склалась, — щоб кожному була забезпечена свобода самостійного розвитку і життя на своїй землі... Один тільки єсть вихід з цього становища. По нашому глибокому переконанню. - це рішуча і конечна переробка державного урядування на національну і територіальну (краєву) автономію всіх країн Російської імперії, котрих людність повинна одержати права самовиразу і самоврядування...

Щодо економічних справ, то на першу чергу ми ставимо здобуття народові землі которою користувалися б тільки ті, що прикладають до неї свою працю...

Щодо робітницької справи, то ми будемо вимагати восьмигодинного робочого дня, оборони праці жінок та дітей, страховки на старість та на випадок знесилення…

Джерело: Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали. Т. 1, — С. 161 — 162.

З «Програми Української соціал-демократичної партії» (1905 р.)

«Українська соціал-демократична пар­тія стоїть не за нові які-небудь класові при­вілеї (права), але за знищення класового панування і самих класів, а також за рівні права всіх без різниці статі і походження.

Виходячи з таких принципів, Українсь­ка с.-д. партія перш за все і головним чи­ном вимагає:

1) демократичної республіки — в якій найвища державна влада у всіх міжнарод­них і тих внутрішніх ділах, що стосують­ся всієї Російської держави, належить вик­лючно одному виборному законодавчому зібранню народних представників;

2) автономії України з окремою держав­ною інституцією (сеймом), якому нале­жить право законодавства у внутрішніх справах населення тільки на території України;

3) загального, рівного, прямого виборчо­го права з таємним голосуванням для кож­ного громадянина старше 20 років; права кожного виборця бути обраним у всяку представницьку інституцію; пропорціонального представництва; плати (удержання) депутатам дворічного парламенту...

6) права кожної нації на культурне і по­літичне самоопреділення...

В цілях охорони труда партія добива­ється:

1) максимального робочого 8-годинно-го дня для всіх дорослих найнятих робіт­ників і робітниць...

На користь вільного розвитку класової боротьби на селі і сільського господарст­ва партія вимагає:

1) передачі всіх земель — казенних, удільних, кабінетських, монастирських, церковних і великих приватних землевлас­ників крайовим автономним одиницям;

2) знищення всіх пережитків кріпацтва в аграрних відносинах;

3) знищення законів, які обмежують право селян вільно розпоряджатися своєю землею; права розподілу громадської зем­лі, права виділу;

4) обов'язкового державного перемежу­вання земель».

Запитання і завдання: - Чому, незважаючи на заяви Трудової громади про бажання залишити Україну в складі Російської держави, її діяльність несхвально сприймалась в урядових колах?

- Чи була в Україні того часу політична партія, яка йшла далі вимог про автономію України? Якщо була, назвіть її. Які аргументи наводила вона? Порівняйте її аргументи з аргументами Української трудової громади.

З столипінського указу про доповнення деяких постанов діючого закону в питаннях селянського землеволодіння і землекористування (1906 р.)

Маніфестом нашим від 3 листопада 1905 р. викупні платежі, що збирали з селян за надільні землі, скасовуються з 1 січня 1907 р. З цього часу зазначені землі звільняються від обмежень, які лежали на них; в силу викупного боргу селяни дістають право вільного виходу з общини, з закріпленням у власність окремих домохазяїв ділянок, які переходять до приватного володіння, з громадсь­кого наділу...

...1. Кожний домохазяїн, що володіє надільною землею за общинним правом, може в будь-який час вимагати закріплення за собою в приватну власність части­ни, яка належить йому, з визначеної землі...

4. Домохазяї, за якими закріплені в приватну власність ділянки общинної лі.., зберігають за собою право користуватися в незмінній частині тими сіно­жатями, лісними та іншими угіддями, які надаються на спеціальних підставах...

Вимоги про закріплення в приватну власність частини з общинної землі ставляться через сільського старосту громаді, яка за ухвалою, прийнятою більшістю голосів, зобов'язана у місячний термін з дня подання заяви вказати ділянки, що переходять у приватне володіння домохазяїна, а в деяких випадках визначається розмір належної з нього доплати і постійна його частина в угіддях...

Джерело: Ефимов Л. Н. Столыпинская аграрная политика.— М., 1941, — С. 129 - 133.

Запитання : - Як міняла життя селян аграрна реформа?

- Чим пояснюється політика держави, спрямована на здійснення в селі змін

в аграрних відносинах?

Фахівець з аграрної історії України Микола Якименко про вплив реформи на зменшення поміщицького землеволодіння

Особливо швидко пішов цей процес після 1906 р., коли царський уряд зняв _тучні перешкоди на шляху повноцінної приватизації землі, чим забезпечив її поступову концентрацію в руках справжніх організаторів виробництва. На 1914 р. сталися великі зрушення в монополії дворянства на землю. Дворяни, державні чиновники і відставні офіцери, яким уряд за службу «царю и отечеству» дав величезні латифундії, не змогли організувати на ній ефективне господарство, воліючи за краще позбутися її за певну винагороду. Лише за п'ять років столипінської реформи ця категорія населення продала майже півтора мільйони десятин, тоді як приблизно стільки ж купили селяни — безпосередні товаровиробники,

Коли аналізувати відповідні дані по регіонах, то виявиться, що найбільше землі було продано привілейованими станами на Півдні — 687,7 тис. дес, тоді як на Правобережній Україні майже у два рази менше — 380,6 тис. дес. Великий (а можливо, і вирішальний) вплив на рентабельність господарства мала наявність у цьому регіоні досить розвинутої на той час харчової промисловості і дешевої робочої сили, украй необхідної, зокрема, для трудомісткого процесу вирощуван­ня і переробки цукрових буряків. Незважаючи на те, що поміщики Правобережної України володіли своїми маєтками сотні років і мали, таким чином, усі можли­вості організувати ефективне господарювання, процес переходу землі до тих, хто краще справлявся з цим завданням, відбувався і тут. При втраті дворянами 380,6 тис. дес. землі селяни купили 339,7 тис. дес.

Немає ніякого сумніву в тому, що на території України дворянське землево­лодіння, зрештою, зникло б еволюційним шляхом.

Джерело: Якименко М.А. Становлення селянського (фермерського) господарства в Україні після скасування кріпосного права (1861 — 1918 рр.). // Український історичний журнал. — 1996. — № 1. - С. 6 - 7.

Запитання і завдання: - Чому скорочення в результаті столипінської реформи поміщицького землеволодіння вважається прогресивним явищем?

- Знайдіть відповідь на питання, чому інтенсивність процесу зміни власників землі суттєво різнилася в залежності від району України?

- На підставі чого автор доходить висновку, що дворянське землеволо­діння в Україні поступово б зникло еволюційним шляхом, тобто без революції?

