1.Центрифугування

 

У біохімічних дослідженнях препаративне центрифугування використову­ють для очищення та фракціонування біологічного матеріалу — субклітинних органел, окремих макромолекул (ДНК, мітохондрій, білків тощо) з метою ви­вчення їхньої структури та біологічної активності.

Окремі фракції, отримані цен­трифугуванням та фракціонуванням умісту пробірок, потім аналізують за радіо­активністю, ферментативною активністю, флуоресценцією, адсорбцією, детек- тують за допомогою хімічних тестів.

Центрифугування дає можливість визначати абсолютні величини молекуляр­ної маси макромолекул і слугує для оцінювання гетерогенності суміші. Цей метод застосовують для розділення молекул ДНК різної щільності, ліпопротеїдів плазми крові, білків, їхніх комплексів, мультиферментів. У клінічній практиці центрифугування використовують для визначення холестерину і фосфоліпідів сироватки крові, глюкози крові, залишкового Нітрогену крові, креатиніну й сечової кислоти в сироватці крові та сечі тощо.

Залежно від фактора розділення (характеризує відношення прискорення до­центрових сил до прискорення сили тяжіння), центрифуги умовно поділяють на звичайні (g < 3500) та ультрацентрифуги (g > 3500). Звичайні центрифуги використовують з метою препаративного центрифугування. Ультрацентрифуги дають змогу розвинути доцентрове прискорення поля до 300 000 g. їх вико­ристовують з аналітичною метою, для визначення молекулярної маси біологіч­но активних речовин та виділення їх окремих фракцій із розчинів.

Макромолекули або органели, які мало відрізняються за розмірами або за густиною, можна розділити в градієнті густини. Для цього використовують два методи — зональне та ізопікнічне центрифугування.

Під час зонального центрифугування досліджувана проба (наприклад, білки або клітини) розміщуються тонким шаром над буферним розчином. У процесі центрифугування часточки проходять крізь розчин, оскільки їхня густина більша, ніж густина розчину.

Під час ізопікнічного центрифугування часточки проби (наприклад, ДНК, РНК або віруси) рівномірно розподіляються по всьому об’єму розчину. Градієнт густи­ни створюється в процесі центрифугування завдяки седиментації та дифузії.

Хроматографія

Хроматографія — метод розділення, аналізу і дослідження сумішей речовин, що ґрунтується на різному розподілі речовин в динамічних умовах між рухомою і нерухомою фазами (на різній сорбції складових частин яким-небудь адсорбентом). Розрізняють: за середовищем, в якому відбувається розділення (газова і рідинна); за механізмом розділення (молекулярна, йонообмінна, осадова і розподільча); за технікою проведення розділення (колонкова, капілярна, тонкошарова і хроматографія на папері, HPLC (ВЕРХ, ВисокоЕфективна Рідинна Хроматографія)).Широко використовують при аналізі корисних копалин, гірських порід і мінералів у технологічних процесах для очищення і опріснення води, для отримання речовин високої чистоти. У нафтовій аналітичній практиці широко застосовуються різні види на алюмосилікатних сорбентах і на спеціальному хроматографічному папері. Інша назва — хроматографічний аналіз.