Українська філософія

Поділяється на такі періоди:

Дохристиянська доба. Важливу роль відігравали основоположники європейської філософії – елліни, що з VII ст. до н.е. заснували на Чорномор’ї десятки міст-держав (Пантикапей, Херсонес, Халкедон, Аполонія, Ольвія, Синоп і т.д.) і поширювали свою релігію та культуру.

Важливою є творчість Анахарсиса Скіфського; він міркував: «Хто ж є той, хто судить науково? Простак чи майстер?». Саме через це міркування дослідники вбачають зародки теорії судження, правил силогістики. На його судження посилаються Арістотель, Сенек, Цицерон.

БіонБорисфенський, СмикрБоспоренин, Дифіл також є важливими постатями, але їх творчість потребує дослідження.

«Велесова книга» – літературний твір VIII – IXст., що дійшов до нашого часу в копії XVI – XVIIст. – це книга, є живим свідченням язичеських уявлень праукраїнців у світосприйманні і світорозумінні.

Прикметна риса – тяжіння до загального, абстракцій, що властиве міфологічній свідомості.( Міфологія – основний світогляд).

Часи Київської Русі. Перехід від міфологічного до релігійного світогляду, а потім і до філософського. Прискорило цей перехід впровадження християнства 988р. На початку XII ст. «Повість временних літ» Нестора постає як пам’ятка філософської думки (у повісті вживаються слова «філософія», «філософствувати»).

Філософське звучання мають «Слово про закон і благодать» (Іларіон), «Посланіє» (Климент Смолятич), «Златоуст» (Кирило Туровський). «Слово о полку Ігоревім» є джерелом філософської культури (Тлумачення єдності, патріотизму і сили духу).

Філософська думка Київської русі мала християнський характер: проповідувалась зверхність віри над знаннями, вищою метою пізнання проголошувався Бог, а методом пізнання – божественне одкровення. Людина тлумачилась як істота, опоганена «первороднім гріхом», тіло якої є вічним джерелом гріха, а дума визнавалась безсмертною.

Філософія Відродження та бароко

Мислителі-гуманісти вважали історію – вчителькою народу, вона є засобом пробудження гордості народу за своє минуле.

Важливу роль відігравала Острозька академія – перша українська школа вищого навчального типу (7 вільних наук; старослов’янська, грецька, латинська мови; читався курс логіки, який називався діалектика).

У кінці XVI – на початку XVIIст. виникали релігійно-національні організації -братства (найпоширеніші – Львівське та Київське); вони вели широку просвітницьку діяльність. Визначний діяч братств Ісая Копинський у праці «Алфавіт духовний» досліджує з філософської точки зору проблему людини (піднесення в ній морального, розумного, духовного, тим самим підкреслює її двонатурність: вона тілесна і духовна; зовнішня і внутрішня).

КасіянСакович написав посібники для братських шкіл: «Арістотелівські проблеми або питання про природу людини», «Трактат про душу».

Філософія Києво-Могилянської академії .Філософія Григорія Сковороди. КМА – злиття Київської і Лаврської шкіл – «гімназіону». У КМА заснованій Петром Могилою вперше філософію викладали окремо від теології.

• Професор Гізель – створив теорію образів: речі зовнішнього світу, діючи на наші органи чуття, посилають їм чуттєві образи, які потім стають «закарбованими образами», що дають відображення. На думку Гізеля Бог створив і матерію і дух.

• Конинський заперечував теорію образів: відчуття виникають в органах чуття внаслідок зміни анімальних духів.

• Істотний внесок зробив Феофан Прокопович: розглядав матерію не в метафізиці, а в натурфілософії. Головною ознакою природи вважав рух (взаємознищення, що породжує нове, більш бездоганне).

• Щербацький дотримувався картезіанського раціоналізму, вказуючи на філософію, як на науку.

Сенс життя, твердять філософи академії, – у творчій праці, спрямованій на власне і громадське добро.

Вихованцем КМА є Григорій Сковорода – найвидатніша постать у культурному житті України XVIII ст. У нього на першому місці не світ, а людина, її духовне начало. Створив свою філософську систему – універсальний алегоризм (предмети і явища осмислюються не в цілісності, а в схематичному образі як символи). Створив свій метод філософствування.

Антитетика – метод зведення суперечливих тверджень, жодному з яких не можна надавати переваги. Саме ці антитези створюють все у світі, складаючись у єдність.

Принцип про двонатурність світу (дві натури - видимої і невидимої) пов’язаний з його вченням про 3 світи:

1. Великий світ або Макрокосм – 4 першооснови (вода, вогонь, повітря, земля). Макрокосм поділявся на старий (його давно всі знають) і новий (властивий тим, хто у видимому бачить невидиме);

2. Малий світ або Мікрокосм (людина) – двонатурність людини (внутрішнє і зовнішнє, плинне і вічне, матеріальне та ідеальне); буття людини полягає в осягненні внутрішніх духовних джерел (принцип «пізнай себе»);

3. Світ символів або Біблія– мудрість, що знаходиться в Біблії, випробувана віками; Біблія – особливий світ символів, де Сонце символізує істину, Бога.

Філософія України XIX–XX ст.

Тарас Григорович Шевченковисуває ідеї патріотизму, любові, надії, віри. Його філософія полягає в народності. Основним його світоглядом був антропоцентризм.

Важливий внесок зробили Микола Гоголь, Микола Костомаров (відчуття – основа душевного життя), Памфіл Юркевич, Олександр Потебня (мислення і мова).

У філософії української національної ідеї важливу роль відіграли Михайло Драгоманов, Іван Франко, Леся Українка.

• Драгоманов: історичний процес – це результат вії багатьох факторів суспільних сил. Був переконаний, що національність є необхідною для усього людства. Його завдання – піднесення (шляхом освіти і культури) національної свідомості усіх верств населення. Закликав їх не бути байдужими до долі України.

• Іван Франко – спрямувався на «народне відродження», збагачення культури, пробудження національної свідомості.

• В’ячеславЛипинський – порушував проблему держави і влади: «Без власної Української Держави не може бути і Української Нації, а без Української Нації не може бути на Українській землі громадського життя». Головне його завдання – незалежна самостійна держава врятує нас від економічного розвалу і кривавої анархії.

15