Модуль 2

Семінарське заняття №5

Тема: Українська революція.

Поширений погляд на революцію 1917 р. як на

титанічну битву класів у Росії не дає адекватного

розуміння подій в Україні: тут вибухнула

українська революція, що за своєю природою

Була як національною, так і соціально – економічною.

О. Субтельний

Українська революція, на жаль, не розвивалася

самостійно, вона весь час мусила спів розміряти свій

марш з конвульсивними рухами й киданнями

революції російської, хаотичної і страшної. Російська

революція потягла нас через кров, через руїну, через

вогонь.

М. Грушевський

План:

1) Утворення Центральної Ради , як органу державного самоврядування України.

2) I та II Універсали Центральної Ради.

3) Жовтневий переворот в Росії III Універсал Центральної Ради.

4) Причини і початок війна радикальної Росії проти УНР. IV Універсал

Центральної ради

Література:

1) Бойко О.Д. Історія України. – К., 2002.

2) Борисенко В. Курс Укр. Історії: з найдавніших часів до ХХ ст.. – К., 1996.

3) Грицак Я. Нарис історія України. Формування модерної Української нації. – К.,2000.

4) Довідник з історії України «А» - «Я». – К., 2001.

5) Історія України / Під ред. Ю. Зайцева.-Львів, 1998.

6) Історія України: нове бачення. 42т. – К., 1995-1996.

7) Малин Я., Вол Б., Чуприна В. Історія Української державності, - Львів, 1995.

8) Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

Після вивчення теми студенти повинні знати:

а) хронологічні рамки:

  • української революції;

  • діяльність Української Центральної Ради;

  • перша війна УНР з радянською Росією.

б) дати:

  • утворення УЦР (рік, місяць, число) та її партійний склад;

  • проведення Українського Національно Конгресу та його порядок денний;

  • проголошення I, II,III та IV Універсалів УЦР та їх основний зміст;

  • рішення з’їзду в Харкові про перетворення УНР на радянську республіку (рік, місяць);

  • бою під Крутами та його результати;

  • проголошення незалежності УНР.

в) назви:

  • центрального представницького органу українців російської держави в 1817 р.;

  • представницького органів робітників, селян, солдатів на території України;

  • новоствореної Української держави і вищих законодавчих та виконавчих органів влади;

  • програмних декларацій ЦР.

г) імена та прізвища та основний зміст діяльності у розглядуваний період:

  • лідерів ЦР керівника самостійників;

  • керівників Вільного козацтва;

  • лідерів українських більшовиків.

д) зміст понять і термінів:

  • національно – демократична революція, Українська Центральна Рада, автономісти, українізація, армія, універсал.

  • автономія, генеральний секретаріат, державотворчі процеси, Установчі збори;

  • Жовтневий переворот, політичний конфлікт, більшовики, Ради, ультиматум, Раднарком (РНК), Всеукраїнський з’їзд Рад, Народний секретаріат;

  • незалежність, суверенітет.

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

а) розповідати про:

  • перебіг революційних подій в Україні у 1917- на початку 1918 р.;

  • перебіг та результати першої війни УНР з радянською Росією.

б) скласти хронологічну таблицю «Українська революція».

в) довести, що в під російській Україні у 1917р. розгорнулась національно –

демократична революція.

г) проаналізувати програму та діяльність Української Центральної Ради.

д) встановити характер Української революції.

е) визначити соціальну базу політичних сил, що об’єднались у ЦР, більшовицької

влади в Україні.

є) проаналізувати становище основних політичних сил Росії та під російської

України до уст самоврядування українців, прослідкувати його можливу еволюцію.

ж) розкрити зміст та значення кожного з універсалів ЦР.

з) визначити причини та наслідки війни УНР з радикальною Росією.

и) розкрити причини поразок УНР у війні з радянською Росією.

Питання для обговорення:

1) Коли і за яких обставин була створена Центральна Рада? Хто був її головою?

2) Наведіть факти, які свідчать про розгорнення національно –визвольного руху в березні -

червні 1917р.

3) У чому зміст і значення II Універсалу?

4) Із запропонованих текстів виберіть той, який за своїм змістом відповідає III Універсалу

Центральної Ради:

  • Виходячи із угоди з тимчасовим урядом, Центральна Рада заявляє, що вона не має наміру встановлення автономію України до складання загальноросійських Установчих зборів.

  • Центральна Рада проголошує Україну самостійною незалежною державою.

  • Центральна Рада проголошує Українську Народну Республіку (УНР) в складі Російської республіки.

Відповідь обґрунтуйте.

5) Що ви знаєте про перший Всеукраїнський з’їзд Рад?

6) У чому історичне значення IV Універсалу Центральної Ради?

Теми повідомлень, рефератів:

1) М. Грушевський: політик, історик, громадський діяч.

2 )Політичний портрет В. Винниченка.

3) II Універсал: крок назад, мотиви сторін.

Практикум за темою: «Українська революція»

Хід роботи

1) Ознайомтесь з джерелами й завданням.

2) Обміркуйте засоби йо виконання й визначить основні етапи роботи.

3) Проаналізувати джерела, фіксуючи підсумки в зошитах.

4) Підготуйтеся до короткого усного звіту про свою роботу

Джерела

Відозва Української Центральної Ради до українського народу (9 березня 1917 р.)

Народе Український!

Впали вікові пута. Прийшла воля всьому пригніченому людові, всім поневоленим націям

Росії.

Настав час і Твоєї волі й пробудження до нового, вільного, творчого життя, після більш як двохсотлітнього сну.

Уперше, Український тридцятип'ятиміліонний народе. Ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто Ти і як хочеш жити, як окрема нація. З цього часу в дружній сім'ї вільних народів могутньою рукою зачнеш сам собі кувати кращу долю.

Впав царський уряд, а тимчасовий оголосив, що незабаром скличе Установчі Збори (Учредительное Собраніе) на основі загального, рівного, прямого й таємного виборчого права.

Звідти уперше на весь світ пролунає у всій своїй силі справжній голос Твій, справжня воля Твоя.

До того ж часу ми закликаємо спокійно, але рішуче домагатися від нового уряду всіх прав, які тобі природно належать, і які Ти повинен мати. Великий Народе, ти сам хазяїн на Українській землі.

А в найближчім часі права на заведення рідної мови по всіх школах, од нижчих до вищих по судах і всіх урядових інституціях. З таким же спокоєм, але рішуче, домагайся. Народе, того ж права для української мови і пастирів церкви, земств і всіх неурядових інституцій на Україні.

Народе український;

Селяни, робітники, солдати, городяни, духовенство, вся українська інтелігенція!

