4. Учасники адміністративного судочинства.

Учасником адміністративного судочинства є особа, яку чинним законодавством України наділено процесуальними правами та обов’язками щодо участі в адміністративній справі в адміністративних судах. Тобто це особа, яка може або повинна здійснювати процесуальні дії, спрямовані на досягнення мети процесу, хоча б в одній зі стадій цього провадження.

Класифікацію учасників адміністративно-позовного провадження здійснюють за різними критеріями.

Законодавець розподілив учасників адміністративно-позовного провадження за підставою наявності в них юридичної заінтересованості у результатах розв’язання адміністративної справи.

Виходячи з цього, учасників адміністративно-позовного провадження можна поділити на дві основні групи: особи, які заінтересовані в результаті справи, та особи, які не мають юридичної заінтересованості у результатах вирішення адміністративної справи.

Головними учасниками в адміністративному провадженні, без яких не можливий судовий процес, виступають сторони.

Сторонами в адміністративно-позовному провадженні є особи, публічно-правовий спір між якими становить предмет розгляду та розв’язання в адміністративному судочинстві.

Сторонами в адміністративно-позовному провадженні є позивач та відповідач.

Позивач – особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідачем в адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Слід зазначити, що відповідачем в адміністративній справі може бути не тільки суб’єкт владних повноважень.

Відповідачами в такому провадженні можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їхні об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень.

У зазначеному провадженні беруть участь дві категорії третіх осіб: треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, та ті, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору – це учасники провадження, які вступають у вже порушену в суді адміністративну справу, заявивши позов на предмет спору до сторін, з метою захисту особистих прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – це учасники адміністративно-позовного провадження, які вступають у вже порушену в суді адміністративну справу на стороні позивача або відповідача з метою захисту особистих прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

У процесі розгляду адміністративно-правового спору права або обов’язки суб’єктів спірних матеріальних правовідносин ще до завершення процесу внаслідок різних обставин можуть перейти до іншої особи, яка не є учасником даної конкретної справи. У цьому випадку відбувається процесуальне правонаступництво, тобто заміна однієї із сторін процесу іншою особою – правонаступником.

Правонаступництво відбувається у випадках вибуття або заміни сторони чи третьої сторони адміністративно-позовного провадження.

Універсальне правонаступництво (тобто, перехід всіх правомочностей до іншої особи) наявне у тих випадках, коли перехід прав та обов’язків однієї юридичної особи до іншої відбувається у порядку реорганізації, а між громадянами – у порядку спадкування.

Сингулярне правонаступництво відбувається тоді, коли сторона своє право переуступає у конкретних матеріальних правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво можливе на всіх стадіях адміністративно-позовного провадження.

Статтею 56 КАС України в адміністративному судочинстві передбачена можливість участі представника.

Інша група учасників цього провадження – це секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, спільним для яких є те, що вони не мають юридичної заінтересованості у результатах вирішення адміністративної справи. Саме ознака наявності юридичного інтересу в результаті справи первісне відрізняє осіб, які беруть участь у справі, від інших учасників провадження.