2.1 Регулювання та поліпшення водного режиму

кормовиробництво зволоження угіддя травостой

Лучні трави для свого розвитку потребують значної кількості води. За період вегетації вони випаровують до 5 тис. т води з 1 га, тому для нормального розвитку необхідна достатня вологість ґрунту.

Досліди показують, що лучні багаторічні трави краще всього розвиваються при вологості ґрунту 70−80% найменшої вологоємкості.

При повній вологоємкості, як відомо, всі пори в ґрунті заповнені водою. В даному випадку водою зайняті 70−80% всіх проміжків між ґрунтовими частинками, а отже решта 20−30% заповнені повітрям. 8]

Від наявності води в певній кількості, а також від ґрунтового повітря залежить робота мікроорганізмів, поживний і повітряний режим і в кінцевому результаті урожай.

Оптимальна глибина залягання ґрунтових вод протягом вегетаційного періоду повинна бути на сіножатях 60−70 см. Середньорічна кількість опадів в Харківської області біля 500−600мм, що надає можливий надлишок води, що негативно впливає на трави. 8]

При тимчасовому надлишковому або недостатньому природному зволожені кормового угіддя, проводиться регулювання водного режиму. Це відведення застійних поверхневих вод в заплаві, щілювання схилів, снігозатримання. 8]

Поверхневі застійні води, перш за все весняні і дощові, відводять в напрямку стоку шляхом нарізання болотним плугом неглибоких канав. При стіканні води з підвищених місць їх нарізають в нижній частині схилу або тераси, що запобігає заболочуванню, в першу чергу притерасне.

Відведення застійних поверхневих вод сприяє створенню нормального водного режиму, збереженню в травостої цінних лучних трав і підвищенню врожаю сіна на 10% і більше.

Щілювання, як захід поліпшення водного режиму, застосовується на заплавних луках. На схилах крутизною 10−13° воно проводиться в поперек схилу переважно восени на глибину 30−40 см з відстанню 90−100 см, після двохрічного користуванням сіяним травостоєм. Щілини затримують снігові і дощові води, що сприяє підвищенню врожаю сіна до 5 ц/га і більше. 8]

В Лісостеповій зоні Харківської області одним із заходів підвищення врожайності природних угідь є снігозатримання. Воно збільшує вологість ґрунту, зменшує стік води навесні, подовжує період танення снігу, зберігає трави від вимерзання, а в літку не так швидко вигорають. Снігозатримання проводиться шляхом залишання нескошених смуг завширшки 30−35 см (розміщуючи їх поперек напрямку вітрів, що переважають взимку), а також встановлення снопів очерету. За даними М.Г. Андрєєва, снігозатримання на сіножаттях сприяло підвищення врожайності сіна на 50−75%.

Для поліпшення водного режиму в період дефіциту вологи влітку тимчасово затоплюють луки за допомогою земляних або інших нескладних загаток і перемичок. 8]

Після спаду води на затоплюваних луках залишається велика кількість намулу, що поліпшує не лише водний але й поживний режим рослин і сприяє підвищенню врожаю сіна і його якості.

2.2 Агротехнічні роботи

Омолодження лук. Для поліпшення водно-повітряного і поживного режимів цілинних староперелогових сіножатей з ущільненими ґрунтами та пониженою аерацією і послабленою діяльністю мікроорганізмів проводять так зване омолодження лук дискуванням, фрезеруванням. Дискування дає позитивні результати і на заплавних луках, якщо воно поєднується з удобренням, підсівом трав. З поліпшенням аерації ґрунту створюються сприятливі умови для природного залуження, завдяки проростання таких трав, як мітлиця велетенська (біла), костриця червона та ін. 5]