Додержуйте спокій: не дозволяйте собі ніяких вчинків, що руйнують лад в житті, але разом, щиро й уперто беріться до роботи: до гуртовання в політичні товариства, культурні і економічні спілки, складайте гроші на Український Національний Фонд і вибирайте своїх українських людей, на всі місця - Організуйтесь!

Тільки згуртувавшись можна добре пізнати всі свої потреби, рішуче за них заявити і створити кращу долю на своїй Землі.

Народе Український!

Перед Тобою шлях до нового життя.

Сміливо ж. одностайно йди на той великий шлях в ім'я щастя свого і щастя будучих поколінь Матері України, могутньою рукою твори своє нове вільне життя.

Запитання: - Поясніть появу на політичній арені Української Центральної Ради.

- Визначте позицію Центральної Ради у перші дні революції.

- До чого закликає Центральна Рада український народ?

Із Статуту Генерального Секретаріату (16 липня 1917р.)

На підставі згоди з тимчасовим правительством дня 16 липня (н.ст.) 1917 р. - орган революційної демократії всіх народів України - Українська Центральна Рада, що має підготувати Україну до остаточного здійснення автономного ладу й довести її до Українських Установчих всенародніх Зборів і російського Установчого Зібрання, - утворює Генеральний Секретаріат, який являється найвищим органом управи на Україні.

Діяльність Генерального Секретаріату зазначається тимчасово такими головними пунктами:

  1. Найвищим краєвим органом управи на Україні є Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради, який формується Центральною Радою, відповідає перед нею і затверджується тимчасовим правительством.

  2. Формувати: Генерального Секретаріату Центральна Рада здійснює через свій Комітет.

  3. Центральна Рада затверджує Генеральний Секретаріат в цілості, висловлюючи йому довіру.

  4. В склад Генерального Секретаріату входить 14 генеральних секретарів, а саме секретарі: в справах внутрішніх, фінансових, військових, харчових, земельних, юстиції, освіти, національних, торгу, промисловосте, почти й телеграфу, праці, доріг, генеральний контрольор і генеральний писарь...

  1. Свою вдасть Генеральний Секретаріат здійснює через всі урядові органи на Україні.

  2. Всі урядові органи на Україні підлягають власти Генерального Секретаріату...

7. Всі урядові посади на Україні, коли вони не виборні, заміщаються Генеральним Секретаріатом або підвладними йому органами.

8.При тимчасовім правительстві має бути статс-секретар для справ України, якого призначає тимчасове правительство по згоді з Центральною Радою.

9.Статс-секретарь має пильнувати інтересів України в усій роботі тимчасового правительства й в разі потреби переслати законопроекти через Генеральний Секретаріат на розгляд Центральної Ради;

10. Генеральний Секретаріат передає на санкцію тимчасового правительства ті законопроекти, які розглянула й ухвалила Центральна Рада;

11. Генеральний Секретаріат передає на затвердження тимчасового правительства тимчасові фінансові обрахунки видатків на потреби України, які розглянула й ухвалила Центральна Рада.

12. Тими коштами, які надходять на рахунок Центральної Ради, розпоряджується Генеральний Секретаріат по бюджету, ухваленому Центральною Радою.

Запитання: - Який порядок управління на Україні визначено Статутом Генерального Секретаріату?

З «І Універсаму Української Центральної Ради до українського народу, сущого по Україні й поза Україною» (10 червня 1917р.)

«Хай буде Україна вільною. Не віддаляючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, пря­мим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Украї­ні, мають право видавати тільки наші Українські Збори...

Ми вислали до Петрограда своїх деле­гатів (послів), щоб вопи представили Ро­сійському Тимчасовому Правительству наші домагання. А найголовніші домаган­ня були такі:

Щоб Російське Правительство прилюд­но окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, проти права нашого народу на автономію.

Щоб Центральне Російське Правитель­ство по всіх справах, що торкаються Ук­раїни, мало при собі нашого комісара по українських справах.

Щоб місцева власть па Вкраїні була об'єднана одним представником від Цен­трального Російського Правительства,себ­то вибраним нами комісаром па Вкраїні.

Щоб певна частина грошей, які збира­ються в Центральну казну з нашого наро­ду, була видана нам, представникам сього народу, на національно-культурні потре­би його.

Всі сі домагання наше Центральне Ро­сійське Правительство одкинуло ... і че­рез те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і сповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя... І коли ми зробимо сю підготовчу організаційну роботу, ми скличемо представники! від усіх народів Землі Української і виробимо закони для неї. Ті закони, той увесь лад, який ми під­готовим, Всеросійське Учредительне Зіб­рання мас затвердити своїм законом...»

Завдання : - Уважно ознайомтеся з уні­версалом і визначить:

1. Яким бачить Цен­тральна Рада державний устрій України.

2. Що вона вимагає від Тимчасового уря­ду.

3. Що треба зробити, щоб здійснити мету. Поясніть, чому Центральна Рада ставить питання про автономію України, чому вона не вимагає відокремлення від Росії.

З «II Універсалу Української Централь­ної Ради» (3 липня 1917р.)

«Українська Центральна Рада, обрана Українським народом через його револю­ційні організації, незабаром поповниться на справедливих основах представниками інших народів, що живуть на Україні, від їх революційних організацій, і тоді стане тим єдиним найвищим революційним ор­ганом революційної демократії Україні, який буде представляти інтереси всієї люд­ності нашого краю.

Поповнена Центральна Рала виділить наново з свого складу окремий одповідальний перед нею орган — Генеральний Секретаріат, що буде представлений на затвердження Временного Правительства, яко носитель найвищої краєвої влади Вре­менного Правительства на Україні.

...Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна Рада в згоді з націо­нальними меншостями України підготов­лятиме проект законів про автономний устрій України для внесення їх на за­твердження Учредительного Зібрання.

...Що торкається комплектування війсь­кових частей, то для сього Центральна Рада матиме своїх представників при ка­бінеті Військового Міністра при Генеральнім Штабі Верховному Главнокомандуючому, які будуть брати участь в справах комплектування окремих частин виключ­но українцями».

Завдання: - Проаналізуйте документ за таким планом:

І. Відносини з Росією.

2. Найвищий законодавчий орган і умови, за яких він набуває законності.

3. Україні­зація армії.

Зробіть загальні висновки.

