Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
+4 курс+ АПП - Тези лекцій.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
308 Кб
Скачать
☆

3. Адміністративно-процесуальне право як наука та навчальна дисципліна.

Наука адміністративно-процесуального права – це особливий вид пізнавальної діяльності, заснований на універсальних законах логіки та філософії, і спрямований на узагальнення, систематизацію й творче переосмислення практичного та теоретичного досвіду, накопиченого у сфері адміністративно-процесуальних відносин, з метою подальшого вдосконалення умов її функціонування.

Адміністративно-процесуальне право як навчальна дисципліна – це упорядкована згідно з вимогами навчальної методики система знань про однойменні юридичну галузь та науку, опанування якою є умовою здобуття юридичної освіти.

Тема 2. Базові характеристики адміністративно-процесуальної галузі права

ПЛАН

  1. Предмет адміністративно-процесуального права. Ключові ознаки предмета адміністративно-процесуального права

  2. Метод регулювання в адміністративно-процесуальному праві.

  3. Взаємодія адміністративно-процесуального права з іншими галузями права. Основні типи взаємодії адміністративно-процесуального права з іншими юридичними галузями

  4. Принципи адміністративно-процесуального права.

  5. Система адміністративно-процесуального права. Джерела адміністративно-процесуального права.

  6. Функції адміністративно-процесуального права та адміністративно-процесуальні функції.

1. Предмет адміністративно-процесуального права.

Предмет адміністративно-процесуального права можна визначити як: публічно-управлінські, організуючі суспільні відносини, які складаються з приводу реалізації уповноваженими органами публічної влади (їх посадовими особами) встановленого адміністративно-процесуальним законодавством порядку вирішення адміністративних справ.

2. Метод регулювання в адміністративно-процесуальному праві.

Метод правового регулювання – це система закріплених юридичними нормами прийомів правового регулювання (дозвіл, припис та заборона), яка має на меті встановлення бажаного для держави вольового стану суб’єктів соціальних відносин у стосунках між собою та щодо до результатів їх поведінки.

«Тріаду» прийомів, з яких складається загальний метод правового регулювання, становлять: дозвіл, заборона та припис.

- дозвіл – прийом правового регулювання, яким визначаються межі можливої поведінки суб’єктів юридичних відносин. У формалізованому вигляді зміст цього прийому може бути виражений таким чином: «можеш обрати запропонований законодавцем варіант поведінки, якщо бажаєш».

- заборона («не вчиняй так») – спосіб впливу на поведінку суб’єктів правовідносин шляхом категоричної вимоги утриматися від здійснення певних дій або ж актів бездіяльності;

- припис («дій так, як це зазначено в законі – іншого не дано») – закріплення необхідної поведінки суб’єктів, встановлення єдиного або кількох варіантів, що є обов’язковими для виконання у разі настання обставин, передбачених нормою права.

Адміністративно-процесуальній галузі властивий імперативно-диспозитивний метод правового регулювання. Головна його особливість – превалювання припису й дозволу над прийомом заборони – допомагає виокремити адміністративно-процесуальне право з ряду інших галузевих утворень. Та все-таки (і це необхідно визнати) це правило діє не завжди.