Встановлення комуністичного режиму в Польщі

2. Кризи 50-80-ті роках хх ст.

Нав'язана таким чином Польщі сталінську модель соціалізму (індустріалізація,

кооперація, репресії), було з самого початку приречено на невдачу. Смерть Сталіна і критика його культу особи дала поштовх до масових виступів населення. У 1956 р. в Познані розпочались масові виступи проти сталінізму, які поширились на всю країну. Уряд застосував війська. Тільки у Познані загинуло 74 чоловіки 300 було заарештовано.

У жовтні 1956 р. до влади у Польщі прийшло нове керівництво на чолі з Владиславом Гомулкою, який був звільнений з в'язниці і реабілітований. Гомулко запропонував цілу програму реформ, з якої були здійснені тільки деякі косметичні заходи. Була припинена кооперація сільського господарства і форсована індустріалізація, ослаблені репресії. Ліквідовувався комітет держбезпеки. На підприємствах створювались Робітничі ради, які контролювали діяльність

адміністрації. Відновлювався правовий статус ремісників та дрібних власників. Для зв'язків з польською діаспорою створювалось товариство "Поленія".

Проведені заходи на певний час стабілізували становище в країні. До того ж загальне пожвавлення економічного розвитку на певний час відсунуло кризи комуністичного режиму. Наприкінці 60-х років почались економічні труднощі, які викликали підвищення цін. Це спричинило наприкінці 60 – на початку 70-х років масові виступи студентів і робітників під впливом подій у Західній Європі та Чехословаччині. Події 60-70-х рр. привели до зміни у польському керівництві. Лідером ПОРП став Е. Герек.

Цікаво знати

У 1968 р. виник конфлікт між ПОРП і польською інтелігенцією. Представники інтелігенції звернулися до уряду з платформою, що стала відома як "Лист 34-х" та

"Відкритий лист до членів партії". У цих документах висувалися вимоги відмінити цензуру і радикально змінити урядову політику в галузі культури. У відповідь почалось переслідування авторів "Листів", арешти. Це спровокували виступи, які охопили вищі школи Польщі. У рух включились студенти, які у своїх діях доходили до захоплення приміщення, вступали у боротьбу з міліцією. У березні рух вилився на вулиці. Почались масові паради. Екстремістські дії студентів не були підтримані їх батьками. (Аналогічні події відбувались у Франції), що дало можливість уряду за короткий час придушити студентський рух. Гоніння на культуру

співпали з поширенням антисемітизму, особливо після війни на Близькому Сході у

1967 р., що привело до масового виїзду польських євреїв з країни.

Перед Різдвом у 1970 р. до масових рухів долучились і робітники, обурені підвищенням цін. Страйковий рух був особливо сильним у приморських містах, які теж були придушені силою. (За офіційними даними загинуло 44 чоловіка, 1000 було поранено).

Нове керівництво намагалось вирішити економічні проблеми за рахунок іноземних

кредитів, які передбачалось використати для модернізації промисловості для виробництва конкурентоздатної продукції на світовому ринку. Але ця нова стратегія провалилася (докорінно реформувати виробництво не вдалося, країни Заходу ставили всілякі перепони для експорту з країн східної Європи), вона лише відтягнула на певний час кризу соціалізму взагалі. Основною причиною кризи було те, що соціалізм взагалі неможливо реформувати, будь-які реформи приводять або до встановлення капіталізму, або до сталінізму. До того ж економічна криза 70-х

р. (особливо паливна) сильно вдарила по економіці східноєвропейських країн, які розвивались за екстенсивним шляхом розвитку. Вийти з цієї кризи можна було за рахунок переходу на нові технології, а існуюча державно-бюрократична система не зуміла цього зробити. Хронічна криза сільського господарства ще більше погіршувала становище.

З середини 70-х років у Польщі з кожним роком наростав робітничий рух. Почалося

виникнення альтернативних робітничих організацій. А підвищення цін у 1980 р. викликало цілу бурю протестів, які на цей раз вже носили організований характер. Почалися масові страйки на чолі яких стала профспілка "Солідарність", очолювана електриком з гданської верфі Лехом Валенсою.

Під керівництвом "Солідарності" в містах Гданськ, Щецин, Ельбронг страйкувало майже 200 тис. чол. До корабелів приєднались шахтарі. Уряд пішов на переговори і в серпні 1981 р. була укладена угода, за якою збільшувалась заробітна плата і т.д.

Підвищення заробітної плати без підкріплення зростання продуктивності праці

викликало появу значної грошової маси, різко підскочила інфляція. Країна була на межі економічного краху.

У вересні-жовтні 1981 р. у Гданську відбувся перший з'їзд профспілки "Солідарність", на якому було прийнято рішення про початок боротьби за владу. На перше місце були висунуті політичні гасла. (На той час "Солідарність" об'єднувала 9 млн чол.).

До економічної кризи у країні додалась і політична. Польща опинилася перед лицем радянської інтервенції з метою наведення порядку. Польське керівництво, щоб уникнути інтервенції і громадянської війни і під тиском радянського керівництва на підставі статті 33 Конституції Польщі, оголосило воєнний стан на всій території країни. У ніч з 12 на 13 грудня 1981 р. було створено військову раду

національного порятунку на чолі з Войцехом Ярузельським.

Цікаво знати

Важливим символом подій 1981 р. стало те, що саме в цей час у польським кінотеатрах йшов фільм «Апокаліпсис». У польському суспільстві сформувалися аналогії з назвою фільму.

Такі заходи, а також значна радянська фінансова і продовольча допомога на деякий час відтягли загибель соціалізму в Польщі. У цей час країни Заходу зробили все

аби відірвати Польщу від "соціалістичного табору". Проти неї були введені економічні санкції, внаслідок яких Польща зазнала збитків у розмірі 15 млрд доларів. Посилився ідеологічний тиск. Значну роль у цьому відіграв Ватікан і,

зокрема, Папа Римський Іоан-Павло II.

Уряд Ярузельського так і не зміг знайти виходу з кризи. Перебудова у СРСР підштовхнула польське керівництво до пошуку інших шляхів виходу з кризи.