«II Універсал спричинив неоднозначну реакцію як у Росії, так і в Україні. Павло Мілюков (голова партії кадетів): «[Цей] документ зраджував інтереси Росії, крім того був юридично безграмотний». Бо­рис Нольде (впливовий юрист-кадет): «...Поза всяким сумнівом, одностороннім актом легалістично-державного дури­світства, в якому, з одного боку, відчу­вається досвідчена рука старого євро­пейського войовника, добре обізнаного в науці проникливих політичних формул та складної політичної боротьби, а з ін­шого боку — неосвіченого і зовсім неви­правданого революційного ентузіазму (петроградських міністрів»). Олександр Керенський (військовий міністр Тимчасо­вого уряду): «Рада почала кампанію щодо створення незалежної армії, і хоч більшу автономність самої Ради можна було допустити, тепер це повністю вик­лючалось у зв'язку з військовим насту­пом, що наближався». Михайло Грушевський (голова Центральної Ради): «Ми виходим на виший рівень і де-факто одержуємо автономію для України із за­конодавчим і виконавчим органом — Радою і Секретаріатом» . Володимир Винниченко (голова Генерального Сек­ретаріату): «Факт же був той, що з мо­менту оголошення цих двох актів Украї­на мала окреме управління, окремий Уряд, відповідальний перед своїм революційним Парламентом. Володимир Кедровський ( член Військового комітету) у своїх споминах згадував, що фактично переможцем вийшов Петроград. Його міністри приїхали як переможені шукати порозуміння, а виїхали як переможці, за­бравши зобов'язання від Центральної Ради відректися від теперішнього свого національного, революційного шляху політики, який давав їм велику мораль­ну і фактичну силу : стати на шлях поро­зумінь, компромісів та угодовства, що вже не могло підкосити запалу в укра­їнських масах до боротьби».

А як гадаєте ви: це була перемога чи поразка Центральної Ради? Обґрунтуйте свої висновки

З ІІІ Універсалу Української Цен­тральної Ради (7(10) листопада 1917р.)

«Однині Україна стає Українською На­родною Республікою.

Не відділяючись від республіки Російсь­кої і зберігаючи єдність її, ми твердо ста­немо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і віль­них народів.

До Установчих Зборів України вся власть творити лад на землях наших, да­вати закони й правити належить нам, Ук­раїнській Центральній Раді, і нашому пра­вительству — Генеральному Секретаріа­тові України.

До території Народної Української Рес­публіки належать землі, заселені у біль­шості! українцями: Київщина, Поділля. Волинь, Чернігівщина. Полтавщина, Хар­ківщина, Катеринославщина Херсонщи­на, Таврія (без Криму)...

Однині на території Української Народ­ної Республіки існуюче право на землі по­міщицькі та інші нетрудових хазяйств сільськогосподарського значення, а також на удільні, кабінетські та церковні землі – касується

На території Народної Республіки Ук­раїни від сього дня встановлюється по всіх підприємствах вісім годин праці.

...Народам великоруському, єврейсько­му, польському й іншим народам на Ук­раїні признаємо національно-персональну автономію тля забезпечення ї>. права і свободи самоврядування в справах їх на­ціонального життя...

Днем виборів до Українських Установ­чих Зборів призначено 27 грудня (декабря) 1917 року, а днем скликання їх-9 січ­ня (января) 1918 року»15.

Завдання :- Проаналізуйте документ за таким планом:

1. Державна влада.

2. Вза­ємини з Росією.

3. Територія України.

4. Земельне питання.

5. Робітниче питан­ня.

6. Національне питання.

7. Нове в III Універсалі порівняно з попередніми уні­версалами.

З « Маніфесту до українського народу з ультимативними вимогами до Української ради »(4 грудня 1917 р.)

…Спочатку таке становище дезорганізувало загони на фронті. Видання нею маніфесту до українських частин на фронтовій лінії Рада знищила єдність бойових сил і спровокувала розділ в часі, коли єдність була можлива, слідувати виробленими шляхами згоди між урядами обох респуб­лік. По-друге, Рала завинила в демобілі­зації тих частин в Україні, що були вірні Советам.

По-третє, Рада допомагає змові Каледіна своїм становищем проти впливу Со­вєтів і вміщуючись в автономні права про­вінцій Дону і Кубані...

З отих поданих причин Совет Народних Комісарів закликає Українську Народну Республіку відповісти на слідуючи питан­ня, дані Раді:

  1. Чи Рада обіцяє залишити і утрима­тися від акцій по знищенню спільного фронту?

  2. Чи Рада обіцяє відмовити в дозволі тим, що йдуть через українську територію в околицях Дону, Уралу чи іншого міс­ця? Чи хоче зобов'язати себе обіцянкою, що не пропустить військ того роду без уповноваження нашого головнокоманду­ючого?

  3. Чи Рада обіцяє допомогти революцій­ним військам в боротьбі проти контрреволюційних сил кадетів і генерала Каледіна?

  4. Чи Рада обіцяє стримати намагання, роблені для знищення військ Совєтів і червоногвардійських одиниць на Україні? Чи обіцяє негайно переслати військові повноваження тим, від кого їх відібрали?

У випадку, якби не прийшла задовільна відповідь впродовж 48 годин, буде вважати себе в стані війни за ін­тереси Совєтів Росії й України. Підписа­ли:-В.Ульянов, голова Совнаркому; Л.Троцький, комісар закордонних справ».

Зі статті Иосифа Сталіна «Відповідь товариша.» українцям у тилу і на фронті» (17 грудня 1917р.)

«Конфлікт виник не з питання про цен­тралізм і самовизначення, а з таких трьох конкретних питань:

Перше питання. Конфлікт почався з наказів по фронту члена Генерального Секретаріату Петлюри, що загрожували повною дезорганізацією фронту... Петлюра почав у своїх наказах скликати на Ук­раїну всі українські частини армії і флоту...

Друге питання. Конфлікт, що почався наказами Петлюри, був загострений по­літикою Генерального Секретаріату Ради, який почав роззброєння Ради депутатів України. Загони Генерального Секретарі­ату напали вночі на радянські війська та роззброїли їх.

Третє питання. Конфлікт дійшов до краю, коли Генеральний Секретаріат на­відріз відмовився пропустити революцій­ні війська Рад проти Каледіна...

Від свідомості і революційності укра­їнських робітників та солдатів залежить закликати до порядку свій Генеральний Секретаріат або перебрати його в інтере­сах мирного розв'язання небезпечного конфлікту».

З відповіді Генерального Секретаріату Центральної Ради па ультиматум Раднаркому РРФСР (5 грудня 1917р.)

«Генеральний Секретаріат у заяві [Рад;] Народних Комісарів про визнання ними Української Республіки убачає або нещи­рість, або протиріччя самих собі.

Не можна одночасно визначити право на самовизначення аж до відокремлення і в той же час робити грубий замах на це право нав'язуванням своїх форм держав­ного устрою самовизначення держав, як це робити Рада Народних Комісарів Ве­ликоросії...