Хімічні заходи. Для боротьби з бур’янами на луках достатньо ефективними є гербіциди, зокрема такі, як бутиловий та інші ефіри, амінна та натрієві солі 2,4Д і 2М-4Х, проти осокових Альфа — Бентазол. Ці сполуки зручні для застосування у вигляді водних розчинів (солі) або емульсій (ефіри). Вони не пошкоджують злакові і токсичні для інших видів рослин. Обприскування проводять водним розчином гербіцидів при наземному обприскуванні витрати розчину становлять 400−500л/га при температурі повітря не менше 13 °C і вище 25 °C, так як гербіциди втрачають ефективність. Чим менша освітленість рослин, тим дія гербіцидів слабша. Для знищення інших видів рослин достатньо одноразового обприскування, але для кращої ефективності для боротьби з рослинністю необхідне повторне обприскування навесні наступного року. 9]

Обробка лук гербіцидами призводить до різкого скорочення в травостої різнотрав'я і зниження врожайності. Щоб цього не трапилося, гербіциди слід застосовувати в поєднанні з внесенням добрив і підсівом трав.

В боротьбі з бур’янами найкращий ефект дає застосування комплексу заходів. Навесні проводиться підживлення мінеральними добривами, внесення гербіцидів, підсів трав та підкошування бур’янів до їх обсіменіння. При цьому врожайність підвищується на другий рік з одночасним поліпшенням якості корму. 9]

Підсів трав. Дослідами, проведеними в різних ґрунтово — кліматичних умовах, установлена доцільність підсіву трав на луках, що мають зріджений або слаборозвинутий травостій, особливо після тривалого весняного паводку, застосування гербіцидів вибіркової дії і при відсутності в травостої цінних видів лучних трав та при підсіві в травостої більш конкурентоздатних рослин або рослин інших біологічних груп.

Для підсіву використовують трави з інтенсивним початковим ростом і ті, що мають високу конкурентну здатність і відповідають ґрунто-кліматичним умовам. [11]

На Полтавській державній сільськогосподарській дослідній станції підсів люцерни жовтої і конюшини гібридної у зріджену непорушену дернину старосіяних заплавних лук р. Ворскли забезпечив підвищення врожаю сіна в середньому за три роки на 0,7−1,3 т/га. Подібні ж результати одержані Інститутом кормів при підсіві бобових трав в заплаві Південного Бугу. 11]

Підсів трав на заплавних луках, необхідно проводити після обробки травостою гербіцидами. За даними Інституту кормів УААН, при підсіві трав після такої обробки, внесення Р₆₀К₆₀ і підсіву 8 кг/га конюшини лучної урожайність сіножаті підвищилась з 4,3 до 5,9 т/га сіна, при цьому вміст травостою конюшини лучної збільшився з 0,2 до 13,9%. 11]

При підсіві трав сумішки складають з урахуванням терміну використання лук. Для короткострокового використання в їх склад включають бобові трави і нещільнокущові злакові, а в довгострокові, крім того, і кореневищні злакові (стоколос безостий, лисохвіст лучний, очеретянка звичайна).

З урахуванням тривалості затоплення лук наукові установи рекомендують підсівати такі травосумішки (кг/га насіння). Заплава річки Мерчик це короткозаплавні луки — луки, що заливаються водою строком до 15 діб. При підсіві травосумішок (сінокісне використання) використовують:

тимофіївка лучна 4−5 + костриця лучна 5−6 + грястиця збірна 3−4 + лисохвіст лучний 4−5 + конюшина лучна 4−5 + конюшина гібридна 3−4.

Трави підсіваємо влітку після збирання врожаю і випадання дощу. Перед сівбою трав дернину дискують і боронують та вносять фосфорно-калійні добрива з розрахунку Р₆₀К₆₀. Травосумішки підсіваємо дисковою сівалкою в половинній нормі від норми до залуження. Після того, як трави зійдуть, їх підживлюють азотними добривами з розрахунку 30 кг/га поживної речовини. Через три-чотири тижні старі трави, що відросли, підкошують на висоті 6−7 см, щоб вони не глушили підсіяні трави, а ще через два-три тижні - підкошують повторно. 11]

Удобрення сіножатей. З усіх заходів поверхневого поліпшення лук підживлення добривами найбільш ефективне. При щорічному внесені добрив урожай лук збільшується в 1,5−2 і більше разів.

