- •Тема 1.1 Роль та можливості інвестицій
- •1.1.1 Роль інвестицій у функціонуванні економіки
- •1.1.2 Класифікація інвестицій
- •1.1.3 Структура інвестиційного процесу
- •1.1.4 Характеристика учасників інвестиційного процесу
- •1.1.5 Правила гри на фондовому ринку
- •Тема 1.2 Вимірювання інвестиційного доходу
- •1.2.1 Концепція інвестиційного доходу
- •1.2.2 Поняття простого і складного відсотка
- •1.2.3 Сутність майбутньої і приведеної вартості грошей
- •1.2.4 Види й оцінка грошових потоків
- •1.2.5 Оцінка вартості ануітета
- •1.2.6 Облік інфляції в оцінці дохідності інвестицій
- •Тема 1.3 Облік та оцінка інвестиційного ризику
- •1.3.1 Характеристика інвестиційного ризику
- •1.3.2 Статистичні методи оцінки ступеня ризику
- •1.3.3 Вимірювання ризику цінних паперів за допомогою фактора «бета»
- •1.3.4 Модель взаємозв'язку ризику і дохідності
- •1.3.5 Експертна оцінка ризику реальних проектів
- •Тема 1.4 Фінансове забезпечення інвестування
- •1.4.1 Сутність і зміст вартості капіталу
- •1.4.2 Методи залучення капіталу
- •1.4.3 Управління позиковими коштами
- •1.4.4 Оптимізація структури джерел фінансування інвестицій
- •Розділ 2 оцінка реальних та фінансових інвестицій
- •Тема 2.1 Обґрунтування та оцінка інвестицій в реальні проекти
- •2.1.1 Зміст і переваги інвестицій у реальні активи
- •2.1.2 Характеристика структури проектного циклу
- •Оцінка інвестицій за критерієм чистої приведеної вартості
- •2.1.4 Сутність індексу рентабельності інвестицій
- •2.1.5 Роль внутрішньої норми прибутковості в оцінці інвестицій
- •2.1.6 Найпростіші методи оцінки прийнятності інвестицій
- •Тема 2.2 Інвестиції в звичайні акції
- •2.2.1 Інвестиційна принадність звичайних акцій
- •2.2.2 Основні характеристики звичайних акцій
- •2.2.3 Дивідендна політика підприємства
- •2.2.4 Види звичайних акцій і стратегії інвестування
- •2.2.5 Аналіз і оцінка звичайних акцій
- •Тема 2.3 Інвестиції у цінні папери з фіксованим доходом
- •Загальна характеристика цінних паперів із фіксованим доходом
- •2.3.2 Основні характеристики облігацій
- •2.3.3 Особливості ринку облігацій
- •Оцінка вартості облігацій і стратегії інвестування
- •2.3.5 Основні характеристики привілейованих акцій
- •2.3.6 Оцінка вартості привілейованих акцій і стратегії інвестування
- •Тема 2.4 Альтернативні інструменти інвестування
- •2.4.1 Ринок фінансових ресурсів і цінних паперів
- •2.4.2 Вибір об'єктів інвестування та джерела інформації про об'єкти інвестування
- •2.4.3 Методи залучення іноземного капіталу
- •2.4.4 Особливості діяльності інвестиційних фондів і компаній
- •2.4.5 Основні принципи оцінки вартості нерухомості для цілей інвестування
- •Тема 2.5 Управління портфелем інвестицій
- •Зміст і цілі формування інвестиційного портфеля
- •2.5.2 Сутність диверсифікації ризику
- •2.5.3 Характеристика теорій портфельного управління
- •2.5.4 Моніторинг інвестиційного портфеля
- •2.5.5 Технічний аналіз ринку
- •Рекомендована література Базова
- •Допоміжна
- •15. Інформаційні ресурси
2.4.4 Особливості діяльності інвестиційних фондів і компаній
Початок діяльності інвестиційних фондів та компаній фактично починається з 1994 р., коли указом Президента України було прийнято Положення «Про інвести-ційні фонди і інвестиційні компанії». Вони створювалися з метою проведення інвес-тування в інтересах і за рахунок засновників інвестиційного фонду шляхом випуску інвестиційних сертифікатів та проведення комерційної діяльності з приватизаційни-ми паперами. Але ситуація кардинально змінилася, коли на початку 2001 р. був при-йнятий Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпорати-вні фонди)» №2299 від 15.03.2001 р. Цей закон надав можливості для створення та розвитку таких професійних інвестиційних інститутів в Україні як інвестиційні фо-нди.