Звідси випливають і подальші відповіді на запитання Ради Народних Комісарів.

Єдність фронту визначає і Генеральний Секретаріат Української Народної Республіки, але після того як Рада Народних Комісарів Великоросії зруйнувала цей фронт внесенням в нього повної дезорга­нізації, після того, як більшовицькі части­ни залишають і оголюють фронт, Гене­ральний Секретаріат не знаходить можли­вості єдино силами українських частин охороняти усю величезну лінію фронту...

Що стосується другого питання про пропуск частин через територію Українсь­кої Народної Республіки, то Генеральний Секретаріат займає певну позицію: він признає право на самовизначення кожної національності або області аж до відок­ремлення, тому нав'язування Великоросії, Дону, Уралу, Сибіру, Бессарабії або кому іншому свого сприйняття політичного управління Генеральний Секретаріат не вважає логічним і можливим...

Нарешті, відносно четвертого питання, чи буде Рада роззброювати неукраїнський полон. Генеральний Секретаріат заявляє, що на території Української Народної Рес­публіки влада належить демократії Укра­їни. Всілякі замахи збройної сили на цю владу будуть придушуватися тією ж си­лою».

Завдання : - Уважно ознайомтеся з доку­ментами, враховуючи аргументи кожної зі сторін. Уявіть себе сучасником і учасником тих подій. Визначить своє ставлення до цього конфлікту. Свою думку обґрунтуйте.

- Проаналізуйте ультиматум Раднаркому за таким планом:

1. Ставлення радянського уряду до УНР.

2. Умови дип­ломатичного визнання УНР

3. Можливі наслідки ультиматуму для УНР.

Дайте влас­ну оцінку цьому документові.

З «IV Універсалу Української Централь­ної Ради» (9(22) січня 1918р.)

«...Але з тяжку годину відродилась воля України. Чотири роки лютої війни знеси­лили наш край і людність. Фабрики това­рів не виробляють. Заводи спиняються. Залізниці розхитані. Гроші в ціні падають. Хліба зменшується. Насуває голод. По краю розплодились юрби грабіжників і злодіїв.

Через усе це не могли відбутися вибори в Українські Установчі збори в приписа­ний нашим попереднім універсалом час. Ці Збори, призначені на нинішній день, не змогли зібратись.

А тим часом петроградське правительство народних комісарів, щоб приверну­ти під свою владу вільну Українську Рес­публіку, оповістило війну Україні і наси­лає на наші землі своє військо...

...Ми, Українська Центральна Рада, сповіщаємо всіх громадян України:

Однині Українська Народна Республі­ка стає самостійною, ні від нікого не за­лежною, вільною, суверенною державою українського народу.

Власть в ній буде належати тільки на­родові України, іменем якого, поки збе­руться Українські Установчі збори, буде­мо правити ми, Українська Центральна Рада, представництво робочого народу, селян, робітників ї солдатів, та наш вико­нуючий орган, який однині матиме назву Ради Народних Міністрів.

Незмірно тяжка війна, розпочата буржу­азними правительствами тяжко мучила нам народ, знищила наш край, розбила господарство. Тепер тому мусить бути кінець!

В справі земельній комісія. вибрана на останній сесії нашій, вже зробила закон про передачу землі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу скасу­вання власності і соціалізацію землі згід­но з нашою постановою на сьомій сесії.

...В самостійній Українській Народній Республіці нації користуватимуться пра­вом національно-персональної автоно­мії...»

Завдання : - Виявіть центральну тезу IV Універсалу, а також причини його прого­лошення. Свої думки обґрунтуйте.

- Проаналізуйте документ за таким планом:

І. Причини проголошення універсалу.

2. Основна ідея його.

3. Пер­ші заходи самостійної держави.

4. Історич­не значення Універсалу.

Семінарське заняття №6

Тема: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920)

Революція – це Сатурн , що жере власних дітей.

П’єр Верньо.

За помилки державних діячів розплачується народ.

М. Бердяєв.

План:

1) Брестський договір. Падіння ЦР.

2) Державний переворот. Гетьманська держава. П. Скоропадський.

3) Директорія, її внутрішня і зовнішня політика.

4) Західно – Українська Народні республіка (ЗУНР). Акт злуки УНР і ЗУНР.

5) Політика більшовиків в Україні. Воєнний комунізм.

6) Радянсько – польська війна і Україна. Варшавський договір. Ризький мир.

Література:

1) Винниченко В.К. Відродження нації. – К., 1990.

2) Горслов В. Павлов Скоропадський – гетьман Української Держави. – К., 1995.

3) Гунчак Т. Україна: Перша половина ХХ ст. Нариси політичної історії. – К., 1993.

4) Конституційні акти України 1917-1920. –К., 1992.

5) Лазарович М. В. Українські січові стрільці в революційних подіях у листопаді 1918р. в Східній Галичині //Укр..-іст. журнал. – 1998.- №5.

6)Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. Львів, 1995.

7) Лазовий В. Пошук Директорією ідейно-політичних засад відновлення діяльності УНР // Укр. –іст.

8) Нагасвський І. Історія української держави ХХ ст. – К., 1994.

9) Павленко Ю., Храмов Ю. Українська Державність у 1917-1920р. – К., 1995.

10) Павлюк О.В. Українсько-польський союз і політика США щодо УНР у 1920р. //Укр. –іст. журнал. - №6.

11) Ресит О. Українська революція. – К., 1996.

12) Солдатенко В.Ф. Українська революція, концепція та історіографія (1918-1920рр.), -К., 1999.

13) Українська Центральна Рада. Документи матеріали. Т.І. –К., 1996; Т.2.-К, 1997.

14) Українська державність у ХХ столітті – К., 1996.

Після вивчення теми студенти повинні знати:

а) хронологічні рамки:

  • існування гетьманської держави П.Скоропадського, ЗУНР, Директорії,

денікінського режиму в Україні;

  • окупації військами Антанти півдня України;

  • окупація України військами четверного союзу;

  • другої війни УНР з радянською Росією, війни УНР та ЗО УНР з Польщею.

б) дати:

  • I з’їзду КП(б)У та центральні положення її програми;

  • утворення Українського національного союзу та центральні положення його

програми;

  • українське повстання у Львові та його результати;

  • падіння ЦР;

  • утворення Директорії;

  • утворення Акта злуки та його основний зміст;

  • Варшавського договору УНР з Польщею та його основний зміст;

  • Ризького мирного договору РСФРР й УСРР з Польщею та його основний зміст;

в) назви:

  • Української держави під час управління нею гетьмана П. Скоропадського, Директорії, більшовиків;

  • Української держави, створеної на землях, що входили до складу Австро-Угорщини;

  • органів вищої влади гетьманської держави, ЗУНР,УНР часів Директорії, УСРР;

  • армії ЗУНР.

