101. Спадкування за законом

Спадкування за законом відбувається у випадках, якщо:

• спадкодавець не залишив заповіту;

• заповіт визнано недійсним;

• заповідано лише частину майна або заповіт визнано недійсним в одній із частин;

• спадкоємець за заповітом відмовився від спадщини або її не прийняв;

• спадкоємець за заповітом помер раніше спадкодавця;

• спадкоємець за заповітом усунутий від права на спадкування відповідно до закону.

При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, тобто точно визначеного кола осіб, котрі спадкують одночасно.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1258 ЦК).

102. Прийняття спадщини. Відумерлість спадщини.

Прийняття спадщини – волевий акт, в якому знаходить своє вираження згода прийняти спадщину. Цей акт односторонній : він являє собою висловлювання тільки одної особи – спадкоємця, не вимагає участі чи згоди інших осіб.

Для прийняття спадщини встановлено шестимісячний термін з дня відкриття. Цей термін дає можливість спадкоємцю реально скористатися своїм правом і таким чином гарантує здійснення суб’єктивних прав громадян на спадкоємство. Якщо спадкоємець у вказаний термін спадщину не прийме, то право на її прийняття він втрачає.

Відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємці в за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.