Відмінними рисами інститутів спільного інвестування (ІСІ) є:
інвестиційні фонди мають податкові пільги;
внаслідок обмеженості розміру використовуваного позичкового капіталу вони не надають ніяких гарантій та позик своїм клієнтам.
У високо розвинутих країнах світу інвестиційні фонди є професійними інвес-торами, які мають в своєму арсеналі великі обсяги капіталу, що надає їм можливос-тей для здійснення різноманітних видів інвестування. Українські інвестиційні фонди поки що не досягли такого рівня розвитку й повноцінно не спроможні виконувати заздалегідь покладені на них інвестиційні функції, насамперед, через нестачу інвес-тиційних коштів й несприятливого інвестиційного клімату в країні. Аналіз наукової літератури довів, що недостатня увага приділяється розгляданню доходності вітчиз-няних інвестиційних фондів, необхідності забезпечення прибуткової та стабільної діяльності цих небанківських інститутів у майбутньому. Це пов'язано із специфікою та тенденціями розвитку українського інвестиційного ринку.
За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) на початок 2007 р. в Україні кількість інвестиційних фондів складала 579, компаній по управ-лінню активами (КУА) було 228. КУА - це, як правило, товариства з обмеженою ві-дповідальністю, які мають належну ліцензію на здійснення професійного управління активами інвестиційних фондів.
Згідно з Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)» в країні можуть створюватися пайові та корпоративні інвес-тиційні фонди. Пайові інвестфонди не є юридичною особою, це об'єднання капіта-лів дрібних інвесторів, їх активи повністю знаходяться в управлінні КУА, а корпоративні фонди, як правило, створюються у вигляді відкритого акціонерного това-риства й переважно займаються спільним інвестуванням.
Останнім часом в Україні з'явився новий тип пайових інвестиційних фондів - інтервальні. Якщо відкриті пайові фонди здебільшого розраховані на дрібних інве-сторів, то інтервальні на великих. Головною перевагою інтервальних пайових фон-дів є те, що згідно до законодавства, вони не зобов'язані постійно мати резерв гро-шових коштів, спрямований на викуп паїв, а це, в свою чергу, надає їм більше мож-ливостей для здійснення інвестування.
Отже, інвестиційні фонди - це інвестиційні інститути, які мають значні пере-ваги в роботі у порівнянні з іншими крупними інституціональними інвесторами (ба-нками, недержавними пенсійними фондами, страховими компаніями), а саме:
1. Надзвичайно висока прозорість звітностей перед інвесторами (щоденно оголошується інформація про склад портфелю цінних паперів, його вартість, стан, обсяги чистих активів інвестиційного фонду та інші важливі показники діяльності фонду та КУА). Жодний інвестиційний інститут не надасть вкладнику такого пере-ліку звітностей.
Володіючи незначною сумою коштів, інвестор має право на професійне управління його портфелем на фондовому ринку. Це завдання повністю покладено на КУА, яка має відповідну ліцензію на професійне управління активами фонду. В КУА працюють дуже компетентні спеціалісти зі значним досвідом роботи в сфері інвестування, головною ціллю яких є максимізація прибутків для інвесторів.
Інвестор має право на отримання певної частини всіх прибутків інвести-ційного фонду. 4. Інвестиційні фонди не платять податок на прибуток, а це в свою чергу, значно підвищує прибутковість вкладників. Оподаткуванню підтягається тільки отриманий доход фонду.
Широкий вибір фінансових інструментів для інвестування (диверсифіка-ція): акції, облігації, нерухомість та інше, що дозволяє знизити ризик інвесторів.
Ефект масштабу дозволяє значною мірою знизити витрати.
Кожний інвестиційний фонд має власну інвестиційну стратегію, яка відо-бражається у Проспекті емісії цінних паперів.