Так, на Ротамстедській дослідній станції (Англія) при щорічному внесені азотних, фосфорних і калійних добрив врожай сіна в середньому за 100 років склав 6,5 т з 1га в порівняні з 2 т на неудобрених луках.

На природних сіножатях з добрив травостоєм за рахунок добрив можна отримувати 3,5−4 т/га сіна. 7]

Фосфорні і калійні добрива підвищують урожай не тільки в перший рік, але і на другий і навіть на третій після їх внесення. Найбільший врожай отримують при використані повного мінерального добрива до складу якого входять азот, фосфор і калій.

Добрива не лише підвищують урожай, але й впливають на ботанічний і хімічний склад травостою: зменшується кількість різнотрав'я, осокових трав. Тому за їх допомогою на сіножаттях можна регулювати вміст у травостої цінних рослин, а також у них поживних і мінеральних речовин. Крім цього, на луках нагромаджується багато органічних речовин у формі рослинних решток, що містять значну кількість азоту, фосфору, калію та інших поживних елементів. Внесення добрив впливає на прискорення мікробіологічних процесів і мінералізацію органічної маси. 7]

До складу лучних трав, як і інших рослин, входить вуглець, кисень, водень, азот, фосфор, калій, кальцій, сірка, залізо, натрій, силіцій, хлор, а також бор, марганець, мідь, цинк, алюміній та ін. 3]

Вміст поживних речовин, а отже, винесення їх урожаєм, значно коливається залежно від добрива, а також ґрунту і кліматичних умов. Так, вміст азоту в травах, вирощених у різних умовах, коливається від 0,75 до 2,97%, фосфору — від 0,33 до 1,23 і калію — від 1,36 до 9,02%. Такі самі коливання і щодо вмісту інших мінеральних елементів.

Лучні трави потребують значно більше поживних речовин, ніж польові трави.

З урожаєм сіна 50 ц/га виносяться з ґрунту в середньому по 75 кг азоту і калію, 20 кг фосфору та 50 кг кальцію. Для підвищення врожаю сіножатей практичне значення мають азот, фосфор, калій та деякі мікроелементи.

Добрива, внесені на луки, неповністю використовуються травами. Азот, внесений на перезволожені луки у формі нітратів, може відновлюватися до вільного і втрати його становлять біля 20%. Фосфор добрив може значною мірою фіксуватися ґрунтом і переходити у недоступну для рослин форму. Калій внаслідок обмінних реакцій у ґрунті також переходить у недоступну форму. На природних кормових угіддях значна частина поживних речовин міститься в рештках коріння і гумусі, щорічний приріст якого на луках багаторічного використання становить 0,8 т/га з вмістом в ньому 40 кг азоту.

Поживні речовини добрив на луках використовуються рослинами не однаково. Так азотні і калійні на луках використовуються, відповідно, 63−95 і 58−97%. 3]

Роль окремих добрив різна. Азотні добрива впливають на ріст і розвиток рослин. При їх внесені на луки листя і стебла рослин, особливо злакових трав, краще розвиваються, стають міцнішими, завдяки чому підвищується їх урожай та кількість. Фосфорні добрива сприяють скороченню періоду вегетації, прискореному розвитку кореневої системи і більш глибокому проникненню її в ґрунт, підвищенню посухостійкості рослин. Калійні добрива сприяють збереженню в травостої бобових трав, накопиченню вуглеводів, а отже й підвищенню зимостійкості багаторічних трав. 7]

Із азотних добрив на луках широко використовують аміачну селітру, сульфат аммонія, мочевину. З фосфорних добрив які використовуються на луках це суперфосфат та фосфоритна мука. Із калійних: хлористий калій та калійну сіль. Також вносять і комплексні добрива — нітроамофоску, діамофос, до складу якої входять азот, фосфор та калій в різних співвідношеннях.

Тому в заплавних луках малих річок Лісостепової зони з більш пов’язаними родючими лучними і алювіально-лучними ґрунтами добрива вносяться в дозі N₆₀₋₉₀Р₆₀К₆₀, що в середньому дає прибавку сіна 12,8 ц/га. 6,7]