Тема 1.3 Облік та оцінка інвестиційного ризику

План.

1. Характеристика інвестиційного ризику.

2. Статистичні методи оцінки ступеня ризику.

3. Вимірювання ризику цінних паперів за допомогою фактора «бета».

4. Модель взаємозв'язку ризику і дохідності.

5. Експертна оцінка ризику реальних проектів.

1.3.1 Характеристика інвестиційного ризику

Інвестиційна діяльність і її основний параметр – прибуток – зв’язані з усяко-го роду ризиками.

Ризик – це імовірність відхилення фактичного розміру інвестиційного при-бутку від очікуваного.

Ризик, як економічна категорія, являє собою подію, що може відбутися або не відбутися. У випадку настання такої події можливі три економічних результати: негативний (збиток); нульовий; позитивний (прибуток).

Оскільки збільшення ризику – негативний чинник, а збільшення прибутку – позитивний, існує альтернатива між ризиком і прибутком: високий ризик відповідає більш високій очікуваній або необхідній прибутковості.

Сукупний ризик інвестицій містить два компоненти:

1. Диверсифікований, або несистематичний ризик;

2. Недиверсифікований, або систематичний ризик.

Несистематичний ризик – це та його частина, що виникає з неконтрольо-ваних або випадкових подій, але може бути усунута шляхом диверсифікації.

Диверсифікація – використання різних комбінацій інвестиційних інструмен-тів із метою мінімізації ризиків.

Несистематичний ризик виникає в результаті страйків, судових процесів, ро-зриву великих контрактів, прийняття невдалих маркетингових програм. Досліджен-ня показують, що несистематичний ризик може бути усунутий шляхом продуманого добору портфеля інвестиційних інструментів.

Систематичний ризик, пов'язаний із силами, що діють на всі інвестиційні інструменти і є невідворотним.

Систематичний ризик може бути викликаний катастрофами, війною, взаємо-відносинами між країнами й ін.

Інвестиційні ризики мають різні джерела виникнення, серед яких:

діловий ризик, що виникає у випадках одержання емітентом прибутків, недостатніх для розрахунку з інвестором;

фінансовий ризик сполучений із структурою джерел фінансування підпри-ємства (власних і позикових);

інфляційний ризик зв'язаний із купівельною вартістю грошей; процентний ризик визначається зміною рівня процентних ставок і пов'я-

заного з ним зміни курсу цінних паперів; ризик ліквідності, зв'язаний із неможливістю продати інвестиційний ін-

струмент у потрібний момент і за прийнятною ціною; випадковий ризик має місце у випадках непередбаченої події (банкрутст-

во, поглинання компанії, судовий розгляд, форс-мажорні обставини); ринковий ризик, зв'язаний із зміною прибутків по незалежним від інстру-

мента інвестування причинам (економічним, політичним, екологічним). Всі джерела ризику взаємозалежній , тому загальний розмір ризику може визначатися з комбіна-ції різних джерел.

1.3.2 Статистичні методи оцінки ступеня ризику

Непевність умов, у яких здійснюється інвестиційна діяльність, багато в чому обумовлена чинником випадку.

Випадок – це явище, що складно передбачати і спрогнозувати. Однак при ве-ликій кількості спостережень за випадками в них виявляється дія закономірностей. Математичний апарат для цих закономірностей дає теорія імовірності.

Імовірність означає можливість одержання певного результату або настання очікуваної події, виходячи з найбільшої величини математичного очікування.

Іншими словами, математичне очікування якоїсь події дорівнює абсолютній величини цієї події, помноженої на імовірність його настання.

Наприклад, імовірність одержання прибутку в сумі 250 тис. грн. від вкладен-ня капіталу дорівнює 0,6. Очікуване одержання прибутку (математичне чекання)

складе: 250,0 · 0,6 = 150 тис. грн.

Імовірність настання події визначається об'єктивним або суб'єктивним мето-

дом.

Об'єктивний метод визначення імовірності заснований на обчисленні часто-ти, якою відбувається подія. Наприклад, якщо відомо, що прибуток 250,0 тис. грн. отриманий у 120 випадках із 200, то імовірність одержання такого прибутку складає

0,6 (120: 200).

Суб'єктивний метод визначення імовірності заснований частіше усього на використанні думки експертів (експертна оцінка).

Розмір або ступінь ризику вимірюється двома критеріями:

1. середнє очікуване значення;

2. мінливість можливого результату.

Середнє очікуване значення визначається як середньозважена, де в якості ва-ги використовується імовірність:

			m	(1.3.1)
		x	x i P i
			i 1
де		– середнє очікуване значення показника;
	x
	xi	– значення i-го показника;
	Pi	– ймовірність чекання значення i-го показника.

Для остаточного ухвалення рішення по варіантах інвестування необхідно ви-значити міру коливань можливого результату.

Мінливість можливого результату являє собою ступінь відхилення очікува-ного значення від середньої величини. Мірою абсолютної мінливості є дисперсія ( ²) і середнє квадратичне відхилення ( )

(x x) m

2

(x x) m

;

(1.3.2)

m

m

де

х – очікуване значення показника для кожного випадку;

х – середнє очікуване значення показника;

m – число випадків (частота).

Чим менше абсолютна

величина дисперсії і середнього квадратичного від-

хилення, тим нижче ступінь ризику від інвестування.

Мірою відносної мінливості можливого результату є коефіцієнт варіації (V):

V

100%

(1.3.3)

x

Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100 %. Встановлено наступну якісну оцінку значень коефіцієнта варіації:

до 10 % – слабка мінливість; 10 – 25 % – помірна мінливість; понад 25 % – висока мінливість.

21

Таким чином, чим вище коефіцієнт варіації, тим більш ризикованим є даний інструмент інвестування.