Павло Кармалюк

Народився у бідній селянській сім’ї у 1908 році. Через бідність в школі вчився не довго, тож закінчивши кілька класів пішов найматися до багатіїв, а вже за радянської влади тяжко працював у радгоспі.

У 1929 році пішов в армію. Далі служив в міліції: спочатку в Ніжині, потім у Києві. Його голос завжди привертав увагу. Тож у 1933 році командування посилає його на навчання до Київського музичного училища, яке він успішно закінчив у 1937 році. Цього ж року він став студентом Київської державної консерваторії імені П.І.Чайковського по класу професора Д.Євтушенка.

Напередодні війни Павло Кармалюк успішно закінчив консерваторію і став оперним співаком. В перші ж дні війни його мобілізують на фронт і направляють до Червоноармійського ансамблю пісні і танцю, де він перебуває аж до березня 1943 року.

У квітні 1943 року його направляють до Саратовського театру опери і балету, як соліста опери, а згодом, з початком роботи Львівського оперного театру, за наказом комітету у справах мистецтв П.П.Кармалюка переводять до Львова. Він зіграв багато ролей, виконував романси, пісні українських, російських та західних композиторів. Йому було присвоєне звання народного артиста Радянського Союзу. Йому аплодували на сценах театрів Болгарії, Румунії, Польщі, Чехословаччини.

Народний артист став професором Львівської консерваторії. У1986 році, полишивши по собі світлу пам’ять і глибоку шану Великий Митець пішов з життя.

Іван Юхимович Онищенко

Народився 1927 року. Коли йому було сімнадцять років його мобілізували і відправили на Тихоокеанський флот. Він брав участь у війні з Японією. Згодом вступив до Університету імені Тараса Шевченка на факультет міжнародних відносин. Під час навчання працював у профкомі університету, а згодом став директором цього новоявленого закладу.

Наприкінці 50-х років Іван Онищенко потрапив до Міністерства закордонних справ. Та наполегливість і вимогливість до себе привели його до Москви у Вищу дипломатичну школу. Після її закінчення він одержує призначення на роботу до посольства СРСР в Австралії. Через кілька років зайняв досить відповідальну посаду в місії СРСР у Новій Зеландії. Працюючи там побував в Антарктиді.

У сімдесяті роки разом з родиною повернувся до України. Тут посів посаду Першого секретаря МЗС України, а згодом став заступником Міністра закордонних справ. Брав участь в сесіях ООН та в різних міжнародних конференціях. Через деякий час переходить на журналістську роботу. Із 1995 року і до останніх днів свого життя працює головним спеціалістом відділу міжнародних зв’язків ЦК профспілок. Помер 4 вересня 2000 року.

Осівецькі сліди в Антарктиді

У 2004 році була сформована дев’ята за відліком українська наукова експедиція. Серед її членів був і 33-річний геофізик, сейсмолог, майор української армії Валерій Миколайович Каплаушенко.

Валерій Миколайович Каплаушенко народився 1971 року. Через півроку після його народження сім’я переїхала до Коростишева. Навчання в школі йому давалося легко. Після закінчення школи вступив до Житомирського вищого військового училища радіоелектроніки протиповітряної оборони. У 1994 році лейтенант Каплаушенко разом з дружиною відбуває до місця проходження служби. Ставши майором, пройшов досить жорсткий відбір і був зарахований до дев’ятої антарктичної експедиції. В Антарктиді він пробув більше року. Озонометрист Каплаушенко проводив щоденні вимірювання товщини озонового шару над станцією «Академік Вернадський», у якій перебував.