3.2. Оформлення курсової роботи

Курсова робота повинна виконуватися державною мовою.

Мовностилістичне оформлення курсової роботи обумовлюється особливостями наукового стилю:

• формально-логічний спосіб викладення матеріалу, наявність міркувань, що сприяють доведенню, обґрунтуванню основних висновків дослідження;

• смислова завершеність, цілісність та зв’язність думок;

• цілеспрямованість викладу, відсутність емоційного забарвлення наукового тексту;

• об’єктивність викладу, смислова точність, стислість, ясність;

• необхідність використання спеціальної термінології.

Завдяки спеціальним термінам досягається можливість в короткій формі давати розгорнуті визначення та характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ. Варто уважно ставитися до вибору наукових термінів та визначень, посилаючись при цьому на авторитетні опубліковані джерела (підручники, довідкові та нормативні видання тощо).

Щоб уникнути суб’єктивних суджень і акцентувати основну увагу на предметі висловлювання, в тексті застосовують переважно виклад від третьої особи (“…автор рекомендує”) або від першої особи множини (“…на нашу думку”, “…зазначимо, що”), часто використовують безособову форму подачі інформації (“…як було сказано”, “… на думку”).

Текст курсової роботи потрібно старанно і грамотно вичитати.

Курсова робота, що неохайно оформлена, з граматичними і значними стилістичними помилками повинна бути повернена науковим керівником для доопрацювання.

Курсова робота виконується на комп’ютері. Текст друкується за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) до тридцяти рядків на сторінці. Рекомендується використовувати такі параметри для комп’ютерного набору тексту курсової роботи:

• текстовий редактор – MS Word;

• шрифт – Times New Roman;

• кегель – 14 пт;

• міжрядковий інтервал – 1,5;

• мінімальна висота штифту – 1,8 мм;

• відступ (абзац) – 1,5 см;

• розміщення тексту – по ширині.

Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту повинна бути однакова. Текст слід друкувати, враховуючи розмір полів:

• ліве – 3 см;

• праве – 1 см;

• верхнє і нижнє – 2 см.

Заголовки структурних частин курсової роботи (Зміст, Вступ, Висновки, Список використаних джерел, Додатки, а також назви питань) друкуються, починаючи з великої літери півжирним шрифтом. Розміщуються симетрично по центру рядка. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Підкреслювати заголовки, скорочувати та переносити в них слова не дозволяється. Не дозволяється розміщувати заголовок в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщується тільки один рядок тексту.

Кожну структурну частину курсової роботи необхідно починати з нової сторінки. Відступ від назви заголовку до подальшого тексту – 3-4 міжрядкові інтервали. При завершенні викладу питання чи іншої структурної частини курсової роботи на останній сторінці повинно залишитися не менше, ніж 1/3 частини тексту (решта 2/3 може бути не заповненою).

Вписувати в текст курсової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору. Щільність тексту, що вписується, повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі оформлення курсової роботи, допускається виправляти підчищенням або забілюванням коректором і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту (фрагменту) чи рисунка друкованим способом. Кількість виправлень допускається не більше 2-х на одній сторінці.

Обсяг курсової роботи повинен складати 30-35 сторінок друкованого тексту, до якого не належать список використаних джерел та додатки.

Нумерацію сторінок, параграфів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, включаючи список використаної літератури та додатки. Першою сторінкою є титульний аркуш (номер на ньому не проставляється), другою – зміст роботи та ін. Номер сторінки проставляється в правому верхньому куті аркуша без крапки. Якщо в роботі є рисунки і таблиці, які розташовані на окремих аркушах, їх потрібно включати до загальної нумерації.

Заголовки структурних частин курсової роботи Зміст, Вступ, Висновки, Список використаних джерел та Додатки не мають порядкового номера. Порядковий номер мають тільки питання. В кінці номера питання ставиться крапка, а потім у тому ж рядку друкується його назва без крапки в кінці (наприклад: 1. Соціально-економічна роль та призначення прибутку підприємства).

Ілюстрації, таблиці та формули нумерують послідовно (за винятком ілюстрацій і таблиць у додатках). Нумерація передбачає номер питання і порядковий номер ілюстрації або таблиці, відокремлені крапкою. Формули нумерують у межах курсової роботи. Номери формул пишуть біля правого краю сторінки на рівні відповідної формули в круглих дужках.

Наприклад:

– ілюстрації – Рис. 2.4. Структура виробничих фондів підприємства. (з крапкою у кінці назви)

– таблиці – Таблиця 2.2. Склад і структура власного капіталу підприємства (без крапки у кінці назви)

– формули –

Примітки до тексту, ілюстрацій і таблиць, в яких вказують довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки, ставлячи після слова "Примітки" двокрапку та її порядковий номер. Наприклад:

Примітки:

1....

