1.1.4 Характеристика учасників інвестиційного процесу

Основними учасниками інвестиційного процесу є:

держава; підприємства;

приватні особи.

Кожний учасник інвестиційного процесу може бути як постачальником, так і споживачем інвестиційних ресурсів.

Поточні потреби держави вимагають значних сум грошей на кожному рівні виконавчої влади. Будівництво шкіл, лікарень доріг пов'язано з капіталовкладення-ми, що покриваються за рахунок коштів від надходження податків. Коли витрати перевищують податкові надходження, органи влади емітують боргові цінні папери. Хоча деякі органи влади тимчасово можуть бути постачальниками коштів, у цілому вони нетто – споживачі грошей.

Підприємство має потребу в коштах для підтримки своєї діяльності. Фінан-сові потреби їх діляться на довгострокові (будівництво підприємств, придбання устаткування) і короткострокові (забезпечення товарно-матеріальних запасів і по-криття дебіторської заборгованості). У цілому підприємства також є нетто – спожи-вачами коштів.

Приватні особи є нетто – постачальниками фінансових ресурсів через розмі-щення грошей на ощадних рахунках, покупку цінних паперів, позики.

Залежно від належності інвестиційних коштів існує два типи інвесторів: ін-ституціональні й індивідуальні.

Інституціональні інвестори – фахівці, що розпоряджаються чужими кош-тами за винагороду. Їх наймають фінансові установи (банки, інвестиційні фонди, страхові компанії). В деяких випадках інституціональні інвестори можуть бути пра-цівниками великих промислових підприємств або приватними особами. Основна ціль – забезпечити максимальний прибуток своїм клієнтам (вкладникам).

Індивідуальні інвестори розпоряджаються власними коштами у своїх інте-ресах. Індивідуальні інвестори формують власні портфелі інвестицій або доручають управління власними коштами інституціональним інвестором.

Індивідуальні інвестори – нетто-постачальники коштів. Процес інвестування для них складається із наступних етапів:

1. забезпечення передумов для інвестування. Передбачає наявність вільних грошових та страхових заходів для заходів для захисту від ризиків втрати працезда-тності;

2. постановка цілей інвестування. Полягає у визначенні термінів, обсягу, фо-рми вкладання, рівня прибутків і ризиків;

3. оцінка фінансових інструментів. Полягає у визначенні передбачуваної ва-ртості на альтернативних засадах;

4. вибір конкретного варіанта інвестування за критеріями дохідності та ри-

зику;

5. формування портфеля інвестицій. Полягає у підбору фінансових інстру-ментів з розрахунком на досягнення мети;

6. управління портфелем. Передбачає зміни його складу з ціллю отримання очікуваних результатів;

1.1.5 Правила гри на фондовому ринку

Ситуація на фондових ринках залежить від напрямку руху загального рівня цін (вгору або вниз).

Ринок, що зростає, (ринок «биків») характеризує сприятливий стан фондово-го ринку, зростання ділової активності й оптимізм інвесторів.

Ринок, що падає (ринок «ведмедів») пов'язаний зі зниженням ділової актив-ності і песимістичних оцінок інвесторів.

Стан ринку багато в чому визначає правила поведінки учасників фондової бі-ржі – інвесторів і біржових (фондових) брокерів.

Фондові брокери – особи, які мають ліцензію від фондової біржі на право ве-дення операцій із цінними паперами для інвесторів у якості посередника. Брокер зо-бов'язаний дотримуватися правил ділової етики, що установлені біржею і чинним законодавством. Основне зловживання – неправомірне використання внутрішньофі-рмової інформації.

• залежності від поставлених інвестором цілей дії брокера регламентується наказами різного виду.

Розрізняють ринковий, лімітний і стоп-наказ.

Ринковий наказ – розпорядження брокеру купувати або продавати цінні па-пери по найбільше вигідному курсі. У результаті курс цінних паперів в угодах дуже близький до ринкового.

Лімітний наказ – установлення максимального курсу покупки або мінімаль-ного курсу продажу. Наказ виконується, коли на ринку встановлюється курс, про який домовилися або більш вигідний курс.

Стоп – наказ (граничний наказ) – розпорядження продавати цінні папери у випадку падіння курсу до визначеного рівня або нижче оцінки «стоп». Застосову-ється для захисту інвестора у випадках різкого падіння курсу цінних паперів.

Найбільше характерним видом угод є «довга» покупка. Інвестор при цьому купує цінні папери у надії на зростання курсу. Ціль «довгої» покупки – придбати дешевше і продати дорожче. Цей вид угоди припускає використання будь-яких ви-дів наказів.

• випадках, якщо курс падає, використовують «коротку» покупку. За однієї тієї ж цілі – купити дешевше і продати дорожче, різниця в наступному: процес інве-стування здійснюється в зворотному напрямку, починаючи з продажу і закінчуючи покупкою. Інвестор стає “коротким” продавцем, продаючи папери (як правило, узяті

• борг у брокера). Зі зростанням курсу інвестор стає покупцем, повертаючи папери початковому власнику.

Досягнення успіху в біржових операціях передбачає дотримання десятьох правил для інвестора, перелік яких наведено нижче.

1) Купуйте облігації або акції провідних компаній в сталих галузях промис-ловості, пов'язаних із військовим виробництвом.

2) Купуйте тільки такі акції, що мали стабільний прибуток протягом 10 ро-

ків.

3) Купуйте тільки такі акції, що зареєстровані на фондовій біржі. 4) Купуйте акції не менше п'ятьох різних галузей промисловості.

5) Зберігайте приблизно однакову кількість акцій 8-10 різних компаній.

6) Зберігайте декілька акцій із низьким прибутком як засіб збільшення капі-

талу. Купуйте акції за ціною нижче номіналу (або ненабагато вище).

7. Один раз на рік продавайте хоча б одну акцію, саму слабку зі списку. Пе-ремістите гроші в більш вигідну акцію.

7. Не розчаровуйтеся від окремих утрат, але стежте за прибутками або втра-тами в цілому.

7. Підпишіться на одне з відомих фінансових видань і читайте його уважно.

Контрольні питання до теми 1.1

1. Що розуміють під поняттям інвестиції?

2. Як визначаються валові та чисті інвестиції?

3. За якими ознаками класифікують інвестиції?

4. Охарактеризуйте структуру інвестиційного процесу.

5. Хто може бути учасником інвестиційного процесу?

6. У чому полягають функції фондової біржі?

7. Які основні правила гри на фондовому ринку?