8.Вимірювання цвт

Покази: контроль за станом гемодинаміки (об'ємом циркулюючої крові, тонусом судин та діяльністю серця) при захворюваннях серцево-судинної системи, шоках, колапсі, проведенні інфузійно-трансфузійної терапії).  Необхідне оснащення:наявність катетера в одній із магістральних вен, флеботонометр (аппарат Вальдмана), ізотонічний розчин натрію хлориду 400 мл.  Методика вимірювання:

У стерильну колбу флеботонометра вливають ізотонічний розчин натрію хлориду. Через V-подібне з'єднання розчин поступає в прозору трубку, фіксовану вертикально до шкали, заповнюючи її до верху. Випускають повітря із нижньої частини трубки, пропускаючи крізь неї розчин. Для припинення подальшого поступлення розчину з колби перекривають її трубку затискачем.     Хворого укладають горизонтально на спину. З допомогою водяного рівня (ватерпаса) встановлюють точку відліку шкали флеботонометра ("0") на рівні правого передсердя (нижньолатеральний край великого грудного м'яза). Для цього шкалу зміщують вверх або вниз відповідним гвинтом.     До катетера, введеного в магістральну вену, приєднують канюлю прозорої трубки флеботонометра. Розчин у ній опускатиметься вниз, аж поки гідростатичний тиск стовпчика рідини не зрівноважиться тиском крові у правому передсерді. Він відповідатиме позначці на шкалі (мм водяного стовпця), навпроти якої зупинився рівень рідини у трубці. У досліджуного пацієнта рівень центрального веозного тиску виявився 20 мм водяного стовпця. В нормі ЦВТ становить 60 - 120 мм вод. ст

9 – петровська

10.Розрахунок дефіцитів основних електролітів,вибір і розрахунок кількость розчинів для корекції електролітних порушень.

Гіпонатріємія. зниження рівня натрія плазми крові нище 135ммоль/л розцінюється як гіпонатріємія, підвищення понад 145моль/л-як гіпернатріємія. Корекція дефіциту натрію проводять сольовими розчинами, насамперед ізотонічним розчином натрій хлориду, кожні 6,5мл якого містять 1 ммоль натрію і хлору,а також 10% р-ну натрію хлориду. У разі призначення певної к-сті натрію треба враховувати не тільки дефіцит електроліту, але і його добову потребу. Введення розчинів глюкози обмежене.

Концентрація калію у плазмі крові менше 3,5ммоль/л- гіпокаліємія. Найефективнішим для корекції в практиці ІТ є застосування р-ну калій хлориду. Звичайно, корекція калію здійснюється за даними його дефіциту в позаклітинному просторі, але не в усьому організмі,тому що введення надлишку калію може призвести до тяжких ускладнень і винекненя складних порушень серцевого ритму. розрахунок необхідної кількості калію:

Dк=(5,0-Кхв)*0,2*М, де Dк – дефіцит калію в плазмі крові, 5,0 – вміст калію в нормі, Кхв – вміст калію у плазмі крові хворого, 0,2 – перерахунковий коефіцієнт, М – маса тіла хворого у кг.

Гіпохлоремія.Для боротьби з гіпохлоремією використовують розчини натрій хлориду(0,9 і 10%) у розрахункових дозах,магнію хлориду(10%).у тяжких випадках призначають 0,4 % р-ну соляної кислоти, максимальна добова доза якого може становити не більше 1000мл. препарат слід водити зі швидкість не більше 2,5 мл/кл за 1 годину. Інфузію виконують тільки у великі вени при постійному контролі показників кислотно – основної рівноваги. Для зменшення подразливої дії кислоти на інтиму судин розчин соляної кислоти потрібно розводити 5% р-ном глюкози у співвідношені 1:1. Приблизний розрахунок к-ті хлору , яку слід ввести,можна здійснити за формулою

Dcl=(101-Clхв)*0,2*М, де Dcl – дефіцит хлору в плазмі крові, 101 – вміст хлору в нормі, Clхв – вміст хлору у плазмі крові хворого, 0,2 – перерахунковий коефіцієнт, М – маса тіла хворого у кілограмах.