2. ...

Якщо є одна примітка на сторінці, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку. Сам текст примітки і слово "примітка" набирають кеглем на 1 п меншим, ніж основний текст.

Текст курсової роботи повинен супроводжуватися ілюстраціями. Основними видами ілюстративного матеріалу є: схема, діаграма, графік.

Схема – це зображення, яке за допомогою умовних позначень та без збереження масштабу передає основну ідею пристрою, предмету, процесу та показує взаємозв’язок їх головних елементів. Іноді просторові схеми різних систем зображують у вигляді прямокутників з простими зв’язками – лініями. Їх називають блок-схемами.

Діаграма – один із способів графічного зображення залежностей між величинами. Їх складають для наочності зображення та аналізу масових явищ.

Результати обробки цифрових даних можна подати і у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для унаочнення ілюстративного матеріалу.

Ілюстрації розміщуються в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. В роботі наводяться лише ті ілюстрації, які відображають її зміст. Кожна ілюстрація має відповідати тексту. Вибір виду ілюстрації залежить від змісту матеріалу та мети.

Ілюстрації позначають словом "Рис.". Під ілюстрацією розміщуються її номер та назва (наприклад: Рис. 2.4. Структура виробничих фондів АТ «Явір» за 2011-2013 рр.).

Ілюстрація повинна бути виконана чорним чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору. При комп’ютерному наборі курсової роботи рисунки необхідно виконувати вбудованим редактором MS Office в згрупованому вигляді. В курсовій роботі необхідно застосовувати лише штрихові ілюстрації.

Текстові написи на рисунку рекомендується заміняти цифровими позначками (зліва направо, за годинниковою стрілкою), які пояснюють в підписі під графічним зображенням або в основному тексті.

Таблиця є способом подання інформації, при якому цифровий чи текстовий матеріал групується в колонки, відокремлені одна від одної вертикальними і горизонтальними лініями.

Іноді автор наводить цифровий матеріал в таблиці, коли його зручніше розмістити в тексті, або дублює його в тексті роботи. Це справляє негативне враження і свідчить про невміння правильно використовувати табличний матеріал.

Розрізняють аналітичні і неаналітичні таблиці. Аналітичні таблиці є результатом обробки і аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць роблять узагальнення як нове (одержане з аналізу) знання. Воно вводиться в текст словами: “Табл. 1.1 дає змогу зробити висновок, що…”, “З табл. 1.1 видно, що…” та ін. Такі таблиці дозволяють виявити і сформулювати певні закономірності. В неаналітичних таблицях розміщують, як правило, необроблені статистичні дані, необхідні лише для інформування або констатації фактів.

На всі таблиці повинні оформлятися посилання в тексті роботи. Будь-яка таблиця повинна бути проаналізована. При цьому варто її зміст не переказувати, а узагальнити дані, сформулювати основні висновки або внести додаткові показники, які найбільш повно розкривають суть явища або процесу.

Таблицю розташовують після першого згадування про неї або на наступній сторінці таким чином, щоб її можна було читати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою на тому ж аркуші. В правому верхньому куті над відповідною назвою таблиці розміщується напис "Таблиця" із зазначенням її номера (наприклад: Таблиця 2.3), а потім у наступному рядку друкується її назва. Назва не підкреслюється та не виділяється шрифтом.

Таблицю з великою кількістю граф можна поділяти на частини і розміщувати їх одну над другою на одній сторінці. При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку, слово «Таблиця» та її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, а над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці (наприклад: Продовження табл. 2.3). Назва таблиці не повторюється.

Під час перенесення таблиці графи таблиці нумерують, а на наступному аркуші вказують тільки номери граф. Наприклад:

1

2

3

4

і т.д.

Не рекомендується розміщувати дві або більше таблиць одну за одною (за винятком таблиць, поданих в додатках); їх необхідно відокремлювати текстом.

Заголовки граф починаються з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, – якщо вони є самостійними.

Числа у таблиці подаються із заокругленням до сотих. Однак, якщо числа в таблиці подають з сотими і тисячними частками, то після коми у всіх числах має бути одна і та ж сама кількість цифр. Це доцільно здійснювати ще й для доведення того, що всі величини обчислені з однаковою точністю. При відсутності сотих або тисячних часток необхідно замінити їх нулями.

Приклад побудови таблиці наведено в додатку К.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче від кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння вписують чорним кольором стандартним шрифтом. При комп’ютерному наборі необхідно використовувати спеціальні вбудовані у Word редактори формул.

