1.3.5 Експертна оцінка ризику реальних проектів

Оцінка проектів реального інвестування зв’язана з індивідуальними особли-востями кожного з них. Оцінка ризику при цьому здійснюється звичайно шляхом використання думок експертів.

Сукупний ризик будь-якого проекту складається з окремих компонентів, ко-жний із яких розглядається як простий (поодинокий) ризик. При цьому експертна оцінка ризику проектів реального інвестування повинна передбачати попереднє рі-шення двох задач:

1. упорядкування переліку простих ризиків;

2. визначення питомої ваги простих ризиків у загальній їх сукупності. Визначення питомої ваги простого ризику базується на наступному підході:

усі прості ризики ранжують за ступенями важливості (розставляють за пріоритетами);

усі ризики з тим самим пріоритетом мають рівну вагу.

Ризик першого пріоритету має найбільшу питому вагу. Ризик проекту при цьому визначається як середньозважена простих ризиків. Якщо пріоритети не роз-ставлені, тоді ризик проекту визначається як середньоарифметична.

Експерти, незалежно один від одного, оцінюють імовірність виникнення про-стих ризиків відповідно до їх переліку. Оцінки експертів піддаються аналізу. При цьому дотримуються наступних правил:

максимально припустима різниця між оцінками двох експертів простого ризику не повинна перевищувати 50%;

максимально припустима різниця між оцінками двох експертів по сукуп-ному ризику не повинна перевищувати 25%.

Протиріччя, що виникли в оцінці імовірності ризику усуваються шляхом об-говорення на нарадах з експертами.

Оцінка імовірності настання ризику здійснюється за системою: 0 – ризик розглядається як неіснуючий; 25% – ризик, швидше за все, не реалізується;

50% – про настання події нічого визначеного сказати не можна; 75% – ризик, швидше за все, проявиться; 100% – ризик напевно реалізується.

Види простих ризиків визначаються стадією реалізації реальних проектів. Виділяють три стадії при виконанні комплексу робіт реального інвестування:

підготовча; будівельна;

стадія функціонування.

Підготовча стадія характеризується виконанням робіт, необхідних для по-чатку реалізації проекту. Для підготовчої стадії характерні наступні види ризиків:

віддаленість об'єкта проектування від інженерних мереж і транспортних вузлів;

відношення місцевої влади; доступність підрядників;

доступність альтернативних джерел сировини й ін.

Будівельна стадія характеризується зведенням будівель і споруд, закупівлею

• монтажем устаткування. Вона зв’язана з ризиками, що виникають внаслідок: неплатоспроможності замовника; нестач проектно-розвідувальних робіт; недобросовісності підрядників;

непередбаченості інфляційного фактора тощо.

Стадія функціонування полягає у виводі проекту на повну потужність і оде-ржання прибутку. Стадії функціонування властиві всі джерела ризиків, зв'язані з фінансово-економічною, соціальною, технічною й екологічною діяльністю підпри-ємства (діловий, фінансовий, інфляційний, процентний, випадковий, ринковий, ри-зик ліквідності й ін.).

Контрольні питання до теми 1.3

1. Із яких компонентів складається сукупний ризик?

2. Які виділяють джерела виникнення ризиків?

3. Які статистичні показники використовуються при оцінці ступеня ризи-

ку?

4. Як вимірюється ризик цінних паперів за допомогою фактора «бета»?

4. Яка модель відображає взаємозв’язок ризику і доходності? Поясніть її

сутність.

4. У чому полягають особливості експертної оцінки ризику реальних прое-

ктів?