г) імена, прізвища:

  • керівників Української держави у 1918-1920 р, лідера анархо комуністичного руху в Україні;

  • керівників Польщі, радянської Росії, Франції, Великобританії, США, Німеччини, Австро-Угорщини, російських білогвардійців.

д) зміст понять і термінів:

  • Конституція УНР, окупація;

  • маніфест, універсал, монархія, гетьманат, Рада міністрів;

  • Директорія, трудовий конгрес, УНР, отаманщина, агресія, інтервенція, анархія, білогвардійці;

  • соборність, Акт злуки УНР і ЗУНР, УГА;

  • більшовики, КП(б)У, УСР, ВУЦВК, Рада Народних комісарів (РНК), «воєнний комунізм», продовольча розкладка, націоналізація, мілітаризація, Всеукраїнська надзвичайна комісія, репресії, повстання, терор.

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

а) розповідати про:

  • хід воєнних дій на території України в 1918-1919 рр.

б) характеризувати внутрішню та зовнішню політику урядів гетьмана

Скоропадського, Директорії, більшовиків.

в) порівняти програми та діяльність урядів гетьманської держави, Директорії,

ЗУНР, більшовиків.

г) встановити причини гетьманського перевороту та падіння, режиму гетьмана

Скоропадського, Директорії.

д) встановити причини Україно – Польської війни та підписання С. Петлюрою

Варшавського договору.

е) визначити причини поразки національно – визвольного змагання українців

(національно демократичної революції в Україні).

Питання для обговорення:

1) Що змусило Центральну Раду піти на переговори з країнами Четверного союзу?

2) В якій сфері діяльності урядом гетьмана П. Скоропадського досягнуто найбільших

успіхів?

  • У зовнішній політиці.

  • В аграрній політиці.

  • У будівництві збройних сил.

  • У національно – культурному будівництві.

Доведіть.

3) У чому, на вашу думку, проявлялася слабкість гетьманату?

4) розкрийте причини падіння ЗУНР.

5) У чому причини поразки Директорії?

6) Як ви вважаєте, Варшавський договір – це отриманий крок чи помилка С. Петлюри?

7) Підведіть підсумки української національно – визвольної революції 1917-1920 рр. за таким планом:

  • результати революції.

  • причини поразки революції.

  • Історичне значення революції.

Теми повідомлень, рефератів:

1) П. Скоропадський : український гетьман з примусу чи за переконанням.

2) Політичний портрет С. Петлюри.

3) Н. Махно – авантюрист чи трагічна постать в українській історії.

4) Культура та духовне життя 1917- 1920 рр.

5)Директорія: більшовики по – українські.

6) Акт злуки 22 січня 1919р: фантом єдиної Української держави.

Практикум за темою: «Україна в боротьбі за збереження державної незалежності

(1918-1920)»

Хід роботи

1) Ознайомтесь з джерелами й завданням.

2) Обміркуйте засоби йо виконання й визначить основні етапи роботи.

3) Проаналізувати джерела, фіксуючи підсумки в зошитах.

4) Підготуйтеся до короткого усного звіту про свою роботу

Джерела

Витяг із Статуту Українського національного союзу

Мета Союзу:

а) утворення міцної самостійної Української держави;

б) боротьба за законну владу на Україні, відповідальну перед парламентом;

в) боротьба за демократичний виборчий закону всі установи...;

г) оборона прав українського народу і Української держави в міжнародній сфері.

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті.: Документи і матеріали. - Б.м.: Сучасність, 1983. -Т. І. - С. 400.

Запитання :

- Яким керівники Директорії уявляли соціально-економічний та політичний лад УНР?

З Декларації Директорії 'УНР

Героїчним поривом українського озброєного трудового народу зметено з лиця землі української руйнуюче поміщицько-монархічне панування - гетьманщину.

До повного вирішення земельної реформи Директорія Українсь­кої Народної Республіки оголосила: всі дрібні селянські господар­ства і всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їх власників непорушними, а решта земель перехо­дить у користування безземельних і малоземельних селян, в пер­шу чергу тих, хто пішов у військо Республіки для боротьби з бувшим гетьманом. Ця постанова стосується також до монастир­ських, церковних і казенних земель.

Постановою 9 грудня Директорія одмінила всі закони і постанови гетьманського уряду в сфері робітничої політики. Відновлено восьмигодинний робочий день. Знов установлено договори, право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав ро­бітничих фабричних комітетів.

Кому належить влада?

Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу... Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючим - робітництву й селянству, тим класам, що здобули цю владу своєю кров'ю.

Гріхи буржуазії

Так звані «пануючі класи», класи земельної, промислової буржуа­зії, за сім місяців цілковитого, нічим не обмеженого свого панування на Україні доказали свою цілковиту нездатність і надзвичайну шкі­дливість для всього народу і управління державою. ... З боку революційного правительства, поставленого народом, що в гніві й муках постав проти цих гнобителів, було би злочинст­вом супроти всього краю після всього цього допустити ці класи до участі в управлінні країною.

Робітничий контроль

Усі зусилля свої Директорія направить на таку організацію народ­ного господарства, яка б відповідала сучасному переходовому моменту, коли нищиться старий капіталістичний світ й на його руїнах сходять паростки нового всесвітнього ладу, який не зна­тиме ніякого гніту і визиску. Директорія вважає своїм обов'язком взяти під керування УНР головні галузі української промисловос­ті і направити господарство в інтересах працюючих класів і всьо­го громадянства, а не малої групи класу великовласників...

Міжнародні відносини

У сфері міжнародних відносин Директорія стоїть на ґрунті цілко­витого нейтралітету і бажання мирного співжиття з народами всіх держав.

Внутрішня політика

... Класам нетрудовим треба розумно і чесно признати шкідливість і несправедливість їхнього бувшого панування і раз на все при­миритися з тим, що право рішати долю більшості народу повин­но належати тій самій більшості, себто класам трудовим. Голова Директорії УНР В. Винниченко члени Директорії С. Петлюра, Ф. Швець, П. Андрієвський, А. Макаренко

Конституційні акти України. 1917-1920. - С. 100-104.

Запитання - Що було спільного, а в чому відмінності у підході більшовиків і Директорії до питань

  • аграрної реформи;

  • політичної влади в Україні;

  • місця і ролі заможних класів;

  • міжнародної політики?

