1.Забезпечення прохідності дихальних шляхів.

Забезпечення прохідності дихальних шляхів. Очищення ротової порожнини від слизу, блювотних мас, крові, пошкоджених зубів, сторонніх тіл. Положення пацієнта (за відсутності дихання: на спині (горизонтально, на твердій поверхні). За наявності ефективного дихання: на боку. У хворих з регургітацією за наявності ефективного кровообігу: на боку з опущеним головним кінцем) лежачи з піднятою злегка головою або на боці (якщо причина не травматичного походження). При западанні язика потрійний прийом Сафара: розгинання голови в атланто-окципітальному зчленуванні; виведення нижньої щелепи вперед-вверх; відкривання рота.

Положення на спині з максимальним розгинанням голови та відведенням нижньої щелепи вперед, звільнити ротову порожнину від біомас та ввести повітровід.

Перше що потрібно зробити біля потерпілого – переконатися у відсутності свідомості: покликати (голосно сказати що трапилося розплющте очі), поплескати по щоках, обережно потрясти за плечі. Після того як встановлено, що людина перебуває без свідомості, необхідно забезпечити підтримання прохідності дихальних шляхів.

Золотим стандартом забезпечення прохідності дихальних шляхів є « потрійний прийом» за Сафаром та інтубація трахеї .

«Потрійний прийом» включає: закидання голови, відкривання рота і висовування нижньої щелепи вперед.

При підозрі на травму шийного відділу хребта необхідно виключити в потрійному прийомі перерозгинання шиї. Показанне застосування коміра Шанца, що фіксує ділянку шиї.

Форсованне відкривання рота і ревізія ротової порожнини. Лише закидання голови не гарантує відновлення прохідності дихальних шляхів. В осіб з травмами з початку необхідно провести ревізію ротової порожнини і за потреби очистити її від стороннього вмісту. Для відкривання рота використовують такі прийоми:прийом за допомогою схрещенних пальців при помірно розслабленій нижній щелепі, прийом « палець за зубами» у разі щільно стиснутих щелеп, прийом піднімання язика і щелепи.

Стійке положення на боці. Якщо потерпілий знаходиться без свідомості, але у нього простежується пульс і зберігається адекватне самостійне дихання необхідно надати йому стійкого положення на боці з метою запобігання аспірації шлункового вмісту внаслідок блювання або регургітації і провести прийом на дихальних шляхах.

2.Проведення штучної вентиляції легень найпростішим методом(«рот до рота» або «рот до носа»).

Перед початком ШВЛ необхідно переконатися в прохідності дихальних шляхів! Для здійснення штучне дихання «з рота в рот» необхідно: встати праворуч на коліна в головах потерпілого; покласти його спиною на жорстку поверхню; підкласти під плечі валик; під шию підкласти праву руку і підвести шию (при цьому голова закидається і його дихальні шляхи, закриті до цього запалим язиком, відкриваються (рис. 9.18); великим і вказівним пальцями лівої руки затиснути ніс; прибрати праву руку з-під шиї і, надавав нею на підборіддя, відкрити рот; глибоко вдихнувши, щільно притиснути свій рот до рота потерпілого ( через серветку), із зусиллям видихнути в його рот, зміщуючи при цьому його нижню щелепу догори для попередження западання язика. вдувати повітря 12 - 15 разів протягом 1 хв. У тих випадках, коли щелепи потерпілого міцно стиснуті, ефективний спосіб штучного дихання «рот в ніс». З цією метою рукою закидають голову назад, а інший захоплюють підборіддя і піднімають вгору нижню щелепу, закриваючи рот. Потім проводять глибокий вдих, охоплюють губами ніс потерпілого і виробляють енергійний видих. Якщо штучне дихання потрібно проводити дитині, то краще щільно охопити губами рот і ніс одночасно, так як вони розташовані близько, і вдувати повітря в невеликій кількості, стежачи за підйомом грудної клітки. Частота дихання дітей повинна бути в межах 15-18 на хвилину.