2.5.4 Моніторинг інвестиційного портфеля

Моніторинг портфеля – систематичний аналіз ефективності інвестиційних інструментів, що входять у портфель, і їх оцінка. Моніторинг здійснюється для пе-ревірки відповідності інвестицій поставленим перед ними цілям. Результатом моні-торингу є зміна складу і структури портфеля.

Інвестиційний інструмент може бути вилучений із портфеля, якщо:

його ефективність виявилася нижче очікуваної і реальні зміни до кращого не прогнозуються;

він виконав поставлені перед ним задачі; в даний час є більш привабливі можливості вкладення коштів.

При аналізі інструментів інвестування ключовим є питання відповідності ре-алізованої дохідності рівню інвестиційного ризику. Раціональний інвестор буде вкладати в ризиковані інструменти (реальні активи і недержавні цінні папери) лише у випадках, коли очікувана норма дохідності по них значно перевищує ту, яка може бути отримана від низькоризикованих інвестицій (державних цінних паперів).

Основною задачею моніторингу є своєчасне ізолювання проблемних вкла-

день.

Проблемна інвестиція – вкладення, що не виправдало чекань інвестора. Усунення проблемних інвестицій зв'язано з визначенням часу укладання угод, зв'язаних з операціями купівлі-продажу. Суть проблеми визначення часу угод виража-

ється тезою: “купуй дешево, продавай дорого”.

Моніторинг портфеля передбачає виконання декількох етапів.

I етап. Збір інформації про дохідність кожного з інструментів портфеля. Для моніторингу дохідності використовується та ж інформація, що і для прийняття інве-стиційних рішень: курсовий прибуток, її динаміка, рівень відсотків або дивідендів і ін.

II етап. Збір інформації про ділову активність. Дозволяє визначити, наскіль-ки ефективно підприємство управляє своїми активами. З цією ціллю розраховуються коефіцієнти ділової активності. Вони показують, скільки оборотів зробили активи і їх окремі елементи для підтримки виробництва та реалізації продукції.

III етап. Збір інформації для виконання технічного аналізу, спрямованого на вивчення ринкових індикаторів і індексів.

2.5.5 Технічний аналіз ринку

Технічний аналіз включає методи визначення часу для укладання угод при купівлі-продажу інвестиційних інструментів. Серед концепцій технічного аналізу найбільше відома теорія Доу. Названа на честь Чарльза Доу, засновника компанії “Доу Джонс”.

Теорія Доу базується на тезі про те, що динаміка ринку може бути визначена на основі тенденцій курсів сукупності цінних паперів. Момент переходу ринку від стадії “биків” до стадії “ведмедів” і навпаки є сигналом інвесторам для укладання купівлі-продажу.

Для відсіву щоденних коливань і вторинних процесів на ринках передбача-ється добір паперів. Слабким місцем теорії Доу є нездатність її передбачати зміни, вона лише фіксує факт зміни ринкової тенденції.

Аналіз загального руху курсів цінних паперів заснований на використанні системи фондових індикаторів і індексів.

Середні індикатори – показники, застосовувані для аналізу курсів цінних паперів шляхом визначення середніх арифметичної курсів найбільше представниць-кої (репрезентативної) групи цінних паперів на певну дату.

Середні індекси – показники, застосовувані для аналізу коливань курсів цін-них паперів шляхом виміру поточного курсу найбільш представницької групи по відношенню до базового значення, розрахованому на більш ранню дату.

Найбільше популярні середні Доу Джонса. Для визначення стана ринку ви-користовується середня Доу Джонса для промислових акцій і облігацій. Середня Доу Джонса для промислових акцій складається з курсів 30-ти випусків акцій першокла-сних промислових компаній, відібраних за критеріями ринкової вартості і ступеня поширення серед широкого кола власників. Приймається, що динаміка цієї групи акцій відображає динаміку ринку цінних паперів. Значення середньої Доу Джонса для промислових акцій зіставляється зі значенням у попередній період.

Середня промислова Доу Джонса представляє собою індекс, що відображує сумарний курс акцій вибірки на даний день.

Середній індикатор курсів облігацій Доу Джонса розраховується як середня арифметична по курсам 10-ти випусків облігацій на кінець біржового дня. Середні курси облігацій визначаються у відсотках до номіналів цих облігацій. Наприклад, середній курс Доу Джонса для облігацій промислових компаній на певну дату 85,5 пунктів. Це означає, що облігації продавалися за курсом, що дорівнює 85,5% від ва-ртості їх погашення. Якщо вартість до погашення 1000 доларів, то середній курс – 855 доларів.

Контрольні питання до теми 2.5

1. Які цілі формування портфелю інвестицій?

2. У чому полягає сутність диверсифікації ризику?

3. Охарактеризуйте традиційний підхід до управління портфелем інвести-

цій.

4. Охарактеризуйте сучасну портфельну теорію управління портфелем ін-

вестицій.

4. З яких етапів складається моніторинг інвестиційного портфеля?

5. Які фондові індикатори та індекси використовуються для технічного аналізу ринку?