Зроби висновки

Оцінка командиром Корпусу Січових стрільців полковни­ком Є. Коновальцем причин невдач Директорії

Хитання уряду було для нас фатальним. Було і є дві ясних лінії -або большевизм, або антибольшевизм. У Директорії й Уряду не було ні того, ні другого, а тому в результаті ми опинилися майже в безвихідному положенні. Через що кидаємо фронт? Головне через те, що немає резервів, всі стомилися, всяка ідея гасне...Іванис В. Симон Петлюра - Президент України - Торонто, 1952. - С. 92.

Запитання : - Наскільки вичерпно оцінює Є. Коновалець причини невдач Дирек­торії?

Зі Статуту Української Національної Ради, прийнятого у Львові 18 жовтня 1918 р.

  1. Українська Національна Рада є конституантою тієї частини укра­їнського народу, яка живе в Австро-Угорській монархії, на цілій його етнографічній території.

  2. Українська Національна Рада має право і обов'язок:

а) виконати в хвилі, яку признається за відповідну, іменем україн- ського народу Австро-Угорської монархії, його право самовизна- чення та рішити про державну долю всіх областей, заселених тим народом;

б) підприняти усі постанови та заходи репрезентативного, законодатного та адміністративного характеру, щоби своє рішен- ня під а) перевести в життя.

Конституційні акти України. 1917-1920. -К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. - С. 92.

Запитання : - Прочитай документи з'ясуй:

а)для чого була створена Українська Національна Рада?

б)які принципи було покладено в основу її державотворчої діяльності?

З Прокламації Української Національної Ради від жовт­ня 1918 р.

Стоячи на становищі самовизначення народів, Українська Націо­нальна Рада, як конституанта, постановляє:

1. Ціла етнографічна українська область в Австро-Угорщині, зок­рема Східна Галичина з граничною лінією Сяну з включенням Лем-ківщини, південно-східна Буковина з містами Чернівці, Сторожинець і Серет та українська полоса північно-східної Угор­щини - творять одноцілу українську територію.

  1. Ця українська національна територія уконституйовується оцим як Українська Держава. Постановляється поробити приготовані заходи, щоби це рішення перевести в життя.

  2. Взиваються всі національні меншини на цій українській облас­ті, - причім жидів призначається за окрему національність, щоби уконституюватися і негайно вислати своїх представників до Укра­їнської Національної Ради в кількості, відповідаючій їх числу на­селення.

  3. Українська Національна Рада виготовить конституцію для утворення таким способом держави, на основах: загального, рів­ного, тайного і безпосереднього права голосування з пропорціо-нальним заступництвом, з правом культурно-національної автономії та з правом заступництва в правительстві для націо­нальних меншин.

  4. Українська Національна Рада жадає, щоби зорганізована оцим в державу українська територія мала безумовно своїх заступни­ків на мировій конференції.

Конституційні акти України. 1917-1920. - С. 93.

Запитання : - Прочитай документи з'ясуй:

а)для чого була створена Українська Національна Рада?

б)які принципи було покладено в основу її державотворчої діяльності?

З відозви Української Національної Ради від 1 листопада 1918 р.

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДЕ!

Голосимо тобі вість про своє визволення з віковічної неволі. Від­нині Ти господар своєї землі, вільний горожанин Української Дер­жави. Дня 19 жовтня твоєю волею утворилася на українських землях бувшої Австро-Угорської монархії Українська Держава і її найвища власть - Українська Національна Рада. З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла власть в столичнім місті Львові і на цілій території Української Держави. УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДЕ! Доля Української Держави в твоїх руках...

Всі жовніри української народності підлягають віднині виключно Українській Національній Раді... Всі вони мають стати на її оборону. Все здібне до оружжя українське населення мусить утворити боєві відділи, які або ввійдуть в склад української армії, або на місцях оберігатимуть спокій і порядок.

...Як тільки буде забезпечене і укріплене існування Української Держави, Українська Національна Рада скличе на основі загаль­ного, рівного, безпосереднього і тайного виборчого права Уста­новчі збори, які рішать про дальшу будучність Української Держави.

Львів, 1 листопада 1918 р. Українська Національна Рада

Конституційні акти України. 1917-1920. - С. 94-95.

Запитання : - Прочитай документи з'ясуй:

а)для чого була створена Українська Національна Рада?

б)які принципи було покладено в основу її державотворчої діяльності?

- Прочитай документ

а)охарактеризуй його зміст;

б)поміркуй, як він вплинув на політичну обстановку в Західній Україні.

Звернення Директорії Української Народної Республіки від 22 січня 1919 р.

Іменем Української Народної Республіки Директорія оповіщає народ Український про велику подію в історії нашої землі україн­ської.

3-го січня 1919 року в м. Станіславові Українська Національна Рада Західної Української Народної Республіки, як виразник волі українців бувшої Австро-Угорської імперії і як найвищий їх зако­нодавчий чинник, торжественно проголосила злуку Західної Укра­їнської Народної Республіки - в одноцільну, суверенну Народну Республіку.

Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народної Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійснити на умовах, які зазначені в постанові Західної Української Народної Республіки від 3-го січня 1919 року. ... Однині народ Український, визволений могутнім поривом сво­їх власних сил, має змогу об'єднаними дружними зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українсь­ку на благо і щастя всього її трудового люду. 22 січня 1919 року, у м. Києві. Голова Директорії: Володимир Винниченко Члени: Симон Петлюра, Андрій Макаренко,Панас Андрієвський, Федір Швець

Конституційні акти України 1917-1920. - С. 107.

Запитання : - Чому не відбулося справжнього возз'єднання українських зе­мель?

Учасник листопадових боїв у Львові про причини відступу українських військ із міста

Добровольці, які напливали з сіл, не мали найменшого поняття про військову службу і потребували елементарного вишколу. Коли навіть з вояків давньої австрійської армії було добрих свідомих борців яких дві чи три сотні у Львові, то й вони не являли собою ніякої сили, бо хоч був це вояк знаменитий, але вишколений в окопах, у вуличних боях міста не являє собою найменшої вартос­ті, головно в місті, де населення здебільшого вороже і де з кож­ного вікна чекала на нього куля з кріса або револьвера, тому просто чудово діяла тодішня команда Галицької Армії, удержую­чи серед тих обставин Львів такий доволі довгий час.

Шухевич С. Спомини з українсько-галицької армії (1918-1920). - Львів, 1929. - 4.1. - С.475.

Завдання: - На які переваги поляків у вуличних боях у Львові вказує С. Шухевич?

- Чому вуличні бої у Львові С. Шухевич оцінює як героїчну сторінку української армії?

