11. Визначення виду розладу кос та розрахунок інфузійних засобів для корекції.

1. Респіраторний ацидоз:

1.1. Діагностика: головний біль , порушення свідомості, неспокій , сонливість , судоми, гіперпное (аж до розвитку дихання Куссмауля), симптоми основного захворювання (РДС, набряк легенів, пневмонія, аспірація, нервово-м’язові порушення, неадекватна ШВЛ, тиреотоксичний криз тощо). Лабораторно звув рН< 7.35, підвищення РаСО_2, зниження РаО₂. Рентгенологічне обстеження дає можливість підтвердити або відкинути легеневу чи позалегеневу патологію. 1.2. Лікування: необхідно збільшити альвеолярну вентиляцію.Підтимка дихальної функції. Забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, усунути бронхоспазм і бронхообструкцію. При виражених порушеннях використовують ШВЛ.

2. Метаболічний ацидоз:

2.1 Діагностика: Див. вище. Лабораторно: зниження рН <7.35, зниження НСО₃ < 21 мекв/л, концентрація бікарбонат-іонів < 10 мекв/л, ВЕ> - 2,5 ммоль/л, РаО₂ < 40 мм.рт.ст.. 2.2. Лікування: При нормалізації порушених функцій метаболічний ацидоз коригується без додаткових заходів. В тяжких випадках виникає потреба в введенні лужних розчинів (розчин соди, трисамін) у коригуючих дозах. Для дозування користуються формулами:

Об’єм (мл) 4%-го розчину Na2HCO3 = BE • маса тіла (кг) • 0,3 • 2,7;

Об’єм (мл) 3,66%-го розчину трисаміну = ВЕ • маса тіла (кг).

3. Респіраторний алкалоз:

3.1 Діагностика: Клінічні прояви: запаморочення, неспокій, парестезії і оніміння кінчиків пальців. При важкому алкалозі сплутана свідомість, тетанія, непритомність і судоми, гіпорефлексія, Фізікальне обстеження: збільшення частоти і глибини дихання. Гази артеріальної крові:РаСО₂ <40 мм рт.ст. і рН<7,45, ВЕ > + 2,5.3.2. Лікування: Седація хворого, при вираженій симптоматиці хворому слід дихати з паперового мішка (таким чином збільшується РаСО₂ у вдихуваному повітрі). Використовують кисневу маску з прикріпленим до неї резервуаром з СО2.Киснева терапія: за наявності гіпоксії, і вона виступає як причинний чинник дихального алкалозу.

4. Метаболічний алкалоз:

4.1Діагностика: Див. вище + ознаки гіповолемії (гіпотензія, знижений тиск в яремних венах, знижений тургор шкіри). ЕКГ при гіпокаліємії - предсердно-шлуночкові аритмії і зміни зубців Т і U. Зазвичай гіпокаліємія, часто гіпокальціємія, гіпохлоремія. Лабораторно: ВЕ > +2.5, РаСО₂ 50-60 мм рт.ст., рН<7,45, бікарбонат плазми крові вище 24 ммоль/л. 4.2 Лікування: полягає в корекції дефіциту Cl^-, K⁺, i Na ⁺ (для корекції об'єму). Використовують ізотонічні р-ни NaCl, KCl, CaCl₂ , іноді (рідко), хлорвмісні кислоти (наприклад, НСІ, сорбамін). Введення 0,9% NaCl показане хворим зі зниженим об'ємом позаклітинної рідини. Кількість 0,9% розчину NаС1, яке необхідно ввести, можна розрахувати по формулі:

Дефіцит СL- (ммоль) = О,27 х маса тіла (кг) х (100 - наявна концентрація С1- в плазмі).

Корекція дефіциту калію по загальних принципах (застосовують 7,5 % р-н калію хлориду (1 мл такого розчину містить 1 ммоль калію) краще у вигляді глюкозо- інсуліно-калієво-магнієвого розчину). НСІ вводять лише у важких випадках алкалозу (рН більше 7,5), коли корекція об'єму і електролітів не дає ефекту. Найчастіше застосовують 0,1 нормальний (0,4%) розчин НСІ (100 ммоль іонів Н+/л). Кількість НС1, необхідна для корекції алкалозу можна визначити по формулі:

Дефіцит Н+ (ммоль) = 0,5 х маса тіла (кг) х (виміряний зміст НСО3 – бажаний вміст бікарбонату).

При втраті кислого шлункового вмісту втрату іонів водню можна обмежити шляхом пригнічення секреції соляної кислоти слизовою оболонкою шлунку. З цією метою використовують ранітідін, фамотідін в звичайному дозуванні.

У всіх випадках порушення КОС необхідне лікування основного захворювання.