При використанні формул обов’язково подавати пояснення символів і числових коефіцієнтів безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта подається з нового рядка.

Н априклад: Коефіцієнт завантаження (Кз) товарообороту оборотними засобами:

де ОЗ – середні залишки оборотних засобів за звітний період;

Т – товарооборот за звітний період.

Якщо формула взята з літературних джерел, після розшифрування умовних позначень необхідно подати посилання на першоджерело.

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його варто перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Посилання на формули в тексті курсової роботи роблять за допомогою порядкового номера формули в дужках, наприклад: “ … у формулі (2.3)”.

Курсова робота обов’язково має містити посилання на літературні джерела. Це є свідченням того, що студент опрацював багато навчальної літератури та виділив для роботи декілька важливих визначень, цікавих фактів або статистичних даних.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела, з яких наводяться дані, оформляють вказуванням номера відповідного джерела за списком використаної літератури і номера сторінки (сторінок) у квадратних дужках, наприклад: “… у праці [7, с. 162] … ”.

У разі виділення студентом цитати посилання дасть змогу віднайти оригінал та перевірити достовірність інформації. Цитати наводяться, як правило, для критичного аналізу тієї чи іншої думки у роботі.

Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у першоджерелі;

• цитування має бути точним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців допускається без перекручування авторського тексту і позначається трьома крапками;

• кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами) варто бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його висновків і наводити відповідне посилання на джерело;

• цитувати автора потрібно лише за виданням його творів, цитати з неопублікованих джерел не допускаються;

• цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім (знижується наукова цінність викладеного матеріалу).

Посилання необхідно подавати на останні видання публікацій.

При записі підряд кількох бібліографічних посилань на одне джерело, в повторному посиланні наводять слова “Там само” і вказують відповідні сторінки (наприклад, [Там само, с. 340]).

Посилання на ілюстрацію в курсовій роботі оформляється порядковим номером ілюстрації (наприклад, “на рис. 2.1.”); посилання на формули – порядковим номером формули в круглих дужках, наприклад, “у формулі (2.3); посилання на таблицю – порядковим номером таблиці (наприклад, “в табл. 3.2”). При повторному посиланні на ілюстрації та таблиці вказують скорочено слово “дивись” (наприклад, “див. табл. 3.2”, “див. рис. 2.1.”).

Всі слова в курсовій роботі варто писати повністю. Скорочують слова згідно зі стандартами ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.

В курсовій роботі допускаються лише загальноприйняті скорочення:

а) після перерахування (наприклад, та ін. – та інше; і т. д. – і так далі; і т. п. – і тому подібне);

б) при посиланнях (наприклад, див. – дивись; рис. – рисунок);

в) при позначенні цифрами століть і років, одиниць виміру (наприклад, ст. – століття; р. – рік; рр. – роки; кг – кілограми).

Не рекомендується скорочувати слова “так званий”, “наприклад”, “формула”, “рівняння” і т. п.

В тексті роботи можуть бути наведені переліки. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку потрібно розташовувати малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи, – дефіс. Такі переліки подають з малої літери з абзацного відступу. Після кожного з пунктів переліку ставиться крапка з комою, а після останнього – крапка.

До списку використаних джерел належать лише ті джерела, які дійсно були використані під час написання курсової роботи. Глибина обізнаності студента з наведеними в списку джерелами перевіряється комісією в процесі захисту і оцінки курсової роботи.

Список використаних джерел подається згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням повних назв праць. Усі джерела повинні мати порядковий номер. Опис іноземних видань здійснюється мовою тексту видання (мовою оригіналу). Бібліографічний опис складають відповідно до чинного стандарту з бібліотечної та видавничої справи. Приклад оформлення бібліографічного опису у вигляді списку використаної літератури, який наводять в курсовій роботі, подано у додатку Л.

Джерела необхідно розміщувати в наступному порядку: законодавчі та нормативні акти, статті у періодичних виданнях та посібники і підручники в алфавітному порядку (додаток М).

Додатки є своєрідним продовженням курсової роботи. Додатки розташовуються після списку використаної літератури в порядку їх згадування в тексті. Кожний додаток починають з нової сторінки з вказівкою вгорі симетрично до тексту на сторінці слова "Додаток" (з великої літери, решта – малі) і позначення додатку.

Додатки позначаються залежно від вказаних великих літер українського алфавіту (за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь), наприклад: "Додаток А", "Додаток Б".

За наявності в текстовому документі тільки одного додатку він також повинен позначатися буквою.