Українськийісторик С. Макарчук про причини поразки ЗУНР

Згадуючи про ЗУНР, не можна обійти питання про причини її по­разки. Про це писалося багато і загалом правильно. Наша корек­тиве полягає лише в одному: найсуттєвішою з цих причин вважаємо радянський фактор. ... У січні 1919 р. Галичині вже не доводилося надіятися на допомогу з Великої України, а треба було думати про допомогу Українській Народній Республіці, в бе­резні ж двобій малої Галичини з Польщею переріс у «боротьбу Галичини з Антантою». Поразки, завдані Українській Народній Республіці російсько-більшовицькою Червоною Армією, потягну­ли за собою і поразки Галицької Армії на польському та інших фронтах.

Макарчук С. Українська Республіка галичан. -Львів: Світ, 1997. - С. 183-184.

Завдання: - Згадай, які людські та матеріальні ресурси мали Наддніпрянська і Західна Україна.

- Яку допомогу надавала УНР Західноукраїнській Народній Республіці наприкінці 1918 - на початку 1919 p.?

- Чому в 1919 р. на допомогу УНР галичанам вже не можна було сподіватися?

Семінарське заняття №7

Тема: УСРР в умовах нової економічної політики (1921-1928 рр.).

Ця політика була вимушеним тактичним кроком, здійсненим під тиском

обставин, а не стратегічною лінією.

О. Бойко.

За 10 років «укранізації»(1923-1933)українці перетворилися у структурно

повноцінну , зурбанізовану і сконсолідовану націю – тобто набрали тих

характеристик, яких ім. так бракувало під час революції 1917 -1920 років.

Вони вступили у ХХ ст. як модерна нація.

Я. Грицак.

План:

1) Україна наприкінці 1920- на початку 1921р.

2) Перехід до нової економічної політики(НЕП).

3) Включення УСРР до складу СРСР.

4) Відбудова національно господарства.

5) Українізація та наслідки. Релігійне життя.

Література:

1) Бойко О.Д. Історія України. – К., 2002.

2) Борисенко В. Курс Укр. Історії: з найдавніших часів до ХХ ст.. – К., 1996.

3) Грицак Я. Нарис історія України. Формування модерної Української нації. – К.,2000.

4) Довідник з історії України «А» - «Я». – К., 2001.

5) Історія України / Під ред. Ю. Зайцева.-Львів, 1998.

6) Історія України: нове бачення. 42т. – К., 1995-1996.

7) Малин Я., Вол Б., Чуприна В. Історія Української державності, - Львів, 1995.

8) Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

Після вивчення теми студенти повинні знати:

а) хронологічні рамки:

  • нової економічної політики більшовиків в УСРР та її основний зміст;

  • політики українізації та її основний зміст;

  • діяльність православної церкви.

б) дати:

  • голод в південних губерніях УСРР;

  • входження УСРР до складу СРСР;

в) назви:

  • основних правових документів, які визначали статус УСРР в складі СРСР, та їх основні положення;

  • провідного літературного об’єднання України 1920х рр.

г) імена, прізвища:

  • керівників УСРР 1920х рр., та основний зміст їхньої державно – політичної діяльності;

  • провідних діячів української церкви науки, освіти, літератури, театру, кіно та їхні досягнення у галузі своєї діяльності.

д) зміст понять і термінів:

  • воєнний комунізм, державність, план ГОЕЛРО, продрозкладка;

  • нова економічна політика, продрозкладок, оренда, червонець, госпрозрахунок, голод, «ножиці цін», криза збуту.

  • «договірна федерація», автономізація, федерація, конференція, декларація, союзний договір;

  • Коренізація, «українізація», національні меншини, національне відродження, «лікнепи», ВАПЛІТЕ.

  • Релігія , атеїзм, автокефалія.

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

а) розкрити:

  • основний зміст непу, причини його впровадження в Україні та наслідки цього для економічного й суспільного життя;

  • причини та основний зміст політики українізації, яку проводили більшовики, та її вплив на українську культуру й менталітет населення УСРР.

б) встановити:

  • спільні та відмінні риси «воєнного комунізму» й непу в УСРР;

  • наявність (відсутність) основних атрибутів державності в УСРР до і після вступу в СРСР.

в) проаналізувати політику більшовиків щодо релігії та церкви в Україні.

Питання для обговорення:

1) Покажіть стрілками ознаки, характерні для політики «воєнного комунізму» і нової

економічної політики.

«воєнний комунізм»

ознаки

неп

а) продподаток

б) продрозкладка

в) багатоукладність економіки

г) концесії

д) загальна трудова повинність

е) регульований розподіл

продуктів виробництва

є) товарно – грошові відносини

2) В яких сферах життя неп забезпечив плюралізм:

  • політика;

  • економіка;

  • культура;

  • ідеологіям.

Чому? Наведіть факти.

3) Нова економічна політика:

  • забезпечила відбудову зруйнованого господарства;

  • лише частково на основі товарно – грошових відносин забезпечила зв'язок між промисловістю і дрібнотоварним сільським господарством;

  • не мала істотних результатів відбудови господарства.

Аргументуйте свою думку.

4) Назвіть представників керівництва України, які виступили проти сталінського

«плану автоматизації».

5) Коли остаточно завершилося юридичне оформлення СРСР?

1920р. 1922р. 1924 р.

6) Поміркуйте на запитанням і висловіть свою точку зору: чи була альтернатива

утворенню СРСР? Чи могла УРСР існувати самостійно?

7) Яке твердження є, на вашу думку, найбільш повним і вірним?

Політика українізації передбачала:

  • Утвердження української мови державної. Підготовку і висунення на керівників посади осіб української національності. Запровадження навчання в культурно – освітніх закладах, видання книжок, газет і журналів українською мовою;

  • Добровільне вивчення в школах російської мови. Запровадження навчання в культурно – освітніх закладах, видання книжок, газет і журналів українською мовою. Підготовка і висунення на керівні посади осіб української національності, перехід до діловодства українською мовою;

  • Запровадження навчання в культурно – освітніх закладах, видання книжок, газет і журналів українською мовою. Підготовка і висунення на керівні посади осіб української національності. Створення умов для рівноправного культурного розвитку національних меншин.

Теми повідомлень, рефератів:

1) План і ринок в добу НЕПу.

2) Освіта, наука, культура в період НЕПу.

Практикум за темою: «УСРР в умовах нової економічної політики (1921-1928).»

Хід роботи

1) Ознайомтесь з джерелами й завданням.

2) Обміркуйте засоби йо виконання й визначить основні етапи роботи.

3) Проаналізувати джерела, фіксуючи підсумки в зошитах.

4) Підготуйтеся до короткого усного звіту про свою роботу

Джерела

Із наказу Вознесенського повітового особливого продо­вольчого комітету (Одеської губ.) про покарання заручників у разі нездачі продподатку

Соседние файлы в предмете История Украины