2.4. Види організаційних структур банківських установ

Є кілька основних груп організаційних структур:

• організаційні структури за принципом бюрократії;

• адаптивні організаційні структури;

• організаційні структури, що відрізняються за ступенем централізації.

• Бюрократична модель має три основні форми:

• функціональні організаційні структури;

• дивізійні організаційні структури;

• організаційні структури, що діють на міжнародних ринках.

Організаційна структура, побудована за принципом функціональної підпорядкованості, забезпечує взаємоузгодженість окремих видів діяльності банку і його підрозділів щодо досягнення основних цілей. Управління операціями базується на чіткому розподілі повноважень щодо акумулювання ресурсів і способів їх використання. Функціональна структура високоефективна при обслуговуванні великих корпорацій.

Дивізійна організаційна структура банку передбачає організацію діяльності його підрозділів відповідно за видами банківських продуктів, групами споживачів та регіональними ознаками. Структури, зорієнтовані на надання різних видів банківських послуг, передбачають управління продажем кожного продукту окремо. Ці структури доволі поширені та багатоваріантні.

Структури, зорієнтовані на різні групи споживачів, базуються на потребах цільових споживачів послуг. Банки застосовують ці структури як при обслуговуванні оптових, так і роздрібних клієнтів.

Регіональні організаційні структури використовуються, коли банк має великий географічний обсяг. Основою цієї структури є побудова банківської діяльності через мережу відділень, що пропонують послуги в різних регіонах.

На міжнародних ринках банк може діяти в таких організаційних формах: відділення, представництва, філії, консорційна участь.

Адаптивні організаційні структури мають більшу гнучкість, ніж бюрократичні, і бувають трьох видів: проектні, матричні і конгломерати. Банки, організовані за цим принципом, можуть своєчасно реагувати на невдалі чи успішні дії окремих підрозділів у певних ринкових сегментах

Проектні структури - це тимчасові організаційні утворення, які вводять у діючу структуру банку з метою вирішення конкретних і великомасштабних завдань. Вони є відносно автономні щодо управління реалізацією проекту. Матричні структури також створюються для реалізації великомасштабних проектів. Разом з тим, матричні структури дають змогу поєднати переваги функціональної і дивізійної структур, забезпечуючи необхідну гнучкість організаційним структурам. Конгломерати - це об’єднання кількох структур, що дає змогу банкові гнучко реагувати на будь-які зміни ринкових умов. Конгломерат передбачає керівництво із єдиного центру, однак банківські підрозділи зберігають певну самостійність, зокрема щодо прийняття рішень про поточну діяльність. Таким чином, адаптивні організаційні структури дають можливість вирішити важливе завдання - адаптувати організацію до мінливих ринкових умов, тому вони є широко поширеними.

Організаційні структури, які відрізняються за ступенем централізації, передбачають чітке розмежування функцій центру і низових ланок управління, що дає змогу збалансувати інтереси окремих структурних підрозділів і банку загалом. Децентралізація управління банком залежить від ступеня комп’ютеризації операцій, розвитку системи контролю кредитних та інших ризиків, кваліфікації банківських службовців.